Про́ців — село у Вороньківській сільській громаді Бориспільського району Київської області.
село Проців | |
---|---|
| |
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район | Бориспільський |
Громада | Вороньківська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA32040030080066474 |
Основні дані | |
Засноване | 1096 |
Населення | 1047 |
Площа | 5,868 км² |
Густота населення | 178,43 осіб/км² |
Поштовий індекс | 08344 |
Телефонний код | +380 4595 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°14′08″ пн. ш. 30°47′10″ сх. д. / 50.23556° пн. ш. 30.78611° сх. д.Координати: 50°14′08″ пн. ш. 30°47′10″ сх. д. / 50.23556° пн. ш. 30.78611° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 92 м |
Водойми | оз. Кошарище, оз. Чорненьке |
Місцева влада | |
Адреса ради | 08352, Київська обл, Бориспільський р-н, с.Вороньків, вул.Паркова,2 |
Карта | |
Проців | |
Проців | |
Мапа | |
Проців у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Водойми на території села — р. Павлівка, оз. Кошарище, оз. Чорненьке.
Місцевості (кутки) села Редагувати
У Процеві відомі наступні назви кутків: Лебедівка, Сальків, Софіївка, Хутір, Борцівський куток.
Історія Редагувати
Історія селища бере свій початок щонайменше з часів Київської Русі. Тоді було відоме як городище Сальків.
Церква була у Сальківі.
У середні віки, за Гетьманщини, вже як селище Проців, входили до складу Вороньківської сотні Переяславського полку. Пізніше, з середини XVIII ст. у Бориспільській сотні Київського полку.
За описом Київського намісництва 1781 року в селищі Проців було 46 хат. За описом 1787 року в селищі проживало 190 «казених людей».
Є на мапі 1787 року.
У радянський період Процеві було засноване одне з перших колективних господарств на території Бориспільського району — артіль «Колос» (1923). Вона об'єднувала 15 родин з 44 їдцями. 1924 року селяни Процівської артілі «Колос» та Рівненської артілі «Не гуляй нива» утворили нове спільне господарство — комуну ім. Леніна.
В 1933 році в селі проживало 1542 чол. і налічувалось 165 дворів. З села Проців виконавцями політики Голодомору було вивезено всі зернові і продовольчі фонди колективного господарства та запаси селянських родин. Від голоду померло в 1932—1933 роках 148 жителів. На місці масових поховань на сільському кладовищі в 1993 році встановлено дерев'яний хрест.
Об'єднання Проціва, Софіївки та Сальківа було миж 1946 и 1941 роками.
Історія вулиці Івана Кудрі Редагувати
1912 — Іван Кудря, радянський диверсант-розвідник, чекіст. Боровся проти українського національно-визвольного руху, здійснював теракти й диверсії, уродженець села.
Уродженці Редагувати
- Тименко Григорій (1945—1968) — український поет. Один із шістдесятників.
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 31 березня 2020.
- (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
- Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 269
- . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
- . Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 16 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 4 вересня 2018.
- . Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 4 вересня 2018.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Проців |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |