Піцика́то (італ. pizzicato, досл. від італ. pizzicare — щипко́м) — прийом гри на смичкових струнних інструментах щипком, тобто зачіпаючи струну пальцем, від чого виходить уривчастіший, коротший і тихіший звук, ніж при грі смичком.
У нотах прийом гри pizzicato скорочено позначають pizz., повернення до гри смичком позначають arco (досл. — смичко́м). Як правило, піцикато грають правою рукою, в деяких випадках можливе виконання і лівою рукою, що позначається знаком + над кожною нотою.
Прийом гри pizz. на контрабасі є характерним для джазу та деяких видів поп-музики. Для класичної музики характернішим є прийом гри смичком. Водночас відомі камерні та оркестрові твори, що повністю виконуються прийомом піцикато, наприклад:
- 9-та частина Магніфікату Й. С. Баха
- 3-тя частина 4-ї симфонії П. І. Чайковського
- 4-та частина 4-го Струнного квартету Б. Бартока
- 2-га частина Простої симфонії Б. Бріттена та ін.
З другої половини 20 століття деякі композитори авангардного напрямку використовують цей прийом також при грі на фортепіано (як правило, при натисненій правій педалі), що дозволяє досягнути специфічного, неповторного тембру звуку.
Джерела Редагувати
- Краткий музыкальный словарь, М.1966
Посилання Редагувати
- Піцикато // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 220.