Сади Бóболі (італ. Giardino di Boboli) — парк у Флоренції доби Ренесансу. Не зовсім точна назва парку за палацом Пітті зі скульптурами, фонтанами, павільйонами Грот, але без фруктових дерев.
| Сади Боболі | |
|---|---|
| | |
| Краєвид на амфітеатр садів Боболі від палаццо Пітті | |
| 43°45′54″ пн. ш. 11°14′59″ сх. д. / 43.76527500002777771° пн. ш. 11.24996800002777775° сх. д.Координати: 43°45′54″ пн. ш. 11°14′59″ сх. д. / 43.76527500002777771° пн. ш. 11.24996800002777775° сх. д. | |
| Тип | міський парк |
| Статус | частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і національна спадщина Італіїd |
| Відкрито | 1766 рік |
| Площа | 4.5 га |
| Відвідувачів на рік | 348 862 осіб (2020) 1 252 944 осіб (2019) 1 187 616 осіб (2018) 512 633 осіб (2021) |
| Країна | Італія |
| Розташування | Флоренція, район Палаццо Пітті , |
| Адреса | Accesso da Palazzo Pitti, dal Forte Belvedere, da via Romana o dal piazzale di Porta Romana, Piazza Pitti 1 і piazza Pitti, 1 - Firenze |
| uffizi.it | |
| Сади Боболі Сади Боболі (Італія) | |
| Сади Боболі у Вікісховищі |
Історія садів Боболі Редагувати
Сади розпланували на пагорбі Боболі, звідки і їх назва. Ділянка на схилах пагорба не була симетричною, тому сучасні сади Боболі мають дві головні осі —
- коротку (стародавню) вісь, що проходить через центр палаццо Пітті і так званий амфітеатр;
- довгу вісь, що йде під невеличким кутом до короткої осі і довгим боком до палацу.
Розпланування парку розпочалося в добу італійського Відродження, діяльно продовжилося в добу маньєризму і завершилось в добу бароко. Впливи і риси всіх трьох стилів мають свої залишки як в плануванні, так і в стилістиці парку і його споруд. Парк зазнав занепаду, реконструкції і був відновлений за старими планами. Сучасна площа Боболі становить 4,5 гектарів (небагато в порівнянні з Во-ле-Віконт, де 100 га парку, « Олександрія » неподалік міста Біла Церква (Україна) — 201 га, Кусково — 230 га тощо).
Доба Відродження Редагувати
Сади в добу відродження в Італії не були великими. Не був великим і первісний сад Боболі. На ранішньому етапі виникла коротка вісь парку з неповною симетрією ділянок. Вже тоді парк прикрасили невеличкою збіркою скульптур доби стародавнього Риму і Відродження.
Доба маньєризму Редагувати
Планування парку і його збільшення відбулося в добу маньєризму за правління герцога Козімо І та його дружини Елеонори Толедської. Саме їй належала ініціатива придбання палацу Пітті у власність роду Медичі, його розширення і нове облаштування парку. План парку набув трикутної форми і повернутий бічною стороною до палацу.
До робіт в парку залучили:
- Ніколо Тріболо(1500 — 1550),
- Бартоломео Амманаті, (1511 — 1592)
- Джорджо Вазарі , (1511 — 1574)
- Бернардо Буонталенті, (1536 — 1608)
Джорджо Вазарі запроектував і побудував декілька гротів, а Бернардо Буонталенті вибудував Грот, що отримав назву на його честь і зберігся донині, та виконав декілька скульптур. Вже в добу маньєризму честь художньої ініціативи перейшла від Флоренції до папського Риму. Саме в Римі згуртувалися найкращі мистецькі кадри фахівців, виникла потужна творча традиція і ефектні пошуки в побудові нових типів заміської вілли, ансамблю вілли і парку, формування стилю бароко, пам'яток якого у Флоренції дуже мало. Флоренція починає жити на узбіччі мистецьких пошуків і жити своїм багатим минулим.
Декоративна скульптура в саду Боболі Редагувати
Грот Буонталенті Редагувати
Ця споруда розташована у внутрішньому дворику, що відокремлює палац від парку Боболі. На ранішньому етапі садівництва павільйон Грот зберіг зв'язок з диким прообразом споруди — печерою. Якщо фасад Гроту ще нагадує домівку (ніші зі скульптурами, невелика лоджія, колони), то завершення фасаду відсилає до сталактитів, до печерного нагромадження каменю. Ще більше дику печеру нагадує інтер'єр Гроту з уламками скелі і незавершеними скульптурами велетнів, наче диких духів печер і природи. Частка ж приміщень оздоблена, навпаки, як невеличкі палацові зали. За цим принципом зроблені і оздоби інших збережених павільйонів (Грот Адама і Єви, Грот Мадам).
Доба бароко Редагувати
Вторинність пошуків і оздоб парку Боболі в добу бароко виявилася в типовому вистриганні рослин, в типовому розміщенні скульптур, перенесенні в парк обеліску стародавнього Єгипту з колишнього храму Луксор (колись стояв в садку вілли Медичі в Римі, був перевезений в парк Боболі). Парк Боболі так і не отримав значущості і художньої довершеності, яка притаманна Італійському парку (Підгірці) 17 століття (Україна) чи вишуканості ансамблю замку і парку Во ле Віконт (Франція) того ж 17 століття.
Аби підсилити недостатню барокову складову садів Боболі, в 20 столітті в палаці розмістили Музей порцеляни.
Нові атракції парку Редагувати
Аби підсилити значущість садів Боболі, створена реконструкція Дому Веттіїв, відкритого після археологічних розкопок в Помпеях(поблизу Неаполя). В так званому Серединному палацику облаштовано музей костюмів (музей моди).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ dati.beniculturali.it — 2014.
- Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
- ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
- Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
- Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.
- archINFORM — 1994.
- ↑ Sistema Cultura — 2017.
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сади Боболі |
- Attlee, Helena (2006). Italian Gardens - A Cultural History. London: Frances Lincoln. ISBN 978-0-7112-3392-8.
- Gurrieri, F.; J. Chatfield (1972). Boboli Gardens (Florence).
- Boboli Garden