Пінська унійна єпархія (також Пінсько-Турівська або Турово-Пінська, лат. Eparchia Pinscensis et Turoviensis Ruthenorum) ― церковно-адміністративна одиниця у складі Руської Унійної Церкви, яка існувала на території Великого князівства Литовського в 1596—1795 рр. і підлягала Київській унійній митрополії.
| Пінська унійна єпархія | |
|---|---|
| лат. Eparchia Pinscensis et Turoviensis Ruthenorum | |
| По-єзуїтський костел св. Станіслава в Пінську, який в 1787-1795 рр. був катедральним храмом Пінських унійних єпископів, а поруч ― колегія, яка була їхньою резиденцією. | |
| Обряд | візантійський |
| Країна | Велике князівство Литовське |
| Головне місто | Пінськ |
| Дата заснування | 1596 |
| Дата скасування | 1795 |
| Митрополія | Київська митрополія у складі Католицької церкви |
| Парафій | 238 (перед 1793) |
| Площа єпархії | 25.200 км² |
Історія Редагувати
Пінська унійна єпархія утворилася внаслідок приєднання єпископа Йони Гоголя до Берестейської унії. Територія єпархії охоплювала пінський і мозирський повіти Берестейського воєводства та кілька парафій берестейського і слонімського повітів на Поліссі. 1786 р. попередню дерев'яну катедру замінено по-єзуїтським костелом у Пінську, який був подарований уніатам, а єзуїтський колегіум перетворено в садибу єпископа. Катедральний крилос, який функціонував уже у XVIII ст., складався виключно з єпархіального духовенства, на відміну від інших унійних єпархій, де до крилосу могли належати і представники Василіянського Чину. Члени крилосу відправляли богослужіння в катедрі і займалися душпастирством. Матеріальним забезпеченням єпархії були декілька сіл на Поліссі. З існуючих в 1647 р. бл. 100 парафій (згідно зі звітом єпископа Якова Суші), після козацьких воєн при унії залишилися заледве 10. В 1670-х рр. єпархія дещо відродилася, між іншим, до неї належало 74 священики, а в 1702 р. вже 238 парафій і 330 священиків. В єпархії було сім діючих чоловічих василіянських монастирів: Лещинський в Пінську (прийняв унію 1668 р.), у Хомську, в Новому Дворі і Куп'ятичах (унійні від 1743 р.), а також жіночий монастир василіянок св. Варвари в Пінську, при якому утримувалася школа для дівчат (приступив до унії за ігуменства Євфросинії Тризни ще наприкінці XVI ст.).
На території Пінської унійної єпархії були також православні парафії, статус яких потвердив король Владислав IV Ваза в 1633 р. В єпархії існував уряд єпископа-коад'ютора, який виконували єпископи Григорій Михалович (1624—1626), Маркіян Білозор (1662—1665), Антін Млодовський (1761—1764), Ґедеон Горбацький (1766—1769), Йосафат Булгак (1787—1793).
Ліквідація єпархії Редагувати
Напередодні другого поділу Речі Посполитої Пінська унійна єпархія охоплювала територію в 25.200 км квадр., бл. 20 деканатів, 238 парафій і понад 85 тис. вірних. Внаслідок другого поділу (1793 р.) єпархія втратила східну частину території враз із Пінськом, а після третього поділу (1795 р.) ― решту території. 1793 р. тогочасний єпископ-ординарій Йоаким Горбацький зрікся свого уряду (отримав до життєву пенсію і дозвіл повернутися до латинського обряду, в якому він був охрещений). 1796 р. єпархія остаточно була ліквідована Катериною ІІ, яка утворила на її території Берестейську унійну єпархію, а уряд ординарія новоутвореної єпархії перебрав тодішній останній єпископ пінський Йосафат Булгак.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Bożena Modzelewska. Pińska diecezja greckokatolicka // Encyklopedia Katolicka. ― T. 15. ― Lublin 2011. ― S. 617. ― ISBN 83-86668-00-8, ISBN 978-83-7306-518-5 (t. XV)(пол.)
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― С. 279.
Література Редагувати
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.
- Bożena Modzelewska. Pińska diecezja greckokatolicka // Encyklopedia Katolicka. ― T. 15. ― Lublin 2011. ― S. 617—618. ― ISBN 83-86668-00-8, ISBN 978-83-7306-518-5 (t. XV)(пол.)
Посилання Редагувати
- Diocese of Pińsk-Turau (Ukrainian) [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (дата доступу 17.12.2015) (англ.)