? Пор | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Цвітіння | ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Allium porrum L. | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||||
Пор, також цибу́ля пора, порей, пор, пір (Allium porrum) — трав'яниста дворічна рослина родини цибулевих. Цінна харчова культура.
Опис ред.
Коренева система потужна і складається з несправжньої цибулини і численних коренів. «Цибулина» завдовжки 10-12 см, завширшки 2-8 см, біла, поступово переходить у ясно-зелене несправжнє стебло заввишки до 80 см. Листки лінійно-ланцетні, завдовжки 40-60 см, розташовані віялом; чохол з довгим носиком.
Квітконос заввишки до 2 м формується лише на другий рік розвитку. Суцвіття — великий, кулястий зонтик, на початку розвитку огорнений суцільним покривалом. Квітки дрібні, оцвітина білувата, рідше — рожева, з шорсткуватими листочками. Нитки тичинок довші за оцвітину, внутрішні трироздільні. Насіння тригранне, зморшкувати, схоже на насіння інших видів цибулі.
Хімічний склад ред.
Рослина відрізняється високим вмістом солей калію, кальцію, заліза, фосфору, сірки, магнію. У рослині міститься ефірна олія, до складу якої входять сірка, білкові речовини, вітаміни — аскорбінова і нікотинова кислоти, тіамін, рибофлавін, каротин. Містить 40 мг% аскорбінової кислоти, 2 мг% каротину, 6 % цукру. На 2-3-й рік галузиться, утворюючи на підземному пагоні до 40 гілок. Пора має цінну властивість, якої не мають жодні інші овочеві культури: при зберіганні кількість аскорбінової кислоти у вибіленій частині підвищується більш, ніж в півтора рази.
Екологія та поширення ред.
Квітне у період з червня по липень. Стебла дозрівають у серпні — вересні. Запилення перехресне. Насіння має 3 грані, зморшкувате, зовні нагадує насіння цибулі. Зберігаються до 2-4 років.
Батьківщина — Передня Азія, звідки цей вид цибулі потрапив до Середземномор'я, на території якого і зараз зустрічається його дикоросла форма — цибуля виноградна (Allium ampeloprasum). Культурний же різновид, ймовірно, розвинувся з нього давно, оскільки у Стародавньому Єгипті цибуля вже була однією з найважливіших овочевих культур. Пора була відома в античні часи в Греції та Римі. В середні віки її культивували вже по всій Європі.
Вирощується по всьому світі — у Європі, в середземноморських країнах, в Північній Америці. Найбільшу його кількість вирощує Західна Європа, в першу чергу Франція. В Україні пору вирощують по всій території.
Застосування ред.
Пор — холодостійка культура. Дорослі рослини при їх підгортанні та утепленні торфом або тирсою зимують в умовах середньої смуги, особливо у сніжні зими. Вимоглива до вологи, віддає перевагу суглинним, високогумусним заплавним ґрунтам. Важкі глинясті та легкі піщані ґрунти, а також занадто вологі та кислі для порею непридатні. Розмножується насінням. У центральних і північних районах використовують розсадний метод. У південних районах переважна безрозсадна культура (висів насіння у відкритий ґрунт).
Районують 2 сорти пори — Карантанський та Сизокрил. Застосовують також сорти і гібриди нідерландської селекції. Найнебезпечніший шкідник — цибулева муха.
У їжу використовують потовщене стебло і листя у свіжому, сушеному і тушкованому вигляді.
Пора позитивно впливає на діяльність печінки, корисний при захворюванні на ревматизм і подагру.
Вирощування ред.
Росте на чорноземних, дерново-підзолистих, досить зволожених ґрунтах. Для зимового використання її викопують восени і зберігають у підвалі, встановлюючи рослини впритул і присипаючи піском. У таких умова пора добре зберігає товарні якості і продовжує накопичувати вітамін С. Рослини, що залишилися в ґрунті добре перезимовують і рано навесні починають рости. Їх викопують у міру потреби.
Розмножують цибулю-пору розсадним і безрозсадним способами. Розсаду (60-денну) висаджують в ґрунт в квітні з міжряддями 60, відстанями в ряді 12-15 см. Насіння висівають навесні і влітку з такою ж шириною міжрядь. Після проривки рослини в ряду залишають на відстані 10-12 см. Обов'язковим агротехнічним заходом є підгортання рослин для отримання щільних вибілених стебел. У перший рік культури урожай збирають у серпні — вересні, а в наступний — в травні — червні.
Урожайність становить 6,5-8 кг з 1 м². Найкращими є сорти Карантанський і Болгарський.
Галерея ред.
Посилання ред.
Джерела ред.
- Allium porrum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985. — с.664, ил. Тираж 120 000 екз.