Правопис Шашкевича

Правопис Шашкевича, шашкевичівка, Право́пис Руса́лки Дністро́вої, або ж Правопис «Руської трійці» — перша фонетична система правопису для української мови на основі адаптованого кириличного алфавіту, вжита «Руською трійцею» в альманасі «Русалка Днѣстровая» (1837). Автором правописної системи вживаної у "Русалці Дністровій" звикло вважати саме Маркіяна Шашкевича, й через це її називають правописом Шашкевича чи шашкевичівка. Вживання фонетичного принципу орфографії мотивувалося в передмові Маркіяна Шашкевича тим, що «знати нам конче, яке теперѣшному язикови истинноє лице; за-для-того держалисмо-ся правила: „пиши як чуєшь, а читай як видишь“».

Орфографічні особливості

• Не вживається ъ в кінці слів і як розділовий знак (за необхідності замінюється дефісом);
• звук [ɪ] (з етимологічних и, ы) передається літерою и, та уживалася на початку слів згідно з українською вимовою слів инший, и, Ирід, тощо.
• [о] після м'яких приголосних передається як ьо, [jo] — як йо;
• збережено вживання літери ѣ, що її читали згідно з українською церковнослов'янською традицією як [і] (після голосних — [ji] сучасне ї);
• збережено літеру ѳ — у деяких словах грецького походження;
• в багатьох випадках звук [і] з давньої е також передається як ѣ як от нѣс-несу.
• [ji] після голосних, етимологічно не пов'язане з історичним ѣ, може передаватись двома способами: як и або як ѣ (з Украини, з Украѣни);
• звук [і] з давньої о (рідше — з давньої е) передається буквою і як от ніс-носу;
• відновлено літеру є з її традиційним накресленням, що позначала традиційно [е], тут уживалася для йотованого е як і у сучасному правописі;
• введено літеру ў для губно-губного апроксиманта в на місце етимологічного л, як от у словах ходил-ходиў, у сучасному правописі пишемо -в ходив.
• введено џ для звука [ʤ] за сербським зразком.

Використання та поширеність

Правопис Шашкевича не прищепився на Галичині, але став однією з основ для пізніших систем українського (руського) фонетичного здебільшого письма і, зрештою, сучасної української абетки та правопису.

Приклади тексту

Фрагмент сторінки 35 альманаху «Русалка Дністровая», 1837

Джерела та примітки

1. Юрій Тис. Біла Гора // Калєндар Канадійського фармера / Canadian Farmer Almanac. 1961. 80-83 стор.: С. 82
2. Ірина Фаріон. // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Журналістські науки. 2018. Вип. 896, no 2. С. 171-176
3. Петро Самоверський. Письмо, правопис і його історія: 4. Шашкевичівка // Ілюстрований календар "Просвіти" на звичайний рік. Аргентина: Накл. Українського т-ва "Просвіта" в Аргентині, 1953. С. 57
4. Історія української літературної мови / І. Огієнко (митрополит Іларіон); упоряд., авт. передм. і комент. М. С. Тимошик. – [2-ге вид., випр.. – Київ: Наша культура і наука, 2004. – С. 349—350]
5. Федик О. Духовні номінації та їх правопис / О. Федик // Сучасна українська богословська термінологія: відісторичних традицій до нових концепцій: матеріали Всеукр. наук. конф., (Львів, 13–15 травн. 1998 р.). – Львів, 1998. – С. 287
6. 1. Маркіянъ Шашкевиъ // Омелян Огоновський. История литературы рускои: Часть II., 2. воддел. 354-393 стор. : С. 368
7. Примітка №23 // Петро Тимошенко. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови: Кн. 2. Київ: Радянська школа. 1961. 346 стор.: С. 56
8. Огієнко, Іван (1921). Як треба вимовляти букву “ять” в церковно-слов’янських текстах. Історія букви “ять” на Україні. Варшава: Благодійне видавництво “Українська Автокефальна Церква”. 
9. Іван Огієнко. Історія українського правопису Огієнко, Іван (2001). Історія української літературної мови. Упорядник: Микола Тимошик. Київ: Наша культура і наука. 440. ISBN 966-7821-01-3.