Святополк-Четвертинські

Святополк-Четвертинські, або Четвертинські — руський (український) князівський рід, що походив від турово-пінських або волинських (удільних) Рюриковичів, відомий з кінця 14 століття (кн. Олександр Четвертинський, 1388).

Герб князів з «Бесід св. Івана Золотоустого» 1623 pоку

Історія

У 15 — 16 столітті відокремилися 2 лінії роду Святополк-Четвертинських: на Старій Четвертні й на Новій Четвертні. У 16 ст. Святополк-Четвертинські володіли великими маєтками в Україні (Волинь, Брацлавщина) та у Білорусі. Згодом деякі їх гілки прийняли католицьку віру, але більшість і перед тим, і пізніше залишалася православними й ревними оборонцями прав православної церкви, а дехто був високим її достойникам, зокрема Гедеон. Святополк-Четвертинські заснували чоловічий і жіночий монастирі та друкарню у Старій Четвертні й монастир у Новій Четвертні.

Відомі представники

У XVI Столітті

• Юрій Іванович, в 1502 році володимирський староста.
• Федір Іванович, в 1492 році брацлавський намісник, в 1494 році звенигородський намісник.
  • N. Федорівна — дружина Андрія Івановича Лукомського князя Мелешковицького, бабуся Філона Семеновича Кміти-Чорнобильського.
• Януш (пом. 1570), син Матвія Васильовича, дружина — Богдана Василівна Семашко
• Анна — сестра Януша, дружина князя Януша Збаразького

Гілка Старої Четвертні

Відоміші Святополк-Четвертинські з лінії на Старій Четвертні, сини

• князь Остафій, син Андрія Федоровича, і Марини Кисіль
  • князь Григорій Остафійович (пом. 1651) — підкоморій луцький (1647), брав участь у різних церковних справах, зокрема, у виборах митрополита Петра Могили (1632) й Сильвестра Косова (1647).
    • князь Захарій — староста ратиборський, підсудок луцький, дружина — Регіна Хреницька.
      • князь Григорій (у чернецтві Гедеон) був єпископом луцьким і Митрополитом київським. Двоюрідний брат Григорія-Гедеона — Сергій (Стефан, у чернецтві Сильвестр) — був єпископом могилівським і білоруським (1705—1727).
      • князь Андрій Святополк-Четвертинський — брат Григорія-Гедеона, ротмістр козацької корогви Великого Князівства Руського (1660). Сини Андрія — Юрій і Януш Святополк-Четвертинські пов'язали свою долю з Гетьманщиною.
        • князь Юрій Андрійович (пом. між 1717 і 1722) — зять колишнього гетьмана Івана Самойловича, московський стольник, належав до противників гетьмана Івана Мазепи, хоч дістав від нього маєтки у Гетьманщині. Завдяки шлюбам своїх дочок він поріднився з Миклашевськими, Скоропадськими й Кондратьєвими (сумський старшинський рід).
        • князь Іван (Януш) Андрійович (пом. 1728) — полковник російської служби, був одружений з Анною Василівною Кочубей — дочкою генерального судді Василя, яка у першому подружжі була за небожем Івана Мазепи — полковником ніжинським Іваном Обидовським.
    • князь Вацлав
      • князь Стефан (пом. 1728)
      • князь Гаврило (Ґабріель, пом. 1740), дружина — брацлавська каштелянка Барбара Стемпковска
        • князь Михайло — адміністратор Острозької ординації.
        • князь Владислав
          • князь Михайло Олександр (19.9.1741—7.7.1796) — найстарший син, хорунжий полку гвардії ВКЛ, в 1768 фліґель-ад'ютант короля, потім ротмістр народової кавалерії, житомирський староста
          • князь Феліціян Святополк-Четвертинський — чернігівський каштелян, син Владислава, внук Вацлава, правнук Остафія
        • князь Олександр — барський конфедерат
        • князь Святослав
          • князь Марцін (Мартин), дружина — Малґожата Лєдуховська
            • князь Януш-Юзеф (1805, Плоска, Острозький повіт — 1837, Тарбес, Піренеї) — учасник польського повстання 1831 року.

Гілка Нової Четвертні

Визначнішими представниками лінії Святополк-Четвертинських на Новій Четвертні були:

• князь Яцько, син Андрія, брат Остафія
  • князь Степан Святополк-Четвертинський (народився близько 1575 — помер 1655) — підкоморій брацлавський, учасник відновлення православної ієрархії 1620 року, один з чільних репрезентантів української православної шляхти, що визнала зверхність Війська Запорозького. Його сини:
    • князь Ілля (пом. 1640/1641) — ротмістр кварцяного війська, воював у 1620—1630-х років проти козацьких повстанців;
    • князь Микола (пом. 1659) — свояк гетьмана Івана Виговського, був каштеляном мінським
      • князь Миколай Адам, дружина — Констанція Косаківська
        • Стефан, дружина — Софія Пепловська
          • Феліціан Стефан (пом. 1756). староста дуніжевський
            • князь Януш Томаш (1743—15.9.1813) — королівський шамбелян (камергер), чернігівський каштелян 1785—1792
              • Димітр (Дмитро) — польський освітній та громадський діяч, тісно співпрацював з Тадеушем Чацьким.
    • Януш (пом. Тульчин, 1648), дружина — Софія Чурило, донька Миколая
    • Стефан
      • Констанція — дружина Юзефа Вижицького, певно, мати кс. Миколая Міхала

Протягом 18 ст. князі Святополк-Четвертинські з цієї лінії обіймали уряди каштелянів і підкоморіїв в Україні й Білорусі. Зокрема, князь Олександр — підкоморій брацлавський († 1769), був видатним діячем Барської конфедерації. Ця гілка князів Святополк-Четвертинських, які стали католиками наприкінці 17 — на початку 18 ст., володіла великими маєтками на Волині й Поділлі до 20 століття

Четвертинські в літературі

• Аскольд Четвертинський — головний герой романів Костянтина Матвієнка «Час настав», «Гроза над Славутичем», «Багряні крила», «Добрий шлях»

Примітки

1. Nieć J. Czetwertyński-Światopełk Felicjan (ur. ok. 1745) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 361. (пол.)

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Мицик Ю. А., Томазов В. В. Четвертинські // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 533. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 357—368. (пол.)

Посилання

• Osoby o nazwisku «Czetwertyński» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego (пол.)