Ростиславичі (смоленські) — молодша гілка династії Мономаховичів, нащадки Ростислава Мстиславича, Великого князя Київського та князя смоленського. Під час князювання у Києві (1159-1167) Ростислав Мстиславич сприяв згуртуванню Русі, провів успішні походи проти половецьких ханів. Серед його нащадків джерела виділяють 4 основні родини: Романовичів, Рюриковичів, Мстиславичів і Давидовичів (за іменами його синів). Ростиславичі суперничали за загальноруську владу з іншими сильними кланами — Ольговичами, Волинськими Ізяславичами та Юрійовичами.
Правляча династія у Київському (з перервами), Смоленському, Галицькому, Новгородському та Ярославському князівствах.
Історія Редагувати
У другій половині Xi — на початку XII ст. Смоленська земля входила в уділ сина Ярослава Мудрого, Всеволода Ярославича та його нащалків — Володимира Мономаха і його сина Мстислава Володимировича Великого. В 1127 р. Мстислав посадив у Смоленську свого сина Ростислава, який зумів там закріпитися і зберегти князівство для своїх спадкоємців.
Ростислав при житті свого старшого брата Ізяслава виступав на його боці в князівських усобицях, зокрема у війнах з Юрієм Долгоруким. Однак після смерті Ізяслава, Ростислав Мстиславич все частіше був схильний до компромісів ніж до боротьби за владу, тому в Київському великому князівстві йому доводилось миритись з впливом свого племінника, Мстислава Ізяславича.
Після смерті Ростислава (1167) його синам вдалось ненадовго закріпитись в Києві, за який почалась жорстока боротьба між різними кланами Рюриковичів. В 1169 р. Ростиславичі підтримали організований Андрієм Боголюбським похід на Київ і брали участь в розграбуванні міста. У 1171 р. Ростиславичі вийшли з-під влади Андрія Боголюбського і в подальшому проводили активну політику спрямовану на утвердження свого впливу як у Київській землі, так і в інших руських князівствах — Новгородському, Галицькому та Полоцькому.
Найбільшу енергію у цьому проявили сини Ростислава — Роман і Рюрик. Останній зокрема, фактично відмовившись від претензій на Смоленськ на користь племінників усе своє життя присвятив спробам закріпитись у Києві. Місто він займав 7 раз що було своєрідним рекордом серед усіх Рюриковичів. У 1203 р. захопивши Київ піддав його жорстокому розграбуванню, яке було навіть спустошливішим за погром 1169 р. Проте це не завадило літописцю залишити по Рюрику схвальний відгук. Згодом він був пострижений у монахи Романом Мстиславичем, але після його смерті, покинув монастир і продовжив боротьбу за Київ разом з іншими Ростиславичами.
Після Рюрика у Києві зумів утвердитись інший Ростиславич — Мстислав Романович Старий. Ростиславичі взяли участь в усобицях між Володимирськими Всеволодовичами. В 1216 р. величезна коаліція з смолян, новгородців, киян та інших воїв на чолі з Мстиславом Удатним розгромила Володимиро-Суздальських князів Юрія і Ярослава Всеволодовичів у Липицькій битві. Пізніше Мстислав Удатний підтриманий родичами взяв участі в боротьбі за Галицько-Волинську спадщину, та зумів успішно вокняжитись в Галичі на певний час (1221—1226).
Мстислав Романович та Мстислав Удатний очолювали руське військо у невдалій битві на Калці, під час якої перший загинув, а другий з ганьбою втік у Галич. Після цього Ростиславичам ще вдавалось на певний час контролювати Київ, однак до того часу місто вже втратило своє значення столиці Русі.
Смоленську пощастило уникнути спустошення монголо-татарами, однак пізніше, у 1274 р. Менгу-Тимур все ж зробив князівство своїм васалом. Після цього Смоленська земля занепадає, та попадає під вплив Великого князівства Литовського.
У 1386 р. в битві під Мстиславом гине смоленський князь, Святослав Іванович, якому ще вдавалось проводити відносно самостійну політику. Його сини змушені були визнати зверхність литовських князів Ягайла, а згодом Вітовта, а в 1404 р. останній остаточно приєднує Смоленськ. Нащадки Святослава Івановича отримали як компенсацію незначні уділи і започаткували кілька княжих родів, які однак не мали значного впливу на державні справи Русько-Литовської держави та Московії.
Родовід Редагувати
- Ростислав Мстиславич (1108—1167) — князь смоленський (1125—1159, 1161), великий князь київський (1154—1154, 1159—1161, 1161—1167). син Мстислава Великого, онук Володимира Мономаха. Мати — Христина Шведська, дочка шведського короля Інге Старшого. Засновник роду
- N Романівна — була видана за перемильського князя Ярослава Інгваровича († після 1229)
- Олена Ростиславна (? — до 1185)
- Святослав (Іван) Ростиславич (?—1170) — князь новгородський (1157—1160, 1161—1168)
- Рюрик (Василь) Ростиславич (?—1212) — князь вишогородський (1161—1168), овруцький (1168—1194, 1202—1208, з перервами), новгородський (1170—1171), чернігівський (1210—1212) і великий князь київський (1173, 1176, 09. 1180—1181, 1194—1201, 1203—1204,.1205—1206, 1207—1210). У 1204 р. насильно пострижений у ченці, у 1205 р. після загибелі Романа Мстиславича покинув монастир і повернувся до політичної діяльності.
- Агафія Ростиславна († до 1166) — 16.05.1165 р. була видана заміж за сіверського князя Олега Святославича († 18.01.1180)
- Давид (Гліб) Ростиславич (1140 — 23 квітня 1197) — князь новгородський (1154—1155), торжоцький (1158—1160), вітебський (1164—1167), вишгородський (1168—1180, 1195—1197), смоленський (1180—1197).
- Аграфена Ростиславна (? — 12.1237) — була дружиною рязанського князя Ігоря Глібовича († 1194)
- Мстислав (Федір) Ростиславич (Хоробрий) (? — 14 червня 1180) — князь білгородський (1160—1163, 1171—1173), торопецький (1164—1180), трипільський (1169—1173), новгородський (1178—1180).
- Давид Мстиславич (?—1226) — князь торопецький (бл. 1212—1226).
- Володимир Мстиславич († 1226/1233) — князь псковський (1208—1211, 1211—1213, 1214—1226), торопецький (1211).
Джерела та література Редагувати
- Котляр М. Ф. Ростиславичі Смоленські [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 341. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Войтович Л. 3.16. Смоленська гілка Мономаховичів. Смоленська і Ярославська династії. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Греков Вл. Смоленские удельные князья // РБС [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.]