Василь Георгійович Рязанов (рос. Васи́лий Гео́ргиевич Ряза́нов; * 12 (25) січня 1901 — † 8 липня 1951) — радянський військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945), гвардії генерал-лейтенант авіації.
| Василь Георгійович Рязанов | |
|---|---|
| рос. Васи́лий Гео́ргиевич Ряза́нов | |
| | |
| Народження | 12 (25) січня 1901 Большоє Козіно |
| Смерть | 8 липня 1951 (50 років) Київ |
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Вид збройних сил | ВПС СРСР |
| Освіта | Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковськогоd (1933, 1935) і Комуністичний університет імені Я. М. Свердловаd (1924) |
| Роки служби | 1920—1938 1939—1951 |
| Партія | РКП(б) |
| Звання | Генерал-лейтенант авіації |
| Командування | • 1-й штурмовий авіаційний корпус 5-ї повітряної армії (Степовий фронт) • 1-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус 2-ї повітряної армії (1-й Український фронт) |
| Війни / битви | Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
| Рязанов Василь Георгійович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 12 (25 січня) 1901 року в селі Большоє Козіно (нині — в межі міста Балахна Нижньогородської області). Росіянин.
У 1914 році закінчив 5 класів сільської школи, в 1916 році — 4 класи вищого початкового училища в місті Балахна. Служив на пошті при залізничній станції Рузаєвка, в 1917 році — на пошті в селищі Сормово (нині — в межі Нижнього Новгорода). У 1918 році працював на заводі «Червоне Сормово», потім — інструктором Балахнінського позашкільного відділу повіту народної освіти.
У армії з травня 1920 року. У 1920 році вступив в ряди РКП(б). До 1921 року — лектор-агітатор в Нижньгородському губернському військовому комісаріаті. У 1922 році закінчив робфак при Московському державному університеті, в 1924 році — Комуністичний університет імені Я. М. Свердлова. До 1925 року був інструктором політвідділу стрілецької дивізії в Московському військовому окрузі.
У 1926 році закінчив Борисоглебську військову авіаційну школу льотчиків, в 1927 році — Серпуховську вищу школу повітряної стрілянини і бомбометання. Був на льотний-інструкторській роботі в:
- Ленінградській військовій авіаційній школі льотчиків-спостерігачів (1927—1928);
- Оренбурзькій військовій авіаційній школі льотчиків (1928—1929);
- Ленінградській військово-теоретичній школі ВПС (1929—1930);
- Одеській військовій авіацій школі льотчиків (1930—1931);
- Московській школі спецслужб (1931—1933).
У 1930 році закінчив Курси удосконалення начальницького складу при Військово-повітряній академії імені Н. Е. Жуковского, в 1935 році — її оперативний факультет. Був командиром авіаційної бригади Військово-повітряної академії імені Н. Е. Жуковского. З 1936 року командував авіабригадою в Сибірському військовому окрузі. У квітні 1938 року був незаконно репресований і звільнений з армії. Був на викладацькій роботі у Військово-повітряній академії імені Н. Е. Жуковского.
Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. З 1940 року — начальник навчального відділу Військово-повітряної академії.
Учасник німецько-радянської війни:
- в червні-серпні 1941 року — заступник командувача ВПС 5-ї армії (Південно-Західний фронт);
- у серпні-грудні 1941 року — начальник групи контролю Управління ВПС Південно-Західного фронту;
- в грудні 1941 — березні 1942 — командир 76-ї змішаної авіаційної дивізії (Південний фронт);
- у квітні-липні 1942 року — командир маневреної авіагруппи Південно-Західного фронту;
- в липні-вересні 1942 року — командир 2-ї авіаційної армії Резерву Верховного Главнокомандованія;
- з вересня 1942 року — командир 1-го (з лютого 1944 — 1-го гвардійського) штурмового авіаційного корпусу. Частини під його командуванням воювали на Південно-Західному, Південному, Калінінському, Північно-Західному, Воронезькому, Степовому, 2-му Українському фронтах.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року за високу майстерність в управлінні частинами корпусу в боях, вміло організацію взаємодії з наземними військами при форсуванні Дніпра і особистий героїзм генерал-лейтенанту авіації Рязанову присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 1467).
На завершальному етапі війни частині його корпусу в складі 1-го Українського фронту брали участь у відвоюванні Західної України, визволенні Польщі, в Берлінській операції.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 червня 1945 року за відмінності в боях на рубежі річки Вісла і при розгромі Ченстоховсько-Радомського угруповання супротивника гвардії генерал-лейтенант авіації Рязанов нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 4812).
Після війни продовжував командувати корпусом. У 1947—1949 роках командувач 14-ї повітряної армії (Прикарпатський військовий округ). З 1949 року командував 69-ю повітряною армією (Київський військовий округ).
Жив у Києві. Помер 8 липня 1951 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
Відзнаки ред.
Генерал-лейтенант авіації з 1943 року. Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня, Червоної Зірки, медалями, іноземними нагородами.
Обирався депутатом Верховної Ради УРСР, кандидатом у члени Центрального комітету Комуністичної партії України.
У 1953 році на батьківщині Героя (на вулиці Большешкольній) встановлено його бюст. Школа селища носить його ім'я, в ній створений музей В. Г. Рязанова. Ім'ям Героя названі також середня школа в Києві та вулиці у Большому Козині і в Балахні.
В Нижньогородському кремлі в пам'ять про Героя встановлена стела.
Примітки ред.
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 5 марта (№ 13 (273)). — С. 1
Література ред.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
- Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973.(рос.)
- Командующие воздушными армиями. М.: Патриот, 2006.(рос.)
- Кузнецов В. К. Огненные зори. М., 1985 (рос.)
- Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975(рос.)
Посилання ред.
- Рязанов Василь Георгійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Некрополі Києва (рос.)
- Хронос (рос.)
- Велика Радянська Енциклопедія (рос.)