Нікколо Паганіні

Нікколó Паганíні (італ. Niccolò Paganini; 27 жовтня 1782, Генуя — 27 травня 1840, Ніцца) — італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист.

Нікколо Паганіні
Niccolò Paganini
Зображення
Портрет Паганіні. Малюнок художника Енгра
Основна інформація
Дата народження	27 жовтня 1782(1782-10-27)
Місце народження	Генуя, Італія
Дата смерті	27 травня 1840(1840-05-27) (57 років)
Місце смерті	Ніцца, Франція
Поховання	кладовище Віллетта^d :
Громадянство	Італія
Національність	італієць
Професія	композитор та скрипаль
Вчителі	Фердинандо Паер, Alessandro Rolla^d, Gasparo Ghiretti^d і Крейцер Рудольф
Відомі учні	Camillo Sivori^d
Інструменти	скрипка
Жанр	каприси,п'єси,концерти,етюди
Нагороди
Автограф
Файли у Вікісховищі

Одна з найяскравіших особистостей музичної історії XVIII–XIX століть.

Біографія

Народився 27 жовтня 1782 року в Генуї. Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї. В 1797 році, після короткого періоду занять у місті Парма з А. Роллою, зробив своє перше концертне турне Ломбардією. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність на теренах усієї Італії. Від 1828 до 1834 років він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивнішого віртуоза цілої епохи. Паганіні грав у Німеччині, Франції, Австрії, Англії. У Німеччині він купив собі титул барона, яким в Німеччині торгували декілька десятиліть.

Два останні роки життя

Творчий шлях Паганіні був раптово перерваний у 1838 році — причинами тому було підірване здоров'я музиканта, яке надзвичайно погіршилося, й ряд публічних скандалів, що виникли навколо його фігури. Два останні роки життя Паганіні були надзвичайно важкими. Він мав хворі суглоби, кишки, горло. Надзвичайно важкими були сухоти, що зруйнували голосові зв'язки і у Паганіні зовсім зник голос. Він міг вести діалог лише з допомогою сина, що перекладав батьківській шепіт.

Помер маестро в Ніцці 27 травня 1840 року.

Заборона на поховання

Неприємності не оминали віртуоза як при житті, так і після смерті. Він і сам напустив багато туману навколо своєї особи, що спричинило появу чуток про зв'язок із чортом і нечистою силою. Після смерті Паганіні єпископ міста Ніцца, де лікувався музикант, заборонив правити заупокійну месу. Труп забальзамували і кілька разів перевозили в різні схованки. Лише наприкінці ХІХ століття папа римський скасував суворе рішення єпископа Ніцци і тіло було поховане в місті Парма.

Надзвичайно скупий Паганіні

Сучасники знали його як надзвичайно скупу особу. Гастролер мав чималі гонорари. Наприкінці життя за Паганіні числився великий рахунок у банку Ротшильда.

Але часом Паганіні, який досяг фінансового успіху, дозволяв собі широкі жести. Після концерту композитора Берліоза в Парижі у 1838 році розчулений Паганіні дав наказ своєму банкіру видати Берліозу 20 000 франків на утримання. Адже всім було відомо, як бідував Берліоз.

Дивовижна колекція скрипок Паганіні

Віртуоз добре знався на музичних інструментах. Він мав колекцію скрипок стародавніх майстрів Італії, серед яких були витвори Аматі, Гварнері, Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці. Окремо виділяв Паганіні скрипку роботи Гварнері, яку по заповіту отримало рідне місто музиканта — Генуя. Уславлений інструмент хтось влучно назвав «Удова Паганіні». По заповіту музиканта «Удова Паганіні» передана у власність міста Генуя.

Впливи Паганіні

Все скрипкове мистецтво наступних епох розвивалося під впливом стилю Паганіні — вживання флажолетів, піцикато, подвійних нот і різних акомпанувальних фігурацій. Його власні твори насичені дуже важкими пасажами, за якими можна судити про багатство технічних прийомів Паганіні. Деякі із цих композицій становлять собою лише історичний інтерес, але інші — наприклад, Перший концерт ре мажор, Другий концерт сі-мінор й 24 каприси — посідають почесне місце в репертуарі виконавців сьогодення.

Галерея портретів Паганіні

Творчий доробок

24 каприси, для скрипки соло, Op.1 №1, мі мажор (arpeggio) №2, сі мінор №3, мі мінор №4, до мінор №5, ля мінор №6, соль мінор (Трелі) №7, ля мінор №8, мі-бемоль мажор №9, мі мажор (Полювання) №10, соль мінор №11, до мажор №12, ля--бемоль мажор №13, сі-бемоль мажор №14, мі-бемоль мажор №15, мі мінор №16, соль мінор №17, мі-бемоль мажор №18, до мажор №19, мі-бемоль мажор №20, ре мажор №21, ля мажор №22, фа мажор №23, мі-бемоль мажор №24 (Тема з варіаціями) Скрипковий концерт №1, ре мажор, Op. 6 (1817) Скрипковий концерт №2, сі мінор, Op. 7 (1826) (La Campanella, дзвіночок) Скрипковий концерт №3, мі мажор (1830) Скрипковий концерт №4, ре мінор (1830) Скрипковий концерт №5, ля мінор (1830) Скрипковий концерт №6, мі мінор (1815?). 12 сонат для скрипки і гітари Op. 2 і 3 Op. 2, №1, ля мажор Op. 2, №2, до мажор Op. 2, №3, ре мінор Op. 2, №4, ля мажор Op. 2, №5, ре мажор Op. 2, №6, ля мінор Op. 3, №1, ля мажор Op. 3, №2, соль мажор Op. 3, №3, ре мажор Op. 3, №4, ля мінор Op. 3, №5, ля мажор Op. 3, №6, мі мінор

12 струнних квартетів, opus 4 №1, ля мінор №2, до мажор №3, ля мажор №4, ре мажор №5, до мажор №6, ре мажор №7, мі мажор №8, ля мажор №9, ре мажор №10, ля мажор №11, сі мажор №12, ля мінор №13, фа мінор №14 №15, ля мажор 18 Centone di Sonate, для скрипки і гітари Перекладення Інтродукція, тема і варіації 'La bella molinara' (Nel cor più non mi sento) Пазіелло Інтродукція та варіації на тему Cenerentola (Non più mesta) Дж.Россіні Інтродукція та варіації на тему Moses (Dal tuo stellato soglio) Дж.Россіні Інтродукція та варіації на тему Tancredi (Di tanti palpiti) Дж.Россіні Maestoso sonata sentimentale (Варіації на тему австрійського національного гімну) Variations на тему God Save the King Окремі твори I Palpiti Perpetuela (Sonata Movimento Perpetuo) La Primavera Theme from «Witches' Dance» Соната з варіаціями (Sonata Militaire) Napoleon Sonata Варіації, Le Streghe Cantabile, ре мажор Moto Perpetuo, до мажор Romanze, ля мінор Tarantella, ля мінор Gri sonata для скрипки і гітари,, ля мажор Соната для альта, до мінор Соната для скрипки соло

Образ у літературі

Дитячі роки Нікколо описані в книзі «Ірина Хомин про Карла Гаусса, Астрід Ліндгрен, Нікколо Паганіні, Каміллу Клодель, Ван Гога, Соломію Крушельницьку» / І. Хомин. — Київ : Грані-Т, 2008. — 135 с. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-165-0

Життю та творчості Нікколо Паганіні присвячена книга радянського історичного романіста та письменника-біографа А. К. Виноградова «Засудження Паганіні» (рос. Анатолий Виноградов «Осуждение Паганини»), видана 1936 року.

Легенді про угоду Паганіні з дияволом присвятив свою новелу «Скрипка Паганіні» Олександр Купрін.

Вшанування пам'яті

У місті Кривий Ріг є вулиця Паганіні.

У місті Дніпро є провулок Паганіні.

Див. також

• 2859 Паганіні — астероїд, названий на честь музиканта.

Примітки

1. http://www.cimiterodellavilletta.parma.it/villetta/scheda.asp?idItem=14390
2. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

• Сайт, присвячений музикантові [ 5 грудня 2006 у Wayback Machine.](італ.)(англ.)
• Нікколо Паганіні, енциклопедія «Кругосвет»(рос.)
• 24 каприси Паганіні, mp3 [ 25 листопада 2006 у Wayback Machine.]
• http://maysterni.com/publication.php?id=155240 [ 15 лютого 2022 у Wayback Machine.]