Лебедєв Павло Валентинович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лебедєв Павло Валенти нович Ле бедєв нар 12

Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний (БЮТ)	25 травня 2006	—	23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	22 березня 2013

Під час подій Євромайдану зник з України і переховується від слідства.

Життєпис Редагувати

Народився 12 липня 1962 року в селищі Новомихайлівський Туапсинського району Краснодарського краю.

З 1979 до 1980 працював слюсарем автобази піонерського табору «Орлятко».

У 1980—1984 роках — курсант Ярославського Вищого військово-фінансового училища, спеціальність: фінансист-економіст, кваліфікація: фінансист.

З 1984 до 1992 проходив військову службу в Чернівецькому військовому гарнізоні. Обіймав посади начальника фінансової служби батальйону, полку, заступник начальника фінансової служби дивізії — інспектор-ревізор.

З 1992 до 1999 — голова Асоціації «МЕТА» ТОВ «Легтех» і голова правління ВАТ шкіргалантерейної фабрики «Престиж-Інтер» (Чернівці).

З 1999 до 2002 працював фінансовим директором державної акціонерної компанії «Титан» у місті Армянську.

З 2002 до 2005 — голова наглядової ради ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» місто Кременчук і ВАТ «Дніпровагонмаш» місто Дніпропетровськ.

З 2005 по 2006 роки — президент Промислово-інвестиційної групи транспортного машинобудування «Інтер Кар Груп», що об'єднує 18 промислових підприємств.

Одружений. Дружина Людмила Петрівна (1965); дочки Олена (1983), Юлія (1993), Олександра (1994), Валерія (1997), Анастасія (2002).

Політика Редагувати

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по листопад 2007 від Блоку Юлії Тимошенко, № 73 в списку. На час виборів: начальник відділу науково-технічної інформації Інституту проблем екології та енергозбереження, безпартійний. Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з липня 2006), член фракції Блоку Юлії Тимошенко (з травня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 121 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з грудня 2007).

На парламентських виборах 2012 року балотувався в одномандатному окрузі 224 у місті Севастополь від Партії регіонів. На виборах здобув підтримку 42,64 % виборців і був обраний народним депутатом України.

24 грудня 2012 року призначений міністром оборони України.

18 січня 2013 року затверджений у складі Ради національної безпеки і оборони України.

Розслідування Редагувати

Після втечі Януковича Лебедєв утік з України ще до його відставки. Був присутній у Кремлі на зібранні з нагоди початку тимчасової окупації Криму Росією.

25 травня 2020 року Печерський суд Києва ухвалив рішення про заочний арешт Лебедєва у справі про розстріли на Майдані 18—20 лютого 2014 року.

24 червня 2020 року ДБР повідомило про підозру Януковичу, Лебедєву та Дмитру Саламатіну у скоєнні державної зради.

Нагороди Редагувати

Медаль «За відзнаку у військовій службі» I ст.
Заслужений економіст України (23 серпня 2011)
Державна премія АР Крим у галузі промисловості

Сім'я Редагувати

Дочка Альона одружилася з сином генерал-майора Олександра Шутова. 2 листопада 2022 року Київська прокуратура заочно повідомила їй про підозру у постачанні товарів армії РФ. Альона керує компанією, до складу якої входить завод-виробник промислових насосів.

Свеський насосний завод у 2017-2018 роках постачав товари дилерам, які співпрацювали з підприємствами оборонно-промислового комплексу РФ.

Примітки Редагувати

Постанова Верховної Ради України від 22 березня 2013 року № 156-VII «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Лебедєва П.В.»
Міністр оборони — наша людина з Чернівців [ 13 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Час.
http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp039?PT001F01=900 [Архівовано 28 грудня 2012 у Archive.is] ЦВК. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах одномандатних виборчих округів
. Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 1 січня 2013.
. Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 18 січня 2013.
. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 1 січня 2013.
СБУ повідомила про підозру дочці ексміністра оборони України Лебедєва. LB.ua. Процитовано 2 листопада 2022.
Доньці ексміністра оборони оголосили підозру за постачання товарів армії РФ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.

Джерела Редагувати

Міністр оборони України Лебедєв Павло Валентинович // Урядовий портал [ 29 березня 2013 у Wayback Machine.]
Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]

Попередник:	12-й Міністр оборони України 24 грудня 2012 — 27 лютого 2014	Наступник:
Саламатін Дмитро Альбертович 8 лютого 2012 — 24 грудня 2012		Тенюх Ігор Йосипович

[1] Постанова Верховної Ради України від 22 березня 2013 року № 156-VII «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Лебедєва П.В.»

[2] Міністр оборони — наша людина з Чернівців [ 13 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Час.

[3] ttp://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp039?PT001F01=900 [Архівовано 28 грудня 2012 у Archive.is] ЦВК. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах одномандатних виборчих округів

[4] . Архів оригіналу за 21 вересня 2018. Процитовано 1 січня 2013.

[5] . Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 18 січня 2013.

[6] . www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 26 травня 2020.

[7] . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.

[8] . Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 1 січня 2013.

[9] СБУ повідомила про підозру дочці ексміністра оборони України Лебедєва. LB.ua. Процитовано 2 листопада 2022.

[10] Доньці ексміністра оборони оголосили підозру за постачання товарів армії РФ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.