Квінт Гортензій Гортал (114 — 50 роки до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 69 року до н. е., один з найвидатніших давньоримських красномовців та адвокатів.
| Квінт Гортензій Гортал | |
|---|---|
| лат. Quintus Hortensius Hortalus | |
| Народився | 114 до н. е. Стародавній Рим |
| Помер | 50 до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | адвокат, письменник, поет, оратор, аналіст, давньоримський політик, Ancient Roman military personnel |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | шляхтич[d] |
| Посада | претор, квестор, едил, давньоримський сенатор[d] і консул |
| Батько | Квінт Гортензій |
| Мати | Sempronia Tuditanad |
| Брати, сестри | Hortensiad |
| У шлюбі з | Lutatiad і Марція Філіпа |
| Діти | Гортензія Гортала, Квінт Гортензій Гортал і Квінт Марцій Гортал Гортензін |
|
Життєпис Редагувати
Походив із впливового плебейського роду Гортензіїв. Син Луція Гортензія, консула 108 року до н. е., та Семпронії.
Замолоду займався мистецтвом красномовства та адвокатською практикою. У 95 році до н. е. виступав захисником провінції Африка, а у 92 році до н. е. — Нікомеда III, царя Віфінії. Спочатку в 90 році до н. е. служив простим вояком, згодом у 89 році до н. е. обрано військовим трибуном в армії Луція Корнелія Сулли під час Союзницької війни.
У 86 році до н. е. успішно захищав Гнея Помпея стосовно звинувачень у захопленні частини військової здобичі. У 81 році до н. е. Гортензій став квестором. У цей же період він захищав Марка Канулея; водночас без успіху захищав Гнея Корнелія Долабеллу, проконсула Кілікії, проти звинувачень Марка Емілія Скавра у здирництві. Після цього Гортал блискуче виграв захист іншого Гнея Корнелія Долабелли, проконсула Македонії, проти звинувачень Цезаря. У 75 році до н. е. обрано еділом; на цій посаді Гортензій влаштовував чудові ігри та роздачу хліба.
У 72 році до н. е. став претором, головував у суді в справах із здирництва. У 69 році до н. е. обрано консулом разом з Квінтом Цецилієм Метеллом Критським. Під час консульства відмовився очолити флот проти піратів. У 67 році до н. е. обрано до колегії авгурів.
У 67—66 Гортал виступав проти надання імперія Гнею Помпею для боротьби спочатку із піратами, а потім й Мітридатом VI, царем Понту. У 63 році до н. е. разом із Цицероном захищав Гая Рабірія проти звинувачень у державній зраді, а у 62 році до н. е. — Луція Ліцинія Мурени проти звинувачень у підкупі виборців, у 59 році до н. е. — Луція Флакка, якого звинувачували у здирництві у провінції Азія, Публія Корнелія Сулли у причетності до змови Луція Сергія Катиліни. Усі ці процеси було успішно виграно.
У 58 році до н. е. виступив за повернення Марка Цицерона до Риму з вигнання, але делегацію, до складу якої входив Гортал, атакували загони народного трибуна Клодія.
У 56 році до н. е. з успіхом захищав Публія Сестія від звинувачень у насильстві. У 53 році до н. е. сприяв обранню Цицерона до колегії авгурів. У 52 році до н. е. був одним з адвокатів Тита Аннія Мілона у звинувачені у вбивстві Клодія. У 51 році до н. е. успішно захищав свого небожа Марка Валерія Мессала Руфа проти звинувачення у підкупі виборців, а у 50 році до н. е. — Аппія Клавдія Пульхра у звинуваченні щодо здирництва.
Родина Редагувати
1. Дружина — Лутація, донька Квінта Лутація Катула, консула 102 року до н. е.
Діти:
2. Дружина — Марція, донька Луція Марція Філіппа, консул 56 року до н. е.
Діти:
Джерела Редагувати
- Geiger J. «M. Hortensius M.f.Q.n. Hortalus», The Classical Review, Vol. 20, № 2 (Jun., 1970), pp. 132—134. (англ.)
- Цицерон. Att. II 25, 1; VI 6, 2; XIII 6, 4; Fam. I 2; VIII 2; 13, 2; VI 6, 7; XV 4, 13; Verr. I; II 3, 215; 222; 5, 175; Leg. Man. 51—52, 56; Rab. 18; Mur. 10, 48; Sull. 3—4, 6, 12, 14, 22, 51; Flacc. 41, 54; Sest. 14; Mil. 37; Brut. 228—230; 301—308; 317—318; 323—324; 328—329; De Or. III 229; Off. II 57. (лат.)
- Andrew R. Dyck: Rivals into partners: Hortensius and Cicero. // Historia. Band 52, 2008, S. 142—173. (англ.)
- ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Любкер Ф. Hortensii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 643–644.
- ↑ Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3