Неслу́хів — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення - 1081 особа. Орган місцевого самоврядування — Новояричівська селищна рада.
| село Неслухів | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Львівська область | |
| Район | Кам'янка-Бузький район | |
| Громада | Новояричівська селищна громада | |
| Облікова картка | картка | |
| Основні дані | ||
| Засноване | 1241 | |
| Населення | 1081 | |
| Площа | 10,17 км² | |
| Густота населення | 106,29 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 80455 | |
| Телефонний код | +380 3254 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 49°57′41″ пн. ш. 24°26′01″ сх. д. / 49.96139° пн. ш. 24.43361° сх. д.Координати: 49°57′41″ пн. ш. 24°26′01″ сх. д. / 49.96139° пн. ш. 24.43361° сх. д. | |
| Середня висота над рівнем моря | 244 м | |
| Місцева влада | ||
| Адреса ради | 80455, Львівська обл., Львівський р-н, с. Неслухів | |
| Карта | ||
Неслухів | ||
Неслухів | ||
| Мапа | ||
| Неслухів у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Знахідки археологічних досліджень на території села, які проводив археолог Кароль Гадачек, датуються часами до н. е.
Стара назва села — Неслихів.
Згадується як Неслухів 4 травня 1472 року в книгах галицького суду .
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується шинок, село знищене татарами.
Через Неслухів проходив наземний торговий шлях з Римської Дакії до Західного Бугу і водний — Бугом до Прибалтики.
Друга світова Війна Редагувати
В ході вторгнення СРСР до Польщі 19 вересня 1939 року радянські війська зайняли с. Неслухів. 26 — 28 жовтня 1939 року у львівському оперному театрі на Народних зборах було схвалено рішення про встановлення Радянської влади на Західній Україні та Декларацію про з'єднання Західної України з УРСР. Неслухів став радянським селом.
Після нападу нацистської Німеччини на СРСР с. Неслухів було захоплене німецькими військами 30 червня 1941 року. Жорстокий окупаційний режим призвів до різкого посилення антигітлерівських настроїв в Україні, що спричинило розгортання на території села (як і на всій Західній Україні) повстанського руху.
18 липня 1944 року населений пункт був зайнятий військами 1-го Українського фронту.
Радянські часи Редагувати
1944–1945 років у Неслухові триває формування і розвиток машинно-тракторної станції — МТС.
На початку п'ятдесятих років Неслухівська МТС стала потужним господарством: оброблялась земля в усіх навколишніх колгоспах та створила робочі місця для мешканців Неслухова та навколишніх сіл.
Одним із елементів радянської аграрної політики стала колективізація. Майже всі жителі села були категорично проти вступу в колгосп. Селян, що опиралися колективізації, разом з сім'ями вивозили до Сибіру.
З 1946 року, паралельно з МТС в селі діяв радгосп-плодорозсадник ім. Калініна, який розмістився на полях, що належали графу Дідушицькому.
У 1947 році було створено колгосп ім. Молотова. У 1956 році колгосп ім. Молотова було приєднано до колгоспу ім. 17 вересня, який знаходився в сусідньому селі Банюнин. Новий колгосп отримав назву ім. ХХ з'їзду КПРС.
У 1958 році Неслухівську МТС було реорганізовано в РТС (ремонтно-тракторну станцію).
9 червня 1959 року згідно з наказом № 133 на базі колишнього плодорозсадника було засновано Львівську Дослідну Станцію Садівництва УААН.
Населення Редагувати
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,26% |
| російська | 0,74% |
Пам'ятки та природа Редагувати
Церква Св. Арх. Михаїла ПЦУ (1897 р.) Редагувати
Очевидно, церкву поставили на місці давнішої, яка також була дерев'яною. Існуюча збудувана за проектом архітектора Василя Нагірного, майстром Юрієм Вислобоцьким.
До 1939 року покровителями храму були Станіслав і Розалія графи Дідушицькі. Вхід на прицерковну територію із заходу та півдня. Подвір'я не таке велике, щоб повністю зафіксувати храм з усіх сторін.
Тризрубна триверха будівля має вертикальне спрямування. До гранчастого вівтаря з півночі та півдня прибудовані ризниці, стіни яких покриті фарбованим гонтом. До західної стіни бабинця прибудований великий, рівноширокий присінок з двома дверима.
З трьох сторін будівлю оперізує широке опасання, що утворює галерею. Вона має дерев'яну огорожу і з південної сторони була прикрашена вазонами.
У стінах надопасання, що покриті фарбованим гонтом, звертають увагу високі арочні вікна, над якими зроблені вузькі дашки.
Верхня частина церкви завершена трьома шоломовими банями на світлових восьмериках, які увінчують ліхтарі з маківками.
На схід від храму розташована маленька дерев'яна закрита каплиця.
Палац Дідушицьких Редагувати
Палац порівняно невеликий, двоповерховий, зведений у класичному стилі. Довкола палацу — дендропарк з рідкісними деревами і кущами. Схили парку спускаються до мальовничого озера зі штучним острівком.
У парку колишнього маєтку Дідушицьких виявлено доволі значну кількість деревних видів і форм, які трапляються досить рідко у насадженнях палацово-паркових комплексів, а на даній території представлені здебільшого одиничними екземплярами: клен гостролистий, вільха сіра, каркас західний, ліщина звичайна, ліщина деревовидна, клокичка периста, бук лісовий, бузок угорський, туя складчаста, туя складчаста, туя Стендіша, кипарисовик горіхоплідний.
Вражають своїми розмірами у палацово-парковому комплексі вікові дерева ясена, тополі білої, тополі чорної, клена гостролистого, липи повстистої, гіркокаштана звичайного та верби білої. На сьогодні композиція палацово-паркового комплексу — яскраво виражений парковий ландшафт з численними пейзажними картинами, основними елементами яких є масиви берези повислої та ялини європейської (зліва від головного входу та біля ставка), стрижені живоплоти із туї західної (перед палацом), рядові посадки липи дрібнолистої (від дороги до палацу), туї західної (перед палацом і по західній межі парку) та бузку звичайного (по північній межі парку), алея магнолій (на схилі від палацу до ставка), різні групи дерев і кущів, а також газонне вкриття.
Тепер в палаці Дідушицьких розташована Львівська дослідна станція садівництва.
Неслухівський парк Редагувати
Неслухівський парк є парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Площа парку займає 7 га. Перебуває у віданні Львівської дослідної станції садівництва. Парк є частиною палацового комплексу колишнього маєтку Дідушицьких. На його території є насадження голубої сосни, дубів та багато інших видів рослин — загалом 82 види та 18 форм, що належать до 54 родів і 28 родин.
Парк розташований на схилі пологого пагорба, при ставі. Частиною парку є також мальовничий острівок на ставі, що з'єднаний з берегом дугоподібним металевим містком.
Неслухівські стави Редагувати
Відомі люди Редагувати
- Дідушицький Тадеуш (1841—1918) — посол Галицького сейму.
- Король Михайло (1856—1925) — український адвокат, посол Галицького сейму, делегат Української Національної Ради ЗУНР.
- Лозова Оксана Євгенівна — відома українська письменниця.
- Сологуб Ірина (1885—1972) — українська співачка (сопрано).
- Євген Новосад — відомий український психіатр.
- Шестопал Зінаїда Андріївна — відомий український селекціонер.
- Шестопал Сергій Якович (1938—2009) — науковець, директор Львівської дослідної станції садівництва.
Примітки Редагувати
- ВРУ
- . Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
- Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.346, №3565 (лат.)
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 155 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
- Ф.Зубач, Львівщина у Великій Вітчизняній війні, 1941–1945 рр. Збірник документів і матеріалів.,Львів: Каменяр, 1968. — С.406
- Церква Неслухів Кам'янка-Бузький район. decerkva.org.ua. Процитовано 23 серпня 2021.
- Лялька Я. С. Король Михайло // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 561. — ISBN 978-966-02-7304-7.
Джерела та література Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неслухів |
- Замки та храми України. Неслухів
- Niesłuchów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 113. (пол.)
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2015) |
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |