Пльос

Пльос (рос. Плёс) — місто (з 1925) в Росії, у складі Приволзького району на півночі Івановської області. Розташоване на правобережних горбах Волги (Горьківське водосховище), у гирлі річки Шохонки, на відстані 18 км від Приволзька та 71 км від Костроми. Найвища точка міста — 54 м над рівнем р. Волги.

Пльос
Плёс
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Івановська область
Муніципальний район	Приволзький район
Код ЗКАТУ:	24220504000
Код ЗКТМО:	24620104001
Основні дані
Час заснування	1410 р.
Перша згадка:	1141 р.
Населення	1893 осіб (2016)
Поштові індекси	155555
Телефонний код	+7 49339
Географічні координати:	57°27′ пн. ш. 41°30′ сх. д. / 57.450° пн. ш. 41.500° сх. д. / 57.450; 41.500Координати: 57°27′ пн. ш. 41°30′ сх. д. / 57.450° пн. ш. 41.500° сх. д. / 57.450; 41.500
Висота над рівнем моря	54 м
Водойма	Волга
Найближча залізнична станція	Пльос
Влада
Вебсторінка	plyos-adm.ru
Міський голова	Карімов Тімербулат Олегович
Мапа
Пльос
Пльос у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пльос (значення).

Населення — 1893 осіб (2016 р.). Один з головних туристичних центрів області. Промислові підприємства відсутні.

Назва міста походить від рос. плёс («широке місце річки», «плесо»). Волга тут і справді не петляє, а тече прямо, і саме ця природна особливість сприяла заснуванню міста.

Історія

Перша згадка місцевості з назвою «Пльос» належить до 1141 року: «Новгородський літопис» пише, що там спіймали посадника Якуна Мирославича, що втік від гніву новгородців у Суздаль, до двору князя Юрія Долгорукого. Точна дата заснування Пльоської фортеці невідома. Під час нашестя Батия вона була зруйнована, але місто продовжило існування. У 1408 році, коли син Дмитра Донського князь Василь І, перебуваючи у Костромі під час нападу татар на Москву, повелів звести тут укріплену митнично-сторожову заставу. Вибір місця пояснювався вигідним розташуванням: відкритий водний простір на плесі Волги уможливлював побачити противника з великої відстані.

Близько 1469 року місто відвідав Афанасій Нікітін, який згадав його в своїх дорожніх нотатках «Ходіння за три моря».

У 1778 році Пльос стає повітовим містом Костромського намісництва. З 1796 року — заштатне місто Нерехтського повіту Костромської губернії. У Пльосі були полотняні фабрики, дві солодівні, дві броварні, 10 кузень, казенний соляний склад, крамниці. Звідси возили рибу до царського столу. У 1812 році Пльос став одним з центрів формування загонів костромського народного ополчення. Промисловість в Іваново-Шуйському районі розвивалася швидкими темпами, і аж до 1871 року, до побудови залізниці «Іваново-Кінешма» Пльос був основним портом на Волзі для всього текстильного району.

Відтоді Пльос втрачає своє торгівельно-промислове значення і перетворюється на маленьке провінційне містечко, стаючи місцем відпочинку і творчості.

Населення

Рік Населення Зміна 1814 1362 — 1826 1681 +23.4% 1848 2330 +38.6% 1856 2400 +3.0% 1861 2793 +16.4% 1897 2200 −21.2% 1931 2100 −4.5% 1939 3600 +71.4% 1959 4000 +11.1% 1979 3509 −12.3% 1989 3615 +3.0% 1992 4000 +10.7% 1996 3800 −5.0% 1998 3600 −5.3% 2001 3400 −5.6%

Рік Населення Зміна 2001 3400 — 2002 2790 −17.9% 2003 2800 +0.4% 2005 2700 −3.6% 2006 2600 −3.7% 2007 2600 +0.0% 2009 2541 −2.3% 2010 2340 −7.9% 2011 2300 −1.7% 2012 2248 −2.3% 2013 2196 −2.3% 2014 2089 −4.9% 2014 1984 −5.0% 2016 1893 −4.6% 2017 1796 −5.1%

Освіта

У місті діють: дошкільний освітній заклад (дитячий садок «Радуга»), середня школа, коледж бізнесу і туризму, дитяча школа мистецтв (музика, образотворче мистецтво), відділ спортивної школи (лижі), дитяча туристська база.

Релігія

Російська православна церква

У місті збереглось кілька храмів:

• церква Воскресіння Христова (1817);
• дерев'яна Воскресенська церква (1699), перенесена в 1982 році з села Білюково Ільїнського району Івановської області;
• Троїцька церква (1808);
• Введенська церква (1828);
• Успінський собор (1698);
• церква Святої Варвари (1821);
• Преображенська церква;
• дерев'яна церква Архистратига Михаїла (1825), перенесена з села Антоново Приволзького району Івановської області

Висота найвищої дзвіниці (Варваринської) становить 35 м, висота дзвіниці Воскресенської церкви — 32,5 м, Троїцької церкви — 32 м, Успінського собору — 25 м. Кут нахилу дзвіниці Варваринської церкви — 10 градусів.

Визначні пам'ятки

У 2010 місто включено в перелік історичних поселень федерального значення.

У 1982 році в Пльосі створений Пльоський державний історико-архітектурний і художній музей-заповідник, що об'єднує зараз три експозиції:

• Будинок-музей Левітана;
• Музей пейзажу;
• «Художні промисли Івановського краю»
• Музейно-виставковий комплекс «Присутствені місця»

У місті існують і приватні музеї: Музей давньоруської сім'ї, Музей первісного рибальства, Будинок-музей О. І. Тимофеєва. Роботи сучасних художників можна побачити у виставковій залі «Спільноти пльоських художників». У місті також існують галерея Л. Г. Ніколаєва і артстудія В. Панченка.

• 5 червня 2010 року відбулася церемонія відкриття після реставрації пам'ятника Ісааку Левітану (скульптор Н. В. Дидикін, архітектор В. Л. Новиков), приурочена до 600-річчя Пльоса.
• Пам'ятник князю Василю I, засновнику другої пльоської фортеці, автор С. С. Альошин.
• Скульптура «Кішка», автор О. І. Ілларіонов. Прообразом скульптури стала кішка художника Віталія Панченка на кличку Муха, яка трагічно загинула, захищаючи своїх кошенят від собак.
• Скульптура «Дачниця». Припускається, що її прообразом стала художниця Софія Кувшинникова, супутниця Левітана.

Культура

Фестивалі

• З 2006 року щоліта в Пльосі проводиться щорічний російський фестиваль моди «Плёс на Волге. Льняная палитра».
• З 2007 року в місті щороку проводиться Міжнародний кінофестиваль «Дзеркало» імені Андрія Тарковського.
• З 2008 року в Пльосі проходить Левітанівський музичний фетиваль.
• З 2015 року в Пльосі проводиться Дачний фестиваль імені Шаляпіна. Художній керівник фестивалю — Народний артист Республіки Башкортостан Аскар Абдразаков.
• З 2017 року Пльос приймає програму Московського Великоднього фестивалю.
• З 2017 року щоліта в місті проводиться Пльоський спортивний фестиваль.
• З 2017 року в місті проводиться Пльоський анімаційний фестиваль.
• 2018 рік був оголошений «Роком Італії в Пльосі». Проект, реалізований за підтримки Посольства Італії в Москві і Міністерства культури Російської Федерації, тематично об'єднав великі події в Пльосі в 2018 році: Московський Великодній фестиваль, Дачний фестиваль імені Шаляпіна, Пльоський спортивний фестиваль, Пльоський анімаційний фестиваль.

У кінематографі

У місті розташований Будинок творчості Спілки театральних діячів Російської Федерації. У Пльосі, зокрема, знімали значну частину сцен фільму «Майже смішна історія». У кадр потрапило багато кутків міста.

• 1938: «Мінін і Пожарський», реж. Всеволод Пудовкін.
• 1959: «Дівоча весна», реж. Веніамін Дорман, Генріх Оганесян.
• 1966: «Течуть по Росії ріки» (документальний фільм).
• 1972: «Великі голодранці» реж. Лев Мирський.
• 1976: «Два капітани», реж. Євген Карелов.
• 1977: «Майже смішна історія», реж. Петро Фоменко.
• 1984: «Жорстокий романс», реж. Ельдар Рязанов.
• 1993: «Провінційний бенефіс», реж. Олександр Бєлінський.
• 1999: «Китайскій сервизъ», реж. Віталій Москаленко.
• 2006: «Золоте теля», реж. Уляна Шилкіна.

Адміністрація

1 жовтня 2015 року головою Ради Пльоського міського поселення одностайно був обраний мільярдер Тімербулат Карімов. Після обрання Карімов заснував некомерційну організацію «Корпорація розвитку Пльоса», що має інвестувати в розвиток поселення. Першим проектом нової організації стало створення нового генерального плану міста, покликаного розв'язати транспортні проблеми Пльоса.

Видатні люди

У Пльосі бували і працювали художники Ілля Рєпін, Федір Васильєв, Олексій Саврасов, Борис Пророков, Микола Жуков, Мануїл Аладжалов, Сергій Виноградов, Олексій Корін. Найбільш пов'язаний з Пльосом Ісаак Левітан, який написав тут багато зі своїх головних полотен («Вечір. Золотий Пльос», «Після дощу. Пльос», «Свіжий вітер. Волга» та інші).

У 1910 році в Пльос уперше приїхав Федір Шаляпін, який надалі в 1912 році викупив в околицях міста пустовщину Хмєльниці і побудував там у 1914 році дачний будинок (націоналізований у 1918 році).

У 1960 році в Пльосі побував і створив кілька живописних витворів Юрій Межиров, надалі народний художник Росії. З 1985 року в місті мешкає художник Віталій Панченко (нар. 1961), який організував артстудію, де розмістив колекцію власних робіт, і який очолює творчу спілку «Сообщество плёсских художников». У 1989 році в Пльосі оселився художник Лев Ніколаєв (нар. 1958), що створив художню галерею з власними роботами. З 2006 року в місті проживає заслужений художник Росії Олександр Тимофеєв (нар. 1941), який відкрив у власному будинку музей своїх робіт з кольорового скла й акварелі.

Відомі уродженці

• Микола Смирнов — поет і письменник, літературний редактор журналу «Новое время».
• Лев Борисов (1933—2011) — радянський і російський актор, народний артист Російської Федерації

Галерея

Вид на Пльос і Волгу з Соборної гори	Вид на Волгу і гирло Шохонки	Теплоходи біля Пльоса	Вид на церкву Св. Варвари	Пльос. Вид на Волгу

Примітки

1. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 122.(рос.)
2. Большая советская энциклопедия, 3-е изд. Т. 20. Плата — Проб / Гл. ред. А. М. Прохоров. — М. : Сов. энциклопедия, 1975. — 608 с.
3. Хожение за три моря Афанасия Никитина. — Л., 1986. — С. 57.
4. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
5. . Плёс. Потаённая Россия. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
6. . Плёс. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
7. . Плёс. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
8. . ples-art.narod.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
9. . panchenkoart.narod.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
10. К 600-летию Плеса отреставрирован памятник Левитану. Interfax.ru. 5 червня 2010. Процитовано 5 квітня 2018. 
11. Кошка Муха // Плесский Вестник. — 2012. — № 16. — Число 19—26 (4). — С. 5. з джерела 29 вересня 2020. Процитовано 19 листопада 2018.
12. . Культурный туризм. Архів оригіналу за 9 жовтня 2013. Процитовано 5 квітня 2018. 
13. . Предприятия Иваново. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
14. . www.plesdachfest.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 5 квітня 2018. 
15. . plesdachfest.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 5 квітня 2018. 
16. (рос.). Московский Пасхальный фестиваль. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
17. . www.pliossportfest.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
18. . plesmult.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 20 березня 2018. 
19. . www.russiatourism.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
20. . gorodples.ru. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
21. . ivanovonews.ru. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 5 квітня 2018. 
22. . www.vlad.aif.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
23. . Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2018. 
24. . Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
25. . cursiv.ru. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
26. . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
27. Солнцева А. Иногда образцово поданный обед играет огромную роль в истории // Московские новости. — 2014. — № 664. — Число 3 (4). — ISSN 0443-1243. з джерела 3 жовтня 2015. Процитовано 2018-11-19.
28. . Plyos.org. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 19 серпня 2018. 
29. Амелина А. (27 липня 2017). . «Наше слово». Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 19 серпня 2018. 
30. . nikolaevgallery.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018. 
31. Чистов А. (21 травня 2013). . Плёсский вестник. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 19 серпня 2018. 
32. . Art-Timofeev.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 19 серпня 2018. 

Джерела

• Ермолаев В. Г. Плёс — жемчужина Волги. — Ярославль : Верхне-Волжское книжное издательство, 1987. — 176 с. — 85 000 прим. (1-ше видання — 1978) (рос.)
• Голубева П. А., Сорокин А. И. Флора города Плёса. — Плёс, 2009. (рос.)

Посилання

• Официальный сайт г. Плёс [ 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
• Сайт администрации Плёсского городского поселения [ 20 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Плёсский музей-заповедник [ 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Список пам'яток культурної спадщини Пльоса на Вікімандрах