Па́льчики — село в Ніжинському районі Чернігівської області (Україна).
| село Пальчики | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Ніжинський район |
| Рада | Пальчиківська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA74040010170093933 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1750 |
| Населення | 396 (2012 рік) |
| Поштовий індекс | 16522 |
| Телефонний код | +380 4635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°18′33″ пн. ш. 32°45′56″ сх. д. / 51.30917° пн. ш. 32.76556° сх. д.Координати: 51°18′33″ пн. ш. 32°45′56″ сх. д. / 51.30917° пн. ш. 32.76556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 133 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16522, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с. Пальчики, вул. Довженка, 1 |
| Карта | |
Пальчики | |
Пальчики | |
| Мапа | |
| Пальчики у Вікісховищі |
Тут працював і був похований видатний бджоляр Петро Прокопович.
Історія Редагувати
В народі існують дві легенди, які розповідають про назву села. Одна з них розповідає про те, що за часів гетьманування І.Мазепи на території села та в лісі, оточеному з усіх боків непрохідними болотами, знаходилося місце страти козаків, які не підкорялися гетьману. Таких козаків саджали на палі, вішали та відрубували пальці. Одному з козаків залишили лише один палець на руці, а решту відрубали. За це козака було прозвано Пальчик, який довгий час проживав на цьому місці. Від його імені і пішла назва села.
Друга легенда розповідає, що між лісами довгий час стояла одна хатина, як палець. Звідси і назва села — Пальчики.
5 січня 1709 року Іван Скоропадський своїм універсалом передає у приватну власність село Пальчики Батуринської сотні Ніжинського полку Новомлинському дівочому монастирю.
Село розкинулося в низовинній та болотистій місцевості, де кілька сотень тому протікала судноплавна річка Доч з притокою Розсіч. На території угідь села розташовані хвойний та листяний ліси.
За народними переказами на угіддях села була дача (хутір) мазепинського полковника Дмитра Чечеля (назва урочища Чечелівщина збереглася до цього часу), який держав оборону Батурина при розгромі його князем Меншиковим. У цей час були розгромлені і Пальчики, і дача Чечеля. Після розгрому дачі Чечеля тут зібралася банда розбійників Якубовського, які грабували людей на шляху Київ — Москва, що йшли в Київську лавру.
В селі в першій половині XIX століття жив і працював видатний пасічник, основоположник вітчизняної науки про бджільництво — Прокопович Петро Іванович. Бджільницьке господарство Прокоповича досягло величезних розмірів — близько 12000 бджолосімей. Сам господар назвав його «пчелиным заводом».
Після смерті сина Прокоповича Степана Великдана царська влада ліквідувала бджільницьку школу. Майно Прокоповича з рештками пасіки, з бібліотекою і дорогоцінним архівом було продано з молотка (аукціону). Архів Прокоповича та деякі речі з його пасіки зберігаються в Конотопському краєзнавчому музеї.
Поблизу села є три могильні кургани, які, за переказами літніх людей, відносяться до 1709 року, при розкопках яких в 80-х роках XX століття виявлено зброю, побутові речі та більше ста людських черепів.
До 1917 року населення села складалось з козаків, кріпаків та казенних селян. За переказами, у селі проживали поміщики Никифоров (Роменський), який мав до 600 га землі, Пугачовський — 400 га, Алексеев — 200 га, Прокопович (пізніше — нащадок С. Великдан) — 200 га.
Кількість населення в різні часи була різною. Так у 1898 році — 1460 жителів, у 1905 році — 1586 жителів, у 1913 році — 1211 жителів. За відомостями 1917 року в селі Пальчики налічувалося 275 дворів з населенням 1490 жителів. За переписом населення 1939 року в селі налічувалося 1307 жителів, у 1959 році — 1408 жителів, на 1 січня 1963 року — 1438 жителів.
У 1929 році в селі була створена артіль під назвою «Шлях нового життя». На початку 1930 року було створено ще дві артілі: імені Ворошилова та «II-га п'ятирічка» та один ТСОЗ «Шлях до комунізму». В кінці 1930 року всі артілі об'єдналися і утворився колгосп імені Леніна. В 1932 році до колгоспу імені Леніна приєднався ТСОЗ «Шлях до комунізму».
Коли в 1941 році розпочалася німецько-радянська війна, все доросле населення було мобілізоване на риття протитанкових укріплень. Село Пальчики було окуповане з 7 вересня 1941 року по 7 вересня 1943 року.
Загарбниками було розстріляно і спалено 18 жителів, у тому числі 5 жінок.
За період з 1946 по 1962 роки в селі було побудовано радіовузол, лазню, школу та 12 тваринницьких приміщень. В 1951 році було введено в експлуатацію першу в колишньому Батуринському районі електростанцію потужністю 50 кіловат. В селі було побудовано восьмирічну школу в якій в 1963 році навчалося 226 учнів, працювало 15 вчителів. Також було побудовано фельшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок. Силами колгоспників збудовано клуб на 500 місць. При клубі працювали співочий, драматичний та духовий гуртки.
У кінці 80-х років XX століття була утворена Пальчиківська сільська рада з центром у селі Пальчики. До цього село підпорядковувалося Городищенській сільській раді.
Населення станом на 2001 рік становило 530 жителів.
В 2020 році в результаті адмінреформи Бахмацький район куди входило село до 2020 року ліквідовано, а населений пункт увійшов до Ніжинського району.
Населення Редагувати
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,08% |
| російська | 0,92% |
Природа Редагувати
На північ від села розташований лісовий заказник — «Дубина».
Транспорт Редагувати
Біля села проходить автошлях Кіпті — Глухів — Бачівськ (державний кордон із Росією) (Автошлях М 02).
Вітряк Редагувати
У 1929 році в селі було збудовано вітряний млин. Артіль ім. Леніна, яку очолював Симон Матюх, вирішила збудувати вітряний млин, схожий на голландський, тому його потім називати стали «голландкою».
У 1954 році вітряк відремонтували, про що свідчить напис на ньому.
Видатні люди Редагувати
Уродженцями села є:
- Матюх Наталія Дмитрівна (1953) — українська поетеса і майстриня вишивки. Член НСПУ з 1982;
- Пухкал Олександр Григорович (1948) — народний депутат України 3-го скликання, доктор наук, професор, академік АЕН України.
Примітки Редагувати
- ЧЕРНІГІВЩИНА, ЯКУ МИ ВТРАЧАЄМО: ВІТРЯК «ГОЛЛАНДСЬКОГО» ТИПУ У СЕЛІ ПАЛЬЧИКИ. Високий Вал. 16 Серпня 2018. Процитовано 8 вересня 2018.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пальчики |
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |