На́рти — вузькі довгі сани, якими користуються для їзди на оленях та собаках. Нарти поширені в районах Північного Заходу Росії (Ненецький АО і Ямало-Ненецький АО), Сибіру і Далекого Сходу. Найважливіший елемент північного упряжного собаківництва і оленярства. Походження слова нарти остаточно не з'ясовано: за однією з версій, воно походить від саам. і комі nart («сани»), за іншою — пов'язане з прасл. *rъtъ (у значенні «носок взуття»).
Згідно зі словником Даля, оленяча упряж нарт складається з таких елементів: шкіряної петлі чи шлейки на шиї, від якої йде одиночний посторонок (еса), пропущений між передніми ногами оленя і прикріплений до барка (чурки). В оленячому запрягу 3-4 тварини, крайній ліворуч чи передній є вожаком і пущений на чверть корпусу вперед, до його рогів прикріплена віжка (уткел, метыне). Погонич нарт називається каю́р, при управлінні запряжкою він використовує довгу жердину — хоре́й. Самець може тягнути 120 кг (8 пудів) кладі, самиця — 100 кг (6 пудів). Собача упряжка аналогічна оленячій, віжки відсутні.
У тундрі мало шляхів, а болотиста місцевість не проїжджа для воза на колесах. Через це в тундрі цілий рік їздять на легких санях-нартах, які добре ковзають як по снігу, так і по моху. На нартах ненці-оленярі перевозять свої розібрані чуми.
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Собачі нарти |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оленячі нарти |
- Кережа (сани)
Примітки Редагувати
- Нарти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3. — С. 44)
- ↑ Упрягать // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- Каюр // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Хорей // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ М. М. Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. 256 с.(сторінки: 166—168)
Посилання Редагувати
- Нарти // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1087. — 1000 екз.