Рафаіл Семенович Павловський (18 вересня 1924, Бориспіль — 25 грудня 1989, Харків) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир батареї 134-го артилерійського полку 172-ї стрілецької дивізії 13-ї армії 1-го Українського фронту, старший лейтенант.
| Рафаіл Семенович Павловський | |
|---|---|
| Народження | 18 вересня 1924 Бориспіль, Київська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР |
| Смерть | 25 грудня 1989 (65 років) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | КПРС |
| Рід військ | артилерія |
| Освіта | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання | старший лейтенант |
| Командування | артилерійська батарея |
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна |
| Нагороди | |
| Павловський Рафаіл Семенович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 18 вересня 1924 року в місті Борисполі (нині Київської області). Єврей. Член КПРС з 1945 року.
Після закінчення восьмирічної школи навчався в артилерійській спецшколі, а потім був направлений в артилерійське училище, яке закінчив у лютому 1943 року.
У боях радянсько-німецької війни з квітня 1943 року. Воював за визволення Донбасу, Правобережної України, Польщі, Чехословаччини у складі військ 1-го Українського фронту.
27 січня 1945 року прикрив переправу передової роти через Одер у районі населеного пункту Ністіц (західний район Хобеня, Польща) і захопив разом з нею плацдарм на лівому березі річки. Три дні відбивав натиск гітлерівців на плацдармі, забезпечивши утримання його до підходу головних сил дивізії. Батарея знищила танк, три БТР, багато вогневих точок противника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені при захопленні і утриманні плацдарму на Одері старшому лейтенанту Рафаілу Семеновичу Павловському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8805).
В останніх боях війни, коли ішов бій на вулицях Праги, старший лейтенант Р. С. Павловський був важко поранений. Після лікування в госпіталі визнаний непридатним для служби в Армії.
У 1950 році закінчив Харківський юридичний інститут, потім аспірантуру. З 1953 року перебував на викладацькій роботі. У 1972 році призначений завідувачем кафедрою адміністративного права Харківського юридичного інституту. Автор понад 120 наукових і науково-методичних робіт. Доктор юридичних наук, професор. Серед його учнів був Микола Тищенко та Віктор Колісник.
Жив у Харкові. Помер 25 грудня 1989 року. Похований на кладовищі № 2 у Харкові.
Нагороди, пам'ять Редагувати
Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями. Лауреат Державної премії Української РСР (1981).
В місті Борисполі на Алеї Героїв встановлено погруддя Рафаіла Павловського.
Література Редагувати
- Боевые звёзды киевлян. — Киев: Политиздат Украины, 1983.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
Посилання Редагувати
- Павловський [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Колесник, Виктор Павлович (1990). Организационно-правовые взаимоотношения местных Советов народных депутатов с предприятиями (объединениями) вышестоящего подчинения (рос.). Процитовано 6 серпня 2023.