Кімври

Кімври, Кімбри, Кімерії (лат. Cimbri) — велике плем'я, що заселяло спочатку північ Ютландского півострова. На думку більшості античних авторів кімври були германським племенем, проте сучасні історики припускають високу ймовірність того, що кімври були кельтами.

Маршрут руху кімврів та тевтонів. Місця основних битв

Не слід плутати з кімерійцями.

Історія

Приблизно в 120 до н. е. кімври разом з тевтонами і амбронами рушили на південь і в районі долини Дунаю вступили в контакт з римлянами.

Здобувши в 113 до н. е. перемогу над римлянами при Норії в Норіку, пройшли потім на північ в Галлію, де завдали римлянам ряд поразок (в 109, 107, і найважчу — в битві при Араузіоні в 105). В Іспанії, однак, вони отримали відсіч від місцевих племен — кельтиберів.

У 102 до н. е. кімври рушили на Рим, але в 101 до н. е. були розгромлені при Верцеллах військами римського полководця Гая Марія — так само, як за рік до цього були розбиті племена тевтонів.

Вважають, що частина кімврів з Ютландії близько 180 року попрямувала вздовж узбережжя Балтійського моря на схід — в район, який пізніше став Пруссією.

Російський історик Татіщєв В. Н. писав про кімврів: «Те ж і про кімеріїв розповідають, що на прапорах мали ведмедя.»

Проблема етнічної належності кімврів

Існує питання про те, якою мовою розмовляли кімври: кельтською або германською. Проблема полягає в тому, що в античності греки й римляни використовували терміни «галли», «кельти», «германці» для позначення всіх сусідів на північ від себе, не вдаючись у мовні та культурні відмінності між ними. Мабуть, Юлій Цезар був першим, хто почав відрізняти кельтів від германців, в першу чергу з політичних міркувань (для обґрунтування кордону по Рейну). Але навіть Цезарю і Тациту не завжди можна вірити у віднесенні варварських племен до германців або кельтів.

Більшість античних джерел відносять кімврів до германців, проте деякі відносили їх до кельтів.

Існують нечисленні прямі свідчення про мову кімврів. Говорячи про Північний океан (Балтійське море або Північне море), Пліній Старший вказує: «Філемон говорить, що воно називається Morimarusa, тобто Мертве море, мовою кімврів, до миса Рубе, а після нього — Кроніум.» Галльські слова, що позначали «море» і «мертвий», звучали mori і *maruo-(відповідно muir і marbh в ірландській, môr і marw у сучасній валлійській). Відоме подібне слово для «моря» в германських мовах, однак з голосним a в корені (*mari-), тоді як німецький когнат ірландського marbh невідомий ні в одній з германських мов. І все ж, враховуючи, що Пліній записав ці слова не безпосередньо від кімврського співрозмовника, не можна виключати, що фактично це були галльські слова.

Відомі імена кімврських вождів схожі на кельтські, в тому числі: Бойоріг (що може означати «цар бойїв» або, точніше, «цар молотобойців»), Гезоріг («цар списів»), і Лугій (можливо, на честь кельтського бога Луга). При цьому не можна виключати, що вожді кімврів могли носити кельтські імена, не будучи самі кельтами.

Ще одним непрямим свідченням є той факт, що римляни включали галлів до складу шпигунів, що діяли в таборах кімврів, аж до остаточного зіткнення їх з римською армією в 101 р. до н. е. Ряд дослідників приймають цей факт за свідчення в підтримку радше кельтського, ніж германського походження мови кімврів.

Джин Маркал писала, що кімври були пов'язані з гельветами, і, що особливо характерно — з безсумнівно кельтами тігуринами. Анрі Юбер пише: «Всі зазначені назви — кельтські, і не можуть бути ніякими іншими». Саме навіть назва «кімври» вкрай схожа з назвою Уельсу валлійською, одною з кельтських, мовою: валл. Cymru, що читається [kəmrɨ] і походить від загальнобритського *kom- brogi 'співвітчизники' (пор. також кумбрійська мова, Камберленд). Від цього слова походить і латинська назва Cambria. Згідно з Гальфридом Монмутським, Cambria походить від міфічного короля Камбера, але це слід визнати вигадкою.

Деякі автори дивляться з іншої точки зору — наприклад, Пітер С. Уеллс пише, що кімври — «явно не кельти».

Можливо, проти кельтського походження кімврів говорить свідчення про їх походження з північної Ютландії, оскільки в ній не засвідчені кельтські топоніми, а лише германські. Це, однак, не виключає підпадання кімврів під вплив галлів і засвоєння ними галльської культури в період, коли вони мешкали в Галлії.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 9 січня 2009. Процитовано 30 квітня 2011. 
2. . Архів оригіналу за 21 березня 2011. Процитовано 30 квітня 2011. 
3. Кулаков В. І.Прусський хронограф: бл. 63 н. е. — 1283 р. [ 20 листопада 2012 у Wayback Machine.]
4. . Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 30 квітня 2011. 
5. AA Lund,Die ersten Germanen: Ethnizität und Ethnogenese, Heidelberg 1998.
6. Юлій Цезар,Галльські війни1.33.3-4; Страбон,Geographica4.4.3, 7.1 .3; Пліній Старший,Natural History4.100; Тацит,Germania37,History4.73.
7. Аппіан,Громадянські війни1.4.29,Ілліріка8.3.
8. Naturalis Historia, 4.95:Philemon Morimarusam a Cimbris vocari, hoc est mortuum mare, inde usque ad promunturium Rusbeas, ultra deinde Cronium.
9. F. M. Ahl, «Amber, Avallon, and Apollo's Singing Swan»,American Journal of Philology103 (1982) 399.
10. У германських мовах існувало слово *murþ(r)a «вбивство» (від дієслова *murþ(r)jan), однак для дієслова «вмирати» та іменника «смерть» використовувалися слова з іншими коренями, *daujan і *dauða-
11. Юліус Покірний в Pokorny, Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, 1959, p. 735, описує ці слова як «галльські ?».
12. {{cite book Rives, J.B. (Trans.) (1999). Germania: Germania. Oxford University Press ISBN 0-19-815050-4}}
13. Rawlinson, inJournal of the Anthropological Institute of Great Britain and Ireland'6(1877) 156.
14. Markale,Celtic Civilization1976:40.
15. Hubert,The Greatness and Decline of the Celts1934 Ch. IV, I. ​​
16. Ó hÓgáin, Dáithí (2003). . Boydell Press. с. 131. ISBN 1-085115-923-09780851159232 Перевірте значення |isbn= (довідка). Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 30 квітня 2011. 
17. Wells (1995) p. 606.
18. Ó hÓgáin, Dáithí. 'The Celts: A History'. Boydell Press, 2003. ISBN 0-85115-923-0, 9780851159232. Length: 297 pages. Page 131
19. Bell-Fialkoll (Editor), Andrew (2000). The Role of Migration in the History of the Eurasian Steppe: Sedentary Civilization v. "Barbarian" and Nomad. Palgrave Macmillan. с. 117. ISBN 0312212070. 
20. «Languages of the World: Germanic languages». The New Encyclopædia Britannica. Chicago, IL, United States: Encyclopædia Britannica, Inc. 1993. ISBN 0-85229-571-5.  This long-standing, well-known article on the languages can be found in almost any edition of Britannica.

Див. також

• Кімврська війна
• Германці
• Тевтони