Робе́рто Росселлі́ні (італ. Roberto Rossellini; 8 травня 1906 — 3 червня 1977) — італійський кінорежисер, чоловік Інгрід Бергман, батько Ізабелли Росселліні.
| Роберто Росселліні | |
|---|---|
| Roberto Rossellini | |
| голова журі Каннського кінофестивалюd | |
| Ім'я при народженні | Роберто Гастоне Зеффіро Росселіні (італ. Roberto Gastone Zeffiro Rossellini) |
| Дата народження | 8 травня 1906 |
| Місце народження | Рим Королівство Італія |
| Дата смерті | 3 червня 1977 (71 рік) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Кампо Верано |
| Національність | італієць |
| Громадянство | Італія |
| Професія | кінорежисер, сценарист, продюсер |
| Роки активності | 1936-1977 |
| Діти | Ізабелла Росселліні, Ізотта Інґрід Росселініd, Ренцо Росселліні і Gil Rossellinid |
| IMDb | ID 0744023 |
| robertorossellini.it | |
| Роберто Росселліні у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Роберто Росселліні народився у Римі 8 травня 1906 р. Його батько побудував перший у Римі кінотеатр, отже Роберто мав змогу переглядати велику кількість фільмів. Змалку працював на численних роботах, що пов'язані з кіноіндустрією. У 1938 році Роберто Росселліні зняв свій перший документальний, а у 1941 — перший художній фільм. Знята у 1945 році стрічка «Рим, відкрите місто» поклала початок стилю «неореалізм» в італійському кінематографі. Цей стиль передбачав зйомку у максимально наближених до реальності умовах, але іноді фільми Росселіні не хотіли брати у прокат, мотивуючи це тим, що «це взагалі не фільм».
У 70-ті роки зняв серію документальних фільмів для телебачення про відомих осіб (Блез Паскаль, Мікелланжело, Сократ). Часто у своїх картинах Роберто співпрацював зі своїм братом-композитором Ренцо Росселліні.
1948 року Роберто отримав листа від шведської акторки Інгрід Бергман, яка була настільки вражена його роботами, що написала «Якщо вам потрібна акторка, яка володіє шведською, французькою, англійською, трохи німецькою мовами, а італійською знає лише „ti amo“, то я з задоволенням співпрацюватиму з вами». Роберто вилетів до Америки, де гостював у Інгрід Бергман і її чоловіка та менеджера Ганса Петера Ліндстрема (Hans-Peter Lindstrøm), обговорюючи сценарій фільму «Стромболі, земля Божа» (1950) з Інгрід у головній ролі. Цього ж року акторка вилетіла до Риму на зйомки стрічки. Між ними спалахнуло справжнє італійське кохання. Через певний час в американській пресі з'явилось фото з Бергманом та Роселіні, що гуляли, тримаючись за руки. Цей факт зазнав жорстокого осуду з боку суспільства та болючого розриву Інгрід Бергман зі своїми попередніми партнерами. Попередня пасія Росселліні, італійська акторка Анна Маньяні, зчинила гучну сварку у ресторані та перекинула на голову Роберто тарілку спагеті. У Інгрід розпочалося важке розлучення з Ліндстремом, після якого їх дочка Піа залишилась з батьком. З того часу усі фільми за участі Бергман, зняті Роселіні бойкотувались як глядачами, так і критиками. У цьому шлюбі народилося троє дітей — син Робертіно та дочки-близнята, одна з яких відома акторка Ізабелла Роселіні. Роберто Роселіні мав доволі запальну вдачу, був дуже ревнивим і поставив Бергман умову не зніматися у інших режисерів. У кінці 50-х їх шлюб розпався, Роселліні вирушив на зйомки до Індії.
Помер Роберто Росселліні 3 червня 1977 року в Римі від нападу стенокардії. Похований у сімейному склепі. Там же похована і Анна Маньяні, з якою режисер примирився незадовго до смерті.
Фільмографія Редагувати
- 1945 — «Рим, відкрите місто»
- 1946 — «Пайза»
- 1948 — «Кохання»
- 1948 — «Німеччина, рік нульовий»
- 1950 — «Франциск, менестрель Божий»
- 1950 — «Стромболі, земля Божа»
- 1952 — «Сім смертних гріхів» — епізод «Заздрість» (Invidia)
- 1952 — «Європа '51»
- 1953 — «Ми — жінки»
- 1953 — «Де свобода?»
- 1954 — «Подорож до Італії»
- 1959 — «Індія: Матрі Брумі»
- 1959 — «Генерал Делла Ровере»
- 1961 — «Ваніна Ваніні»
- 1961 — «У Римі була ніч»
- 1963 — «РоГоПаГ» — епізод «Цнота» (Illibatezza)
- 1976 — «Месія»
Посилання Редагувати
- Биография Р. Росселліні у енциклопедії AllMovie
| Це незавершена стаття про італійського кінорежисера чи кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |