«Почуття» (італ. Senso) — кольорова (техніколор) історична мелодрама італійського режисера Лукіно Вісконті 1954 року, заснована на однойменній повісті Камілло Бойто (1882, зразок мистецького напрямку скапільятури[it]).
| Почуття | |
|---|---|
| Senso | |
| | |
| Жанр | мелодрама історичний фільм |
| Режисер | Лукіно Вісконті |
| Сценарист | Лукіно Вісконті Сузо Чеккі д'Аміко |
| На основі | повісті Камілло Бойто |
| У головних ролях | Аліда Валлі Фарлі Грейнджер |
| Оператор | Альдо Граціаті Роберт Краскер Джузеппе Ротунно |
| Композитор | Джузеппе Верді |
| Художник | Ottavio Scottid |
| Кінокомпанія | Lux Film |
| Дистриб'ютор | Lux Filmd і Netflix |
| Тривалість | 118 хв. |
| Мова | італійська німецька |
| Країна | Італія |
| Рік | 1954 |
| IMDb | ID 0047469 |
| Почуття у Вікісховищі |
Дія фільму розгортається у Венеції, Вероні і на палладійській віллі Годі напередодні, під час і після другої битви при Кустоці.
Сюжет Редагувати
Події відбуваються в 1866 році за часів боротьби за об'єднання Італії. Графиня Лівія Серп'єрі (Аліда Валлі), що мешкає в окупованій австрійцями Венеції, підтримує італійських патріотів, серед яких важливу роль відіграє її кузен маркіз Роберто Уссоні (Массімо Джіротті). Якось під час оперної вистави «Трубадура» після проспіваних з сцени слів «До зброї»! маркіз вступає в суперечку з австрійським лейтенантом Францем Малером. (Фарлі Грейнджер).
Графиня, намагаючись не допустити дуелі, знайомиться з лейтенантом, проте після закінчення опери її кузена беруть під варту і засуджують до заслання. Відвідуючи його у в'язниці, Лівія знову зустрічає Франца, який береться проводити її додому. У результаті вони гуляють всю ніч безперервно, і між ними спалахує пристрасть. Тим часом, політична ситуація загострюється: Пруссія готова вступити в війну з Австрією на стороні Італії, і Франц повинен відправитися на поле битви. Графиня полишає свій маєток щоб зустрітися з Францем у Вероні, і застає його у вирі розпусти. Він цинічно зізнається їй, що ніколи не кохав її, а зближувався з нею лише заради її багатства. Збожеволівши від горя, графиня видає його комендантові міста як дезертира, і його засуджують до розстрілу.
В ролях Редагувати
| Актор | Роль |
|---|---|
| Аліда Валлі | графиня Лівія Серп'єрі |
| Фарлі Грейнджер | лейтенант Франц Малер |
| Гайнц Моог | граф Серп'єрі |
| Ріна Мореллі | Лаура, покоївка |
| Марчела Маріані | Клара, проститутка |
| Массімо Джіротті | маркіз Роберто Уссоні |
| Голіарда Сапієнца | патріотка |
| Кристіан Маркан |
Виробництво Редагувати
Спочатку Вісконті запросив на головні ролі Інгрід Бергман і Марлона Брандо. Участі Бергман у проекті заперечував її чоловік Роберто Росселліні. Після відмови Бергман інтерес до «Кустоцу» (робоча назва фільму) втратив і Брандо.
Під час роботи над картиною талановитий оператор Альдо Граціаті загинув в автомобільній аварії. На знімальному майданчику Вісконті асистували Франко Дзефіреллі і Франческо Розі. Авторська версія фільму закінчувалася тим, що графиня безцільно тиняється вулицями Верони, де до неї пристає п'яна солдатня. За наполяганням італійської влади була знята життєствердніша і патріотичніша кінцівка.
За межами Італії фільм демонструвався в сильно скорочених версіях, британська іменувалася «Гуляща графиня» (The Wanton Contessa). Діалоги англомовної версії належать Теннессі Вільямсу і Полу Боулзу. З часом текнікольоровий оригінал сильно зблякнув, через що фільм став рідкістю, і був відоммим порівняно небагатьом кінофілам. Над його відновленням працювали архівісти з Болоньї. Версія з відреставрованими кольорами була випущена в 2011 році на DVD компанією Criterion[en].
Нагороди і номінації Редагувати
- 1954 — участь у конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю (Лукіно Вісконті)
- 1955 — премія «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів за найкращу операторську роботу (Альдо Граціаті, посмертно)
Коментарі Редагувати
- Режисер дав головному героєві ім'я свого улюбленого композитора.
- Малера в ній зображує дублер Фарлі Грейнджера.
Примітки Редагувати
- Senso (1954) - The Criterion Collection. Архів оригіналу за 18 квітня 2013. Процитовано 5 квітня 2013.
Література Редагувати
- Висконти о Висконти. — Радуга, 1990. — 448 с. — 50000 прим. — ISBN 5-05-002566-4.(рос.)
- Клод Бейли. 1954. Чувство // Кино: фильмы, ставшие событиями = Les films-clés du sinéma. — СПб. : Академический проект, 1998. — С. 247-248. — 3000 прим. — ISBN 5-7331-0127-Х.(рос.)