Цю сторінку запропоновано швидко вилучити на підставі КШВ З7: сторінка була створена автором помилково, і вилучення ініціював єдиний автор сторінки. До уваги адміністраторів: якщо це стаття в основному просторі, перевірте, що вона справді створена помилково і не повинна перебувати в основному просторі. Статті, які відповідають правилам, не повинні вилучатися навіть за бажанням єдиного автора Адміністраторам: посилання сюди, історія (остання зміна), вилучити, залишити. Останнє редагування зроблено користувачем Кирило Шеїн (внесок, журнали) о 07:20 UTC (2389 хвилин тому). |
Селище Динасовського заводу "Динас" - колишне селище розташоване у північно-східній частині міста Покровськ. У селищі розташований Червоноармійський Динасовий Завод. Через селище проходить автошлях державного значення який з'єднує міста Покровськ та Костянтинівка.
Селище Динасовського Заводу | |||
---|---|---|---|
Основні дані | |||
Країна | Україна | ||
Область | Донецька область | ||
Район | Покровський район | ||
Громада | Покровська міська громада | ||
Засноване | 1938 | ||
Статус міста | з 1938 року | ||
Населення | біля 7 тис. | ||
Площа | 29,57 км² | ||
Густота населення | 2130 осіб/км² | ||
Поштові індекси | 85300—85309 | ||
Телефонний код | +380-6239 | ||
Координати | 48°16′51″ пн. ш. 37°10′46″ сх. д. / 48.28083° пн. ш. 37.17944° сх. д.Координати: 48°16′51″ пн. ш. 37°10′46″ сх. д. / 48.28083° пн. ш. 37.17944° сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 181 м | ||
Водойма | р. Гришинка | ||
Назва мешканців | динасовчанин, динасовча́нка, динасовчани | ||
День міста | Перша неділя вересня | ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція | Покровськ, 6 км (зупинний пункт, Донецька залізниця, Покровськ) | ||
До обл./респ. центру | |||
- фізична | 53,8 км | ||
- залізницею | 66 км | ||
- автошляхами | 67 км | ||
До Києва | |||
- фізична | 537 км | ||
- залізницею | 735 км | ||
- автошляхами | 626 км | ||
Міська влада | |||
Вебсторінка | Покровська міська рада | ||
|
Історія ред.
Громадська війна ред.
Бунти відбулися тут через день після бунтів у центрі міста. Вже після цього тут були створені громадські комітети, до складу яких увійшли переважно власники й заможні селяни. До Гришинського міського громадського комітету були обрані: 6 власників, 1 службовець, 3 залізничники, один лікар та два машиністи. Перший склад громадських комітетів району очолювали есери. Більшовицької організації до самого Жовтневого перевороту в місті не існувало.
6 березня обрано Раду робітничих депутатів, у якій переважали меншовики та есери. Незабаром при раді була створена селянська сесія.
Так, під час відзначення 1 травня 1917 року, коли робітники Західно-Донецького і двох сусідніх руднів зійшлися на спільний страйк, робітники Лисогірської копальні, підтримуючи есерів і меншовиків, стали викрикувати «Геть більшовиків» і почали розходитися з мітингу. На загальноміському мітингу колаборанти-провокатори Мідне та Біленький також спробували виступити, але, заледве непобиті, були арештовані при спробі сховатися, і тільки після переговорів, за наказом начальника поліції, есера Давидова, їх було звільнено.
До часу Жовтневого перевороту становище в місті значно змінилося. Тривала війна, зростання цін, відмова промисловців підвищити заробітну плату і розповіді про жахи війни солдатів фронтовиків, що поверталися з фронту, усе це змінило ставлення містян до Тимчасового уряду, есерів і меншовиків. Була проведена масштабна агітаційна пропаганда більшовиків.
У дні Жовтневого перевороту в місті була здійснена спроба створення районного військово-революційного комітету. Частина залізничників організувала свій транспортний «ревком», до якого входили Шнібель, Кондратенко, Череватенко, І Сурін, Н. Боровий. Дещо пізніше промисловці й залізнична адміністрація міста відповіли спротивом Жовтневому перевороту. Рада представників російсько-більшовицьких окупантів спробувала встановити тотальний контроль над виробництвом міста, на транспорті також були створений технічні контрольні комісії, до установ були приставлені, так звані, озброєні комісари.
У грудні 1917 року — січні 1918 року була проведена організація Червоної гвардії та роззброєння 3-ї кавалерійської дивізії, окремі частини якої перебували в околицях міста. Роззброєнням керував С. А. Хилько, який діяв за дорученням Центрального революційного комітету Донбасу Так звана Червона гвардія міста за неперевіреними джерелами місцевих комуністів налічувала 1000 осіб.
Навесні 1918 року, у зв'язку з наближенням до Донбасу військ і частин Армії УНР місцеві громадяни, поміщики й багаті селяни стали чинити активний опір озброєним загонам більшовиків. Під приводом оборони Гришиного від наступу частин Армії УНР, у місті створили додаткові окупаційні загони Червоної армії. За розпорядженням ревкому поблизу села Сергіївка, за містом Гришине рили окопи. Для проведення цієї роботи ревком під загрозою розстрілу мобілізував усе населення від 18 до 45 років. Після недовгої перестрілки, загони Червоної гвардії відступили з міста, і 21 квітня місто було зайняте спільними силами Четверного союзу. У місті була створена Волосна земська управа. Для виконання норм реквізиції та її прискорення німці, за прикладом більшовиків, почали брати заручників. Профспілки гірників і залізничників були заборонені, вони пішли у підпілля. Керівництво профспілковими організаціями взяв на себе Горнотруд. У нелегальних правліннях союзу працювали Яковенко, Печериця, Стебні, Казаков. Головним завданням була робота з підготовки загального страйку. У серпні 1918 року залізничники Гришиного приєдналися до загального страйку. Був організований так званий, маріонетковий страйковий комітет з Бакакіна, Стрельцова і Говора. У день початку страйку робітники транспорту розбіглися навколишніми хуторами, селами й полями, аби їх силою не вивели на роботу. За документально невстановленими даними, німці та залізнична адміністрація почали застосовувати репресивні заходи: закривали кооператив, обмежували доступ до питної води, почали виселяти з квартир.
перші збройні загони УНР, які організували охорону залізниці. Командири цих загонів оголосили, що вони є представниками влади України в місті. У середині листопада начальник української частини, сотник Гудвило, отримав директиву від свого командування роззброїти колаборантську Гришинську варту, але у нього для цього забрало сил. Тоді Гудвило звернувся до більшовиків з проханням допомогти роззброїти варту що і було зроблено 19 листопада 1918 року. Участь у роззброєнні брали селяни з сіл Криворіжжя, Сергіївки, Святогорівки, і робітники Добропільських копалень. Під час роззброєння був убитий урядник Царевський.
Після роззброєння варти населення міста взялося до виборів ради. Для підтримання копалень, районний ревком наклав контрибуцію на «куркулів», чиї харчі розподіляли по копальневих базах для харчування робітників. Відповіддю на контрибуцію став розвиток повстанського руху в околицях міста. Для боротьби з повстанством, у місті були створені каральні загони так званої самооборони, які за рішенням Гришинського військового комісаріату влилися до регулярних окупаційних військ Червоної армії. Частину загонів зарахували до 75-го окупаційного радянського полку, а більша частина загонів влилася до війська Нестора Махна.
Регулярні окупаційні червоні загони не могли впоратися з махновських рухом у Гришинському районі, упродовж декількох місяців вони сіяли абсолютне безвладдя, осередком якого стало Гришине. У березні — квітні 1919 р. до Гришинського району на боротьбу з українськими повстанцями були відряджені гнітючі регулярні частини російських червоних окупантів з броньовиком.
5 травня 1919 року, через втечу червоних окупаційних частин із фронту, місто було зайняте так званою Добровольчою (білою) російською окупаційною армією. У Гришині був створений каральний загін Малиновського, який продовжив більшовицько-російську практику розстрілів і повішень на телеграфних стовпах.
УРСР ред.
Переживши Першу світову війну та Громадянську війну в Росії, станція Гришине під час радянської окупації розпочала відновлюватися, до 1925 року почали працювати: паровозне депо, цегельний завод, 6 шахт Гришинського рудоуправління. Змінилася назва станції — спершу на Постишеве, а 1938 року, разом із присвоєнням статусу міста, отримало назву Красноармійське.
Німецько-радянська війна ред.
У роки Другої світової війни понад 1000 жителів були знищені німецькими окупантами, 4788 краян загинули на фронтах, кількість знищених людей радянськими окупантами замовчується.
Географія ред.
Географічний центр селища розташован на координатах: 48,2958724, 37,1991988. Знаходиться у помірних широтах на віддалі 180 км від моря, тому клімат тут помірно континентальний з недостатньою вологістю та засушливо-суховійними явищами. Середньорічна температура повітря становить +7,9 С, найтепліший місяць — липень, найхолодніший — січень, за рік понад 180 теплих днів.
Промислові підприємства ред.
- Червоноармійський Динасовий Завод
- ПрАТ «АПК-Інвест» Комбікормовий завод
Транспорт та комунікації ред.
На півдні селища проходить автомобільний шлях державного значення. Він пролягає через міста: Покровськ, Мирноград та Костянтинівку. Загальна довжина автошляху — 33,6 км.
Покровський автобус. До селища іде маршрут автобуса %2 та маршрут %25 який їде до міста Родинське. У південному заході селища розташован міст та кільце, де можна сісти на автобус та доїхати до інших міст.
Соціальна сфера ред.
У селищі присутні такі об'єкти як: Парк Динасовського Заводу, спортивный комплекс "Металлург", 66 військовим мобільний госпіталь, Покровський Психоневрологічний Інтернат, Покровський відділ Державної міграційної служби України, ринок Динасовського селища, відділення укрпошти, Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 м.Покровськ, Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 м.Покровськ та Християнський центр.
ЗМІ ред.
- «Маяк» [ 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- «Телескоп» [ 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Телекомпанія «Орбіта» [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Телекомпанія «Капрі» [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.]
- 92,5 МГц — «Люкс FM»
- 98,8 МГц — «Ретро FM»
- 99,6 МГц — «Громадське радіо»
- 100,7 МГц — «Перець FM»
- 103,3 МГц — «Радіо П'ятниця»
- 105,3 МГц — «Армія FM»
- Медіа-центр «Вчасно UA» [ 23 березня 2022 у Wayback Machine.]
- 06239.com.ua [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.]
- pokrovsk.city [ 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- DDK.DN.UA [ 22 травня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. с. 236
- Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас» 1977, С. 24
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. С. 237
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. С. 238
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. С. 239
- Д. Воробьев Воспоминания (материалы Истпарта ЦК КП(б)У)
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. с. 239
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. с. 330
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. с. 331
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. С. 334