Рендзи́ни (від пол. rędziny) або дерново-карбонатні ґрунти — інтразональні кальцієморфні ґрунти зі слаборозвиненим профілем, що сформувались на елювіальній корі звітрювання щільних карбонатних порід (вапняках, мергелях, крейді) в процесі розчинення і наступного вилуговування карбонатів. Найменування у світовій реферативній базі ґрунтових ресурсів — Rendzic Leptosoils.
| Дерново-карбонатні ґрунти | |
|---|---|
| Профіль рендзини | |
| Назва ґрунту у системі WRB | |
| Реферативна ґрунтова група | Leptosol[en] |
| Індивідуальна назва одиниці ґрунту | Rendzic Leptosoils |
«Рендзини» — народна назва дерново-карбонатних ґрунтів у Польщі, яка сьогодні широко використовується у світовому ґрунтознавстві. Цікаво походження назви — від розмовного слова rzędzić, zrzędzić («балакати», «розмовляти»), етимологічно спорідненого з укр. рядити: ґрунт містить значну кількість твердих включень (камінців, гравію), які під час орання спричиняють своєрідний шум, скрегіт, наче «розмовляють» з орачем.
Ці ґрунти розповсюджені у всіх кліматичних поясах: від полярних областей до тропічних. Найбільш поширені рендзини на горбистих рівнинах Європи, Східного Сибіру, США і Канади в межах лісових зон бореального або суббореального поясів або гірських схилах в цих регіонах під широколистяними і хвойними лісами з розвиненим трав'янистим покривом в умовах гумідного клімату та промивного водного режиму при хорошому дренуванні території.
В основі еволюції рендзин лежить поступове вилуговування карбонату кальцію породи і залишкове оглинення профілю. Діагностуються за наявністю добре вираженого пухкого порохуватого, грудочкуватого або зернистого темногумусового горизонту, який різко або поступового змінюється мало видозміненим елювієм або плитою карбонатних порід.
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Рендзини Подільських Товтр : монографія / В. В. Гарбар, С. П. Позняк ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. — Кам'янець-Подільський (Хмельниц. обл.) ; Львів : Рута, 2017. — 191 с. : іл., табл. — (Серія "Ґрунти України"). — Бібліогр.: с. 148—166 (256 назв). — ISBN 978-617-7381-40-1
| Це незавершена стаття з ґрунтознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |