«Ру́ський Батальйо́н Гірськи́х Стрільці́в» (Руські гірські стрільці, нім. Ruthenisches Bergschützen-Corps, нім. Russiches Frey-Corps) — добровольчий (охотничий) український батальйон австрійської армії створений у 1849 році за ініціативи Головної Руської Ради, з метою охорони карпатських переходів на Угорщину, де вибухнуло повстання проти Австрії. Вважається за останню українську військову формацію у XIX сторіччі.
| Руський Батальйон Гірських Стрільців | |
|---|---|
| На службі | 1849-1850 |
| Країна | Австрійська імперія |
| Тип | гірськострілецький батальйон |
| Чисельність | 1 400 |
| Операції | Весна народів |
Історія Редагувати
За часи революційних подій Березневої революції 1848 року австрійський імператор Фердинанд I вимушений був створити на теренах Австрійської імперії національні гвардії, що за урядовим статутом мали бути «обороною конституційного монарха, запорукою конституції й законів». Наприкінці 1848 року, австрійський уряд також сформував спеціальну селянську оборону на галицькому Підкарпатті, що мала на меті не допустити угорських повстанців до Галичини.
У 1849 році за ініціативи Головної Руської Ради було утворено батальйон руських гірських стрільців, для придушення угорського повстання. У батальйоні налічувалося 1 400 осіб, хоч оголошених охотників налічувалося 3 460 осіб. Батальйон складався з 6-ти сотень. Більшість старшин були українцями, батальйон мав свою уніформу.
Руський Батальйон вишколювався до вересня у Львові, згодом його вислано до м. Кошиці на Словаччину, де він виконував допоміжну охоронну службу, бо угорське повстання було вже придушене.
У січні 1850 року батальйон було переведено до Перемишля, та розпущено. Особовий склад демобілізовано.
Однострій Редагувати
Ініціатори створення батальйону проектували для підрозділу народний одяг: короткі гірські сірячки з синьо-жовтими вилогами, червоні або сині штани, ходачки та крисаня, до того ташка, ремінь з ладівницею.
Пізніше стрільці отримали іншій однострій: капелюх синій складаний з великим дашком, та жовтим обшиттям. Однострій («кабат») червоного кольору з стоячим коміром та синьою облямівкою та одним рядом золотистих ґудзиків. Штани сині, з жовтими лампасами. За зброю були карабіни, та довгі багнети. Старшини мали довгі шаблі.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [ 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. —С.290 —712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
Джерела Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [ 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. —С. 290—712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- Jan Kozik — «Między reakcją a rewolucją. Studia z dziejów ukraińskiego ruchu narodowego w Galicji w latach 1848—1849», Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego (Prace historyczne, zeszyt 52), PWN, Kraków-Warszawa 1975 (пол.)
- Кревецький І. Батальйон руських гірських стрільців 1849—1850. «ЗНТШ», 1912, т. 107;
- Стеблій, Ф. І. Батальйон руських гірських стрільців [ 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 200. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Посилання Редагувати
- «Весна народів». Революція 1848—1849 рр. [ 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]