Кайгадор (крим. Kaygador) (з 1937 по 2023 — Орджонікі́дзе) — селище міського типу в Україні, у складі Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим. Розташоване в східній частині Кримського півострова, на схилі гори Тепе-Оба, за 8 км від Феодосії.
смт Кайгадор | |
---|---|
Країна | Україна |
Регіон | Автономна Республіка Крим |
Район/міськрада | Феодосійська міська рада |
Рада | Орджонікідзевська селищна рада |
Код КАТОТТГ: | UA01180430010021718 |
Облікова картка | Орджонікідзе |
Основні дані | |
Засноване | |
Статус | із 1939 року |
Площа | 6.0512 км² |
Населення | ▲2650 (на 2014 рік) |
Густота | 437.93 осіб/км² |
Поштовий індекс | 98184 |
Телефонний код | +380 6562 |
Географічні координати | 44°57′49″ пн. ш. 35°21′28″ сх. д. / 44.96361° пн. ш. 35.35778° сх. д.Координати: 44°57′49″ пн. ш. 35°21′28″ сх. д. / 44.96361° пн. ш. 35.35778° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 20 м |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Феодосія |
До станції: | 12 км |
Селищна влада | |
Адреса | 98184, Автономна Республіка Крим, Феодосійська міськрада, смт. Орджонікідзе, вул. Леніна,40 |
Карта | |
Кайгадор | |
Кайгадор | |
Кайгадор у Вікісховищі |
Постанова ВРУ від 12.05.2016 року № 1352-VIII, згідно з якою Орджонікідзе перейменовано на Кайгадор, вводиться в дію з 7 вересня 2023 року. |
Гори утворюють 2 бухти: Коктебельську і Двоякірну. Мис Киік-Атлама закінчується піднесеністю (174 м), яка має майже з усіх боків скельні обривисті береги. Площа — 605,12 га.
Є транспортне сполучення з Феодосією.
Корисні копалини: вугілля, гіпс.
Історія Редагувати
З кінця XIII сторіччя місцевість, в якій сьогодні розташований Кайгадор, мала назву Провато і належала венеційцям. В 60-х роках XIV сторіччя її захопили генуезці. В кінці XIV століття на місці сучасного селища був побудований вірменський монастир і фортеця під назвою Кайгадор. В XV сторіччі місцевість опинилася під владою кримських ханів. Історичні назви різних частин селища — «Провальна», «Двоякірна», «Бубновка», з 1937 р. — Орджонікідзе.
У 1911 році на мисі Киік-Атлама почалося будівництво військового заводу. Керував будівництвом віце-адмірал Бубнов М. В. У 1914 році за хорошу роботу імператор Микола II виділяє тут землю Бубнову, на якій зводиться садиба. З тих пір ця територія називається Бубновка. Будинок був зруйнований. Сьогодні на його місці зведений Дайвинг-центр.
У 1937 році будується дорога від заводу до повороту на Коктебель. На території заводу відкрилися школа, дитячий садок.
У 1941 році селище окупували німецькі війська. Завод був евакуйований в місто Каспійськ. Нацистами бухта використовувалася як перевалочна база. У 1944 році селище було відвойоване.
У післявоєнний період в селищі зводяться стратегічні об'єкти по випуску сучасного озброєння. Це завод «Гідроприбор» — колишній секретний стратегічний завод по виробництву бойових торпед і 94-й цех — філіал свердловського заводу «Гідроапарат» по збору ракет «вода-вода», «вода-повітря», «вода-земля». Для обслуговчого персоналу зводиться сучасне селище, жителі якого працюють на «оборонку». З моменту будівництва заводу Орджонікідзе стає закритим для сторонніх. З розвалом СРСР заводи втратили своє призначення і селище перестало бути режимним.
Селище внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Соціальна сфера Редагувати
Нині в селищі функціонують: загальноосвітня школа, 2 дитячих садка; лікарня; спортивний комплекс, тенісний корт, стадіон; пошта, телеграф, філіали двох банків, бібліотека, музична і художня школи, Будинок культури, кінотеатр, парк; краєзнавчий музей. Є 3 дитячих табори відпочинку і 3 бази відпочинку.
На території Орджонікідзе встановлені пам'ятники Леніну, Серго Орджонікідзе, Сергію Кірову.
Тут діє православний християнський храм Святого Стефана Сурожського, побудований у 2000 році.
Примітки Редагувати
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- Прогноз погоди в смт. Орджонікідзе
- Мустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.114-115
- . Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кайгадор |
- http://krim.biz.ua(рос.)