Іва́н Іллі́ч Петрункевич (10 листопада 1843—†14 червня 1928) — великий український політик, видатний представник української національної аристократії, послідовний борець з російським самодержавством, засновник та лідер земського ліберального руху в українських губерніях Російської імперії.
| Іван Ілліч Петрункевич | |
|---|---|
| | |
| Народився | 10 листопада 1843 року село Плиски Борзенського повіту Чернігівської губернії |
| Помер | 14 червня 1928 року Прага, Чехословаччина |
| Поховання | Ольшанський некрополь |
| Підданство | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | професійний політик |
| Галузь | політика і право |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Знання мов | російська |
| Посада | депутат Державної думи Російської імперії[d] |
| Партія | Конституційно - демократична партія(партія Народної свободи) |
| Батько | Ілля Якович Петрункевич |
| Автограф | |
|
Життєпис Редагувати
Народився 10 листопада 1843 року у селі Плиски Борзнянського повіту Чернігівської губернії, у родині козацько-старшинського походження. Освіту здобував у І Київській гімназії (1853 - 1855), Володимирському Київському кадетському корпусі (1856 - 1861), Чернігівській гімназії (1861 - 1863). У 1863 - 65рр. навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. У силу фінансових проблем родини не зміг завершити курс навчання в університеті. Був принциповим прихильником ліквідації рабовласницького ладу у Російській імперії, переконаним лібералом за ідеологічними поглядами, свідомим політичним опонентом російського самодержавства, симпатиком українського національно - визвольного руху. Мав дружні стосунки з Іваном та Володимиром Вернадськими. У 1866 році повернувся на Чернігівщину, у першому шлюбі був одружений з Ганною Петрівною Кандибою, представницею відомої козацько-старшинської родини. Маючи опозиційне ставлення до російського абсолютизму, принципово відмовися від дуже привабливих перспектив офіцерської кар'єри у російській імператорській армії та блискучого майбутнього на посадах державної служби. В умовах фінансового банкрутства династії, яка була пов'язана з наслідками скасування кріпацтва у Російській імперії, з 1867р. заробляв на життя працею канцелярського корпоративного службовця в апараті Предводителя дворянства Борзенського повіту Чернігівської губернії. З 1868 по 1886рр. обирався депутатом (гласним) Борзенського повітового та Чернігівського губернського земського зібрань. З 1869 по 1879рр. обирався на посаду мирового судді у Борзенському повіті, що також дозволяло заробляти на життя в іпостасі службовця місцевого самоврядування. Влітку 1866р. І.Петрункевич очолив нелегальний політичний клуб у Борзенському повіті, членами якого стали репрезентанти українського національного панства, а ідеологія грунтувалась на філософії американського і західно-європейського лібералізму. У 1868р. члени клубу були обрані гласними Борзенського повітового та Чернігівського губернського земства. У 1868р. у Чернігівському губернському земському зібранні була створена ліберальна опозиційна партія, членами якої стали як вже обрані представники політичного клубу І.Петрункевича, так й інші репрезентанти української національної аристократії та демократичної прогресивної інтелігенції. Кінцевою метою діяльності організації були: перетворення імперії Романових на конституційну монархію західного зразка, ухвалення Конституції, скликання Установчих Зборів - демократично обраного парламенту держави,принципова капіталістична модернізація економіки, демократична трансформація устрою Російської імперії, з остаточною ліквідацією станової стратифікації суспільства. За час подвижницької діяльності у земських інституціях Чернігівської губернії, І.Петрункевич розробив, публічно ініціював та впровадив на практиці у життя комплекс перетворень у галузі народної освіти, громадської медицини, оподаткування, аграрному секторі економіки, системі мирових судів, формуванні корпорації найманих земських службовців та ін. Стратегічним завданням вказаних реформ була радикальна буржуазно-демократична трансформація Російської імперії, побудова правової держави, імплантація до суспільного організму країни імперативів Західної цивілізації - громадянських прав та свобод, завоювання національного та конфесійного рівноправ'я. Розчарувавшись у "щирості" російської монархії щодо внутрішньополітичного курсу та усвідомивши, що Російську імперію неможливо реформувати еволюційним шляхом, І.Петрункевич у 1878р. перейшов до нелегальної загальноімперської опозиційної політичної діяльності, головна сутність якої полягала в емісарській роботі, спрямованій на консолідацію та об'єднання усіх демократичних опозиційних сил Російської імперії. За підготовку і публічне оприлюднення "Черниговского адреса" до імператора Олександра ІІ та уряду Російської імперії, у якому конструктивно критикувалася внутрішня політика монархії Романових та містився заклик до скликання Земського Собору(січень 1879р.); за написання і опублікування у столиці українських земель Австро - Угорської імперії - м.Львові авторського політичного трактату "Ближайшие задачи земства", який став першим опублікованим програмним документом українського земського лібералізму і закликав до створення парламентського ладу у Російській імперії, вимагав економічних свобод та недоторканості приватної власності, законодавчих гарантій прав і свобод громадян(лютий1879р.); за ініціювання, організацію та проведення у м.Москва І нелегального загальноземського з'їзду у Російській імперії, який інституціоналізував українську земську ліберальну фронду у загальноімперському масштабі та ухвалив рішення про необхідність боротьби за конституційний парламентський лад у державі(березень - квітень 1879р.), 27 квітня 1879р. Іван Ілліч, за вказівкою верховної влади, був заарештований у власному маєтку с.Плиски і на протязі двох годин, без оголошення будь-яких офіційних звинувачень та будь-яких судових процесів, адміністративно інтернований з території Чернігівської губернії терміном на 7 років. Заслання відбував в етнічно російських Костромській, Смоленській та Тверській губерніях. Повернувся на Чернігівщину у серпні 1886 року, після чого обраний населенням гласним Борзенського повітового земського зібрання. Був викликаний "на розмову" до чернігівського губернатора, який повідомив діяча про те, що якщо він відмовиться від своїх поглядів та земської діяльності, верховна влада Російської імперії залишить його у спокої. Іван Ілліч з обуренням відкинув ганебну пропозицію. У відповідь губернатор показав політику письмове розпорядження верховної влади про чергове вислання І.Петрункевича з усіх українських губерній Російської імперії та фактичну заборону проживати на Батьківщині. У вересні 1886р. Іван Ілліч був змушений назавжди залишити Україну. Емігрувавши до Тверської губернії у 1886 році, був земським, губернським та повітовим гласним Тверського губернського та Новоторжзького повітового земського зібрань, де продовжив втілювати у життя прогресивні реформи. У 90рр.ХІХст. - активний учасник земського ліберального руху у загальноімперському масштабі. З 1903 - 1904 рр. — лідер "Союзу земців - конституціоналістів" та організатор і голова «Союзу визволення». У січні 1904 року висланий за антиурядову діяльність із Твері разом з іншими земськими діячами. У 1905 році став одним із засновників партії кадетів, член її ЦК. У 1909—1915 роках обирається головою партії, після 1915 року є почесним головою. Депутат 1-ї Державної думи, голова кадетської фракції, голова бюджетної комісії. Був удостоєний високої честі, як старший за віком депутат, відкрити роботу парламенту та першим виступити з промовою з думської трибуни. Після дуже нетривалого функціонування та розгону Думи підписав «Виборзьку відозву до народу», яка закликала до громадянської непокори урядові, зокрема до відмови від сплати податків, призова на військову службу тощо. Разом із 183 депутатами Думи був заарештований, засуджений на три місяці. Йому заборонялося обіймати будь - які громадські посади. І.Петрункевича позбавили виборних політичних прав - він не міг обиратися ні до парламенту, ні до інституцій місцевого самоврядування. В 1908—1917 роках займався партійною публіцистикою та журналістикою - був редактором та видавцем газети «Речь». І. Петрункевича називали «совістю партії» та "патріархом лібералізму". Після Лютневої революції 1917 року на 8-му з'їзді партії вийшов зі складу ЦК через вік та хворобу. У липні писав: «Якої небезпеки, якого ризику уникнула би Росія, якби 16 травня було віддано наказ про арешт Леніна і всієї його К˚ і призначення смертної кари на фронті…» Ще до Жовтневої революції Петрункевич виїхав до Криму. Брав участь у нараді 15 жовтня 1918 року на своїй дачі в Гаспрі. На ній були присутні також М. І. Астров, С. В. Паніна, М. М. Вінавер, В. Д. Набоков А. В. Тесленко, Г. Н. Трубецькой. На ній кадетські лідери обговорювали план спільних дій з представниками російських промисловців П. Рябушинським і Д. Сироткіним. Брав участь у другій зустрічі партійних лідерів 17 жовтня в м. Ялта (Крим), де обговорювалося питання про створення кримського уряду, одночасно «визнано було, що до організації власної військової сили доведеться мати справу з німцями і спиратися на них». У квітні 1919 році емігрував за кордон, де займався літературною діяльністю. Помер 14 червня 1928 року в Празі.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
Джерела та література Редагувати
- Любченко В. Б. Петрункевич Іван Ілліч // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 196. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Политические партии России. Конец XIX — первая треть XX века. М., 1996.
- Котельницкий Н.А. Иван Ильич Петрункевич: жизнь и деятельность на Черниговщине. Историко-биографический очерк. М.: Летний сад, 2015. 124с.
- Котельницький Н.А. Іван Ілліч Петрункевич(1843-1928): життя та діяльність в Україні. Riga:Globe Edit, 2019. 197р.
Посилання Редагувати
- Петрункевич // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — С. 518. — ISBN 966-7492-04-4.