Націона́льний університе́т оборо́ни Украї́ни — військовий заклад вищої освіти України, був заснований у 1914 році у місті Києві як військове та артилерійське училище.
| Національний університет оборони України | |
|---|---|
| НУОУ | |
| | |
| | |
| 50°25′57″ пн. ш. 30°28′09″ сх. д. / 50.43270278002777474° пн. ш. 30.469252780027780148° сх. д.Координати: 50°25′57″ пн. ш. 30°28′09″ сх. д. / 50.43270278002777474° пн. ш. 30.469252780027780148° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ |
| Засновано | 1914 |
| Акредитація | IV рівня |
| Ректор | генерал-полковник Михайло Коваль |
| Приналежність | Міністерство оборони України |
| Випускники | Категорія:Випускники Національного університету оборони України |
| Сайт | nuou.org.ua |
| info@nuou.org.ua | |
| Національний університет оборони України у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Історія становлення та розвитку Національного університету оборони України починається з відкриття у м. Києві у 1914 році Другого Київського військового піхотного та Миколаївського артилерійського училищ.
Місто Київ не випадково було вибране для розміщення додатково ще двох військових училищ. У розпорядженні військового відомства в межах Київського Володимирського кадетського корпусу знаходилась значна вільна ділянка землі, яку у 1913 році було вирішено відвести для будівництва приміщень для Другого Київського військового піхотного училища та Миколаївського артилерійського училища.
Головний корпус Національного університету оборони України розташовується в приміщенні головного корпусу Другого Київського військового піхотного училища (1914–1918 роки). Для потреб розбудови нового навчального закладу у 1914 році було відведено 18 десятин землі у так званому «Кадетському гаю», що дало змогу створити найбільший в імперії навчальний полігон для стрільб.
Перший набір до училища (180 юнкерів) відбувся 15 жовтня 1915 року. До завершення будівництва головного навчального корпусу юнкери розміщувалися в казармах поряд з ним. Навчання у новій будівлі училища розпочалося у березні 1917 року. 17 серпня 1918 року законом Ради міністрів Української Держави ВНЗ реорганізовано в Київський державний український університет і переведено в приміщення Миколаївського артилерійського училища.
У 1919 році на базі містечка колишнього Миколаївського юнкерського училища були створені Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Робі́тничо-Селя́нської Черво́ної А́рмії (РСЧА, РККА). Далі 16 червня 1920 року наказом по Південно-Західному фронту курси отримують назву Четверті Київські артилерійські курси.
Історичний шлях Національного університету оборони:
- 1914–1917 рр. — Миколаївське артилерійське і Друге Київське військове піхотне училища.
- 1917—1919 рр. — Київський державний український університет.
- 1919–1920 рр. — Перші артилерійські курси для підготовки командного складу для Української Радянської Червоної Армії.
- 1918—1951 рр. — Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя
- 1920—1935 рр.— Четверті Київські артилерійські курси.
- 1935—1937 рр. — Перша Київська артилерійська школа.
- 1937—1958 рр. — Перше Київське артилерійське училище. Указами Президії Верховної Ради СРСР 22 лютого 1941 року училищу було надано ім'я Сергія Кірова також училище було нагороджене Орденом Червоного Прапора.
- У часи Другої Світової війни в липні 1941 року училище було передислоковане до Красноярська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
- У часи Другої Світової війни в липні 1941 року Київське військове піхотне училище ім. робітників Червоного Замоскворіччя було передислоковане до Ачинська (Росія) та повернулось до Києва тільки у вересні 1944 р.
- У 1946 році при виконанні постанови Ради Міністрів СРСР № 1532-680СС і наказу Міністра Збройних Сил Радянського Союзу № 030 від 18.07.1946 року, на основі існуючих в СРСР з 1937 року, в системі Міністерства просвіти спеціальних артилерійських шкіл на 1 вересня 1946 року було сформовано 10 артилерійських підготовчих училищ, підлеглих спеціально створеному Управлінню підготовчих училищ (під командуванням генерал-лейтенанта Каріофіллі Г. С.) в апараті Командуючого артилерією Радянської Армії. Одним за таких училищ стало Київське артилерійське підготовче училище (КАПУ). В оголошені на прийом в 8-9 класи Училища писалось: — «Артилерійське підготовче училище має намір дати вихованцям загальну закінчену середню освіту і підготувати їх для вступу в артилерійські Училища. Вихованці, які успішно закінчили училище в обов'язковому порядку направлялися в Артилерійські училища Радянської Армії» Така дія підтверджувалась письмовою згодою батьків, при цьому затверджувалась місцевими органами влади. Абітурієнти складали вступні іспити з математики і російської мови, тестувалися медичною та мандатною комісіями. Перевага надавалась юнакам, батьки котрих загинули під час Другої світової війни, військовослужбовцям, а також відмінникам в навчанні.
- 1958-1974 рр. — Київське вище артилерійське інженерне ордена Леніна Червонопрапорне училище ім. С. М. Кірова ППО Сухопутних військ СРСР (КВАІУ). На вулиці Пархоменка, 21 була розташована філія — Іноземний факультет КВІАУ та технічна база. В другій половині 1970-х років вони стали базою для новоствореного Київського вищого зенітно-ракетного інженерного училища (КВЗРІУ).
- 1974—1977 рр. — Філія ППО Сухопутних військ Воєнної артилерійської академії ім. М. І. Калініна.
- 1977—1986 рр. — Військова академія військової ППО імені Маршала Радянського Союзу Василевського О. М.
- 1986—1992 рр. — ВА ППО СВ.
- 1992—1999 рр. — на навчальній базі КВЗРІУ та КВТІУ створено Українську військово-медичну академію та Київський інститут сухопутних військ.
- 1992—1999 рр. — Академія Збройних Сил України.
- 1999—2008 рр.— Національна академія оборони України.
- 1999—2002 рр. — до складу академії входить Військовий інститут керівного інженерного складу
- 2001 — розпочата програма підготовки офіцерів запасу.
- 2008 — 2013 рр.— Національний університет оборони України.
- 2013 рік — відзначений спробами знищення університету як навчального закладу з підготовки офіцерів Збройних Сил України. Першочергово увага проросійських президента-втікача Віктора Януковича, премєр-міністра Миколи Азарова та міністра оборони Павла Лебедєва на університеті почалась зі зміни назви: закладу з підготовки командного складу Збройних Сил України у лютому 2013 р. було додано сумнівну назву «імені Івана Черняховського» на честь радянського командувача, Героя СРСР, що займався «розкуркуленням» українців у складі Частин особливого призначення в 1920-х роках. А вже у липні того ж року, за рішенням тодішнього кабінету міністрів України незаконно передається основна та найбільша будівля університету начебто для великої необхідності розміщення Вищого спеціалізованого суду України. (з 2017 року Верховний Суд)
Станом на квітень 2023 року, з ініціативи українського журналіста Юрія Бутусова знову на загальний розсуд підняті питання щодо скасування злочинних рішень команди Миколи Азарова та повернення основної будівлі Національного університету оборони України у період повномасштабного російського вторгнення до України задля повноцінної підготовки офіцерських кадрів Збройних Сил України.
16 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський скасував указ Януковича про присвоєння університету імені Черняховського.
Структура Редагувати
- Управління університету.
- Начальник Національного університету оборони України.
- Заступники начальника університету.
- Науково-методичний центр (організації освітньої діяльності).
- Науково-методичний центр (організації наукової і науково-технічної діяльності).
- Адміністративне управління.
- Відділ міжнародного військового співробітництва.
- Фінансово-економічне управління.
- Відділ захисту інформації та криптології.
- Відділ морально-психологічного забезпечення.
- Управління персоналу.
- Редакційно-видавничий відділ.
- Юридичний відділ.
- Відділ зв'язку та інформаційних систем.
- Служба пожежної безпеки.
- Медична служба.
- Прес-служба.
- Служба охорони праці.
- Відділ безпеки військової служби.
- Відділ озброєння.
- Відділ тилового забезпечення.
- Відділ експлуатації та ремонту фондів.
Основні навчальні та наукові підрозділи Редагувати
Інститути:
- Інститут державного військового управління.
- Командно-штабний інститут застосування військ (сил).
- Інститут авіації та протиповітряної оборони.
- Інститут забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій.
- Гуманітарний інститут.
- Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій
- Кафедра військової підготовки
Центри:
- Центр імітаційного моделювання.
- Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації.
- Навчально-науковий центр міжнародної миротворчої діяльності.
- Навчально-науковий центр іноземних мов.
- Навчально-науковий центр фізичної підготовки та спортивно-оздоровчих технологій.
- Центр воєнно-стратегічних досліджень.
- Навчальний центр.
- Навчальні командні пункти.
Інші підрозділи:
- Бібліотека.
- Музей
Підрозділи забезпечення Редагувати
- 33 База забезпечення навчального процесу.
- Інформаційно-телекомунікаційний вузол.
- Клуб.
- Військовий оркестр.
- Поліклініка.
- Офіцерська їдальня.
- Експериментальна майстерня.
- Склади.
- Бюро перепусток.
Начальники Редагувати
- Генерал-лейтенант Борискін Валентин Данилович (1992—1997)
- Генерал-лейтенант Романенко Олег Петрович (1997—1999)
- Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович (1999—2000)
- Генерал-полковник Толубко Володимир Борисович (2000—2005)
- Генерал армії України Радецький Віталій Григорович (2005—2010)
- Генерал-лейтенант Телелим Василь Максимович (2010—2016)
- Генерал-полковник Воробйов Генадій Петрович (2016—2017)
- Генерал-лейтенант Сиротенко Анатолій Миколайович (2017-2022)
- Генерал-полковник Коваль Михайло Володимирович (з 2022 р.)
Викладачі Редагувати
- Кивлюк Володимир Семенович (1947) — генерал-лейтенант, кандидат економічних наук, доцент, професор кафедри тилового забезпечення інституту забезпечення і логістики
Випускники Редагувати
Див. також: Випускники Національного університету оборони України
Цікаві факти Редагувати
З серпня 1949 по квітень 1951 року — начальник Київського піхотного училища ім. Робітників Червоного Замоскворіччя генерал-лейтенант Іван Михайлович Пузіков
4 грудня 2014 року на території університету відкрили стелу на честь захисників України в Російсько-українській війні 2014 року. Пам'ятний знак відкрили слухачі університету — учасники АТО: командир 25-ї окремої повітрянодесантної бригади полковник Юрій Содоль і командир роти спецпризначення підполковник Олексій Пугачов.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Яловой, 1979, с. 7.
- Яловой, 1979, с. 17.
- Яловой, 1979, с. 18.
- Яловой, 1979, с. 22.
- . Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 13 жовтня 2015.
- Київський інститут сухопутних військ
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 25 грудня 2017.
- . Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 13 жовтня 2015.
- Указ Президента України від 30 грудня 2008 року № 1217/2008 «Про Національний університет оборони України» [ 22 листопада 2011 у Wayback Machine.].
- . Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 20 травня 2014.
- Указ Президента України від 22 лютого 2013 року № 85/2013 «Про присвоєння імені Івана Черняховського Національному університету оборони України»
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 липня 2013 року № 503-р «Про передачу будівель Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ».
- Стаття Ю.Бутусовава «Російські агенти забрали будівлю Національного університету оборони, а Верховний Суд 9 років не може повернути її військовим» на сайті НОВИНАРНЯ
- Анастасія Одінцова (16 червня 2023). Зеленський скасував указ Януковича про присвоєння Національному університету оборони імені Черняховського. НВ.
- Указ Президента України від 22 лютого 2013 року № 335/2023 «втратив чинність, Указ Президента України від 22 лютого 2013 року № 85/2013 «Про присвоєння імені Івана Черняховського Національному університету оборони України»»
- Структурні підрозділи університету. Національний університет оборони України. Процитовано 21 травня 2020.
- http://www.sim.nuou.org.ua [ 2014-08-13 у Wayback Machine.] Центр імітаційного моделювання.
- http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpcvsd/index.html Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень.
- Міністр оборони України представив нового керівника Національного університету оборони. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
- У Києві відкрили меморіальну стелу захиснику вітчизни. ФОТО. Київ. Українська правда. 04.12.2014
Посилання Редагувати
- Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.
- Центр імітаційного моделювання Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
- Освітній портал[недоступне посилання з листопадаа 2019].
- Університет Крок.
- Збірник наукових праць центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ.
- Як російські агенти забрали будівлю Національного університету оборони України...
Джерела Редагувати
- История Киевского высшего зенитного инженерного ракетного училища / Под ред. С. М. Ялового и др. — К. : КВЗРИО, 1979. — 148 с.