www.wikidata.uk-ua.nina.az

Перша Мітрідатова війна 89 до н е 85 до н е військовий конфлікт між Римською Республікою і Понтійським царством царем як

Перша Мітрідатова війна

Перша Мітрідатова війна (89 до н. е. — 85 до н. е.) — військовий конфлікт між Римською Республікою і Понтійським царством, царем якого був Мітрідат VI Евпатор. Війна тривала п'ять років і закінчилася перемогою римлян, яка змусила Мітрідата відмовитися від усіх своїх завоювань і повернутися в Понтійське царство. Конфлікт із Мітрідатом VI продовжився в двох подальших Мітрідатових війнах.

Перша Мітрідатова війна
Мітрідатові війни
Мала Азія напередодні Першої Мітрідатової війни

Мала Азія напередодні Першої Мітрідатової війни
Дата: 89 до н. е. - 85 до н. е.
Місце: Мала Азія, Ахея, Егейське море
Результат: Перемога Риму
Територіальні зміни: Мітрідат втратив контроль над усіма територіями, крім Понту
Сторони
Римська Республіка
Віфінія 		Понтійське царство
Греки
Командувачі
Луцій Корнелій Сулла
Луцій Валерій Флакк
Луцій Ліциній Лукулл
Маній Аквілій
Нікомед IV Філопатор 		Мітрідат VI Евпатор
Архелай
Військові сили
170 тисяч піхоти і 18 тисяч кінноти 250 тисяч піхоти і 40 тисяч кінноти
Втрати
невідомо невідомо

Передумови Редагувати

Наприкінці III — на початку II ст. до н. е. ситуація в Малій Азії, що характеризувалася відносною стабільністю та рівним балансом сил, різко змінилася. Спочатку посилився вплив Селевкідів, чий цар Антіох III Великий почав активну завойовницьку політику. Однак римляни в ході Сирійської війни розгромили Антіоха III, у результаті чого посилився Пергам. Це не сподобалося віфінському царю Прусію I, який почав війну з Пергамом (186 до н. е. — 183 до н. е.). Понтійський цар Фарнак I у цьому конфлікті підтримував Пруссія. Пізніше за допомогою Риму відносини Віфінії і Пергама почали поліпшуватися. Фарнак мав територіальні претензії на Фригію і Галатії, які фактично стали перебувати у володінні його ворогів. У 183 р. до н. е. Фарнак захопив Синоп, а незабаром почав війну з Пергамом, Віфінією і Каппадокією. У 179 р. до н. е. за ініціативою римлян почалися переговори про мир. У цей час Фарнак почав кампанію в Каппадокії, але йому довелося відступити під натиском об'єднаних сил союзників. Понтійський цар був змушений підписати мирний договір із союзниками, відповідно до якого відмовлявся від усіх завойованих територій.

Тепер Понту довелося зіткнутися із інтересами Риму, союзниками якого були держави, до яких понтійці мали територіальні претензії. Не наважуючись на збройне протистояння з Римом, царі Понту змушені були діяти дипломатичними методами. Після поразки Фарнак перейшов до філеллінської політики, демонструючи цим свої симпатії до Риму. У другій чверті II ст. до н. е. політика Понта сильно змінилася і стала більш лояльною Риму. Це виразилося у відході від колишньої жорсткості по відношенню до грецьких полісів і в переході до філеллінской політиці, яку ще активніше втілювали в життя наступники Фарнака — Мітрідат IV Філопатор Філадельф, Мітрідат V Евергет .

Карта Малої Азії, 89 р. до н. е., із зображенням римських провінцій та понтійської території

омогу в придушенні повстання їх правителі отримали хороші дари: понтійському царю Мітрідату V Евергету відійшла Велика Фригія, сини правителя Каппадокії Аріарата отримали Лікаон і частину Кілікії, а Віфінії дісталася частина Фригії. Із решти земель Пергама була створена римська провінція Азія, до якої була додана відірвана від Родосу Карія. Також під час придушення повстання понтійський цар з мовчазної згоди Риму приєднав до своїх володіннями Пафлагонію та Галатію.

Монета із зображенням Мітрідата VI Евпатора

Після смерті каппадокійського царя влада в цій країні опинилася в руках його вдови Лаодіки (130—129 роки до н. е.), яка задля збереження своєї влади вбила п'ятьох своїх синів, але шостий вижив і був проголошений царем Аріаратом VI. Мітрідат скористався ситуацією і вторгся в Каппадокію, підтримавши Аріарата. Він вирішив одружити його на своїй дочці, унаслідок чого став би фактичним правителем Каппадокії. Таким чином, Мітрідат закінчив справу своїх попередників, встановивши контроль над областями, на які царі Понту мали свої претензії. У Римі почалися розмови про правомірність передачі Понту Великій Фригії, проте Мітрідат не поступався.

Вбивство Мітрідата Евергета (близько 123 р. до н. е.) викликало розмови про вигоду цієї події римлянам. Вдова царя Лаодіка в 120/119 році до н. е. відмовилася від контролю над Великою Фригією, яку римляни звільнили, але в 116 р. до н. е. демонстративно приєднали до своїх володінь. З цього моменту римські та італійські лихварі ще більш почали прибирати до своїх рук економіку Малої Азії, викликаючи ненависть місцевого населення.

У 109—108 роках до н. е. новий понтійський цар Мітрідат VI разом з декількома друзями вирушив у таємну поїздку по Пафлагонії, Віфінії та римської провінції Азія. Так він зміг отримати дані про стан справ у цих областях, а також заручитися підтримкою частини місцевих еліт. Крім цього був укладений союз з правителем Віфінії Нікомедом III.

Після цього Мітрідат наказав організувати військові навчання, і в 106/105 році до н. е. війська Понта і Віфінії захопили Пафлагонію. Місцевий царський рід недавно припинився, а місцеві династії (правителі, які підпорядковувалися цареві, і котрі володіли військовою і цивільною владою в наданій області) не змогли чинити серйозний опір. Країна була розділена таким чином: до Понту відходило узбережжя до Гераклеї Понтійської і долина річки Амній, а Віфінія отримувала внутрішні райони.

Місцеве населення просило Рим чинити тиск на окупантів. Римські посли прибули до дворів обох правителів, але Мітрідат і Нікомед не бажали відмовлятися від захоплених земель. Утім, Рим був зайнятий війнами з кімврами, і не відреагував належним чином на політичні зміни на сході.

У 94 році до н. е. Мітрідат зміг укласти союз з правителем Вірменії Тиграном II, видавши за нього свою дочку Клеопатру. Після цього він попросив союзника повернути престол Каппадокії своєму синові Аріарату, на що отримав згоду. Військо під керівництвом Гордія швидко вигнало ставленика римлян, але римський полководець Сулла зміг повернути престол Аріобарзану. Мітрідат вирішив не чинити опір римським представникам.

У 94 році до н. е. несподівано помер цар Віфінії Нікомед III, який залишив двох позашлюбних дітей: Нікомеда IV і Сократа. Новим правителем став перший з них, а другий був змушений піти у вигнання. У 91 році до н. е. Евпатор надав вигнанцеві гроші та військо, і той зміг вигнати свого зведеного брата. Одночасно війська Мітрідата і Тиграна вторглися в Каппадокію і знову вигнали звідти Аріобарзана. Повалені правителі постали перед Сенатом, який ухвалив консуляру Манію Аквілію і наміснику провінції Азія Луцію Кассію надати військову допомогу государям. Мітрідату було наказано допомагати, але він відмовився, нагадавши про відібраних у Понта Фригію та Каппадокію. Але незабаром він змінив своє рішення: Сократ був убитий, а римські посли могли відправитися в Понт, щоб переконатися в мирних намірах його царя.

Віфінію та Каппадокію колишнім римським господарям повернули зброєю, хоча довелося також використовувати галатів і фригійців. Незважаючи на відновлення статусу-кво, такі обставини не влаштовував ні Мітрідата, ні Рим.

Покінчивши з прихильниками Хреста, Віфінський цар зіткнувся з великими боргами римським посадовим особам і лихварям. За угодою з римлянами, Нікомед повинен був вторгнутися в Понт, а натомість республіка захистить його від відповідної реакції Мітрідата.

Віфінці пограбували місцевість аж до Амастриди, а флот блокував Боспор Фракійський, завдавши значної шкоди ворожій торгівлі. Мітрідат наказав своїм військам не чинити опір і відступати, дозволивши агресорам повернутися додому. Після цього він відправив до римлян Пелопіда. Посол зажадав від них втрутитися в конфлікт, що розгорається, вплинувши на Нікомеда або дозволивши понтійцям завдати у відповідь удар. На це він почув наступне: «Ми б не хотіли, щоб і Мітрідат зазнав щось неприємне від Нікомеда, але ми не потерпимо, щоб проти Нікомеда розпочалася війна: ми вважаємо, що не в інтересах римлян, щоб Нікомед зазнав збитків».

Сили сторін Редагувати

Римляни Редагувати

Війська римлян та їхніх союзників готувалися до вторгнення в Понт і розділили свої сили на три частини, якими командували римські полководці. Кассій стояв на кордоні Віфінії і Галатії, Маній — на шляху з Понту в Віфінію, а Оппій — біля кордонів Каппадокії. Кожен із них, за словами Аппіана, мав 40 тисяч піхоти і 4 тисячі вершників. Віфінська армія становила 50 тисяч піхотинців і 6 тисяч вершників.

Понтійці Редагувати

Мітрідат володів армією у 250 000 піхотинців і 40 000 вершників, 300 військовими судами. Крім цього були допоміжні війська: Аркафій привів із Малої Вірменії 10 000 вершників, а також 130 бойових колісниць. Також Понт мав численних союзників: Єгипет, Сирію, Вірменію, Афіни і кілікійських піратів, а також деякі фракійські племена, хоча в цій боротьбі допомогу змогли надати лише деякі з них.

Наступ Мітрідата в Малій Азії Редагувати

Наступ Мітрідата в Малій Азії в 89 році до н. е.
Наступ Мітрідата в Малій Азії в 88 році до н. е.

Віфінський цар Нікомед IV вторгся на територію Понту, але зазнав поразки, втративши більшу частину армії. У ході бою віфінці мали перевагу, але в результаті флангового маневру і використання серпоносних колісниць перемога залишилася на стороні понтійців. Нікомед з невеликим загоном наближених втік до табору Манія Аквілія. Полонених віфінців Мітрідат помилував і відпустив, створюючи собі репутацію милосердного господаря. Після перемоги Мітрідат вторгся у Фригію.

Згідно з Аппіаном, римські воєначальники були налякані поразкою Нікомеда, тому Маній хотів непомітно відступити. Віфінський цар тим часом утік до Касія. Близько Пахія Аківілія наздогнали понтійці під командуванням Неоптолема і Німану. Укріплений табір Манія був захоплений, а сам він втік до Пергаму. Дізнавшись про це, Кассій та Нікомед відступили в Леонтокефалію і намагалися набрати добровольців із місцевих жителів, але їм це не вдалося, так як жителі не горіли бажанням воювати за римлян, і Кассій відступив до Апамеї, Нікомед — у Пергам, а Маній — на Лесбос.. Квінт Оппій зміцнився в Лаодікеї, але місцеві жителі видали його Мітрідату, а незабаром і Манія, якого згодом стратили. Понтійський флот захопив чорноморські протоки і вийшов в Егейське море.

Місцем опору Мітрідату на першому етапі війни став Родос. Саме туди втекли римляни, вигнані з Азії, у тому числі Луцій Кассій, а також цар Нікомед. Родосці почали готуватися до облоги і вирішили спочатку зустріти понтійців у морі і розгромити їх. Однак, побачивши флот противника, що чисельно перевершує їхній, вони змушені були відступити в гавань, де і були блоковані. У ході облоги сталося кілька морських боїв, які не принесли переваги жодній зі сторін. Штурм Родосу був скасований через неготовність облогових знарядь. Після цього Мітрідат наказав зняти облогу, проте вирішив обмежитися блокадою острову.

Мітрідат повернувся до Пергаму і зробив його своєю столицею. Тут він оголосив про прощення містам державних і приватних боргів і звільнив їх від податей на п'ять років, що викликало нове зростання симпатій до понтійского царя. Подальше ведення війни Мітрідат довірив своїм полководцям. Пелопід був відправлений проти лікійців, його син Аркафій — у Фракію, а Архелай — на острови Егейського моря. У той же час Мітрідат видав таємний наказ усім начальникам його гарнізонів в один день перебити всіх римлян та італійців, які жили в Азії. Жителі, збуджені ненавистю до римлян, перебили близько 80 тисяч осіб під час так званої Ефеської вечірні.

Боротьба за Грецію Редагувати

Римська республіка в Греції в 87-86 рр. до н. е., під час Першої Мітрідатової війни

У 88 до н. е. десантний корпус Архелая почав завоювання островів Егейського моря. Майже всі вони без бою перейшли на сторону понтійців. Лише на Делосі було вчинено опір. У результаті цих подій було вбито 20 тисяч римлян та італійців. Архелай оголосив про передачу острова і священної скарбниці Афінам, які формально були незалежним містом. В Афіни з грошима був відправлений Арістіон, який, спираючись на невдоволення римлянами, захопив владу в місті. Незабаром на бік Понту перейшли Пелопоннес і Беотія.

У 87 до н. е. Архелай і Арістіон виступили з армією в Беотію, де почали облогу міста Феспії, жителі якого відмовилися переходити на сторону Понту. Понтийський стратег Метрофан захопив Евбею і висадився в Середній Греції, але зазнав поразки від легата македонського намісника Бруттія Сури і відступив. Брутто рушив проти Архелая, але в триденній битві перемогу не змогла здобути жодна зі сторін. Після невдалої спроби захопити Пірей Брутто відступив до Македонії. Аркафій-Аріарат ще в 88 до н. е. був відправлений підкорювати Фракію, але діяв нерішуче.

Восени 87 до н. е. п'ять римських легіонів на чолі із Луцієм Корнелієм Суллою, призначеним полководцем у війні з Понтом, висадилися в Греції (Етолія). Отримавши найманців, продовольство і гроші, він через Фессалію рушив до Аттики проти Архелая. Під час його походу через Беотію деякі беотійські міста перейшли на його сторону. Понтійський полководець не наважився вступити в бій і відступив до Пірею. Інша частина війська взяла в облогу Афіни. Перший штурм Пірея не вдався, і Сулла приступив до правильної облоги. Взимку в Афінах почався голод, а Архелай не мав можливості поставити продовольство в місто. Сулла вирішив організувати морську блокаду Пірею, для чого відправив Лукулла до царів Сирії, Єгипту та на Родос. Йому вдалося впоратися з дорученням, і Лукулл почав морську кампанію проти флоту Мітрідата.

Облога Афін військами Сулли
   Сулла
   Архелай та Арістіон

Взимку 87/86 років до н. е. загін Неоптолема зазнав поразки у Халкіді, але Аріарат пройшов Фракію, зайняв Македонію і рухався до Греції. Щоб уникнути зіткнення відразу з двома арміями, Сулла почав штурм Пірею. Однак це йому не вдалося, і він знову перейшов до облоги. Тим часом Аріарат захворів в дорозі та помер, а його армія через це затрималася. Афіняни страждали від голоду і відправили послів до Сулли просити про мир, але він відмовив їм. У результаті нічного штурму римляни 1 березня 86 до н. е. вступили в Афіни. Арістіон з невеликим загоном сховався в Акрополі, де тримався кілька днів, а в місті почалася різанина. Після взяття міста, полководець направив сили на штурм Пірею. Протягом декількох днів у ході кровопролитних боїв римляни зайняли більшу частину порту, і Архелай з рештою війська відплив до Беотії, а потім в Фессалію.

Досягнувши Фермопіл, понтійский стратег приєднав до своїх сил військо Аріарата, після чого під його командуванням опинилося 50 000 піхотинців, 10 000 вершників і 90 бойових колісниць. Сулла також об'єднався з 6-тисячним легіоном Гортензія, і командував армією чисельністю 15 000 піхоти і 1 500 кавалерії. Після цього Архелай попрямував в сторону Фокіди, і став табором у міста Херонея, розташувавши військо між пагорбами, коли його наздогнав Сулла.

Понтійський воєначальник направив в атаку кавалерію і колісниці, проте його дії не увінчалися успіхом. Тоді в атаку пішло все військо. У перших рядах йшла кавалерія, потім 15-тисячній фаланга, набрана зі звільнених македонських рабів, а потім італійські перебіжчики, озброєні за римським зразком. Кіннота розбила римські ряди та почала їх оточення. Але Сулла разом з вершниками і двома когортами зміг відкинути понтійських вершників, які своїм відступом змішали ряди фаланги. Римська піхота почала прорубуватися крізь понтійські ряди, а велика скупченість і ландшафт остаточно вирішили результат битви. З війська Архелая вціліло 10 000 чоловік, які змогли досягти Халкідіки, і звідти продовжили набіги на узбережжя.

13 січня 86 до н. е. в Римі помер Гай Марій, і новим консулом став Луцій Валерій Флакк. Він був противником Сулли, і Сенат направив його до Греції, а звідти він вирушив до міста Візантій. У 85 до н. е. в Халкіді висадилася нова 80-тисячна понтійська армія під командуванням Дорілая, що з'єднала з Архелаєм. Після цього Беотія знову перейшла до рук Мітрідата.

Битва при Херонеї 86 р. до н. е.
   Сулла
   Архелай
Битва при Орхомені 85 р. до н. е.
   Сулла
   Архелай та Дорілай

Сулла вийщов назустріч понтійцям. Битва між ними відбулася біля Орхомена. Місцем стала позбавлна дерев рівнина, що тягнеться до боліт. Сулла наказав копати рів перед своїм табором, щоб позбавити понтійську кавалерію переваг, але ворожа кавалерія розігнала римських землекопів. Переслідуючи їх, вершники встигли розгромити більшу частину римського війська, і солдати кинулися втікати. Сулла зміг їх зупинити, і потім, за допомогою двох когорт з правого флангу відкинути кавалеристів. Після цього римляни знову почали копати рів, що змусило понтійців почати нову атаку, яка була відбита. За один день понтійці втратили 15 000 чоловік.

Наступного дня Сулла почав штурм ворожого табору, у ході якого воїни з обох сторін проявили неабиякий героїзм і мужність. Однак римляни змогли здолати противника, і Архелаю довелося бігти. У цей час до Сулли прибули представники римської аристократії, вигнані з міста його противниками, тому він вагався в питанні продовження війни.

Завершення війни і Дарданський мир Редагувати

Дізнавшись про Орхоменську поразку, цар дав наказ Архелаю укласти мир на сприятливих умовах. Сулла хотів якомога швидше повернутися в Рим для боротьби з політичними противниками, але він бажав повернутися туди тріумфатором, і тому висунув жорстокі умови: понтійський флот передавався римлянам, Понт виплачував компенсацію римських військових витрат, Мітрідат повертав всі свої завойовані землі, видавав бранців і перебіжчиків. Стратег негайно почав виведення військ, а про решту пунктів вирішив дізнатися у свого повелителя. За цей час легіонери розграбували землі енетів, дарданів і синтів, що жили на кордоні з Македонією. Посли Діоніса повідомили про його незгоду з поступкою римлянам флоту і Пафлагонії. Дізнавшись про це, Сулла віддав наказ про похід в Азію, і наказав Лукуллу готувати флот. Тільки особиста участь Архелая змогла переконати його погодитися на мир.

У серпні 85 до н. е. лідери протиборчих сторін зустрілися у малоазійському місті Дардан. Суллу супроводжували чотири когорти піхоти і 200 вершників, Мітрідата — 20 000 гоплітів і 6 000 кавалеристів. Залишивши супутників, вони зійшлися на наступних умовах: Понт віддавав Суллі 3 000 талантів і 80 трієр, провінція Азія поверталася до Риму, а Віфінія і Каппадокія залишали за свобою свій колишній статус, малоазійські міста отримували амністію, а деякі з них (Хіос, Родос, Іліум, Магнесія-на-Меандрі, кілька лікійських і карійських поселень) за опір понтійцям нагородили титулом Друзів римського народу. Сторони відмовилися від письмової копії договору. Після цього Сулла розгромив війська під командуванням Фімбрія і повернувся в Рим, а Діоніс направив війська в Боспор і Колхіду, що відокремилися від його володінь за час війни. Римський державний діяч вельми активно зайнявся відновленням довоєнної ситуації в регіоні. Для відновлення царів був направлений Гай Скрібоній Куріон, а Пафлагонія була розділена між місцевим царем Піломеном і Атталем. Усі реформи Евпатора були скасовані.

Підсумки та наслідки Редагувати

Луцій Корнелій Сулла
Останній понтійський цар Мітрідат VI Евпатор

У результаті війни Мітрідат не досяг жодного зі своїх завдань: захопити Азію, звільнити Грецію, послабити Рим. З іншого боку, він майже нічого не втратив: 3 000 талантів контрибуції були значно меншою сумою, на відміну від тієї, що вивезли з Азії, територіальні втрати спірні. Ймовірно, обидві сторони відмовилися від продовження війни через внутрішньополітичні причини.

Римські солдати і офіцери були незадоволені мирним договором. Ймовірно, вони розраховували на продовження війни і велику здобич. Незважаючи на декларований сторонами обов'язок дотримуватися неписаних умов мирного договору, порушення були з обох сторін. Бійці Мітрідата не покинули кілька каппадокійських фортець, а Сулла жорстоко обійшовся з полісами, які підтримали понтійців. Сулла залишив в Азії Луція Ліцинія Мурена разом з двома легіонами. З відплиттям свого патрона, той почав готуватися до війни з Понтом, до чого його спонукав Архелай, ображений своїм повелителем. У 83 до н. е. римські війська вторглися в Понт, почавши тим самим Другу Мітрідатову війну.

Примітки Редагувати

  1. 1 Аппіан. Мітрідатові війни. 17
  2. 3 Саприкін, 1996, с. 71.
  3. 4 Саприкін, 1996, с. 76—77.
  4. 5 Саприкін, 1996, с. 82.
  5. 6 Саприкін, 1996, с. 85.
  6. 7 Саприкін, 1996, с. 86.
  7. 8 Клімов, 2010, с. 149—150.
  8. 9 Саприкін, 1996, с. 98.
  9. 10 Саприкін, 1996, с. 101.
  10. 11 Саприкін, 1995, с. 126.
  11. 12 Молєв, 1995, с. 31.
  12. 13 Молєв, 1995, с. 55.
  13. 14 Бікерман, 1985, с. 155.
  14. 15 Саприкін, 1995, с. 189
  15. 16 Габелко, 2005, с. 354—355.
  16. 17 Плутарх, Порівняльні життєписи. Сулла. Глава 5..
  17. 18 Аппіан, Глава 11.
  18. 19 Саприкин, 1995, с. 198.
  19. 20 Аппіан, Глава 14.
  20. 1 Наумов, 2010, с. 52.
  21. 21 Аппіан, Глава 17.
  22. Наумов, 2010, с. 57.
  23. Аппіан. Мітрідатові війни. 19
  24. Молев, 1995, с. 65.
  25. Аппіан. Мітрідатові війни. 27
  26. ↑ Молев, 1995, с. 66.
  27. Наумов, 2010, с. 72.
  28. ↑ Аппіан. Мітрідатові війни. 29
  29. Наумов, 2010, с. 73.
  30. Молєв, 1995, с. 68.
  31. Молєв, 1995, с. 72.
  32. ↑ Молєв, 1995, с. 72-73.
  33. ↑ Молєв, 1995, с. 77-78.
  34. Плутарх, Порівняльні життєписи. Сулла. Глава 23.
  35. Наумов, 2010, с. 101.

Література Редагувати

Джерела Редагувати

Дослідження Редагувати

  • Brizzi, Giovanni (1997). Storia di Roma. 1. Dalle origini ad Azio. Bologna: Pàtron. 
  • Beesley, A.H. (1921). . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 травня 2017. 
  • Mayor, A. (2009). The Poison King: The Life and Legend of Mithradates, Rome's Deadliest Enemy. Princeton: PUP. с. 480. ISBN 978-1-400-83342-9. 
  • Наумов Л. (2010). . М.: Волшебный фонарь. с. 512. ISBN 978-5-903505-38-8. Архів оригіналу за 5 листопада 2017. Процитовано 26 травня 2017. 
  • Молев, Е. А. (1995). . Н-Н: ННГУ. с. 195. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 26 травня 2017. 
  • Климов, О. Ю. (2010). . СПб.: Факультет филологии и искусств СПБГУ; Нестор-История. ISBN 978-5-8465-0702-9. Архів оригіналу за 28 травня 2017. Процитовано 26 травня 2017. 
  • Габелко, О. Л. (2009). . Античный мир и археология 13. Саратов. с. 92–118. Архів оригіналу за 10 червня 2017. Процитовано 26 травня 2017. 
  • Сапрыкин, С. (1996). . Москва: Наука. ISBN 5-02-009497-8. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 26 травня 2017. 
  • Смыков, Е. В. (2002). . Ростов-на-Дону: Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и средние века. Материалы X международной научной конференции 29 мая—3 июня 2001 г. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 26 травня 2017. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Persha Mitridatova vijna 89 do n e 85 do n e vijskovij konflikt mizh Rimskoyu Respublikoyu i Pontijskim carstvom carem yakogo buv Mitridat VI Evpator Vijna trivala p yat rokiv i zakinchilasya peremogoyu rimlyan yaka zmusila Mitridata vidmovitisya vid usih svoyih zavoyuvan i povernutisya v Pontijske carstvo Konflikt iz Mitridatom VI prodovzhivsya v dvoh podalshih Mitridatovih vijnah Persha Mitridatova vijnaMitridatovi vijniMala Aziya naperedodni Pershoyi Mitridatovoyi vijniMala Aziya naperedodni Pershoyi Mitridatovoyi vijniData 89 do n e 85 do n e Misce Mala Aziya Aheya Egejske moreRezultat Peremoga RimuTeritorialni zmini Mitridat vtrativ kontrol nad usima teritoriyami krim PontuStoroniRimska RespublikaVifiniya Pontijske carstvoGrekiKomanduvachiLucij Kornelij Sulla Lucij Valerij Flakk Lucij Licinij Lukull Manij AkvilijNikomed IV Filopator Mitridat VI EvpatorArhelajVijskovi sili170 tisyach pihoti i 18 tisyach kinnoti 250 tisyach pihoti i 40 tisyach kinnoti 1 Vtratinevidomo nevidomo Zmist 1 Peredumovi 2 Sili storin 2 1 Rimlyani 2 2 Pontijci 3 Nastup Mitridata v Malij Aziyi 4 Borotba za Greciyu 5 Zavershennya vijni i Dardanskij mir 6 Pidsumki ta naslidki 7 Primitki 8 Literatura 8 1 Dzherela 8 2 DoslidzhennyaPeredumovi RedaguvatiNaprikinci III na pochatku II st do n e situaciya v Malij Aziyi sho harakterizuvalasya vidnosnoyu stabilnistyu ta rivnim balansom sil rizko zminilasya Spochatku posilivsya vpliv Selevkidiv chij car Antioh III Velikij pochav aktivnu zavojovnicku politiku Odnak rimlyani v hodi Sirijskoyi vijni rozgromili Antioha III u rezultati chogo posilivsya Pergam Ce ne spodobalosya vifinskomu caryu Prusiyu I yakij pochav vijnu z Pergamom 186 do n e 183 do n e Pontijskij car Farnak I u comu konflikti pidtrimuvav Prussiya Piznishe za dopomogoyu Rimu vidnosini Vifiniyi i Pergama pochali polipshuvatisya Farnak mav teritorialni pretenziyi na Frigiyu i Galatiyi yaki faktichno stali perebuvati u volodinni jogo vorogiv 2 U 183 r do n e Farnak zahopiv Sinop a nezabarom pochav vijnu z Pergamom Vifiniyeyu i Kappadokiyeyu U 179 r do n e za iniciativoyu rimlyan pochalisya peregovori pro mir U cej chas Farnak pochav kampaniyu v Kappadokiyi ale jomu dovelosya vidstupiti pid natiskom ob yednanih sil soyuznikiv Pontijskij car buv zmushenij pidpisati mirnij dogovir iz soyuznikami vidpovidno do yakogo vidmovlyavsya vid usih zavojovanih teritorij 3 Teper Pontu dovelosya zitknutisya iz interesami Rimu soyuznikami yakogo buli derzhavi do yakih pontijci mali teritorialni pretenziyi Ne navazhuyuchis na zbrojne protistoyannya z Rimom cari Pontu zmusheni buli diyati diplomatichnimi metodami 4 Pislya porazki Farnak perejshov do filellinskoyi politiki demonstruyuchi cim svoyi simpatiyi do Rimu 5 U drugij chverti II st do n e politika Ponta silno zminilasya i stala bilsh loyalnoyu Rimu Ce virazilosya u vidhodi vid kolishnoyi zhorstkosti po vidnoshennyu do greckih polisiv i v perehodi do filellinskoj politici yaku she aktivnishe vtilyuvali v zhittya nastupniki Farnaka Mitridat IV Filopator Filadelf Mitridat V Everget 6 nbsp Karta Maloyi Aziyi 89 r do n e iz zobrazhennyam rimskih provincij ta pontijskoyi teritoriyiomogu v pridushenni povstannya yih praviteli otrimali horoshi dari pontijskomu caryu Mitridatu V Evergetu vidijshla Velika Frigiya sini pravitelya Kappadokiyi Ariarata otrimali Likaon i chastinu Kilikiyi a Vifiniyi distalasya chastina Frigiyi Iz reshti zemel Pergama bula stvorena rimska provinciya Aziya do yakoyi bula dodana vidirvana vid Rodosu Kariya 7 Takozh pid chas pridushennya povstannya pontijskij car z movchaznoyi zgodi Rimu priyednav do svoyih volodinnyami Paflagoniyu ta Galatiyu 8 nbsp Moneta iz zobrazhennyam Mitridata VI EvpatoraPislya smerti kappadokijskogo carya vlada v cij krayini opinilasya v rukah jogo vdovi Laodiki 130 129 roki do n e yaka zadlya zberezhennya svoyeyi vladi vbila p yatoh svoyih siniv ale shostij vizhiv i buv progoloshenij carem Ariaratom VI Mitridat skoristavsya situaciyeyu i vtorgsya v Kappadokiyu 9 pidtrimavshi Ariarata Vin virishiv odruzhiti jogo na svoyij dochci unaslidok chogo stav bi faktichnim pravitelem Kappadokiyi Takim chinom Mitridat zakinchiv spravu svoyih poperednikiv vstanovivshi kontrol nad oblastyami na yaki cari Pontu mali svoyi pretenziyi U Rimi pochalisya rozmovi pro pravomirnist peredachi Pontu Velikij Frigiyi prote Mitridat ne postupavsya Vbivstvo Mitridata Evergeta blizko 123 r do n e viklikalo rozmovi pro vigodu ciyeyi podiyi rimlyanam Vdova carya Laodika v 120 119 roci do n e vidmovilasya vid kontrolyu nad Velikoyu Frigiyeyu yaku rimlyani zvilnili ale v 116 r do n e demonstrativno priyednali do svoyih volodin 10 Z cogo momentu rimski ta italijski lihvari she bilsh pochali pribirati do svoyih ruk ekonomiku Maloyi Aziyi viklikayuchi nenavist miscevogo naselennya 11 U 109 108 rokah do n e novij pontijskij car Mitridat VI razom z dekilkoma druzyami virushiv u tayemnu poyizdku po Paflagoniyi Vifiniyi ta rimskoyi provinciyi Aziya Tak vin zmig otrimati dani pro stan sprav u cih oblastyah a takozh zaruchitisya pidtrimkoyu chastini miscevih elit 12 Krim cogo buv ukladenij soyuz z pravitelem Vifiniyi Nikomedom III Pislya cogo Mitridat nakazav organizuvati vijskovi navchannya i v 106 105 roci do n e vijska Ponta i Vifiniyi zahopili Paflagoniyu Miscevij carskij rid nedavno pripinivsya a miscevi dinastiyi praviteli yaki pidporyadkovuvalisya carevi i kotri volodili vijskovoyu i civilnoyu vladoyu v nadanij oblasti 13 ne zmogli chiniti serjoznij opir Krayina bula rozdilena takim chinom do Pontu vidhodilo uzberezhzhya do Gerakleyi Pontijskoyi i dolina richki Amnij a Vifiniya otrimuvala vnutrishni rajoni 14 Misceve naselennya prosilo Rim chiniti tisk na okupantiv Rimski posli pribuli do dvoriv oboh praviteliv ale Mitridat i Nikomed ne bazhali vidmovlyatisya vid zahoplenih zemel Utim Rim buv zajnyatij vijnami z kimvrami i ne vidreaguvav nalezhnim chinom na politichni zmini na shodi 15 U 94 roci do n e Mitridat zmig uklasti soyuz z pravitelem Virmeniyi Tigranom II vidavshi za nogo svoyu dochku Kleopatru Pislya cogo vin poprosiv soyuznika povernuti prestol Kappadokiyi svoyemu sinovi Ariaratu na sho otrimav zgodu Vijsko pid kerivnictvom Gordiya shvidko vignalo stavlenika rimlyan ale rimskij polkovodec Sulla zmig povernuti prestol Ariobarzanu Mitridat virishiv ne chiniti opir rimskim predstavnikam 16 U 94 roci do n e nespodivano pomer car Vifiniyi Nikomed III yakij zalishiv dvoh pozashlyubnih ditej Nikomeda IV i Sokrata Novim pravitelem stav pershij z nih a drugij buv zmushenij piti u vignannya U 91 roci do n e Evpator nadav vignancevi groshi ta vijsko i toj zmig vignati svogo zvedenogo brata Odnochasno vijska Mitridata i Tigrana vtorglisya v Kappadokiyu i znovu vignali zvidti Ariobarzana Povaleni praviteli postali pered Senatom yakij uhvaliv konsulyaru Maniyu Akviliyu i namisniku provinciyi Aziya Luciyu Kassiyu nadati vijskovu dopomogu gosudaryam Mitridatu bulo nakazano dopomagati ale vin vidmovivsya nagadavshi pro vidibranih u Ponta Frigiyu ta Kappadokiyu 17 Ale nezabarom vin zminiv svoye rishennya Sokrat buv ubitij a rimski posli mogli vidpravitisya v Pont shob perekonatisya v mirnih namirah jogo carya Vifiniyu ta Kappadokiyu kolishnim rimskim gospodaryam povernuli zbroyeyu hocha dovelosya takozh vikoristovuvati galativ i frigijciv Nezvazhayuchi na vidnovlennya statusu kvo taki obstavini ne vlashtovuvav ni Mitridata ni Rim 18 Pokinchivshi z prihilnikami Hresta Vifinskij car zitknuvsya z velikimi borgami rimskim posadovim osobam i lihvaryam Za ugodoyu z rimlyanami Nikomed povinen buv vtorgnutisya v Pont a natomist respublika zahistit jogo vid vidpovidnoyi reakciyi Mitridata Vifinci pograbuvali miscevist azh do Amastridi a flot blokuvav Bospor Frakijskij zavdavshi znachnoyi shkodi vorozhij torgivli Mitridat nakazav svoyim vijskam ne chiniti opir i vidstupati dozvolivshi agresoram povernutisya dodomu Pislya cogo vin vidpraviv do rimlyan Pelopida Posol zazhadav vid nih vtrutitisya v konflikt sho rozgorayetsya vplinuvshi na Nikomeda abo dozvolivshi pontijcyam zavdati u vidpovid udar Na ce vin pochuv nastupne Mi b ne hotili shob i Mitridat zaznav shos nepriyemne vid Nikomeda ale mi ne poterpimo shob proti Nikomeda rozpochalasya vijna mi vvazhayemo sho ne v interesah rimlyan shob Nikomed zaznav zbitkiv 19 Sili storin RedaguvatiRimlyani Redaguvati Vijska rimlyan ta yihnih soyuznikiv gotuvalisya do vtorgnennya v Pont i rozdilili svoyi sili na tri chastini yakimi komanduvali rimski polkovodci Kassij stoyav na kordoni Vifiniyi i Galatiyi Manij na shlyahu z Pontu v Vifiniyu a Oppij bilya kordoniv Kappadokiyi Kozhen iz nih za slovami Appiana mav 40 tisyach pihoti i 4 tisyachi vershnikiv Vifinska armiya stanovila 50 tisyach pihotinciv i 6 tisyach vershnikiv 20 Pontijci Redaguvati Mitridat volodiv armiyeyu u 250 000 pihotinciv i 40 000 vershnikiv 300 vijskovimi sudami Krim cogo buli dopomizhni vijska Arkafij priviv iz Maloyi Virmeniyi 10 000 vershnikiv a takozh 130 bojovih kolisnic 21 Takozh Pont mav chislennih soyuznikiv Yegipet Siriyu Virmeniyu Afini i kilikijskih pirativ a takozh deyaki frakijski plemena hocha v cij borotbi dopomogu zmogli nadati lishe deyaki z nih Nastup Mitridata v Malij Aziyi Redaguvati nbsp Nastup Mitridata v Malij Aziyi v 89 roci do n e nbsp Nastup Mitridata v Malij Aziyi v 88 roci do n e Vifinskij car Nikomed IV vtorgsya na teritoriyu Pontu ale zaznav porazki vtrativshi bilshu chastinu armiyi U hodi boyu vifinci mali perevagu ale v rezultati flangovogo manevru i vikoristannya serponosnih kolisnic peremoga zalishilasya na storoni pontijciv Nikomed z nevelikim zagonom nablizhenih vtik do taboru Maniya Akviliya Polonenih vifinciv Mitridat pomiluvav i vidpustiv stvoryuyuchi sobi reputaciyu miloserdnogo gospodarya Pislya peremogi Mitridat vtorgsya u Frigiyu Zgidno z Appianom rimski voyenachalniki buli nalyakani porazkoyu Nikomeda tomu Manij hotiv nepomitno vidstupiti Vifinskij car tim chasom utik do Kasiya Blizko Pahiya Akiviliya nazdognali pontijci pid komanduvannyam Neoptolema i Nimanu Ukriplenij tabir Maniya buv zahoplenij a sam vin vtik do Pergamu 22 23 Diznavshis pro ce Kassij ta Nikomed vidstupili v Leontokefaliyu i namagalisya nabrati dobrovolciv iz miscevih zhiteliv ale yim ce ne vdalosya tak yak zhiteli ne gorili bazhannyam voyuvati za rimlyan i Kassij vidstupiv do Apameyi Nikomed u Pergam a Manij na Lesbos 24 Kvint Oppij zmicnivsya v Laodikeyi ale miscevi zhiteli vidali jogo Mitridatu a nezabarom i Maniya yakogo zgodom stratili Pontijskij flot zahopiv chornomorski protoki i vijshov v Egejske more Miscem oporu Mitridatu na pershomu etapi vijni stav Rodos Same tudi vtekli rimlyani vignani z Aziyi u tomu chisli Lucij Kassij a takozh car Nikomed Rodosci pochali gotuvatisya do oblogi i virishili spochatku zustriti pontijciv u mori i rozgromiti yih Odnak pobachivshi flot protivnika sho chiselno perevershuye yihnij voni zmusheni buli vidstupiti v gavan de i buli blokovani U hodi oblogi stalosya kilka morskih boyiv yaki ne prinesli perevagi zhodnij zi storin Shturm Rodosu buv skasovanij cherez negotovnist oblogovih znaryad Pislya cogo Mitridat nakazav znyati oblogu 25 prote virishiv obmezhitisya blokadoyu ostrovu 26 Mitridat povernuvsya do Pergamu i zrobiv jogo svoyeyu stoliceyu Tut vin ogolosiv pro proshennya mistam derzhavnih i privatnih borgiv i zvilniv yih vid podatej na p yat rokiv sho viklikalo nove zrostannya simpatij do pontijskogo carya Podalshe vedennya vijni Mitridat doviriv svoyim polkovodcyam Pelopid buv vidpravlenij proti likijciv jogo sin Arkafij u Frakiyu a Arhelaj na ostrovi Egejskogo morya U toj zhe chas Mitridat vidav tayemnij nakaz usim nachalnikam jogo garnizoniv v odin den perebiti vsih rimlyan ta italijciv yaki zhili v Aziyi Zhiteli zbudzheni nenavistyu do rimlyan perebili blizko 80 tisyach osib pid chas tak zvanoyi Efeskoyi vechirni 26 Borotba za Greciyu Redaguvati nbsp Rimska respublika v Greciyi v 87 86 rr do n e pid chas Pershoyi Mitridatovoyi vijniU 88 do n e desantnij korpus Arhelaya pochav zavoyuvannya ostroviv Egejskogo morya Majzhe vsi voni bez boyu perejshli na storonu pontijciv Lishe na Delosi bulo vchineno opir U rezultati cih podij bulo vbito 20 tisyach rimlyan ta italijciv Arhelaj ogolosiv pro peredachu ostrova i svyashennoyi skarbnici Afinam yaki formalno buli nezalezhnim mistom V Afini z groshima buv vidpravlenij Aristion yakij spirayuchis na nevdovolennya rimlyanami zahopiv vladu v misti Nezabarom na bik Pontu perejshli Peloponnes i Beotiya 27 U 87 do n e Arhelaj i Aristion vistupili z armiyeyu v Beotiyu de pochali oblogu mista Fespiyi zhiteli yakogo vidmovilisya perehoditi na storonu Pontu 28 Pontijskij strateg Metrofan zahopiv Evbeyu i visadivsya v Serednij Greciyi ale zaznav porazki vid legata makedonskogo namisnika Bruttiya Suri i vidstupiv Brutto rushiv proti Arhelaya ale v tridennij bitvi peremogu ne zmogla zdobuti zhodna zi storin Pislya nevdaloyi sprobi zahopiti Pirej Brutto vidstupiv do Makedoniyi Arkafij Ariarat she v 88 do n e buv vidpravlenij pidkoryuvati Frakiyu ale diyav nerishuche 29 Voseni 87 do n e p yat rimskih legioniv na choli iz Luciyem Korneliyem Sulloyu priznachenim polkovodcem u vijni z Pontom visadilisya v Greciyi Etoliya Otrimavshi najmanciv prodovolstvo i groshi vin cherez Fessaliyu rushiv do Attiki proti Arhelaya Pid chas jogo pohodu cherez Beotiyu deyaki beotijski mista perejshli na jogo storonu 28 Pontijskij polkovodec ne navazhivsya vstupiti v bij i vidstupiv do Pireyu Insha chastina vijska vzyala v oblogu Afini Pershij shturm Pireya ne vdavsya i Sulla pristupiv do pravilnoyi oblogi 30 Vzimku v Afinah pochavsya golod a Arhelaj ne mav mozhlivosti postaviti prodovolstvo v misto Sulla virishiv organizuvati morsku blokadu Pireyu dlya chogo vidpraviv Lukulla do cariv Siriyi Yegiptu ta na Rodos Jomu vdalosya vporatisya z doruchennyam i Lukull pochav morsku kampaniyu proti flotu Mitridata nbsp Obloga Afin vijskami Sulli Sulla Arhelaj ta AristionVzimku 87 86 rokiv do n e zagin Neoptolema zaznav porazki u Halkidi ale Ariarat projshov Frakiyu zajnyav Makedoniyu i ruhavsya do Greciyi Shob uniknuti zitknennya vidrazu z dvoma armiyami Sulla pochav shturm Pireyu Odnak ce jomu ne vdalosya i vin znovu perejshov do oblogi Tim chasom Ariarat zahvoriv v dorozi ta pomer a jogo armiya cherez ce zatrimalasya Afinyani strazhdali vid golodu i vidpravili posliv do Sulli prositi pro mir ale vin vidmoviv yim U rezultati nichnogo shturmu rimlyani 1 bereznya 86 do n e vstupili v Afini Aristion z nevelikim zagonom shovavsya v Akropoli de trimavsya kilka dniv a v misti pochalasya rizanina Pislya vzyattya mista polkovodec napraviv sili na shturm Pireyu Protyagom dekilkoh dniv u hodi krovoprolitnih boyiv rimlyani zajnyali bilshu chastinu portu i Arhelaj z reshtoyu vijska vidpliv do Beotiyi a potim v Fessaliyu 31 Dosyagnuvshi Fermopil pontijskij strateg priyednav do svoyih sil vijsko Ariarata pislya chogo pid jogo komanduvannyam opinilosya 50 000 pihotinciv 10 000 vershnikiv i 90 bojovih kolisnic Sulla takozh ob yednavsya z 6 tisyachnim legionom Gortenziya i komanduvav armiyeyu chiselnistyu 15 000 pihoti i 1 500 kavaleriyi Pislya cogo Arhelaj popryamuvav v storonu Fokidi i stav taborom u mista Heroneya roztashuvavshi vijsko mizh pagorbami koli jogo nazdognav Sulla 32 Pontijskij voyenachalnik napraviv v ataku kavaleriyu i kolisnici prote jogo diyi ne uvinchalisya uspihom Todi v ataku pishlo vse vijsko U pershih ryadah jshla kavaleriya potim 15 tisyachnij falanga nabrana zi zvilnenih makedonskih rabiv a potim italijski perebizhchiki ozbroyeni za rimskim zrazkom Kinnota rozbila rimski ryadi ta pochala yih otochennya Ale Sulla razom z vershnikami i dvoma kogortami zmig vidkinuti pontijskih vershnikiv yaki svoyim vidstupom zmishali ryadi falangi Rimska pihota pochala prorubuvatisya kriz pontijski ryadi a velika skupchenist i landshaft ostatochno virishili rezultat bitvi Z vijska Arhelaya vcililo 10 000 cholovik yaki zmogli dosyagti Halkidiki i zvidti prodovzhili nabigi na uzberezhzhya 32 13 sichnya 86 do n e v Rimi pomer Gaj Marij i novim konsulom stav Lucij Valerij Flakk Vin buv protivnikom Sulli i Senat napraviv jogo do Greciyi a zvidti vin virushiv do mista Vizantij U 85 do n e v Halkidi visadilasya nova 80 tisyachna pontijska armiya pid komanduvannyam Dorilaya sho z yednala z Arhelayem Pislya cogo Beotiya znovu perejshla do ruk Mitridata nbsp Bitva pri Heroneyi 86 r do n e Sulla Arhelaj nbsp Bitva pri Orhomeni 85 r do n e Sulla Arhelaj ta DorilajSulla vijshov nazustrich pontijcyam Bitva mizh nimi vidbulasya bilya Orhomena Miscem stala pozbavlna derev rivnina sho tyagnetsya do bolit Sulla nakazav kopati riv pered svoyim taborom shob pozbaviti pontijsku kavaleriyu perevag ale vorozha kavaleriya rozignala rimskih zemlekopiv Peresliduyuchi yih vershniki vstigli rozgromiti bilshu chastinu rimskogo vijska i soldati kinulisya vtikati Sulla zmig yih zupiniti i potim za dopomogoyu dvoh kogort z pravogo flangu vidkinuti kavaleristiv 33 Pislya cogo rimlyani znovu pochali kopati riv sho zmusilo pontijciv pochati novu ataku yaka bula vidbita Za odin den pontijci vtratili 15 000 cholovik Nastupnogo dnya Sulla pochav shturm vorozhogo taboru u hodi yakogo voyini z oboh storin proyavili neabiyakij geroyizm i muzhnist Odnak rimlyani zmogli zdolati protivnika i Arhelayu dovelosya bigti U cej chas do Sulli pribuli predstavniki rimskoyi aristokratiyi vignani z mista jogo protivnikami tomu vin vagavsya v pitanni prodovzhennya vijni 33 Zavershennya vijni i Dardanskij mir RedaguvatiDiznavshis pro Orhomensku porazku car dav nakaz Arhelayu uklasti mir na spriyatlivih umovah Sulla hotiv yakomoga shvidshe povernutisya v Rim dlya borotbi z politichnimi protivnikami ale vin bazhav povernutisya tudi triumfatorom i tomu visunuv zhorstoki umovi pontijskij flot peredavavsya rimlyanam Pont viplachuvav kompensaciyu rimskih vijskovih vitrat Mitridat povertav vsi svoyi zavojovani zemli vidavav branciv i perebizhchikiv Strateg negajno pochav vivedennya vijsk a pro reshtu punktiv virishiv diznatisya u svogo povelitelya Za cej chas legioneri rozgrabuvali zemli enetiv dardaniv i sintiv sho zhili na kordoni z Makedoniyeyu Posli Dionisa povidomili pro jogo nezgodu z postupkoyu rimlyanam flotu i Paflagoniyi Diznavshis pro ce Sulla viddav nakaz pro pohid v Aziyu i nakazav Lukullu gotuvati flot Tilki osobista uchast Arhelaya zmogla perekonati jogo pogoditisya na mir 34 U serpni 85 do n e lideri protiborchih storin zustrilisya u maloazijskomu misti Dardan Sullu suprovodzhuvali chotiri kogorti pihoti i 200 vershnikiv Mitridata 20 000 goplitiv i 6 000 kavaleristiv Zalishivshi suputnikiv voni zijshlisya na nastupnih umovah Pont viddavav Sulli 3 000 talantiv i 80 triyer provinciya Aziya povertalasya do Rimu a Vifiniya i Kappadokiya zalishali za svoboyu svij kolishnij status maloazijski mista otrimuvali amnistiyu a deyaki z nih Hios Rodos Ilium Magnesiya na Meandri kilka likijskih i karijskih poselen za opir pontijcyam nagorodili titulom Druziv rimskogo narodu Storoni vidmovilisya vid pismovoyi kopiyi dogovoru Pislya cogo Sulla rozgromiv vijska pid komanduvannyam Fimbriya i povernuvsya v Rim a Dionis napraviv vijska v Bospor i Kolhidu sho vidokremilisya vid jogo volodin za chas vijni Rimskij derzhavnij diyach velmi aktivno zajnyavsya vidnovlennyam dovoyennoyi situaciyi v regioni Dlya vidnovlennya cariv buv napravlenij Gaj Skribonij Kurion a Paflagoniya bula rozdilena mizh miscevim carem Pilomenom i Attalem Usi reformi Evpatora buli skasovani Pidsumki ta naslidki Redaguvati nbsp Lucij Kornelij Sulla nbsp Ostannij pontijskij car Mitridat VI EvpatorU rezultati vijni Mitridat ne dosyag zhodnogo zi svoyih zavdan zahopiti Aziyu zvilniti Greciyu poslabiti Rim Z inshogo boku vin majzhe nichogo ne vtrativ 3 000 talantiv kontribuciyi buli znachno menshoyu sumoyu na vidminu vid tiyeyi sho vivezli z Aziyi teritorialni vtrati spirni Jmovirno obidvi storoni vidmovilisya vid prodovzhennya vijni cherez vnutrishnopolitichni prichini 35 Rimski soldati i oficeri buli nezadovoleni mirnim dogovorom Jmovirno voni rozrahovuvali na prodovzhennya vijni i veliku zdobich Nezvazhayuchi na deklarovanij storonami obov yazok dotrimuvatisya nepisanih umov mirnogo dogovoru porushennya buli z oboh storin Bijci Mitridata ne pokinuli kilka kappadokijskih fortec a Sulla zhorstoko obijshovsya z polisami yaki pidtrimali pontijciv Sulla zalishiv v Aziyi Luciya Liciniya Murena razom z dvoma legionami Z vidplittyam svogo patrona toj pochav gotuvatisya do vijni z Pontom do chogo jogo sponukav Arhelaj obrazhenij svoyim povelitelem U 83 do n e rimski vijska vtorglisya v Pont pochavshi tim samim Drugu Mitridatovu vijnu Primitki Redaguvati 1 Appian Mitridatovi vijni 17 3 Saprikin 1996 s 71 4 Saprikin 1996 s 76 77 5 Saprikin 1996 s 82 6 Saprikin 1996 s 85 7 Saprikin 1996 s 86 8 Klimov 2010 s 149 150 9 Saprikin 1996 s 98 10 Saprikin 1996 s 101 11 Saprikin 1995 s 126 12 Molyev 1995 s 31 13 Molyev 1995 s 55 14 Bikerman 1985 s 155 15 Saprikin 1995 s 189 16 Gabelko 2005 s 354 355 17 Plutarh Porivnyalni zhittyepisi Sulla Glava 5 18 Appian Glava 11 19 Saprikin 1995 s 198 20 Appian Glava 14 1 Naumov 2010 s 52 21 Appian Glava 17 Naumov 2010 s 57 Appian Mitridatovi vijni 19 Molev 1995 s 65 Appian Mitridatovi vijni 27 a b Molev 1995 s 66 Naumov 2010 s 72 a b Appian Mitridatovi vijni 29 Naumov 2010 s 73 Molyev 1995 s 68 Molyev 1995 s 72 a b Molyev 1995 s 72 73 a b Molyev 1995 s 77 78 Plutarh Porivnyalni zhittyepisi Sulla Glava 23 Naumov 2010 s 101 Literatura RedaguvatiDzherela Redaguvati Appian Rimska istoriya Mitridatovi vijni Arhivovano 17 travnya 2017 u Wayback Machine Plutarh Porivnyalni zhittyepisi Sulla Arhivovano 14 travnya 2017 u Wayback Machine Plutarh Porivnyalni zhittyepisi Gaj Marij Arhivovano 4 sichnya 2008 u Wayback Machine Doslidzhennya Redaguvati Brizzi Giovanni 1997 Storia di Roma 1 Dalle origini ad Azio Bologna Patron Beesley A H 1921 The Gracchi Marius and Sulla Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 26 travnya 2017 Mayor A 2009 The Poison King The Life and Legend of Mithradates Rome s Deadliest Enemy Princeton PUP s 480 ISBN 978 1 400 83342 9 Naumov L 2010 Mitridatovy vojny M Volshebnyj fonar s 512 ISBN 978 5 903505 38 8 Arhiv originalu za 5 listopada 2017 Procitovano 26 travnya 2017 Molev E A 1995 Vlastitel Ponta Monografiya N N NNGU s 195 Arhiv originalu za 5 travnya 2017 Procitovano 26 travnya 2017 Klimov O Yu 2010 Pergamskoe carstvo SPb Fakultet filologii i iskusstv SPBGU Nestor Istoriya ISBN 978 5 8465 0702 9 Arhiv originalu za 28 travnya 2017 Procitovano 26 travnya 2017 Gabelko O L 2009 K dinasticheskoj istorii ellinisticheskoj Kappadokii carskij dom Ariaratidov Antichnyj mir i arheologiya 13 Saratov s 92 118 Arhiv originalu za 10 chervnya 2017 Procitovano 26 travnya 2017 Saprykin S 1996 Pontijskoe carstvo Gosudarstvo grekov i varvarov v Prichernomore Moskva Nauka ISBN 5 02 009497 8 Arhiv originalu za 13 travnya 2017 Procitovano 26 travnya 2017 Smykov E V 2002 Mitridat i elliny k voprosu o pozicii grecheskih polisov vo vremya Pervoj Mitridatovoj vojny Rostov na Donu Mezhdunarodnye otnosheniya v bassejne Chernogo morya v drevnosti i srednie veka Materialy X mezhdunarodnoj nauchnoj konferencii 29 maya 3 iyunya 2001 g Arhiv originalu za 22 travnya 2017 Procitovano 26 travnya 2017 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Persha Mitridatova vijna amp oldid 34938147