Новозибківський повіт

Новозибківський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської губернії. Повітове місто — Новозибків.

Новозибківський повіт
Герб повітового центру
Губернія	Чернігівська губернія
Центр	Новозибков
Створений	1808
Площа	3818
Населення	164 840 осіб (1897)
Густота	43.2 осіб / км²

Повіт знаходився в північній частині губернії і межував на півночі з Суразьким, сході Стародубським, південному сході Новгород-Сіверським, півдні Сосницьким, південному заході Городнянським повітами Чернігівської губернії і Могильовською губернією на заході. Площа повіту становила 3 354,9 верст² (3 818 км²).

Адміністративний поділ

Мапа повіту

Повіт поділявся на 3 стани і 11 волостей:

Волость	Волосний центр	Кількість сільських общин
І стан
Білоколодязька	Білий Колодязь	22
Великотопальська	Велика Топаль	42
Лакомобудська	Лакома Буда	25
Брахлівська (з 1918 р. — Чорнооківська)	Брахлів (з 1918 р. — Чорнооків)	57
ІІ стан
Новоропська	Новий Ропськ	31
Семенівська	Семенівка	12
Куршановицька	Куршановичі	17
ІІІ стан
Людковська	Людкове	33
Новобобовицька	Нові Бобовичі	6
Денисковицька	Денисковичі	9
Малощербинецька	Малі Щербиничі	16

та міста Новозибків зі слободою Людков.

Населення

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 66 %, росіян — 30 %, білорусів — 2 %, євреїв — 1 %, поляків — 0,01 %, циган — 0,01 %, німців — 0,003 %.

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 164 840 чоловік. Згідно з відверто сфальшованими даними 1-го Всеросійського перепису (по Стародубщині в цілому і повіту зокрема) з них 94,16 % — було зараховані до російськомовного населення, 0,2 % — до білоруськомовного населення, 5,38 %  становили євреї. Про сфальшованість каже перед усім те, що за всіма 10-ма попередніми ревізіями населення українці становили абсолютну більшість населення повіту, зокрема за даними останньої 10-ї ревізії населення 1858 року кількість українців у повіті становила 74,8 тисяч осіб, або 66,7 %, менш спотвореними та все одно вкрай необ'єктивними були дані перепису Всеросійського перепису населення населення 1917 року, коли у повіті було нараховано 43,8 тисяч україномовних громадян, що складало 25,6 %  . . Співставними з цими, врахуваючи те, що частина українців були російськомовними, виглядають дані перших двох переписів населення СРСР. Так за даними Всесоюзного перепису 1920 року українці Стародубського повіту становили 43 771, що складало 36,8 % , а за подібним переписом 1926 року було нараховано вдвічі менше українців — 24 863 осіб, або 16 %. Такі дані видатний український географ та демограф Володимир Кубійович піддавав істотними сумнівам.

Персоналії

• Галайда (Поляков) Дмитро Якович — підполковник Армії УНР.

Примітки

1. Календарь Черниговской губернии на 1891 год. Чернігів. Типографія губернського правління. 1890. стор. 44 (рос.)
2. Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 186. (рос. дореф.)
3. . Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 30 квітня 2009. 
4. . Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 15 січня 2018. 
5. . Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 15 січня 2018. 
6. . Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018. 

Посилання

• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
• Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Новозыбковскомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 10 (15 мая 1867 г.), с. 343-347.(рос.) Перелічено всі школи повіту станом на 1866 рік із кількістю учнів у кожній.
• Ґеоґрафія українських і сумежних земель. — 1938, 1943.