www.wikidata.uk-ua.nina.az

Онищенко Олексій Семенович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Онищенко портрет Батько Діти Дружина Мати О

Онищенко Олексій Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Онищенко.

Олексій Семенович Онищенко
Народився 17 березня 1933(1933-03-17) (90 років)
с. Рудка, Полтавська область
Місце проживання Київ,  Україна
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність філософ, історик, культуролог
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь Культурологія
Заклад Президія НАН України
Вчене звання професор, академік НАН України
Науковий ступінь доктор філософських наук
Членство НАН України
Відомий завдяки: керівництво Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського
Батько Семен Іванович (1900—1956)
Мати Лукія Лаврентіївна (1900—1986)
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Почесний краєзнавець України

Олексі́й Семе́нович Они́щенко (нар. 17 березня 1933, с. Рудка, Полтавська область)  — український науковець та громадський діяч, академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України (до квітня 2015 року), генеральний директор Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (до 2013 року), президент Асоціації бібліотек України, віце-президент Товариства «Знання» України; заслужений діяч науки і техніки України (1983), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008), академік НАН України (1997), Петровської Академії наук і мистецтв та Європейської академії наук, мистецтв і літератури (2006), доктор філософських наук (1975), професор (1976), радник Президії НАН України (з квітня 2015 року).

Життєпис Редагувати

Олексій Онищенко народився 17 березня 1933 року в селі Рудці Гребінківського району Полтавської області (Україна) у родині хліборобів Семена Івановича (1900—1956) і Лукії Лаврентіївни (1900—1986) Онищенків. Родина жила скромно. Крім Олексія, у родині були ще один син і дві дочки. У 1941 р. пішов до школи, але через закриття школи під час війни (до 1943 р.), програму перших класів проходив самотужки. З дитинства захоплювався читанням. Улюбленими книжками в дитячі роки були «Кобзар» Тараса Шевченка, «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо і «Дубровський» Олександра Пушкіна. Після закінчення «семирічки» намагався продовжити навчання у Києві, босоніж, на даху вагону потяга, добрався до столиці республіки, але після спроби вступу до Вищого військового училища зв'язку повернувся додому. Після закінчення 8-го класу безуспішно намагався вступити до артилерійського училища — не підійшов за віком. Після 9-го подав документи до залізничного училища, але не пройшов медкомісію.

У 1950—1956 рр. навчався на історико-філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Університет закінчив із «червоним дипломом».

Упродовж 1956—1959 рр. працював власним кореспондентом тернопільської обласної газети «Вільне життя».

1959 р. вступив до аспірантури Інституту філософії АН УРСР. Після закінчення аспірантури у 1962 р. залишився працювати молодшим науковим співробітником Інституту.

У 1975 р. в Інституті філософії АН УРСР захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора філософських наук на тему «Еволюція сучасної релігійної свідомості та проблеми формування науково-атеїстичного світогляду». У 1976 р. отримав вчене звання професора. До 1978 р. став заступником директора з наукової роботи Інституту філософії АН УРСР.

Упродовж 1978—1991 рр. Онищенко був директором Міжреспубліканської філії Інституту наукового атеїзму Академії суспільних наук у м. Києві.

У 1991 р. очолив новостворене відділення релігієзнавства Інституту філософії АН УРСР.

З 1992 р. О. С. Онищенко очолює Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського (до 1996 р. — Центральна наукова бібліотека імені В. І. Вернадського АН УРСР).

В 1994 р. був обраний членом-кореспондентом, а у 1997 р. академіком НАН України (і одночасно, заступником академіка-секретаря відділення). З 1998 р. академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України. У 2005—2006 рр. виконував обов'язки голови Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України.

Очоливши Центральну наукову бібліотеку імені В. І. Вернадського АН УРСР, О. С. Онищенко виступив з низкою ініціатив щодо структурних змін в бібліотеці та підняття її наукового рівня та значущості як соціального інституту. Так, під керівництвом Онищенка було перетворено на інститути відділ рукопису та відділ архівознавства, а також створено в бібліотеці центри: бібліотечно-інформаційних технологій; консервації та реставрації; культурно-просвітницький та редакційно-видавничий. В бібліотеці було створено потужну інформаційно-аналітичну структуру (Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади). Крім того, в структурі бібліотеки було створено Інститут біографічних досліджень. Задля підняття наукового рівня бібліотеки, у 1996 р. за активної позиції О. С. Онищенка, при бібліотеці відкрито аспірантуру та спеціалізовану вчену раду з історичних та технічних наук. Ним була проведена велика підготовча робота щодо відновлення історичної справедливості і повернення Центральній науковій бібліотеці імені В. І. Вернадського статусу національної (відповідний Указ Президента був підписаний 5 квітня 1996 р.).

З квітня 2015 року обраний радником Президії НАН України.

Науковий доробок Редагувати

О. С. Онищенко є відомим ученим у галузі філософії, культурологїї, релігієзнавства, соціології, бібліотекознавства, книгознавства та інформатики.

У роки діяльності у Інституті філософії АН УРСР та філії Інституту наукового атеїзму вчений досліджував філософсько-соціологічні проблеми розвитку духовної культури, світогляду особи, способу життя, науково-технічної революції. Його увага була зосереджена на дослідженні проблем еволюції масової свідомості, соціології релігії, історії релігій в Україні, ролі святково-обрядової сфери в житті особи і суспільства. До найзначніших праць Онищенка цього періоду слід віднести такі:

  • Філософсько-соціологічні проблеми науково-технічної революції. — К.: Наук. думка, 1976. — 479 с. (у співавторстві).
  • Социальный прогресс, религия, атеизм. — К.: Наук. думка, 1977. — 344 с.
  • Історія християнської церкви на Україні. — К.: Наук. думка, 1992. — 104 с. (у співавторстві).

До початку 1990-х рр. Онищенко сформулював концепцію створення великого (на той час республіканського) культурного та освітнього центру. Призначення члена-кореспондента О. С. Онищенка на посаду директора Центральної наукової бібліотеки імені В. І. Вернадського бібліотечною спільнотою було сприйнято насторожено, адже ідеї науковця передбачали глибоке реформування традиційно консервативної бібліотечної справи.

Реалізація розробленої Онищенком концепції розвитку бібліотеки імені В. І. Вернадського сприяла перетворенню її на загальнодержавний науково-інформаційний комплекс. За концепцією О. С. Онищенка, у XXI ст. бібліотеки України мають увійти «як інфополіси — науково-дослідні, інформаційні, бібліотечні, видавничі й культурно-освітні комплекси з розвиненою інфраструктурою формування й аналітико-синтетичного опрацювання документних потоків для інформаційного забезпечення науки, виробництва, освіти й культури». У 2003 р. під його керівництвом на базі бібліотеки ім. В. І. Вернадського було створено технологічний парк «Інтелектуальні інформаційні технології» (Онищенко — віце-президент технопарку).

Увага вченого зосереджена на вивченні соціокультурних процесів, тенденцій формування в Україні інформаційного, громадянського суспільства. Він брав участь у розробці концепцій ідеології державотворення, розвитку гуманітарної сфери, реформи політичної системи, державної інформаційної політики. Під науковим керівництвом і за участю О. С. Онищенка підготовлено та видано чотири томи «Історії Національної академії наук України» та два томи «Історії національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського», п'ять томів «Національної бібліографії України» тощо.

Олексій Семенович є автором і співавтором більш як 300 наукових праць, у тому числі 17 монографій. Член численних наукових товариств і громадських організацій. Очолює редакційні колегії журналу «Бібліотечний вісник» і збірників наукових праць «Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития» та «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського». Входить до редколегій наукових часописів «Вища освіта України», «Вісник НАН України», «Київська старовина», «Наука та наукознавство», «Східний світ» та ряду інших наукових фахових видань. Член редколегії «Енциклопедії сучасної України», заступник головного редактора Українського реферативного журналу «Джерело». Член редколегій національних доповідей «Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави» (2009) та «Новий курс: реформи в Україні. 2010—2015» (2010).

Онищенко веде активну науково-педагогічну діяльність. Серед його колишніх аспірантів, директори провідних бібліотек — методичних центрів України (О. Г. Кириленко — директор Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ ім. Т. Г. Шевченка, П. І. Рогова — директор Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського та інші), відомі сьогодні науковці та громадські діячі. Він — голова спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 при Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.

У 1993 році у бібліотеці відкривається аспірантура та створюється спеціалізована рада із захисту кандидатських і докторських дисертацій, яку очолив Олексій Семенович Онищенко. За цей час, за підрахунками історика Ігора Шарова, бібліотека підготувала понад 60 докторів і кандидатів наук у галузі книгознавства, бібліотекознавства, бібіліографознавства, серед котрих половина була підготвлена особисто О. С. Онищенком.

Громадська діяльність Редагувати

О. С. Онищенко — голова Українського комітету славістів, голова Науково-бібліотечної ради НАН України, голова ради директорів наукових бібліотек і інформаційних центрів академій наук — членів Міжнародної асоціації академій наук, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Національної комісії з питань закордонних українців, Української національної пагоушської групи, наукових рад НАН України (з проблем русистики, науково-видавничої ради тощо), Української національної комісії з питань правопису, Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, Науково-експертної ради Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Координаційної ради Бібліотечної асамблеї Євразії, Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, Українського міжнародного комітету з питань науки і культури, наглядової ради Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» НАН України, Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, координаційної ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки (проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства), Філософського товариства України, Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського тощо.

Нагороди та відзнаки Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Середа О.; Кудь Я. Як пройти до бібліотеки. Контракти: діловий тижневик. — 2008. — №20. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 18 липня 2010. 
  2. ↑ Бровкін А.; Солонська Н. Академік Олексій Онищенко – учений, організатор науки, культуролог, бібліотекознавець. Українознавство. — 2003. — №4(9). Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 18 липня 2010. 
  3. ↑ 70-річчя академіка НАН України О.С. ОНИЩЕНКА. Вісник НАН України. — 2003. — №3. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 18 липня 2010. 
  4. . Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 7 листопада 2016. 
  5. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  6. . Національна академія наук України. 01.03.2019. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 24.03.2019. 

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
    Дата публікації:
    U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Onishenko portret Batko Diti Druzhina Mati Oleksij Semenovich OnishenkoNarodivsya 17 bereznya 1933 1933 03 17 90 rokiv s Rudka Poltavska oblastMisce prozhivannya Kiyiv UkrayinaKrayina UkrayinaNacionalnist ukrayinecDiyalnist filosof istorik kulturologAlma mater Kiyivskij nacionalnij universitet imeni Tarasa ShevchenkaGaluz KulturologiyaZaklad Prezidiya NAN UkrayiniVchene zvannya profesor akademik NAN UkrayiniNaukovij stupin doktor filosofskih naukChlenstvo NAN UkrayiniVidomij zavdyaki kerivnictvo Nacionalnoyu bibliotekoyu Ukrayini imeni V I VernadskogoBatko Semen Ivanovich 1900 1956 Mati Lukiya Lavrentiyivna 1900 1986 Nagorodi Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo III stupenya Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo IV stupenya Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenyaOrden Za zaslugi III stupenya Yuvilejna medal 25 rokiv nezalezhnosti Ukrayini Pochesnij krayeznavec UkrayiniOleksi j Seme novich Oni shenko nar 17 bereznya 1933 s Rudka Poltavska oblast ukrayinskij naukovec ta gromadskij diyach akademik sekretar Viddilennya istoriyi filosofiyi ta prava NAN Ukrayini do kvitnya 2015 roku generalnij direktor Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni V I Vernadskogo do 2013 roku prezident Asociaciyi bibliotek Ukrayini vice prezident Tovaristva Znannya Ukrayini zasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini 1983 laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki i tehniki 2008 akademik NAN Ukrayini 1997 Petrovskoyi Akademiyi nauk i mistectv ta Yevropejskoyi akademiyi nauk mistectv i literaturi 2006 doktor filosofskih nauk 1975 profesor 1976 radnik Prezidiyi NAN Ukrayini z kvitnya 2015 roku Zmist 1 Zhittyepis 2 Naukovij dorobok 3 Gromadska diyalnist 4 Nagorodi ta vidznaki 5 Primitki 6 Dzherela ta literatura 7 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiOleksij Onishenko narodivsya 17 bereznya 1933 roku v seli Rudci Grebinkivskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Ukrayina u rodini hliborobiv Semena Ivanovicha 1900 1956 i Lukiyi Lavrentiyivni 1900 1986 Onishenkiv Rodina zhila skromno 1 Krim Oleksiya u rodini buli she odin sin i dvi dochki U 1941 r pishov do shkoli ale cherez zakrittya shkoli pid chas vijni do 1943 r programu pershih klasiv prohodiv samotuzhki 1 Z ditinstva zahoplyuvavsya chitannyam Ulyublenimi knizhkami v dityachi roki buli Kobzar Tarasa Shevchenka Robinzon Kruzo Danielya Defo i Dubrovskij Oleksandra Pushkina 1 Pislya zakinchennya semirichki namagavsya prodovzhiti navchannya u Kiyevi bosonizh na dahu vagonu potyaga dobravsya do stolici respubliki ale pislya sprobi vstupu do Vishogo vijskovogo uchilisha zv yazku povernuvsya dodomu 1 Pislya zakinchennya 8 go klasu bezuspishno namagavsya vstupiti do artilerijskogo uchilisha ne pidijshov za vikom Pislya 9 go podav dokumenti do zaliznichnogo uchilisha ale ne projshov medkomisiyu U 1950 1956 rr navchavsya na istoriko filosofskomu fakulteti Kiyivskogo derzhavnogo universitetu im T G Shevchenka Universitet zakinchiv iz chervonim diplomom 1 Uprodovzh 1956 1959 rr pracyuvav vlasnim korespondentom ternopilskoyi oblasnoyi gazeti Vilne zhittya 1959 r vstupiv do aspiranturi Institutu filosofiyi AN URSR Pislya zakinchennya aspiranturi u 1962 r zalishivsya pracyuvati molodshim naukovim spivrobitnikom Institutu nbsp Zovnishni zobrazhennya nbsp Vin trivalij chas ocholyuvav najbilshu knigozbirnyu Ukrayini nbsp V robochomu kabineti nbsp Vistup yak Chlena Prezidiyi NAN Ukrayini nbsp Chergova naukova dopovidU 1975 r v Instituti filosofiyi AN URSR zahistiv disertaciyu na zdobuttya stupenya doktora filosofskih nauk na temu Evolyuciya suchasnoyi religijnoyi svidomosti ta problemi formuvannya naukovo ateyistichnogo svitoglyadu U 1976 r otrimav vchene zvannya profesora Do 1978 r stav zastupnikom direktora z naukovoyi roboti Institutu filosofiyi AN URSR Uprodovzh 1978 1991 rr Onishenko buv direktorom Mizhrespublikanskoyi filiyi Institutu naukovogo ateyizmu Akademiyi suspilnih nauk u m Kiyevi U 1991 r ocholiv novostvorene viddilennya religiyeznavstva Institutu filosofiyi AN URSR Z 1992 r O S Onishenko ocholyuye Nacionalnu biblioteku Ukrayini imeni V I Vernadskogo do 1996 r Centralna naukova biblioteka imeni V I Vernadskogo AN URSR V 1994 r buv obranij chlenom korespondentom a u 1997 r akademikom NAN Ukrayini i odnochasno zastupnikom akademika sekretarya viddilennya Z 1998 r akademik sekretar Viddilennya istoriyi filosofiyi i prava NAN Ukrayini U 2005 2006 rr vikonuvav obov yazki golovi Sekciyi suspilnih i gumanitarnih nauk NAN Ukrayini Ocholivshi Centralnu naukovu biblioteku imeni V I Vernadskogo AN URSR O S Onishenko vistupiv z nizkoyu iniciativ shodo strukturnih zmin v biblioteci ta pidnyattya yiyi naukovogo rivnya ta znachushosti yak socialnogo institutu Tak pid kerivnictvom Onishenka bulo peretvoreno na instituti viddil rukopisu ta viddil arhivoznavstva a takozh stvoreno v biblioteci centri bibliotechno informacijnih tehnologij konservaciyi ta restavraciyi kulturno prosvitnickij ta redakcijno vidavnichij V biblioteci bulo stvoreno potuzhnu informacijno analitichnu strukturu Sluzhbu informacijno analitichnogo zabezpechennya organiv derzhavnoyi vladi Krim togo v strukturi biblioteki bulo stvoreno Institut biografichnih doslidzhen 2 Zadlya pidnyattya naukovogo rivnya biblioteki u 1996 r za aktivnoyi poziciyi O S Onishenka pri biblioteci vidkrito aspiranturu ta specializovanu vchenu radu z istorichnih ta tehnichnih nauk Nim bula provedena velika pidgotovcha robota shodo vidnovlennya istorichnoyi spravedlivosti i povernennya Centralnij naukovij biblioteci imeni V I Vernadskogo statusu nacionalnoyi vidpovidnij Ukaz Prezidenta buv pidpisanij 5 kvitnya 1996 r Z kvitnya 2015 roku obranij radnikom Prezidiyi NAN Ukrayini Naukovij dorobok RedaguvatiO S Onishenko ye vidomim uchenim u galuzi filosofiyi kulturologyiyi religiyeznavstva sociologiyi bibliotekoznavstva knigoznavstva ta informatiki U roki diyalnosti u Instituti filosofiyi AN URSR ta filiyi Institutu naukovogo ateyizmu vchenij doslidzhuvav filosofsko sociologichni problemi rozvitku duhovnoyi kulturi svitoglyadu osobi sposobu zhittya naukovo tehnichnoyi revolyuciyi Jogo uvaga bula zoseredzhena na doslidzhenni problem evolyuciyi masovoyi svidomosti sociologiyi religiyi istoriyi religij v Ukrayini roli svyatkovo obryadovoyi sferi v zhitti osobi i suspilstva 3 Do najznachnishih prac Onishenka cogo periodu slid vidnesti taki Filosofsko sociologichni problemi naukovo tehnichnoyi revolyuciyi K Nauk dumka 1976 479 s u spivavtorstvi Socialnyj progress religiya ateizm K Nauk dumka 1977 344 s Istoriya hristiyanskoyi cerkvi na Ukrayini K Nauk dumka 1992 104 s u spivavtorstvi Do pochatku 1990 h rr Onishenko sformulyuvav koncepciyu stvorennya velikogo na toj chas respublikanskogo kulturnogo ta osvitnogo centru Priznachennya chlena korespondenta O S Onishenka na posadu direktora Centralnoyi naukovoyi biblioteki imeni V I Vernadskogo bibliotechnoyu spilnotoyu bulo sprijnyato nastorozheno 2 adzhe ideyi naukovcya peredbachali gliboke reformuvannya tradicijno konservativnoyi bibliotechnoyi spravi Realizaciya rozroblenoyi Onishenkom koncepciyi rozvitku biblioteki imeni V I Vernadskogo spriyala peretvorennyu yiyi na zagalnoderzhavnij naukovo informacijnij kompleks Za koncepciyeyu O S Onishenka u XXI st biblioteki Ukrayini mayut uvijti yak infopolisi naukovo doslidni informacijni bibliotechni vidavnichi j kulturno osvitni kompleksi z rozvinenoyu infrastrukturoyu formuvannya j analitiko sintetichnogo opracyuvannya dokumentnih potokiv dlya informacijnogo zabezpechennya nauki virobnictva osviti j kulturi 2 U 2003 r pid jogo kerivnictvom na bazi biblioteki im V I Vernadskogo bulo stvoreno tehnologichnij park Intelektualni informacijni tehnologiyi Onishenko vice prezident tehnoparku Uvaga vchenogo zoseredzhena na vivchenni sociokulturnih procesiv tendencij formuvannya v Ukrayini informacijnogo gromadyanskogo suspilstva Vin brav uchast u rozrobci koncepcij ideologiyi derzhavotvorennya rozvitku gumanitarnoyi sferi reformi politichnoyi sistemi derzhavnoyi informacijnoyi politiki Pid naukovim kerivnictvom i za uchastyu O S Onishenka pidgotovleno ta vidano chotiri tomi Istoriyi Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini ta dva tomi Istoriyi nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni V I Vernadskogo p yat tomiv Nacionalnoyi bibliografiyi Ukrayini tosho 3 Oleksij Semenovich ye avtorom i spivavtorom bilsh yak 300 naukovih prac u tomu chisli 17 monografij Chlen chislennih naukovih tovaristv i gromadskih organizacij Ocholyuye redakcijni kolegiyi zhurnalu Bibliotechnij visnik i zbirnikiv naukovih prac Biblioteki nacionalnyh akademij nauk problemy funkcionirovaniya tendencii razvitiya ta Naukovi praci Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni V I Vernadskogo Vhodit do redkolegij naukovih chasopisiv Visha osvita Ukrayini Visnik NAN Ukrayini Kiyivska starovina Nauka ta naukoznavstvo Shidnij svit ta ryadu inshih naukovih fahovih vidan Chlen redkolegiyi Enciklopediyi suchasnoyi Ukrayini zastupnik golovnogo redaktora Ukrayinskogo referativnogo zhurnalu Dzherelo Chlen redkolegij nacionalnih dopovidej Socialno ekonomichnij stan Ukrayini naslidki dlya narodu ta derzhavi 2009 ta Novij kurs reformi v Ukrayini 2010 2015 2010 Onishenko vede aktivnu naukovo pedagogichnu diyalnist Sered jogo kolishnih aspirantiv direktori providnih bibliotek metodichnih centriv Ukrayini O G Kirilenko direktor Naukovoyi biblioteki im M Maksimovicha KNU im T G Shevchenka P I Rogova direktor Derzhavnoyi naukovo pedagogichnoyi biblioteki Ukrayini im V O Suhomlinskogo ta inshi vidomi sogodni naukovci ta gromadski diyachi Vin golova specializovanoyi vchenoyi radi D 26 165 01 pri Nacionalnij biblioteci Ukrayini imeni V I Vernadskogo U 1993 roci u biblioteci vidkrivayetsya aspirantura ta stvoryuyetsya specializovana rada iz zahistu kandidatskih i doktorskih disertacij yaku ocholiv Oleksij Semenovich Onishenko Za cej chas za pidrahunkami istorika Igora Sharova biblioteka pidgotuvala ponad 60 doktoriv i kandidativ nauk u galuzi knigoznavstva bibliotekoznavstva bibiliografoznavstva sered kotrih polovina bula pidgotvlena osobisto O S Onishenkom Gromadska diyalnist RedaguvatiO S Onishenko golova Ukrayinskogo komitetu slavistiv golova Naukovo bibliotechnoyi radi NAN Ukrayini golova radi direktoriv naukovih bibliotek i informacijnih centriv akademij nauk chleniv Mizhnarodnoyi asociaciyi akademij nauk chlen Nacionalnoyi komisiyi Ukrayini u spravah YuNESKO Nacionalnoyi komisiyi z pitan zakordonnih ukrayinciv Ukrayinskoyi nacionalnoyi pagoushskoyi grupi naukovih rad NAN Ukrayini z problem rusistiki naukovo vidavnichoyi radi tosho Ukrayinskoyi nacionalnoyi komisiyi z pitan pravopisu Mizhvidomchoyi komisiyi z pitan spriyannya rozvitku vitchiznyanogo knigovidannya ta knigorozpovsyudzhennya Naukovo ekspertnoyi radi Derzhavnogo komitetu telebachennya ta radiomovlennya Ukrayini Koordinacijnoyi radi Bibliotechnoyi asambleyi Yevraziyi Komitetu z Derzhavnih premij Ukrayini v galuzi nauki i tehniki Ukrayinskogo mizhnarodnogo komitetu z pitan nauki i kulturi naglyadovoyi radi Nacionalnogo istoriko arheologichnogo zapovidnika Olviya NAN Ukrayini Atestacijnoyi kolegiyi Ministerstva osviti i nauki Ukrayini koordinacijnoyi radi z prioritetnih napryamiv rozvitku nauki i tehniki problemi demografichnoyi politiki rozvitku lyudskogo potencialu ta formuvannya gromadyanskogo suspilstva Filosofskogo tovaristva Ukrayini Komisiyi NAN Ukrayini z rozrobki naukovoyi spadshini akademika V I Vernadskogo tosho Nagorodi ta vidznaki Redaguvati1981 orden Znak Poshani 1998 vidznaka Prezidenta Ukrayini Orden Za zaslugi III stupenya 2003 orden knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya 2006 laureat zagalnonacionalnoyi programi Lyudina roku v nominaciyi Vchenij roku 2008 orden knyazya Yaroslava Mudrogo IV stupenya za viznachnij osobistij vnesok u rozvitok suspilnih nauk vagomi zdobutki u doslidzhenni i zberezhenni nacionalnogo kulturnogo nadbannya bagatorichnu plidnu naukovu diyalnist 2008 Derzhavna premiya Ukrayini v galuzi nauki i tehniki u skladi kolektivu za robotu Fizichni metodi i komp yuterni zasobi reyestraciyi zberigannya i vikoristannya velikih obsyagiv informaciyi 2013 Orden knyazya Yaroslava Mudrogo III st za znachnij osobistij vnesok u socialno ekonomichnij naukovo tehnichnij kulturno osvitnij rozvitok Ukrayinskoyi derzhavi vagomi trudovi dosyagnennya bagatorichnu sumlinnu pracyu 4 2013 Pochesnij krayeznavec Ukrayini 2016 Vidznaka Prezidenta Ukrayini yuvilejna medal 25 rokiv nezalezhnosti Ukrayini 5 2019 Laureat Zolotoyi medali imeni V I Vernadskogo Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini 6 Primitki Redaguvati a b v g d Sereda O Kud Ya Yak projti do biblioteki Kontrakti dilovij tizhnevik 2008 20 Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 18 lipnya 2010 a b v Brovkin A Solonska N Akademik Oleksij Onishenko uchenij organizator nauki kulturolog bibliotekoznavec Ukrayinoznavstvo 2003 4 9 Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 18 lipnya 2010 a b 70 richchya akademika NAN Ukrayini O S ONIShENKA Visnik NAN Ukrayini 2003 3 Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 18 lipnya 2010 Ukaz Prezidenta Ukrayini 655 2013 vid 30 listopada 2013 roku Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi richnici pidtverdzhennya vseukrayinskim referendumom Akta progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini 1 grudnya 1991 roku Arhiv originalu za 18 serpnya 2021 Procitovano 7 listopada 2016 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 19 serpnya 2016 roku 336 2016 Pro nagorodzhennya vidznakoyu Prezidenta Ukrayini yuvilejnoyu medallyu 25 rokiv nezalezhnosti Ukrayini Zolotu medal imeni V I Vernadskogo NAN Ukrayini prisudzheno akademikovi Oleksiyu Onishenku ta profesorovi Mihaelyu Mozeru Nacionalna akademiya nauk Ukrayini 01 03 2019 Arhiv originalu za 6 serpnya 2020 Procitovano 24 03 2019 Dzherela ta literatura RedaguvatiL A Dubrovina Onishenko Oleksij Semenovich Arhivovano 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 598 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 Onishenko Oleksij Semenovich Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 449 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Igor Sharov Vcheni Ukrayini 100 vidatnih imen Arhivovano 14 sichnya 2017 u Wayback Machine K ArtEk 2006 488 s ISBN 966 505 054 0Posilannya RedaguvatiSajt NAN Ukrayini Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Onishenko Oleksij Semenovich amp oldid 39368272