Територія сучасного Харкова поділяється на дев'ять адміністративно-територіальних одиниць — районів у місті:
Райони Харкова | ||
---|---|---|
Район | Населення, тис. осіб | Площа |
Індустріальний | 155,8 | 3339 га, 33.4 кв. км |
Київський | 188,7 | 4569 га, 45.7 кв. км |
Неми́шлянський | 144,2 | 2229 га, 22.3 кв. км |
Новобаварський | 111,2 | 3471 га, 34.7 кв. км |
Основ'янський | 96,5 | 4532 га, 45.3 кв. км |
Салтівський | 310,3 | 2401 га, 24 кв. км |
Слобідський | 149,8 | 2434 га, 24.3 кв. км |
Холодногірський | 93,8 | 3211 га, 32.1 кв. км |
Шевченківський | 220,6 | 4418 га, 44.2 кв. км |
Історія Редагувати
У 1724 році у Харкові було 57 вулиць. Територія міста була поділена на 10 церковних приходів.
У XVIII столітті Харків складався з міської частини — територія Університетської гірки, де в XVII столітті існувала фортеця, безпосередньо примикав до неї Харківський Поділ, Захарківська і Залопанська слободи.
Вперше поділ Харкова на райони, який проіснував до 1917 року, відбувся на початку XIX століття. Він мав на меті здійснення поліцейського нагляду за порядком та медико-санітарним обслуговуванням населення.
1917 року було створено Жовтневий район, 1918 року — Івано-Лисогірський.
З 1919 року Харків був столицею РадянськоЇ України. Сюди переїхав уряд республіки і ЦК КП/б/У.
26 січня 1919 року на засіданні Центральної комісії з організації районних рад спільно з колегією відділу внутрішніх справ Харків було розділено на три райони:
- Івано-Лисогірський;
- Петінсько-Журавлівський (згодом Петінський);
- Основ'янсько-Холодногірський.
Виконавчі комітети районних рад народних депутатів міста Харкова вперше утворені в березні 1919 р. після виборів Іваново-Лисогірської, Основ`яно-Холодногірської і Петінсько-Журавлівської районних рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів міста Харкова. Тимчасово припинили діяльність у другому півріччі 1919 р. під час захоплення Харкова денікінцями. В кінці грудня 1919 р. були утворені тимчасові районні революційні комітети, які існували до кінця квітня 1920 р., до передачі управління новообраним районним радам і їх виконкомам.
У період НЕПу райони в місті 1921 року були скасовані та продовжували своє існування тільки як партійні.
1924 року було встановлено нову міську межу Харкова, до нової міської межі увійшло 59 населених пунктів, площа міста зросла в 3,64 рази.
- Нову Баварію, Липову Рощу, Ясну Поляну включено до складу Червоно-Баварської районної ради
- 11 вересня 1924 року Петінсько-Журавлівський район перейменовано у Червонозаводський (рос. Краснозаводский);
- У жовтні 1924 року Основ’янсько-Холодногірський район став Жовтневим;
- 1929 року на засіданні Президії Харківської міської ради робітничих та червоноармійських депутатів Івано-Лисогірский район перейменували у Ленінський;
- 1925 року утворено Ново-Баварський район;
- У квітні 1931 року було утворено Тракторобудівельну районну раду;
- 26 червня 1932 року постановою секретаріату ВУЦВК створені Дзержинський, Кагановичський, Червонозаводский райони;
- На засіданні Президії ВУЦВК від 4 серпня 1932 року прийняли рішення щодо створення у місті Харкові двох нових районних рад – у Дзержинському та Червонозаводському районах;
- за повідомленням Харківської міської ради, 17 жовтня 1934 року у Харкові існували такі адміністративно-територіальні райони: Дзержинський, Жовтневий, Ленінський, Червонозаводський, Червонобаварський, Тракторний;
- 1935 (?) року Ново-Баварський район перейменовано у Червонобаварський;
- 3 квітня 1935 року постановою Президії Харківської міської ради Тракторобудівельному району надано ім’я С. Орджонікідзе;
- 8 лютого 1936 року створено Орджонікідзевський район;
- 4 січня 1938 року на засіданні Президії Харківської міської ради створено Кагановичський та Сталінський райони;
- 8 березня 1940 року виконком міста Харкова утворив Комінтернівський район;
- 1940 рік 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Кагановичський, Комінтернівський, Ленінський, Орджонікідзевський, Сталінський, Червонобаварський, Червонозаводський райони;
- 1941-1943 роки, 10 районів: 1. Шевченківський, 2. Нагірний, 3. Немишлянський, 4. Петинський, 5. Квітко-Основ’янський, 6. Благовіщенський, 7. Новобаварський, 8. Холодногірський, 9. Тракторний, 10. Павлівський;
- 1946 року утворено 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Кагановичський, Комінтернівський, Ленінський, Орджонікідзевський, Сталінський, Червонобаварський і Червонозаводський.
- 12 серпня 1959 року Червонобаварський район приєднано до Жовтневого;
- 21 жовтня 1957 року Кагановичський район перейменовано на Київський;
- 14 вересня 1961 року Сталінський район перейменовано на Московський;
- з 1967 року за Червонозаводським районом у російськомовному варіанті закріплюється назва рос. Червонозаводский (замість рос. Краснозаводской)
- 12 квітня 1973 року з частин Комінтернівського, Орджонікідзевського та Московського районів створено Фрунзенський район.
Історія районів Харкова | ||
---|---|---|
Сучасна назва | Назва до 2016 / 2022 | Інші назви |
Індустріальний | Орджонікідзевський, 1936—2016 | Тракторобудівельний (Тракторний) район, 1931—1936 |
Київський, з 1957 року | Київський | Кагановичський, 1932—1957 |
Неми́шлянський | Фрунзенський, 1973—2016 | утворений 1973 року |
Новобаварський | Жовтневий, 1917—2016 | утворений у 1917, у 1959 приєднано Червонобаварський |
Червонобаварський, 1935—1959 | Ново-Баварський, 1925—1935 | |
Основ'янський | Червонозаводський | Петінсько-Журавлівський (Петінський), 1919 — 1924 |
Салтівський | Московський, 1961—2022 | Сталінський, 1937—1961 |
Слобідський | Комінтернівський, 1938—2016 | утворений 1938 року |
Холодногірський | Ленінський, 1924—2016 | Іваново-Лисогірський, 1918—1924 |
невідомо | Основ'янсько-Холодногірський | один з трьох районів Харкова у 1919 році |
Шевченківський | Дзержинський, 1932 — 2 лютого 2016 | утворений 1932 року |
На черговій 38 сесії Харківської міської ради V скликання, що відбулася 25 листопада 2009 року, було вирішено не утворювати районні у місті Харкові ради після закінчення терміну їх повноважень (ліквідувати їх із весни 2010 року). Також після сесії міський голова М. М. Добкін заявив про скорочення з числа районів у місті заради оптимізації за кількістю мешканців:
2 лютого 2016 року рішенням міського голови Харкова Г. Кернеса Дзержинський район було перейменовано на Шевченківський.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Статут територіальної громади міста Харкова [ 13 вересня 2009 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету
- Багалій, 1905, с. 34.
- Багалій, 1905, с. 42.
- Дзержинський район: від джерел до сучасності / Впервые деление Харькова на районы произошло 200 лет назад. Оно преследовало цели осуществления полицейского надзора за порядком и медико-санитарного обслуживания населения. Деление города на части просуществовало до 1917 года / [ 6 червня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Адміністративно-територіальний поділ міста Харкова[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
- Харьков. Краткая справочная книга /Голиков А.П. /рук/, Дьяченко Н.Т. и др. Харьков: Прапор, 1976. - С. 29.
- Історична довідка / 26 січня 1919 року було вирішено розбити місто на три райони ‒ Іваново-Лисогірський, Петінсько-Журавлівський, Основ'янсько-Холодногірский // Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради, 29.11.2016
- стор. 220: Державний архів Харківської області. Путівник (рукопис). Харків, 2008. 1022 с. «Архівні зібрання України», серія «Путівники»
- Історична довідка[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Тахтаулова, 2016, с. 104.
- стор. 124: Харків: Збірник архівних документів і матеріалів / [упоряд. О. С. Гнезділо та ін.; ред. А. І. Епштейн]. – Харків, вид. Національного університету внутрішніх справ, 2004. – 314 с.
- Ф. Р-203. Харьковский губернский исполнительный комитет Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (губисполком). 1917-1925 рр.
арк. 77-78: оп. 1. Спр. 1588. Обязательные постановления Харьковского губисполкома, 241 арк.;
арк. 22: оп. 2. Спр. 59. Об определении городской черты города Харькова. 1922-1923 рр., 24 л. - арк. 153-153 зв. // Ф. Р-845. Харьковский окружной исполнительный комитет Совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов г. Харькова 1922-1930 рр. оп. 2. Спр. 479. Дело о подготовке к выборам и о выборах в Советы по округу, 286 арк.
- ↑ Тахтаулова, 2016, с. 105.
- У 1929 році Івано-Лисогірський район (до його складу входили історичні райони Іванівка і Лиса Гора) був перейменований на Ленінський // Косолапова Є. В. Науковий керівник – доктор філологічних наук Тєлєжкіна О. О. Найменування адміністративних районів Харкова, стор. 350-352 in: // ХІV Всеукраїнська студентська науково-технічна конференція «Сталий розвиток міст», 2021, Харків.
- За іншими джерелами, Івано-Лисогірский район перейменували у Ленінський ще 1924 року, див. 1.2 Адміністративно-територіальний устрій [Харкова у 2012 році] // Економіко-географічна характеристика господарства міста Харкова. — Харків, 2012
- ↑ Тахтаулова, 2016, с. 106.
- Тахтаулова, 2016, с. 97.
- арк. 19 // Ф. Р-2982. Харьковская городская управа 1941-1943 рр. оп. 1. Спр. 2. Приказы по Харьковской городской управе об организации материально-заготовительной конторы, о плохом санитарном состоянии города, об изменении районирования Харькова (16.01.1941 – 29.02.1943), 27 арк.
- ↑ s:Указ Президії ВР УРСР від 12.08.1959 «Про укрупнення деяких районів Харківської області»
- Тахтаулова, 2016, с. 106-107.
- Календар знаменних і пам’ятних дат Новобаварського району / Червонобаварській район засновано у 1925 р. і мав назву Ново-Баварський р-н. З 1935 р. перейменовано у Червонобаварський
- . Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 25 листопада 2009.
- Потрібно скоротити кількість районів у Харкові - М. Добкін[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Література Редагувати
- Багалій (1905). Исторія города Харькова за 250 лѣтъ его существованія (съ 1655-го по 1905-й годъ). Историческая монографія проф. Д. И. Багалѣя и Д. П. Миллера. Томъ первый (XVII—XVIII вв.) — Харьковъ: Изданіе Харьковскаго городского общественнаго управленія. — II + 568 с. — Репринтне видання. — Харків, 2004. — 572 с. — ISBN 5-7707-4374-3
- Тахтаулова, Марія Юріївна (2016). Історичний розвиток адресної урбанонімії міста. Харкова (середина XVII – початок XXI століття). Розділ 3.1 (с. 85—108). Трансформація урбанонімічного простору Харкова за радянських часів. — Харків, 2016. — 237 с.
Це незавершена стаття про Харків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |