Поділ (Харків)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Поділ (значення).

Харківський Поділ — історичний район в центрі міста, обмежений річками Харків і Лопань, а також Вірменським провулком і Павлівським майданом. Виник в середині 17 століття, невдовзі після побудови Харківської фортеці на Університетській гірці. Цей район включає в себе вулицю Кооперативну з навколишніми вулицями і провулками. Значна частина забудови — будинки 19 століття. Історично Поділ був в основному торгово-ремісничим районом.

Вулиця Університетська.

Вулиця Кооперативна

Харківська фортеця

Поділ, як район міста Харкова виник одразу з побудовою фортеці. На території фортеці люди не жили. Тут розміщувалися адміністративні та господарські установи, соборна церква. Житлові будинки будували в прилеглих слободах. Вже в 1650-ті роки почалося заселення території між фортечною стіною і річкою Харків яка отримала назву Поділ.

У XVII столітті передмістя оточувала стіна з дубових кілків, але більш надійним захистом виступали річки і болота, що знаходились навколо. По руслу річки Харків знаходилися 5 островів, 3 з яких розташовувалися в районі Подолу. Великі острова мали власні назви і використовувалися харків'янами.

Дмитро Багалій та Дмитро Міллер в книзі «Історія міста Харкова за 250 років його існування» відзначали, що в XVIII столітті Харків складався з міської частини — територія Університетської гірки, де в XVII столітті існувала фортеця, безпосередньо примикав до неї Поділ, Захарківська і Залопанська слободи.

Річка Харків

Природною межею Подолу слугувала річка Харків. В XVII-XVIII століттях річка виглядала інакше. У межиріччі розташовувалися шість озер, одне - в районі Університетської вулиці. Місцевість Подолу була болотистою і сирою, що призводило до повеней. Для боротьби з затопленнями укріпили береги р. Харків і р. Лопань, змінили їх русла, а болота осушили.

На Василівському острові, що існував до першої половини XIX століття, поряд з сучасним Подільським мостом, влаштовувались святкові гуляння і відпочивали городяни. При проведенні гідротехнічних робіт острів зник з карти Харкова. Русло річки Харків робило петлю в південному напрямку, досягаючи сучасної Гольдберговскої вулиці, і поверталося назад. Ближче до міста розташовувалась протока, яку називали Нетеча. У книзі «Історія міста Харкова за 250 років його існування» Дмитро Багалій та Дмитро Міллер призводять опис течії річки в XVIII столітті.

З кінця XVIII століття русло річки Харків має  сучасний вигляд. Назва Нетеча закріплюється вже за рядом болот та озер, які залишилися від колишньої течії р. Харків. Ця назва збереглася на карті - в назвах Нетеченській набережній, вулиці та бульвару.

Особливості забудови

У XVII і XVIII століттях будинки на Подолі зводили переважно з дерев'яних, низьких хат-мазанок. В одній половині будинку жили господарі, а в другу тримали для гостей.

У XVIII столітті з'являються кам'яні двоповерхові будинки. З  1768 року будівництво на Подолі в Харкові стає більш організованим. Сучасний вигляд район набув у другій половині XIX століття в ансамблі вулиць Кооперативної, Кузнечної і доточних провулків.

Поділ залишався одним з найбільш густонаселених районів Харкова. Тут селилися козаки і міщани міської сотні, ремісники і купці. На Подолі був власний ринок - Сінний, а з кінця XVIII століття - Рибний. Зростала кількість крамниць, землі переходили у власність харківських купців. Частина Плетньовського провулка, в XIX столітті належала купцеві Ломакіну, потім купцям Костюріну і Боровкову.

Павлівська площа

Павлівська площа (раніше Рози Люксембург) Архітектурною пам'яткою Подолу став великий будинок купця Павлова, з 1830-х років він дав назву площі - Павловська. У 1868-1874 рр. в ньому розміщувався Малий театр, пізніше готель «Гранд-Готель» Павловська площа вважається однією з найстаріших в місті. Вона виникла на місці базарної ярмарки. Саме тут був головний торговий майданчик міста, який пізніше перемістили на територію сучасного Центрального ринку. На цій площі проводилися щорічні Покровський і Успенський ярмарки. В кінці 1830-х років купець Савелій Павлов, який почав кондитерське виробництво в Харкові, побудував на площі кам'яний магазин. У цей час площу стали називати Павлівської.

Павлівська площа.

Павлов почав і введення фіксованих цін в місті. На базарах тоді не було цін на товари, доводилося торгуватися. Павлов заявив, що торги дуже стомлюють і встановив у власній крамниці фіксовані ціни. Він викупив ціле поле на іншому краю міста. Цю територію зараз називають Павловим Полем. На Павлівській площі розташовувався верстовий стовп. У народі його називали "ганебним": поруч з ним сікли злодюжок і невірних дружин.

Троїцька церква

Однією з найстаріших будівель Харківського Подолу є Троїцька церква в Троїцькому провулку. Перший дерев'яний храм існував на цьому місці з 1659 року. У 1758-1764 роках звели нову трибанну кам'яну церкву з пов'язаною з нею дзвіницею. Ця храмова будівля в незмінному вигляді проіснувала сторіччя.

Архітектура церкви не змінювалася, а зовнішній вигляд харківських вулиць зазнав змін. Вимощені каменем на початку XIX століття вулиці Подолу почали підніматися над рівнем площі, де стояв храм. Під час відлиг і сильних дощів вода з Рибної вулиці затоплювала церкву. В 1850-х роках стала необхідність в будівництві нової будівлі для Троїцької церкви, фундамент нового храму заклали 7 липня 1857 року. Автором проекту нової Троїцької церкви виступив харківський міський архітектор, академік архітектури Андрій Тон. Будівництво тривало близько двох років. Ще 2 роки займались внутрішнім оздобленням храму. Освячення головного престолу відбулося 24 вересня 1861 року. В 1917 року Троїцький храм припинив своє існування, а в будівлі розпочала роботу хлібопекарня. Тільки в 1992 році будівлю церкви передано єпархії і в ньому відновлені богослужіння.

Вулиці та площі

Кооперативна вулиця

Центральна і найстаріша вулиця харківського Подолу є Кооперативна. Її виникнення відноситься до кінця XVII століття, коли вона називалася Подільською. У XVII-XVIII століттях тут торгували сіном В середині XIX століття на вулиці з'явилися магазини рибопромисловців з Ростова-на-Дону, а в її західній частині з'явився великий Рибний ринок. Рибні ряди проіснували на цьому місці до 1960 року. У XX столітті на вулиці почав роботу Центральний робочий кооперативзмінилося призначення інших будівель, з'являються фінансові та державні установи.

В 1920 році Харків відвідав поет Сергій Єсенін. Він мешкав у єврейській родині близько місяця гостював Сергій Єсенін. Поет жив на вулиці Рибна, 15. Одного разу під час прогулянки по місту у Єсеніна вкрали годинник, але на ранок під двері будинку на Рибній невідомі підкинули згорток з годинником і запискою:" Серьога, вибач, сперли помилково. Вже тоді в Харкові злодюжки знали, хто такий Єсенін. В Харкові поет написав вірш "По-осінньому кичет сова". Будинок, в якому гостював Єсенін, знаходився по сусідству з будівлею нинішньої обласної наукової бібліотеки, але до наших днів не зберігся.

Вулиця Кузнечна

Вулиця Кузнечна.

Вулиця Кузнечна виникла в кінці XVII століття. На початку XVIII століття, коли Поділ обнесли валом і ровом, поблизу Лопатинського провулка стояла сторожова вежа. Довгий час вулиця не мала назви. Тільки в 1763 році в зв'язку з перенесенням сюди ковальських рядів її почали називати Кузнечною. Тут була побудована перша в Харкові електрична станція, що забезпечила місто електроенергією.

Провулок Плетнівський

Провулок Плетнівський поєднує вулицю Кузнечну та Павлівську площу. Будинок № 7. Будівництво було закінчено в 1916 р Стиль — модерн. Архітектор — Гінзбург Олександр Маркович (1876—1949). Раніше це був житловий будинок, нині в ньому розташовується 24-а Міська Дитяча клінічна лікарня (стаціонарне відділення).

Провулок Короленка

Провулок Короленка. В 1921 році провулок названо ім'ям письменника і громадського діяча В. Г. Короленко. Район між сучасним проспектом Героїв Харкова, провулком Короленка та Кооперативною вулицею займало озеро. На розі провулка і нинішнього проспекту, перебувала велика садиба, що належала, за даними 1783, Харківському казенному училищу.

Провулок Костюринський

Сергій Костюрін, в честь якого названо Костюринський провулок, був одним з найуспішніших купців першої гільдії в середині 19 століття. Костюрін кілька разів обирався на посаду гласного Міської Думи і два трирічних терміна був міським головою, був знаним меценатом. С. Костюрін доклав зусилля до багатьох важливих будівель в місті, робив багато пожертвувань.

Провулок Лопатинський

Лопатинський провулок з'явився в кінці XVIII ст. Істотну роль в плануванні вулиць зіграли нові власники дворових місць, торговці, для яких близькість до місця проведення базарів і ярмарок була в пріоритеті. Це зіграло роль в забудові Подолу. Лопатинська вулиця (зараз — провулок) в 1804 році отримала ім'я колезького асесора Бориса Лопатинського. Домоволодіння під № 4 по Лопатинському перевулку збереглося. Сьогодні ця будівля входить в число пам'яток архітектури, але потребує реставрації.

Відомі будівлі

• Центральний універмаг (будинок № 1/3) був побудований в 1933 р на місці торгових рядів і став першим в Харкові. Архітектором першого проекту був А. В. Лінецький.

• Дев'ятиповерховий житловий будинок №5 (будинок Гипрококсу) з магазинами розташований між вулицями Квітки-Основ'яненка і Університетській. Побудований в 1954-1955 рр., Архітектори будинку - В. П. Костенко, Б. Г. Клейн і Н. В. Згурська.

• Будинок №10 побудований в 1910-1913 роках архітекторами Н. В. Васильєвим і А. І. Ржепішевський. У ньому розміщуються банки, офіси, контори та магазини,

• Будинок 4, Харків був готель «Асторія». Одне з перших в місті будівель з залізобетонним каркасом поєднує конструкції з великою кількістю скульптур (атланти) і прикрас. Загальний силует будинку визначається високим фронтоном над головним виходом, різновисокими еркерами і кутовим куполом.

• Будинок №6 - Торгово-фінансовий технікум і закусочна «Макдональдс».

• Житловий будинок №4 побудований як Селянський будинок в 1912 р архітектором Б. Н. Корнеенко, і тому має риси української народної архітектури. У ніші поміщений бюст Т. Шевченка.

Харківська кенаса

Харківська кенаса- культова споруда караїмів, пам'ятник архітектури кінця XIX століття. Місцезнаходження г. Харьков, кут Подільського провулку  і Кузнечної вулиці № 24 .

На Поділі перші караїмські родини оселилися у 40‑х роках ХІХ століття. Харківська караїмська кенаса з’явилася у 1853 році у Подільському провулку і розміщалася у приватному будинку Ізмайлових. Молитовний будинок караїмів був затверджений урядом у 1873 році. У 1891–1893 рр. на розі Подільського провулку та Кузнечної вулиці коштом караїмських родин за проектом відомого архітектора Б. С. Покровського було побудовано караїмську кенасу.

Галерея

Примітки

1. . the-past.inf.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 17 листопада 2020. 
2. Багалей, Дмитрий (1993). История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год)  : ист. монографія.- Репринт. изд / Д. Багалей, Д.Миллер. - Харьков, 1993.- Т1.- 572 с. (російська). Харьков. с. 21–23. ISBN 5-7707-4374-3. 
3. Т.В. Тихомирова (16.11.2020). . http://the-past.inf.ua/list-2-1-41.html (російська). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 16.11.2020. 
4. Багалей, Дмитрий (1993). . История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год) : ист. монографія.- Репринт. изд / Д. Багалей, Д.Миллер. - Харьков, 1993.- Т1.- 572 с .-38-40 (російська). Харьков. с. 38–40. 
5. Багалей, Дмитрий (1993). История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год) : ист. монографія. В 2 т. / Д. Багалей, Д.Миллер. - Репринт. изд. - Харьков, 1993.. (російська). Харьков. с. 42–46. 
6. . Status Quo (англ.). Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 17 листопада 2020. 
7. . www.depo.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 17 листопада 2020. 
8. . kh.vgorode.ua (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 17 листопада 2020. 
9. Костюрин (мэр Харькова) был весельчаком и к тому же был не против хорошенько выпить (ФОТО). РЕДПОСТ. Процитовано 17 листопада 2020. 
10. . Kharkiv today (рос.). Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 17 листопада 2020. 
11. . Харьковские Известия. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 17 листопада 2020. 

Джерела

• Багалей, Дмитрий (1993). История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год) : ист. монографія. В 2 т. / Д. Багалей, Д.Миллер. - Репринт. изд. - Харьков, 1993.- Т1.- 21-23 с.
• Багалей, Дмитрий (1993). История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год) : ист. монографія. В 2 т. / Д. Багалей, Д.Миллер. - Репринт. изд. - Харьков, 1993.- Т1.- 38-40 с.
• Багалей, Дмитрий (1993). История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655-го по 1905-й год) : ист. монографія. В 2 т. / Д. Багалей, Д.Миллер. - Репринт. изд. - Харьков, 1993.- Т2.- 42 -46 с.