| Свір | |
|---|---|
| | |
| 61°00′32″ пн. ш. 35°29′30″ сх. д. / 61.00888888891677198° пн. ш. 35.49166666669477621° сх. д. | |
| Витік | Онезьке озеро |
| • координати | 61°00′32″ пн. ш. 35°29′30″ сх. д. / 61.00888888891677198° пн. ш. 35.49166666669477621° сх. д. |
| • висота, м | 32 м |
| Гирло | Ладозьке озеро |
| • координати | 60°30′33″ пн. ш. 32°47′55″ сх. д. / 60.50916666669477451° пн. ш. 32.79861111113877570° сх. д. |
| Басейн | 84 400 км² |
| Країни: | Росія |
| Регіон | Ленінградська область |
| Довжина | 224 км |
| Площа басейну: | 84 400 км² |
| Середньорічний стік | 790 м³/с |
| Притоки: | Oyatd, Pashad, Vazhinkad, Каномка, Kislaya Oyatd, Kuzrad, Mandrogad, Meldusad, Mungalad, Negezhmad, Pidmad, Pograd, Sarad, Svyatukhad, Segezhad, Toybad, Uslankad, Shakshozerkad, Shamokshad, Shotkusad, Yandebad, Yanegad, Svyatukhad, Ludankad і Tenzeyad |
| Водойми в руслі | Ладозьке озеро і Онезьке озеро |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Свір (рос. Свирь, фін. Syväri, ест. Sviri) — річка на північному сході Ленінградської області, Росія. Вона витікає з Онезького озера і впадає в Ладозьке озеро, з'єднуючи тим самим два найбільших озера Європи.
Походження назви Редагувати
Є припущення. що назва річки має північногерманське походження (ср. др.-исл. svíri "шея" ).
Географічні відомості Редагувати
Довжина річки 224 км, загальне падіння 23 м, з них 13 м припадає на порожисту ділянку верхньої течії. Площа водозбору 84 400 км². У верхній і нижній течії Свір прорізає широкі приозерні ділянки, в середньому — смугу горбистого рельєфу і тече тут у вузькій і глибокій долині. Ширина річки в верхів'ях близько 700 м, в нижній течії кілька звужується, тільки-но має розширення до 10 ÷ 12 км в Івінському розливі. Глибина русла змінюється від 3,5 до 11 м, переважають глибини 5-7 м. Швидкість течії змінюється від 0,5 до 10,6 км/год. Рівень води в Свирі протягом року коливається мало внаслідок регулюючого впливу Онезького озера і гребель гідроелектростанцій. Замерзає річка в період з середини листопада до початку грудня, розкривається в середині — наприкінці квітня. Середня витрата води 610 м³/сек.
Річка тече в низинах, які в минулому були зайняті льодовиковими водоймами. Узбережжя Свірі здебільшого є заросла лісом горбиста місцевість. У середній течії Свірі існували пороги, але після побудови на річці каскаду електростанцій, греблі підняли рівень води, затопивши пороги і створивши глибоководний шлях на всьому протязі річки. На річці розташовуються Нижньосвірський (80 км від гирла) і Верхньосвірський (120 км від гирла) гідровузли. Водосховище Верхньосвірської ГЕС сформувало Івінський розлив або Верхньосвірське водосховище площею 183 км².
Історія Редагувати
До появи річки Свір стік з Онезького озера в Ладогу відбувався південніше - через річки Ошта - Тукша - Оять. Сучасна річка виникла близько 9500 років тому в результаті трансгресії південної частини Онезького озера, викликаної ізостатичним підняттям північної частини озерної улоговини. У міру врізання русла річки рівень Онезького озера впав з позначки 75 метрів над рівнем моря до сучасних 33
Господарське використання Редагувати
Річка є частиною Волго-Балтійського водного шляху і що передувала йому Маріїнської водної системи. На річці розташовано дві гідроелектростанції: Нижньо- і Верхньосвірську ГЕС.
Річка прямує вздовж Александро-Свірського монастиря, який використовувався як Свірлаг (один з таборів мережі ГУЛАГу). Вздовж річки відбувались важкі бої за часів війни-продовження (1941–1944).
На правому березі, у гирлі річки Свір, розташовано Нижньосвірський заповідник..
Головні притоки Редагувати
- Оять
- Паша
Головні міста Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- GEOnet Names Server — 2018.
- Північногерманська топоніміка у Білорусі і Західній Росії
- http://earth.spbu.ru/ ↑ Севастьянов Д.В., Субетто Д.А., Сикацкая Е.Д., Степочкина О.Е. Особенности эволюции озерно-речной сети в бассейне Ладожского озера в голоцене // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 7. Геология. География. : Журнал. — СПб., 2001. — Вып. 1. — № 7. — С. 88-100. — ISSN 1029-7456.