www.wikidata.uk-ua.nina.az

Рецептивна естетика Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка допоможіть дод

Рецептивна естетика

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (жовтень 2012)
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (вересень 2012)

Рецепти́вна есте́тика або Конста́нська шко́ла кри́тики (лат. receptio — сприйняття) — різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р. Інґардена), систему положень розробили німецькі літературознавці з Констанського університету Ганс Роберт Яусс і Вольфганг Ізер в 70-х XX ст. Це, власне, проблема читача, яка активно розроблялася і в українському літературознавстві ще в 20-ті рр ХХ ст.

Теорія рецептивної естетики Редагувати

Яусс та Ізер виходили з того, що художній світ має дві сторони: продуктивну (креативну, творчу) та рецептивну (сферу сприйняття). Вихідна теза Р.е. полягає в тому, що художній твір — не замкнута іманентна структура, а вся його багаторівнева структура зумовлена орієнтацією на реципієнта. Відповідно, вважали Яусс та Ізер, існують два роди естетичних теорій: традиційні теорії творчості (виявленої перш за все в мистецтві) та нова, ними створювана теорія сприйняття, яка ставить в центрі не автора, а його адресата. У системі «автор—твір—читач» прихильники Р.е. зміщують акценти: від естетики самовираження автора з її біографічним методом та естетики структуралізму з її методом повільного, замкнутого читання вони перейшли до вивчення читацьких реакцій, оцінок. В. Ізер висловив плідну ідею про те, що в тексті твору від самого початку закладено функції послання, у ньому міститься «імпліцитний читач», а У. Еко обґрунтував положення про відкритий характер художнього твору. Увагу було привернуто до розбіжностей між текстом і твором, до адекватності читацького сприймання та проблем інтерпретації тексту художнього твору, смислу художніх висловлювань. Такий естетико-функціональний підхід до вивчення художньої літератури давав можливість уникнути поверхового гносеологізму і вульгарного соціологізму, які довго панували у радянському літературознавстві. Проблематику адресата художнього слова, структури літературних творів по-своєму розробляв М. Бахтін, ідеї Р. є. застосовували у своїх дослідженнях російські вчені Ю. Борев, М. Гей. В Україні проблему читача в середині 60-х, спираючись на праці О. Потебні, І. Франка, О. Білецького, розробляли Б. Кубланов, Г. Сивокінь, Р. Гром'як, В. Брюховецький, М. Ігнатенко, а в історико-літературних дослідженнях на ідеї Р. є. спиралися М. Яценко, В. Смілянська, Г. Клочек та ін.

Для прихильників цього теоретичного спрямування притаманне зміщення уваги із проблем творчости та літературного твору на проблему його рецепції або, інакше кажучи, із рівня психологічної, соціологічної чи антропологічної інтерпретації творчої біографії, на рівень сприймальної свідомости. Рецептивна естетика надає привілей читачеві у парадигмі «текст/читач» і наділяє його когнітивною та афективною здатністю творити з даного тексту власний текст. Теорія рецептивної естетики будується на трьох методологічних засадах. Так, Яусс у своїй концепції поєднує три суттєво відмінні теоретичні підходи; російський формалізм, марксистську критику Т. Адорно та герменевтику Г.-Ґ. Ґадамера. Ізер продовжує та розвиває феноменологічні ідеї Р. Інґардена. Дж. Куллер спирається на семіотику структурного мовознавства, Герш — на феноменологічну герменевтику Е. Бетті, а Фіш — на постструктуралістичні твердження про нестійкість референта, значення і досвіду.

Основні положення теорії рецептивної естетики Вольфґанґа Ізера Редагувати

Вольфґанґ Ізер (*1926 - †2007) - професор англійської літератури та компаративістики Констанського університету. Основні праці: "Імпліцитний читач: зразки комунікації у прозі від Буньяна до Беккета" («Der implizite Leser Kommunnikationsformen des Romans von Bunyan bis Beckett», 1972), "Акт читання: теорія естетичної відповіди" («Der Akt des Lesens: Theorie ästhetischer Wirkung», 1976), "Лоуренс Стерн: Трістрам Шенді" (Lawrence Sterne: Tristram Shandy, 1988). В. Ізер вважає, що текст потенційно наповнений значенням, яке конкретизує рецепція читача, і саме текст встановлює для цієї рецепції певну стратегію, без якої рецепція була б досить довільною чи моносуб'єктивною (Р. Інґарден). Естетична рецепція, тобто заповнення порожніх місць у тексті (Leerstellen), семантичне декодування, структуралізація сюжету відбуваються у параметрах погоджености читача і тексту. Таке погодження веде до виникнення інтерсуб'єктивних парадигм рецепції, які уможливлюють і виправдовують соціологічне дослідження літератури та її історичну періодизацію. Немає підстав вважати теорію Ізера тільки деривативом теорії Інґардена. Німецький літературознавець запозичив в Інґардена концепції текстуальної схематизації, конкретизації, гетерономії, інтерсуб'єктивности, відмінности літературного та естетичного предметів, але він не розумів ’їх "по-інґарденівськи". На відміну від Інґардена, Ізер не уникав проблем психологізму, він наголошував на особистих нахилах "імпліцитного читача", зануреного у "протікання речення-думки (Satzdenken) літературного тексту", бо з таких нахилів, на його думку, формується інтерсуб'єктивна погодженість. Та найбільше відхід Ізера від Інґардена спостерігаємо у його трактуванні концепції "невизначености" тексту. Хоча обидва теоретики сходяться на тому, що естетичність тексту залежить від конкретизації цієї невизначености, саму ж невизначеність вони розуміють по-різному. Для Інґардена невизначеність - це текстуальна вада, яка зумовлена мовною та екзистенційною неможливістю окреслити будь-яке явище в його повній онтологічній даності. Оскільки мистецтво оперує засобами "аспектів", чи так званими перцептами, то "представлений світ" у літературному творі можна тільки частково визначити. І тому невизначеність - явище більше негативне, ніж позитивне, більше провокаційне, ніж апеляційне. Для Ізера невизначеність тексту - це результат зумисного сеґментування, щось на зразок "негативного простору" у скульптурах Генрі Мура, зумисний компонент тексту, що в процесі рецепції чекає на заповнення, і заповнившись, трансформує літературний предмет в естетичний.

Важливим для теорії літератури є твердження Ізера про значущість літературного твору. За Ізером, значущість твору породжує не сам текст, а реципієнт, який намагається зробити текст зрозумілим та перекладним. Остаточно значущість тексту визначає уява реципієнта (Einbildungkraft), яка за своєю і структурою полісемантична і здатна трансформувати текст у велику кількість значень. Саме завдяки семантичній розсіяності текст стає фікцією, яка рідко означає тільки те, що вона представляє.

Теорія літератури в усіх її можливих різновидах редукує цю розсіяність до певного значення. Ізер відрізняє інтерпретацію від рецепції. Перша, на його думку, надає уяві "семантичного визначення", а друга - відчуття естетичного предмета. Перша проходить у межах "семантичних орієнтирів" літературної теорії, а друга - у межах культурного й антропологічного контексту. Теорія Ізера набула найбільшої популярности в англомовному світі, хоча найобдарованіших послідовників має на його батьківщині .

Поняття "горизонту сподіваного" (Erwartungshorizont) Ганса Роберта Яусса Редагувати

Ганс Роберт Яусс (*1921 - †1997) - професор романістики в Констанському університеті. Основні праці: "Історія літератури як провокація для літературознавців" («Literaturgeschichte als Prövokation der Literaturwissenschaft», 1970), "Маленька апологія для естетичного досвіду" («Kleine Apologie der Äesthetischer Erfahrung», 1972), "Естетичний досвід і літературна герменевтика" («Ästhetische Erfahrung und literarische Hermeneutik», 1977). Яусс, виходячи із основних тверджень герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера, доказав, що рецепція тексту, яка протікає у "горизонті сподіваного" (Erwartungshorizont), залежить від часового (історичного) і просторового бачення та розуміння світу. Поновлення літературної герменевтики, починаючи з 60-х років, у центр уваги методологічної рефлексії висунуло поняття, яке історико-філологічні дисципліни завжди мали своїм засновком при інтерпретації, однак не розвинули його спеціально чи бодай методологічно. Цим поняттям є поняття горизонту, оскільки він, як історичне обмеження і водночас як умова можливости досвіду, конституює кожне витворення сенсу в людських вчинках і первинному розумінні світу. На початку горизонт вказує місце душі в ступеневому порядку космосу, але наприкінці вже має на увазі спричинене горизонтом самовизначення людського досвіду про світ: "Людина вже не є більше горизонтом, а тільки має цей горизонт, який вона через рефлексію сама долаштовує до власної свідомости" (див.: доповнена свідомість).

Герменевтично порогові між замкненим горизонтом сподіваного у внутрішньосвітовому пізнанні і відкритим горизонтом поступового досвіду відповідає поріг між розумінням як упізнаванням знаного і тлумаченням наперед-даної чи одкровенної істини, з одного боку, і розумінням як пошуком або випробуванням можливого сенсу - з іншого, у першому випадку акт розуміння в тлумаченні вже без питань висуває твердження: злиття обох горизонтів - тексту та інтерпретатора - відбувається наївно, так ніби часова дистанція могла б мати за наслідок зростаючу віддаленість, а не появу відчуження. Тоді розуміння, по суті, означає ніщо інше, як переклад; і вистачає граматичної інтерпретації, що навернула б темний текст на його автентичний сенс, або ж повернула б його до алегоричного тлумачення, яке змогло б актуалізувати його для сучасного розуміння, для того щоб скасувати альтеральність минулого і знову зробити сучасною єдину, неодмінно чинну істину канонічного тексту. Проте у другому випадку впізнавання вже пізнаного більше не може гарантувати правильного розуміння. Як тільки історична свідомість почне відкривати у відстані між часами якісну різницю між минулим і теперішнім життям, посередництво між горизонтами тексту та інтерпретатора змусить відбуватися рефлективно, а ідентичність істини тексту можна буде врятувати тільки тоді, коли шукати її у зміні горизонтів історичного досвіду і усвідомлювати як поступову, завжди тільки парціальну конкретизацію смислу.

Завдяки цьому сплетінню рецепція не може бути чисто суб'єктивною конструкцією. Таке сплетіння не тільки захищає рецепцію від виходу за межі горизонту, але й забезпечує її інтерсуб'єктивний характер. Потужним стимулом рецепції є "самозадоволення у задоволенні іншої людини" (Selbstgenuss im Fremdgenuß). Таке задоволення має три відмінні, але споріднені фази: poesis''', aisthesis, catharsis. Перша фаза спричинена нашим зіткненням з літературним текстом, друга - нашим відчуттям його естетичних вартостей, а третя - нашою ідентифікацією з героями твору( порівняй ERG-theory).

Примітки Редагувати

  1. pidruchniki.ws. Рецептивна естетика. pidruchniki.ws. Процитовано 30 червня 2014. 
  2. ↑ Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / за ред. Марії Зубрицької. - Львів : Літопис, 1996. - 633 с.
Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Посилання Редагувати

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti zhovten 2012 Cya stattya mozhe mistiti originalne doslidzhennya Bud laska udoskonalte yiyi perevirivshi sumnivni tverdzhennya j dodavshi posilannya na dzherela Tverdzhennya yaki mistyat lishe originalne doslidzhennya mayut buti vilucheni veresen 2012 Recepti vna este tika abo Konsta nska shko la kri tiki lat receptio sprijnyattya riznovid estetichnoyi teoriyi yaka zoseredzhuyetsya na problemi sprijmannya hudozhnih tvoriv yih vplivu na publiku estetika vplivu Spirayuchis na praci estetikiv fenomenologiv N Gartmana R Ingardena sistemu polozhen rozrobili nimecki literaturoznavci z Konstanskogo universitetu Gans Robert Yauss i Volfgang Izer v 70 h XX st 1 Ce vlasne problema chitacha yaka aktivno rozroblyalasya i v ukrayinskomu literaturoznavstvi she v 20 ti rr HH st Zmist 1 Teoriya receptivnoyi estetiki 2 Osnovni polozhennya teoriyi receptivnoyi estetiki Volfganga Izera 3 Ponyattya gorizontu spodivanogo Erwartungshorizont Gansa Roberta Yaussa 4 Primitki 5 Posilannya Teoriya receptivnoyi estetiki Redaguvati Yauss ta Izer vihodili z togo sho hudozhnij svit maye dvi storoni produktivnu kreativnu tvorchu ta receptivnu sferu sprijnyattya Vihidna teza R e polyagaye v tomu sho hudozhnij tvir ne zamknuta imanentna struktura a vsya jogo bagatorivneva struktura zumovlena oriyentaciyeyu na recipiyenta Vidpovidno vvazhali Yauss ta Izer isnuyut dva rodi estetichnih teorij tradicijni teoriyi tvorchosti viyavlenoyi persh za vse v mistectvi ta nova nimi stvoryuvana teoriya sprijnyattya yaka stavit v centri ne avtora a jogo adresata U sistemi avtor tvir chitach prihilniki R e zmishuyut akcenti vid estetiki samovirazhennya avtora z yiyi biografichnim metodom ta estetiki strukturalizmu z yiyi metodom povilnogo zamknutogo chitannya voni perejshli do vivchennya chitackih reakcij ocinok V Izer visloviv plidnu ideyu pro te sho v teksti tvoru vid samogo pochatku zakladeno funkciyi poslannya u nomu mistitsya implicitnij chitach a U Eko obgruntuvav polozhennya pro vidkritij harakter hudozhnogo tvoru Uvagu bulo privernuto do rozbizhnostej mizh tekstom i tvorom do adekvatnosti chitackogo sprijmannya ta problem interpretaciyi tekstu hudozhnogo tvoru smislu hudozhnih vislovlyuvan Takij estetiko funkcionalnij pidhid do vivchennya hudozhnoyi literaturi davav mozhlivist uniknuti poverhovogo gnoseologizmu i vulgarnogo sociologizmu yaki dovgo panuvali u radyanskomu literaturoznavstvi Problematiku adresata hudozhnogo slova strukturi literaturnih tvoriv po svoyemu rozroblyav M Bahtin ideyi R ye zastosovuvali u svoyih doslidzhennyah rosijski vcheni Yu Borev M Gej V Ukrayini problemu chitacha v seredini 60 h spirayuchis na praci O Potebni I Franka O Bileckogo rozroblyali B Kublanov G Sivokin R Grom yak V Bryuhoveckij M Ignatenko a v istoriko literaturnih doslidzhennyah na ideyi R ye spiralisya M Yacenko V Smilyanska G Klochek ta in Dlya prihilnikiv cogo teoretichnogo spryamuvannya pritamanne zmishennya uvagi iz problem tvorchosti ta literaturnogo tvoru na problemu jogo recepciyi abo inakshe kazhuchi iz rivnya psihologichnoyi sociologichnoyi chi antropologichnoyi interpretaciyi tvorchoyi biografiyi na riven sprijmalnoyi svidomosti Receptivna estetika nadaye privilej chitachevi u paradigmi tekst chitach i nadilyaye jogo kognitivnoyu ta afektivnoyu zdatnistyu tvoriti z danogo tekstu vlasnij tekst Teoriya receptivnoyi estetiki buduyetsya na troh metodologichnih zasadah Tak Yauss u svoyij koncepciyi poyednuye tri suttyevo vidminni teoretichni pidhodi rosijskij formalizm marksistsku kritiku T Adorno ta germenevtiku G G Gadamera Izer prodovzhuye ta rozvivaye fenomenologichni ideyi R Ingardena Dzh Kuller spirayetsya na semiotiku strukturnogo movoznavstva Gersh na fenomenologichnu germenevtiku E Betti a Fish na poststrukturalistichni tverdzhennya pro nestijkist referenta znachennya i dosvidu 2 Osnovni polozhennya teoriyi receptivnoyi estetiki Volfganga Izera Redaguvati Volfgang Izer 1926 2007 profesor anglijskoyi literaturi ta komparativistiki Konstanskogo universitetu Osnovni praci Implicitnij chitach zrazki komunikaciyi u prozi vid Bunyana do Bekketa Der implizite Leser Kommunnikationsformen des Romans von Bunyan bis Beckett 1972 Akt chitannya teoriya estetichnoyi vidpovidi Der Akt des Lesens Theorie asthetischer Wirkung 1976 Lourens Stern Tristram Shendi Lawrence Sterne Tristram Shandy 1988 V Izer vvazhaye sho tekst potencijno napovnenij znachennyam yake konkretizuye recepciya chitacha i same tekst vstanovlyuye dlya ciyeyi recepciyi pevnu strategiyu bez yakoyi recepciya bula b dosit dovilnoyu chi monosub yektivnoyu R Ingarden Estetichna recepciya tobto zapovnennya porozhnih misc u teksti Leerstellen semantichne dekoduvannya strukturalizaciya syuzhetu vidbuvayutsya u parametrah pogodzhenosti chitacha i tekstu Take pogodzhennya vede do viniknennya intersub yektivnih paradigm recepciyi yaki umozhlivlyuyut i vipravdovuyut sociologichne doslidzhennya literaturi ta yiyi istorichnu periodizaciyu Nemaye pidstav vvazhati teoriyu Izera tilki derivativom teoriyi Ingardena Nimeckij literaturoznavec zapozichiv v Ingardena koncepciyi tekstualnoyi shematizaciyi konkretizaciyi geteronomiyi intersub yektivnosti vidminnosti literaturnogo ta estetichnogo predmetiv ale vin ne rozumiv yih po ingardenivski Na vidminu vid Ingardena Izer ne unikav problem psihologizmu vin nagoloshuvav na osobistih nahilah implicitnogo chitacha zanurenogo u protikannya rechennya dumki Satzdenken literaturnogo tekstu bo z takih nahiliv na jogo dumku formuyetsya intersub yektivna pogodzhenist Ta najbilshe vidhid Izera vid Ingardena sposterigayemo u jogo traktuvanni koncepciyi neviznachenosti tekstu Hocha obidva teoretiki shodyatsya na tomu sho estetichnist tekstu zalezhit vid konkretizaciyi ciyeyi neviznachenosti samu zh neviznachenist voni rozumiyut po riznomu Dlya Ingardena neviznachenist ce tekstualna vada yaka zumovlena movnoyu ta ekzistencijnoyu nemozhlivistyu okresliti bud yake yavishe v jogo povnij ontologichnij danosti Oskilki mistectvo operuye zasobami aspektiv chi tak zvanimi perceptami to predstavlenij svit u literaturnomu tvori mozhna tilki chastkovo viznachiti I tomu neviznachenist yavishe bilshe negativne nizh pozitivne bilshe provokacijne nizh apelyacijne Dlya Izera neviznachenist tekstu ce rezultat zumisnogo segmentuvannya shos na zrazok negativnogo prostoru u skulpturah Genri Mura zumisnij komponent tekstu sho v procesi recepciyi chekaye na zapovnennya i zapovnivshis transformuye literaturnij predmet v estetichnij Vazhlivim dlya teoriyi literaturi ye tverdzhennya Izera pro znachushist literaturnogo tvoru Za Izerom znachushist tvoru porodzhuye ne sam tekst a recipiyent yakij namagayetsya zrobiti tekst zrozumilim ta perekladnim Ostatochno znachushist tekstu viznachaye uyava recipiyenta Einbildungkraft yaka za svoyeyu i strukturoyu polisemantichna i zdatna transformuvati tekst u veliku kilkist znachen Same zavdyaki semantichnij rozsiyanosti tekst staye fikciyeyu yaka ridko oznachaye tilki te sho vona predstavlyaye Teoriya literaturi v usih yiyi mozhlivih riznovidah redukuye cyu rozsiyanist do pevnogo znachennya Izer vidriznyaye interpretaciyu vid recepciyi Persha na jogo dumku nadaye uyavi semantichnogo viznachennya a druga vidchuttya estetichnogo predmeta Persha prohodit u mezhah semantichnih oriyentiriv literaturnoyi teoriyi a druga u mezhah kulturnogo j antropologichnogo kontekstu Teoriya Izera nabula najbilshoyi populyarnosti v anglomovnomu sviti hocha najobdarovanishih poslidovnikiv maye na jogo batkivshini 2 Ponyattya gorizontu spodivanogo Erwartungshorizont Gansa Roberta Yaussa Redaguvati Gans Robert Yauss 1921 1997 profesor romanistiki v Konstanskomu universiteti Osnovni praci Istoriya literaturi yak provokaciya dlya literaturoznavciv Literaturgeschichte als Provokation der Literaturwissenschaft 1970 Malenka apologiya dlya estetichnogo dosvidu Kleine Apologie der Aesthetischer Erfahrung 1972 Estetichnij dosvid i literaturna germenevtika Asthetische Erfahrung und literarische Hermeneutik 1977 Yauss vihodyachi iz osnovnih tverdzhen germenevtiki G G Gadamera dokazav sho recepciya tekstu yaka protikaye u gorizonti spodivanogo Erwartungshorizont zalezhit vid chasovogo istorichnogo i prostorovogo bachennya ta rozuminnya svitu Ponovlennya literaturnoyi germenevtiki pochinayuchi z 60 h rokiv u centr uvagi metodologichnoyi refleksiyi visunulo ponyattya yake istoriko filologichni disciplini zavzhdi mali svoyim zasnovkom pri interpretaciyi odnak ne rozvinuli jogo specialno chi bodaj metodologichno Cim ponyattyam ye ponyattya gorizontu oskilki vin yak istorichne obmezhennya i vodnochas yak umova mozhlivosti dosvidu konstituyuye kozhne vitvorennya sensu v lyudskih vchinkah i pervinnomu rozuminni svitu Na pochatku gorizont vkazuye misce dushi v stupenevomu poryadku kosmosu ale naprikinci vzhe maye na uvazi sprichinene gorizontom samoviznachennya lyudskogo dosvidu pro svit Lyudina vzhe ne ye bilshe gorizontom a tilki maye cej gorizont yakij vona cherez refleksiyu sama dolashtovuye do vlasnoyi svidomosti div dopovnena svidomist Germenevtichno porogovi mizh zamknenim gorizontom spodivanogo u vnutrishnosvitovomu piznanni i vidkritim gorizontom postupovogo dosvidu vidpovidaye porig mizh rozuminnyam yak upiznavannyam znanogo i tlumachennyam napered danoyi chi odkrovennoyi istini z odnogo boku i rozuminnyam yak poshukom abo viprobuvannyam mozhlivogo sensu z inshogo u pershomu vipadku akt rozuminnya v tlumachenni vzhe bez pitan visuvaye tverdzhennya zlittya oboh gorizontiv tekstu ta interpretatora vidbuvayetsya nayivno tak nibi chasova distanciya mogla b mati za naslidok zrostayuchu viddalenist a ne poyavu vidchuzhennya Todi rozuminnya po suti oznachaye nisho inshe yak pereklad i vistachaye gramatichnoyi interpretaciyi sho navernula b temnij tekst na jogo avtentichnij sens abo zh povernula b jogo do alegorichnogo tlumachennya yake zmoglo b aktualizuvati jogo dlya suchasnogo rozuminnya dlya togo shob skasuvati alteralnist minulogo i znovu zrobiti suchasnoyu yedinu neodminno chinnu istinu kanonichnogo tekstu Prote u drugomu vipadku vpiznavannya vzhe piznanogo bilshe ne mozhe garantuvati pravilnogo rozuminnya Yak tilki istorichna svidomist pochne vidkrivati u vidstani mizh chasami yakisnu riznicyu mizh minulim i teperishnim zhittyam poserednictvo mizh gorizontami tekstu ta interpretatora zmusit vidbuvatisya reflektivno a identichnist istini tekstu mozhna bude vryatuvati tilki todi koli shukati yiyi u zmini gorizontiv istorichnogo dosvidu i usvidomlyuvati yak postupovu zavzhdi tilki parcialnu konkretizaciyu smislu Zavdyaki comu spletinnyu recepciya ne mozhe buti chisto sub yektivnoyu konstrukciyeyu Take spletinnya ne tilki zahishaye recepciyu vid vihodu za mezhi gorizontu ale j zabezpechuye yiyi intersub yektivnij harakter Potuzhnim stimulom recepciyi ye samozadovolennya u zadovolenni inshoyi lyudini Selbstgenuss im Fremdgenuss Take zadovolennya maye tri vidminni ale sporidneni fazi poesis aisthesis catharsis Persha faza sprichinena nashim zitknennyam z literaturnim tekstom druga nashim vidchuttyam jogo estetichnih vartostej a tretya nashoyu identifikaciyeyu z geroyami tvoru 2 porivnyaj ERG theory Primitki Redaguvati pidruchniki ws Receptivna estetika pidruchniki ws Procitovano 30 chervnya 2014 a b v Antologiya svitovoyi literaturno kritichnoyi dumki HH st za red Mariyi Zubrickoyi Lviv Litopis 1996 633 s nbsp Ce nezavershena stattya pro kulturu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Posilannya Redaguvati415 mode 1up view theater Estetika recepciyi Implicitnij chitach Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 349 415 Receptivna estetika Receptivna kritika Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 318 319 Virshi yak skladna informacijna sistema ros Na cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska skoristajtesya pidkazkoyu ta rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Receptivna estetika amp oldid 39236499