Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу ЦВРКД — координаційний орган більшовицьких організацій і збройних угруповань, діяв і претендував на владу в окремих регіонах Катеринославської та Харківської губерній колишньої Російської імперії протягом 1917—1919 рр.
| Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу | |
| Загальна інформація: | |
| Юрисдикція: | |
| Тип: | Губернська рада ДКРР |
| Структура: | |
| Голова ЦВРКД: | Грузман Шулим Айзикович (РСДРП(б)) з 17.12.1917- 28.01.1918 |
| Голова ЦВРКД: | Харечко Тарас Іванович (РСДРП(б)) з 02.1918 - 05.1918 |
| Голова ЦВРКД: | Васильченко Семен Пилипович (РСДРП(б)) з 17.01.1919 - 01.02.1919 |
| Голова ЦВРКД: | Харечко Тарас Іванович (РСДРП(б)) з 01.02.1919 - 18.03.1919 |
Також носив назви:
- Центральне бюро військово-революційних комітетів Донбасу
- Центральне бюро рудничних і гірничозаводських комітетів
- Центральне бюро ревкомів (Центробюроревком)
- Центральний ревком Донбасу (Центроревком ДБ)
Історія Редагувати
4 (17) грудня 1917 р. з ініціативи районного комітету більшовиків на ст. Микитівка відбувся з'їзд підконтрольних більшовикам ревкомів Донецького басейну. На ньому було обрано координаційний орган більшовицьких збройних загонів — Бюро військово-революційних комітетів Донбасу
До його складу увійшли 5 осіб: Грузман Шулим Айзикович, Пономарьов Дем'ян Іванович, Хильков Семен Олексійович, Харечко Тарас Іванович і Сирцов Сергій Іванович, якого незабаром змінив Трифонов Євген Андрійович.
Крім цих людей за відомостями А. Фролова в ревком увійшли представники Макіївського району Митрофанов, Рябцев.
5(18) січня 1918 за рішенням бюро військово-революційних комітетів Донбасу з представників петроградського, московського та місцевих червоногвардійських загонів утворений Центральний штаб Червоної гвардії Донбасу.
28 січня 1918 р. конференція підконтрольних більшовикам ревкомів і рад Донбасу реорганізувала Бюро у Центральний військово-революційний комітет Донбасу., якиц діяв до моменту зайняття України військами Німеччини та УНР.
1 квітня 1918 Центральний ревком Донбасу віддав наказ усім ревкомам приступити до евакуації майна у зв'язку з наступом німецьких військ.
Після заняття німцями Ростова-на-Дону військовий відділ і частина членів ЦВРКД не припинили свою роботу а разом з 5-ю армією РСЧА евакуювалися в Царицин. 3 -го липня 1918 року Центральна Штаб Червоної Гвардії Донбасу і частина членів ЦВРКД прибутку в Царицин після чого згадки про ЦВРКД і ЦШКГД зникають.
Відновлення Редагувати
В оперативному звіті який отримав Вацетіс 20 грудня 1918 роки вже згадується що в Донбасі діє Обласний революційний комітет і його військовий орган Оперативний штаб який керує місцевими повстанцями. Оперативний штаб діяв в союзі з частинами Махно очищав регіон від частин Армії УНР та Донської армії і відновлює радянську владу.
У грудні 1918 року Ревком було відновлено більшовиками з метою захоплення влади в умовах евакуації німецьких військ та антигетьманського повстання. Деякий час ревком працював у підпіллі, після захоплення більшовиками Донбасу та створення ними Донецької губернії 5 лютого він працював легально-на ст. Яма. Став органом управління Донецької губернії.
За іншими відомостями відомим їх газети «Известия ЦВК» від 26 січня 1919 року стало відомо що 23 січня на станції Яма був утворений Центальний Військово Революційний комітет Донецького басейну. Президія складався з трьох чоловік ініціатора колишнього наркома ДКР Васильченко Семена, колишнього голови ЦВРКД в 1917—1918 році Харечко Тараса і деякого Ясного. Функціонувало 7 відділів.
При цьому український уряд в Харкові (ВУЦВК) на створення ревкому відреагувало з подивом тому що не хто не давав розпорядження на створення цієї структури в Донбасі. Негативно на створення ЦВРКД відреагував Донське бюро РКБ, член РКБ Френкель писав до Харкова:
"Безсумнівно, що ця затія на станції Яма або авантюра або фантастична затія, абсолютно не викликається об'єктивними веліннями революції.
Безсумнівно також і те, що буде, ймовірно, повторюватися, історія лютого — травня 1918 і слідом за станцією Яма, на цілому ряді інших станцій будуть організовані «республіки» «центрально-військово революційні комітети» і всякі інші і всякими дозвільними суб'єктами і шукачами пригод. "
При цьому Донське бюро РКП виступало проти відновлення Донецько-Криворізької республіки. Бажаючи попередити відродження Донецько Криворізької республіки Донське бюро 28 січня зажадало щоб до Харкова і на станцію Яма відправити члена ЦК для обстеження нової організації і для прийняття потрібних заходів. Шляхом посередництва Ворошилова 5 лютого конфлікт був врегульований шляхом створення другої Донецької губернії а ще до цього 1 лютого ЦВРКД був легалезірованн як губернський орган влади.
Незабаром, 1 лютого, з Харкова, який був тоді столицею Радянської України, надійшла телеграма:
«Центральний Военоревком Донецького Басейну, що виник в процесі боротьби за звільнення Донецького Басейну, затверджується на правах Тимчасового Губернського Ревкома з найменуванням: Військовий Революційний Комітет Донецького басейну в складі 7 членів : т.т. Тараса, Хотимський (Бориса), Смолякова, Шишкова, Хилькова, Марапулеца і Пономарьова... Народний комісар вн. управління Ворошилов»
Перший ЦВРКД (17 грудня 1917 — травень 1918) Редагувати
Перший склад Редагувати
З 4 грудня 1917 — 4 січня 1918
- Харечко Тарас Іванович — голова.
- Грузман Шулим Айзикович — голова.
- Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.
- Сирцов Сергій Іванович — фінансовий відділ.
- Хильков Семен Олексійович
Крім того, активну роботу вели за дорученням бюро — Фролов, Дубові (батько і син), Малахов, Вайнер, Острогорский, Лапін, Кліпів, Шишковський, Коробкін, Шкуро. Подільський, Варганов, Сухоруков, Таран, Манагаров, Рязанцев, Сергєєв, та ін.
Другий склад Редагувати
4 січня 1918 — 28 січня 1918
- Харечко Тарас Іванович — голова.
- Грузман Шулим Айзикович
- Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.
- Хильков Семен Олексійович
- Трифонов Євген Андрійович
Третій склад Редагувати
28 січня 1918 — 1 березня 1918
- Харечко Тарас Іванович — голова.
- Грузман Шулим Айзикович
- Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.
- Хильков Семен Олексійович
- Трифонов Євген Андрійович
- Пашина — застрелилася через нез'ясовані особисті мотиви і померла в лікарні Ртутного рудника в лютому 1918 р
Четвертий склад Редагувати
1 березня 1918 — була проведена реорганізація шляхом об'єднання колегії ЦВРКД і ЦШЧГДБ
Колегія ЦВРКД
- Харечко Тарас Іванович
- Вербицький Карл Борисович
- Михайлов
- Фіногенов Ілля
- Пєліхов Семен Григорович
- Грузман Шулим Айзикович
- Пономарьов Дем'ян Іванович
- Хильков Семен Олексійович
У першій половині березня в колегію ЦВРКД біли включені члени розформованого Штабу 8-ї армії, Баранов, Геккер, до 8 квітня, Крусер.
Голови відділів
Відділ мобілізації — Соколов
Відділ формування і навчання — Пєліхов Семен Григорович
Відділ постачання — Фіногенов
Відділ зв'язку — Михайлов
Організаційно — агітаційний відділ — Вербицький
Оперативна колегія — Пономарьов, Соколов, Фіногенов.
Медико-санітарний відділ — Семашко А. незабаром його замінила Єсава.
Видавничий відділ — Грузман Шулим Айзикович
Фінансовий відділ — Хильков Семен Олексійович
Начальник ЦШЧГД — Пономарьов Дем'ян Іванович
Голова ЦВРКД і ЦШЧГД — Харечко Тарас Іванович
Секретар ЦШЧГД — Осташенков.
Другий ЦВКРД (23 січня 1919 — 18 березень 1919) Редагувати
Перший склад Редагувати
Після прибуття Васильченко Семена який хотів відродити ДКР і Харечко Тараса до повстанців на станцію Яма перший і другий 17 січня відродили ЦВРКД бажаючи закріпити свою владу в регіоні при цьому частина слена ЦПР взяли участь в роботі ЦВРКД.
ЦВРКД складався з 10 осіб.
Президія:
Другий склад Редагувати
Після проголошення Донецької губернії в 1 лютого 1919 зі складу ЦВРКД були призначені нові члени ЦВРКД у складі 7 чоловік:
- Харечко Тарас Іванович
- Хотимський Валентин Іванович
- Смоляков Лазар Абрамович
- Шишков Петро Іванович
- Хильков Семен Олексійович
- Марапулец Василь Семенович
- Пономарьов Дем'ян Іванович
Суперечливі члени ЦВРКД
Джерела Редагувати
- Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977.
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. — М.-Л.: Госвоениздат, 1932. — 350 с. — Тираж 5000 экз.;
- Прокофьева Л. Т. Не смолкнет слава. Историко-краеведческий очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917—1920 гг.) Донецк: Донбас, 1978. 160 с.
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. (сост.) Издательство: Издательство «Пролетарий»
- История рабочих Донбасса Том 1 Рабочие Донбасса в эпоху капитализма и в переходный период от капитализма к социализму. 1981 Издательство: «Наукова думка». Киев.
- «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933
- Борьба за власть Советов на Дону 1917—1920 гг.: Сборник документов. Ростов-на-Дону, 1957.
- Збірник статей. — Донецьк: Донецький національний університет, 2010. — 264 с.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 133
- ШУМНИЙ В.Ю. Бюро військово-революційних комітетів Донбасу: Спогади. Стр. 124
- «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 148
- ↑ Донецкий областной архив. Ф. Р-1183, оп.2, д.93, л.3.
- http://ukrssr.com/doneck/okupatsiya-donetskoy-oblasti
- Літопис Революції 5-6,1927 год. стр 130—162, статья Т.Харечко.
- Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977. С. 200
- ПРОКОФЬЕВА Л. Т. Не смолкнет слава: Ист. краев. очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917—1920 гг.). — Донецк: Донбас, 1978. стр 19
- Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977. С. 220
- Пролетарская революция на Дону. Сб. 2. [Ростов-на-Дону], 1922. Сьо 70
- Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977.С. 232, 240.
- Великий Жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник / відповід. ред. І. Ф. Курас. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1987. — С. 75-76.
- . Архів оригіналу за 19 грудня 2018. Процитовано 19 грудня 2018.
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. Стр 60.
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. 1929 г. Острогорский М. стр 264
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. Стр 47
- Доклад Донбюро в ЦК РКП (б) о недопустимости местнических тенденций в строительстве советской власти в освобожденных районах. 29 января 1919.
- Борьба за власть Советов на Дону 1917—1920 гг.: Сборник документов. Ростов-на-Дону, 1957. Стр 410
- Ю.Федоровский Юбилей Донецкой губернии прошел незамеченным // Донецкий кряж №10. 11.03.1994.
- Літопис Революції 5-6,1927 год. Стр.148
- . Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 червня 2018.
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. Стр 264