Нижньосві́рська гідроелектроста́нція ім. Г. Й. Графтіо (Нижньо-Свірська ГЕС) — ГЕС на річці Свір в Ленінградській області, біля селища Свірстрой і міста Лодєйне Поле. Входить у Свірський каскад ГЕС.
| Нижньосвірська ГЕС | |
|---|---|
| | |
| 60°48′22″ пн. ш. 33°42′21″ сх. д. / 60.80616700002777719° пн. ш. 33.70601200002777631° сх. д.Координати: 60°48′22″ пн. ш. 33°42′21″ сх. д. / 60.80616700002777719° пн. ш. 33.70601200002777631° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Адмінодиниця | Свірстрой Ленінградська область |
| Стан | діюча |
| Річка | Свір |
| Каскад | Свірський |
| Початок будівництва | 1927 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1933-1935 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 99 МВт |
| Середнє річне виробництво | 452 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | руслова низьконапорна |
| Розрахований напір | 11 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | поворотно-лопаткові |
| Кількість та марка турбін | 2хПЛ 20/811-В-742, 2хПЛ 20/811 |
| Витрата через турбіни | 4х290 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2хСВ 900/170-80, 2хСВ-902-160/80 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х27,5; 2х22 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | насипні; водозкидна бетонна, |
| Висота греблі | 28 м |
| Довжина греблі | 1375; 191,6 м |
| Шлюз | однонитковий однокамерний |
| ЛЕП | 220 и 35 |
| Власник | ТГК-1 |
| Нижньосвірська ГЕС | |
| Мапа | |
| Нижньосвірська ГЕС у Вікісховищі |
Загальні відомості ред.
Будівництво ГЕС розпочалося в 1927, закінчилося в 1936. Є низьконапірною русловою гідроелектростанцією. Склад споруд ГЕС:
- водоскидна бетонна гребля завдовжки 191,6 м;
- насипна руслова гребля завдовжки 70 м та заввишки 28 м;
- насипна лівобережна гребля завдовжки 1005 м;
- насипна правобережна гребля завдовжки 300 м;
- однокамерний однониточний судноплавний шлюз;
- будинок ГЕС відкритого типу завдовжки 129 м.
Потужність ГЕС — 99 МВт (спочатку 96 МВт), середньорічне вироблення — 452 млн кВт·г. У будинку ГЕС встановлено 4 поворотно-лопатних гідроагрегатів, які працюють при розрахунковому напорі 11 м³: 2 гідроагрегати потужністю по 27,5 МВт, 2 гідроагрегати потужністю по 22 МВт. Спочатку станція мала 4 гідроагрегати потужністю по 24 МВт, 2 з яких замінено, а інші 2 експлуатуються при пониженій потужності. Устаткування ГЕС застаріло і потребує модернізації. Напірні споруди ГЕС (довжина напірного фронту 1,86 км) утворюють Нижньосвірське водосховище площею 24,3 км², повної і корисної ємності 119 і 23 млн м³ відповідно. При створенні водосховища було затоплено 370 га сільгоспугідь, перенесено 314 споруд.
Нижньосвірська ГЕС спроектована інститутом «Ленгідропроект».
Економічне значення ред.
Нижньосвірська ГЕС працює в піковій частині графіка навантажень енергосистеми Північного Заходу Росії. Водосховище ГЕС затопило Свірські пороги, забезпечивши судноплавство рікою Свір. Нижньосвірська ГЕС зіграла велику роль в розвитку промисловості країни в 1930—1950 рр.
Нижньосвірська ГЕС входить до складу ВАТ «ТГК-1».
Історія будівництва ред.
Проекти гідроенергетичного освоєння Свирі виникли ще в дореволюційні роки. У 1916 році інженер В. Д. Никольський розрахував «запаси водної сили річки Свір», що дозволило розробити проект споруди на Свирі двох електростанцій і регулювальної греблі. Але в силу наступних подій, проект було законсервовано. Така ж сама доля спіткала і пропозицію, висунуту в червні 1917, інженером І.В. Єгіазаровим про будівництво на Свирі трьох електростанцій. Лише 3 травня 1918 Рада народних комісарів розглянула перший кошторис споруди трьох свірських ГЕС і судноплавного шлюзу.
Восени 1918, почалися підготовчі роботи на місці майбутніх свірських гідростанцій. Але велися вони дуже повільно, і практично припинилися. І тільки проектувальники продовжували ескізне проектування трьох станцій, і гідрологи вели спостереження в районах майбутніх робіт.
Будівництво Нижньосвірської ГЕС було передбачено планом ГОЕЛРО і почалося відразу після закінчення будівництва Волховської ГЕС. 19 жовтня 1927 відбулося урочисте закладання гідроелектростанції, на якій були присутні голова ВЦВК М. І. Калінін і секретар ЦК і Ленінградського обкому ВКП(б) С. М. Кіров. Проект Нижньосвірської ГЕС, вперше в світовій практиці спорудженої на м'яких стисливих ґрунтах, відрізнявся застосуванням ряду сміливих технічних рішень. Будівництво ГЕС виконували з використанням праці ув'язнених. Перший гідроагрегат став до ладу 19 грудня 1933, останній — в 1935. 15 вересня 1936 року Нижньосвірську ГЕС прийнято у промислову експлуатацію при потужності 96 МВт.
Під час Німецько-радянської війни гребля ГЕС була підірвана відступаючими радянськими військами. 13 вересня 1941 до ГЕС вийшли фінські війська. Устаткування ГЕС евакуювати не встигли (потім його довелося відновлювати). Понад 2 років Нижньосвірська ГЕС перебувала на лінії фронту між радянськими і фінськими військами і була дуже зруйнована. У 1944 почалося відновлення станції, що завершилося у 1948. ГЕС було присвоєно ім'я її творця — Г. Й. Графтіо. У 1955 було створено каскад Свірських ГЕС "Лененерго". У 1979 Нижньосвірську ГЕС було реконструйовано. У 1997 було замінено один гідроагрегат, в 2003 — другий.
У 2009 і 2011 роках планується заміна інших гідроагрегатів з доведенням потужності станції до 110 МВт, а також будівництво другої нитки шлюзів.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 15 квітня 2009.
Посилання ред.
- Опис Нижньосвірської ГЕС на сайті інституту Ленгідропроект[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Офіційний сайт ВАТ «ТГК-1» [ 1 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Подарунок для Тонечкі (стаття в "Санкт-Петербургских відомостях" [ 26 вересня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
| Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття з промисловості. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |