Риндик Степан Титович | |
---|---|
Народився | 1 (13) вересня 1887 смт Дунаївці, (Заставля) Хмельницька область |
Помер | 27 вересня 1972 Чикаго |
Поховання | Чикаго |
Громадянство | Російська імперія → УНР → Чехія → США |
Національність | українець |
Діяльність | інженер, письменник, поет |
Сфера роботи | література і механіка |
Alma mater | Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія |
Мова творів | українська |
|
Степа́н Ти́тович Ри́ндик (* 1887, Дунаївці — † 27 вересня 1972, Чикаго) — український письменник (поет, прозаїк, есеїст, фейлетоніст), інженер-механік, термінограф. Псевдонім С. Киднир (прізвище, прочитане справа наліво).
Біографія ред.
Родом із Дунаївці (передмістя Заставля) на східному Поділлі (нині один із районних центрів Хмельницької області).
Закінчив двокласну міську школу в Новій Ушиці (1902) та класичну гімназію в Кам'янці-Подільському (1904); навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету. 1914 року закінчив Київський політехнічний інститут, здобув диплом інженера-технолога (механічний відділ). Працював на Південно-Західній залізниці в Правобережній Україні, відбуваючи практичний стаж машиністом паровоза, згодом — начальником дільниці на станціях Бірзула та Сарни.
З приходом більшовиків покинув службу й переїхав до столиці Української Народної Республіки — Кам'янця-Подільського. Тут влаштувався на роботу у видавництво «Дністер», редагував фізико-математичні видання. 1919 року півтора місяця був старшим асистентом при кафедрі фізики Кам'янець-Подільського державного українського університету (призначено на посаду 1 серпня, звільнено за власним бажанням 15 вересня) .
Восени 1920 року емігрував до Польщі. Там працював на фабриці рільничих машин. 1923 року переїхав до Чехо-Словаччини. Був доцентом Українського високого педагогічного інституту в Празі. Брав участь у діяльності Українського громадського комітету, був членом його ревізійної комісії .
1927 року велася мова про повернення Степана Риндика в Радянську Україну. 4 лютого 1927 року газета «Свобода» повідомила: «Українська Академія Наук затвердила на штатній посаді редактора технічного відділу Інституту української наукової мови інж. Степана Риндика — професора Українського Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова в Празі. Академія Наук звернулася до Укрголовнауки з проханням прискорити справу з дозволом С. Риндикові повернутися на Україну» .
Працював в українських гімназіях у таборах для переміщених осіб у Німеччині. Від 1951 року жив у США.
Помер 27 вересня 1972 року в Чикаго. Похорон відбувся 30 вересня з церкви Покрови Матері Божої на цвинтар Елмвуд у Чикаго.
Родина ред.
Письменниця Ганна Черінь так змалювала побут Степана та Степаниди Риндиків у Чикаго :
Син Степана та Степаниди Риндиків Мирослав народився в Бірзулі Херсонської губернії (нині місто Подільськ Одеської області). Помер 17 лютого 1951 року . Був математиком і фізиком-ядерником.
У Бірзулі народилася і донька Рогніда. Померла по довгій недузі 16 липня 1952 року на 34-му році життя .
Лев Силенко в книзі «Мага Віра» повідав таке: українець Степан Риндик, розмовляючи з ним, сказав: «Я мріяв свого сина назвати Мирославом. Піп обурливо відповів: „Ні, це ім'я поганське“. Треба було дати двадцять п'ять царських карбованців, щоб піп переступив святу заповідь віри греко-православної. Мій син має ім'я рідне Мирослав» .
Дружиною Мирослава Риндика, невісткою Степана Риндика була Олена Риндик (уроджена Волощук). Вона народилася 18 травня 1919 року в Сетін (Чехо-Словаччина), померла 28 січня 2005 року в Лос-Банос (Каліфорнія) .
У Мирослава та Олени Риндиків було двоє синів (онуків Степана Риндика) — Мирослав і Ростислав. Ростислав Риндик народився 16 вересня 1948 року в українському таборі в Міттенвальді, Німеччина. Загинув в автомобільній катастрофі 29 червня 1980 року .
Художня творчість ред.
Автор збірки сатиричних віршів «Логос» (1942), збірок оповідань «Смілянська хроніка» (1944), «Пригоди і люди» (Чикаго, 1960) і для молоді «Пригоди Сірка Клаповухого» (1961, ілюстрації Мирослава Григоріїва). Забутою зосталась книжка «Терентій Трохимович Тарадайка», видана 1943 року в Празі у видавництві «Пробоєм» у серії «Книгозбірня „Пробоєм“» .
Ганна Черінь у спогаді «Степан Риндик, як я його знаю» писала: «Риндик писав чудові гуморески. Читаючи їх, зі сміху може і не тріснеш — але чи неодмінно треба тріснути? Вони дотепні, цікаві — і такі особливі, „риндиківські“. Багато їх розкидано по нашій пресі — я думаю, що недрукованого в нього нічого не лишилось».
Літературознавець Григорій Костюк у статті «З літопису літературного життя в діаспорі», опублікованій 1971 року в десятому числі журналу «Сучасність», писав :
Схвально відгукнувся про творчість Степана Риндика, зокрема про його збірку «Смілянська хроніка», і Юрій Шевельов:
Наукові праці ред.
Степан Риндик Видав підручники «Міцність матеріялів» з додатком «Термінологічного словника міцності матеріялів» (Прага, видавнитво «Український громадський видавничий фонд», 1924), «Елементи машин» (1943).
1947 року в Мюнхені у видавництві «Вернигора» видав «Збірник алгебраїчних задач» .
Риндик працював над розробкою української термінології. У роботі «Міцність матеріялів» він зокрема дослідив слово «двигати». Як зазначає Риндик, в українській мові воно означає якусь дію чи рух, які відбуваються зі значним зусиллям. Натомість у російській мові цей відтінок зберігся тільки в слові «подвиг», а в інших словах «двигать» означає просто «рухати», «пересувати». Тому «двигун» — слово питомо українське: він не просто рухає, а долає опір. Розвиваючи цю ідею, терміном Риндика «движба» можна означувати таку вібрацію, для виникнення якої необхідне зусилля.
Риндик пропонує також синоніми до термінів: діаграма — числорис (подібно до слова кошторис); турбіна — вирлиця (від слова вир). Втім, зазначає сучасний дослідник Максим Авкуленко, слово «числорис» не зовсім точне (адже йдеться насамперед про кресленик, а не про числа), і не таке милозвучне, як «діаграма», і теж запозичене: корінь «рис» походить від німецького Riß — кресленик, малюнок. Тому цей термін може придатися лише як запас на майбутнє .
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С. 419.
- Річні збори Українського громадського комітету в ЧСР // Свобода. — 1924. — 25 квітня. — С. 4.
- Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 1 липня 2010.
- Черінь Ганна. Перо жар-птиці. — Тернопіль: Горлиця, 2000. — С. 387.
- Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 1 липня 2010.
- Посмертні згадки // Свобода. — 1952. — 9 серпня. — С. 4.
- Мага Віра. — День 37. — Розділ 34.
- Свобода. — 2005. — 11 лютого. — С. 31.
- Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 липня 2010.
- Див.: Bibliografický katalog Československé republiky: literární tvorbe vyjma noviny a časopisy, 1944.
- Сучасність. — 1971. — № 10. — С. 67.
- Political refugees and «displaced persons», 1945–1954: a selected bibliography and guide to research with special reference to Ukrainians. — Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta, 1982. — P. 265.
- Архів оригіналу за 9 липня 2011. Процитовано 9 липня 2011.
Література ред.
Трембіцький А. М. Мовні студії Степана Риндика : монографія / А. М. Трембіцький. – Хмельницький : ІРД, 2016. – 228 с.; іл.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 7. — С. 2513.
- Костюк Григорій. Зустрічі і прощання: Спогади у двох книгах. — Книга друга. — К.: Смолоскип, 2008. — С. 328—329.
- Феодосьєв С. Степан Риндик — письменник і інженер родом з Дунаєвець // Дунаєвецький вісник. — 2008. — 10 липня. — № 51—52. — С. 6.
- Феодосьєв С. Остап Вишня української еміграції (Нові штрихи до портрета письменника-дунаївчанина Степана Риндика) // Дунаєвецький вісник. — 2008. — 27 листопада. — № 91—92. — С. 6.
- Качуровський Ігор. Гумор української еміграції // Сучасність. — 1992. — № 10. [ 27 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Полтава Леонід. С. Риндик — для дітей // Свобода. — 1962. — 17 травня. — С. 4.
- Олег Будзей. Дунаєвецький дударик [ 28 січня 2018 у Wayback Machine.]. // Подолянин. — 2010. — 13 серпня.
- Збірка Степана Риндика «Логос» вийшла третім виданням // Свобода. — 1971. — 16 вересня. — С. 1. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Помер проф. інж. Степан Риндик, учений-механік і поет-сатирик // Свобода. — 1972. — 30 вересня. — С. 1. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Степан Риндик, як я його знаю // Черінь Ганна. Перо жар-птиці. — Тернопіль: Горлиця, 2000. — С. 384—389.
- Феодосьєв Сергій. «Логос» Степана Риндика // Дунаєвецький вісник. — 2010. — 24 червня. — № 49—50. — С. 7.
- Феодосьєв Сергій. Риндик — перекладач Бокля // Подолянин. — 2011. — 14 жовтня. — С. 8.
- Горбатюк В. І. Степан Риндик — вчений, публіцист, поет // Матеріали XIII Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2010. — С. 648—653.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001.- С. 73.
- Мацько В. Людина і світ: неоромантичні мотиви у творчості Степана Риндика // Збірник наукових праць НДІ українознавства / за заг. ред. П. П. Кононенка. — К.: Українське аг-во інф. та друку «Рада», 2007. — Т. XVII. — С. 428–435.
- Мацько В. Художні моделі людини і світу в контексті стильової динаміки української діаспорної прози XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. — Хмельницький: ПП Дерепа І. Ж., 2009. — С. 12-116.
- Феодосьєв С. Повернення Степана Риндика // Риндик С. повісті, спогади / Упоряд. та авт. передм. С. Феодосьєв. — Городок: Бедрихів Край, 2011. — С. 3-6.
- Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918–1921 рр.), Кам'янець-Подільський, Абетка-НОВА, 2006, С.419.
- Помер проф. інж. Степан Риндик учений-механік і поет-сатирик //Вільне слово (The Free Word), Часопис національної єдности, (Торонто), 1972, 30 вересня, С.1.