www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мішель Майор 12 січня 1942 1942 01 12 Лозанна швейцарський астроном професор Женевського університету найбільше відомий

Мішель Майор

Мішель Майор (12 січня 1942(1942-01-12), Лозанна) — швейцарський астроном, професор Женевського університету, найбільше відомий відкриттям першої екзопланети на орбіті навколо сонцеподібної зорі. Лауреат Нобелівської премії з фізики 2019 року.

Мішель Майор
фр. Michel Mayor
Ім'я при народженні фр. Michel Gustave Édouard Mayor
Народився 12 січня 1942(1942-01-12) (81 рік)
Лозанна, Швейцарія
Країна  Швейцарія
Діяльність викладач університету, астрофізик, астроном, фізик
Alma mater Женевський університет
Лозанський університет
Галузь астрофізика
Заклад Женевська обсерваторія
Женевська обсерваторія
Женевський університет
Посада директор
Аспіранти, докторанти Дідьє Кело
Членство Французька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Туринська академія наук
МАС
Нагороди
Особ. сторінка exoplanets.ch/team/faculty-members/michel-mayor/
 Мішель Майор у Вікісховищі

Присвятив значну частину своєї наукової кар'єри вдосконаленню спектроскопів для якнайточнішого вимірювання променевих швидкостей зір. 1995 року досягнута точність вимірювань дозволила Майору і його постдоку Дідьє Кело відкрити екзопланету 51 Пегаса b, що стало підґрунтям для подальшого успішного застосування методу Доплера для пошуку екзопланет. 2019 року Мейор і Кело розділили Нобелівську премію з космологом Джеймсом Піблсом.

Біографія Редагувати

Мішель Майор народився 12 січня 1942 року в Лозанні в Швейцарії. Він вивчав фізику в Університеті Лозанни, потім астрофізику в Університеті Женеви. Він захистив дисертацію доктора філософії, присвячену спіральній структурі галактик. Ця тема підштовхнула його 1971 року до розробки нового типу астрономічного спектрографа для вимірювання швидкостей зір. Потім він перейшов до роботи в галузі зоряної кінематики.

1984 року Мішель Майор був призначений професором Женевського університету. Тоді його робота була зосереджена на статистичних властивостях подвійних зір. Потім він брав участь у пошуку все більш легких компаньйонів навколо сонцеподібних зір. Завдяки новому поколінню спектрографів, розробленому у співпраці з французькими інститутами, він намагався виміряти коливання променевої швидкості зір, спричинені впливом планет. 1995 року завдяки спектрографу ELODIE, встановленому на 1,93-метровому телескопі Обсерваторії Верхнього Провансу, Мішель Майор і його тодішній докторант Дідьє Кело виявили першу екзопланету на орбіті навколо зірки головної послідовності - 51 Пегаса b.

Від 1998 до 2004 року Мішель Майор був директором Женевської обсерваторії та представником Швейцарії в Раді Європейської південної обсерваторії.

2007 року Майор завершив свій останній рік викладання та офіційно пішов на пенсію. Він залишився почесним професором Женевського університету і продовжив працювати як дослідник у Женевській обсерваторії.

За свої відкриття в галузі екзопланет, особливо за відкриття 51 Pegasi b, Мішель Майор отримав низку нагород, в тому числі Нобелівську премію з фізики 2019 року.

Наукові результати Редагувати

Дідьє Кело та Мішель Майор в обсерваторії Ла-Сілья (2012)
Відео (англ.): Мішель Майор говорить про відкриття екзопланет (після 2:07)

Дослідницькі інтереси Мейора включають позасонячні планети (також відомі як екзопланети), астрономічні прилади, статистичні властивості подвійних зір, динаміку кулястих скупчень, галактичну структуру та кінематику.

На початку його кар'єри в науковій спільноті існував великий інтерес до розробки фотоелектричних доплерівських спектрометрів для отримання більш точних вимірювань радіальних швидкостей зоряних об’єктів порівняно з існуючими фотографічними методами. Після попередньої роботи Роджера Гріффіна 1967 року, яка показала можливість фотоелектричних вимірювань променевих швидкостей, Майор працював з Андре Баранном з Марсельської обсерваторії над розробкою фотоелектричного спектрометра CORAVEL, здатного точно вимірювати радіальну швидкість і таким чином визначати рух зір, орбітальні періоди подвійних зір і навіть швидкість обертання зір навколо своєї осі.

Це дослідження дало багато наукових результатів, зокрема для статистичних характеристик подвійних зір сонячного типу. Разом із Антуаном Дюкеннуа 1991 року він досліджував радіальні швидкості кількох систем, які вважалися подвійними зорями. Їхні результати показали, що частина з них насправді могла бути однозоряними системами з субзоряними вторинними об’єктами. Бажаючи отримати точніші вимірювання радіальної швидкості, Майор разом з Баранном та аспірантом Дідьє Кело розробили ELODIE, новий спектрограф на основі CORAVEL. За оцінками, ELODIE мав точність 15 м/с для променевих швидкостей яскравих зір, що значно перевершувало точність 1 км/с для CORAVEL. ELODIE було розроблено з конкретною метою визначити, чи були субзоряні вторинні об’єкти коричневими карликами чи планетами-гігантами.

1994 року ELODIE вже працював у Женеві, а Мейор і Кело почали дослідження сонцеподібних систем із ймовірними субзоряними вторинними компонентами. У липні 1995 року дослідження системи 51 Пегаса підтвердило наявність екзопланети. Ця екзопланета отримала позначення 51 Пегаса b і пізніше була класифікована як гарячий Юпітер. Це була перша екзопланета, знайдена на орбіті навколо зорі головної послідовності. (Відкриті 1992 року Вольщаном і Фрейлом дві екзопланети обертались навколо пульсара PSR B1257+12.) Відкриття екзопланети Мейором і Кело викликало великий інтерес, а розроблений ними метод відкриття екзопланет за спектроскопічним вимірюванням променевих швидкостей зір став одним з найрезультатніших способів пошуку екзопланет.

Робота Мейора була здебільшого зосереджена на вдосконаленні приладів для вимірювання радіальної швидкості для покращення виявлення екзопланет і вимірювання їхніх властивостей. Він очолював команду для подальшого вдосконалення ELODIE, щоб підвищити точність вимірювання швидкості до 1 м/с за допомогою приладу HARPS, який з 2002 року працює на 3,6-метровому телескопі ESO в обсерваторії Ла Сілла в Чилі. Команда під керівництвом Мейора використовувала HARPS для пошуку інших екзопланет. 2007 року Мейор був одним з 11 європейських вчених, які відкрили за допомогою телескопа ESO Gliese 581c, першу позасонячну планету в зоні, придатній для життя. 2009 року Мейор і його команда виявили найлегшу екзопланету, яку коли-небудь виявляли навколо зорі головної послідовності - Gliese 581e.

Нагороди та визнання Редагувати

Інтернет-ресурси Редагувати

  • Biografia [ 18 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  • Verleihung der Albert Einstein-Medaille an Michel Mayor am 10. Juni 2004 [ 18 серпня 2011 у Wayback Machine.]

Посилання Редагувати

  1. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
    d:Track:Q464633d:Track:Q2586178d:Track:Q237227
  2. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  3. ↑ www.accademiadellescienze.it
    d:Track:Q107212659
  4. www.academie-sciences.fr
    d:Track:Q107214467
  5. ↑ Conférence du 26 septembre 2007, sur le site du Cercle des amitiés internationales, 1.septembre.2007.
  6. Conference du 26 Septembre 2007 (фр.). Cercle des amities internationales, Geneve. September 2007. Архів оригіналу за 4 August 2020. Процитовано 9 жовтня 2019. 
  7. Hearnshaw, John B. (2014). The Analysis of Starlight: Two Centuries of Astronomical Spectroscopy. Cambridge University Press. с. 114–116. ISBN 978-1107031746. 
  8. Duquennoy, Antoine; Mayor, Michel (August 1991). Multiplicity among solar-type stars in the solar neighbourhood. II. Distribution of the orbital elements in an unbiased sample (PDF). Astronomy & Astrophysics 248: 485–524. Bibcode:1991A&A...248..485D. 
  9. Baranne, A. та ін. (11 жовтня 1996). ELODIE: A spectrograph for accurate radial velocity measurements. Astronomy & Astrophysics Supplement Series 119 (2): 373–390. Bibcode:1996A&AS..119..373B. doi:10.1051/aas:1996251. оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 жовтня 2019. 
  10. Springer (16 квітня 2018). Once upon a time, an exoplanet was discovered. Science Daily. оригіналу за 2 April 2019. Процитовано 9 жовтня 2019. 
  11. Mayor, Michael; Queloz, Didier (1995). A Jupiter-mass companion to a solar-type star. Nature 378 (6555): 355–359. Bibcode:1995Natur.378..355M. doi:10.1038/378355a0. 
  12. Gibney, Elizabeth (18 грудня 2013). Michael Mayor: In search of sister earths. Nature 504 (7480): 357–365. Bibcode:2013Natur.504..357.. PMID 24352276. doi:10.1038/504357a. 
  13. Queloz, D.; Mayor, M. (September 2001). From CORALIE to HARPS. The way towards 1 m s−1 precision Doppler measurements. The Messenger (105): 1–7. оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 10 жовтня 2019. 
  14. Borenstein, Seth (25 квітня 2007). Red dwarf is mother to an Earth-like planet. The Sydney Morning Herald. Associated Press. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 17 березня 2009. 
  15. Mayor, Michel; Bonfils, Xavier; Forveille, Thierry та ін. (2009). . Astronomy and Astrophysics 507 (1): 487–494. Bibcode:2009A&A...507..487M. arXiv:0906.2780. doi:10.1051/0004-6361/200912172. Архів оригіналу за 21 травня 2009. 
  16. http://www.astro.rub.de/ag/ [ 1 травня 2011 у Wayback Machine.] Auszeichnungen / Schwarzschild.html
  17. Gold Medal Winners
  18. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Нобель не вказано текст
    • Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
    Дата публікації:
    Mishel Major 12 sichnya 1942 1942 01 12 Lozanna shvejcarskij astronom profesor Zhenevskogo universitetu najbilshe vidomij vidkrittyam pershoyi ekzoplaneti na orbiti navkolo soncepodibnoyi zori Laureat Nobelivskoyi premiyi z fiziki 2019 roku Mishel Majorfr Michel MayorIm ya pri narodzhenni fr Michel Gustave Edouard MayorNarodivsya 12 sichnya 1942 1942 01 12 1 2 3 81 rik Lozanna Shvejcariya 3 Krayina ShvejcariyaDiyalnist vikladach universitetu astrofizik astronom fizikAlma mater Zhenevskij universitet Lozanskij universitetGaluz astrofizikaZaklad Zhenevska observatoriya Zhenevska observatoriya Zhenevskij universitetPosada direktorAspiranti doktoranti Didye KeloChlenstvo Francuzka akademiya nauk 4 Amerikanska akademiya mistectv i nauk Nacionalna akademiya nauk SShA Turinska akademiya nauk 3 MASNagorodi premiya Zhulya Zhansena 1998 Premiya Balcana 2000 medal Karla Shvarcshilda 2010 premiya Volfa z fiziki 2017 premiya Kioto v galuzi bazovih naukd 2015 Marcel Benoist Prized 1998 BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards 2011 medal Alberta Ejnshtejna 2004 Premiya Shao d 2005 Mizhnarodna naukova premiya imeni Viktora Ambarcumyana 2010 10 vid Natured 2013 Thomson Reuters Citation Laureates 2013 Osob storinka exoplanets ch team faculty members michel mayor Mishel Major u VikishovishiPrisvyativ znachnu chastinu svoyeyi naukovoyi kar yeri vdoskonalennyu spektroskopiv dlya yaknajtochnishogo vimiryuvannya promenevih shvidkostej zir 1995 roku dosyagnuta tochnist vimiryuvan dozvolila Majoru i jogo postdoku Didye Kelo vidkriti ekzoplanetu 51 Pegasa b sho stalo pidgruntyam dlya podalshogo uspishnogo zastosuvannya metodu Doplera dlya poshuku ekzoplanet 2019 roku Mejor i Kelo rozdilili Nobelivsku premiyu z kosmologom Dzhejmsom Piblsom Zmist 1 Biografiya 2 Naukovi rezultati 3 Nagorodi ta viznannya 4 Internet resursi 5 PosilannyaBiografiya RedaguvatiMishel Major narodivsya 12 sichnya 1942 roku v Lozanni v Shvejcariyi Vin vivchav fiziku v Universiteti Lozanni potim astrofiziku v Universiteti Zhenevi Vin zahistiv disertaciyu doktora filosofiyi prisvyachenu spiralnij strukturi galaktik Cya tema pidshtovhnula jogo 1971 roku do rozrobki novogo tipu astronomichnogo spektrografa dlya vimiryuvannya shvidkostej zir Potim vin perejshov do roboti v galuzi zoryanoyi kinematiki 5 1984 roku Mishel Major buv priznachenij profesorom Zhenevskogo universitetu Todi jogo robota bula zoseredzhena na statistichnih vlastivostyah podvijnih zir Potim vin brav uchast u poshuku vse bilsh legkih kompanjoniv navkolo soncepodibnih zir Zavdyaki novomu pokolinnyu spektrografiv rozroblenomu u spivpraci z francuzkimi institutami vin namagavsya vimiryati kolivannya promenevoyi shvidkosti zir sprichineni vplivom planet 1995 roku zavdyaki spektrografu ELODIE vstanovlenomu na 1 93 metrovomu teleskopi Observatoriyi Verhnogo Provansu Mishel Major i jogo todishnij doktorant Didye Kelo viyavili pershu ekzoplanetu na orbiti navkolo zirki golovnoyi poslidovnosti 51 Pegasa b 5 Vid 1998 do 2004 roku Mishel Major buv direktorom Zhenevskoyi observatoriyi ta predstavnikom Shvejcariyi v Radi Yevropejskoyi pivdennoyi observatoriyi 5 2007 roku Major zavershiv svij ostannij rik vikladannya ta oficijno pishov na pensiyu Vin zalishivsya pochesnim profesorom Zhenevskogo universitetu 5 i prodovzhiv pracyuvati yak doslidnik u Zhenevskij observatoriyi Za svoyi vidkrittya v galuzi ekzoplanet osoblivo za vidkrittya 51 Pegasi b Mishel Major otrimav nizku nagorod v tomu chisli Nobelivsku premiyu z fiziki 2019 roku Naukovi rezultati Redaguvati nbsp Didye Kelo ta Mishel Major v observatoriyi La Silya 2012 source source source source source source Video angl Mishel Major govorit pro vidkrittya ekzoplanet pislya 2 07 Doslidnicki interesi Mejora vklyuchayut pozasonyachni planeti takozh vidomi yak ekzoplaneti astronomichni priladi statistichni vlastivosti podvijnih zir dinamiku kulyastih skupchen galaktichnu strukturu ta kinematiku 6 Na pochatku jogo kar yeri v naukovij spilnoti isnuvav velikij interes do rozrobki fotoelektrichnih doplerivskih spektrometriv dlya otrimannya bilsh tochnih vimiryuvan radialnih shvidkostej zoryanih ob yektiv porivnyano z isnuyuchimi fotografichnimi metodami Pislya poperednoyi roboti Rodzhera Griffina 1967 roku yaka pokazala mozhlivist fotoelektrichnih vimiryuvan promenevih shvidkostej Major pracyuvav z Andre Barannom z Marselskoyi observatoriyi nad rozrobkoyu fotoelektrichnogo spektrometra CORAVEL zdatnogo tochno vimiryuvati radialnu shvidkist i takim chinom viznachati ruh zir orbitalni periodi podvijnih zir i navit shvidkist obertannya zir navkolo svoyeyi osi 7 Ce doslidzhennya dalo bagato naukovih rezultativ zokrema dlya statistichnih harakteristik podvijnih zir sonyachnogo tipu Razom iz Antuanom Dyukennua 1991 roku vin doslidzhuvav radialni shvidkosti kilkoh sistem yaki vvazhalisya podvijnimi zoryami Yihni rezultati pokazali sho chastina z nih naspravdi mogla buti odnozoryanimi sistemami z subzoryanimi vtorinnimi ob yektami 8 Bazhayuchi otrimati tochnishi vimiryuvannya radialnoyi shvidkosti Major razom z Barannom ta aspirantom Didye Kelo rozrobili ELODIE novij spektrograf na osnovi CORAVEL Za ocinkami ELODIE mav tochnist 15 m s dlya promenevih shvidkostej yaskravih zir sho znachno perevershuvalo tochnist 1 km s dlya CORAVEL ELODIE bulo rozrobleno z konkretnoyu metoyu viznachiti chi buli subzoryani vtorinni ob yekti korichnevimi karlikami chi planetami gigantami 9 1994 roku ELODIE vzhe pracyuvav u Zhenevi a Mejor i Kelo pochali doslidzhennya soncepodibnih sistem iz jmovirnimi subzoryanimi vtorinnimi komponentami 10 U lipni 1995 roku doslidzhennya sistemi 51 Pegasa pidtverdilo nayavnist ekzoplaneti Cya ekzoplaneta otrimala poznachennya 51 Pegasa b i piznishe bula klasifikovana yak garyachij Yupiter Ce bula persha ekzoplaneta znajdena na orbiti navkolo zori golovnoyi poslidovnosti 11 Vidkriti 1992 roku Volshanom i Frejlom dvi ekzoplaneti obertalis navkolo pulsara PSR B1257 12 Vidkrittya ekzoplaneti Mejorom i Kelo viklikalo velikij interes a rozroblenij nimi metod vidkrittya ekzoplanet za spektroskopichnim vimiryuvannyam promenevih shvidkostej zir stav odnim z najrezultatnishih sposobiv poshuku ekzoplanet 12 Robota Mejora bula zdebilshogo zoseredzhena na vdoskonalenni priladiv dlya vimiryuvannya radialnoyi shvidkosti dlya pokrashennya viyavlennya ekzoplanet i vimiryuvannya yihnih vlastivostej Vin ocholyuvav komandu dlya podalshogo vdoskonalennya ELODIE shob pidvishiti tochnist vimiryuvannya shvidkosti do 1 m s za dopomogoyu priladu HARPS yakij z 2002 roku pracyuye na 3 6 metrovomu teleskopi ESO v observatoriyi La Silla v Chili 13 Komanda pid kerivnictvom Mejora vikoristovuvala HARPS dlya poshuku inshih ekzoplanet 2007 roku Mejor buv odnim z 11 yevropejskih vchenih yaki vidkrili za dopomogoyu teleskopa ESO Gliese 581c pershu pozasonyachnu planetu v zoni pridatnij dlya zhittya 14 2009 roku Mejor i jogo komanda viyavili najlegshu ekzoplanetu yaku koli nebud viyavlyali navkolo zori golovnoyi poslidovnosti Gliese 581e 15 Nagorodi ta viznannya Redaguvati1998 Premiya Zhulya Zhansena 1998 Marcel Benoist Prize en 2000 Premiya Balcana 2001 pochesnij doktor Levenskogo katolickogo universitetu 2002 pochesnij doktor Federalnoyi politehnichnoyi shkoli Lozanni 2003 inozemnij chlen Francuzkoyi akademiyi nauk 2004 Medal Alberta Ejnshtejna 2004 chlen Yevropejskoyi akademiyi nauk 2004 Kavaler ordena Pochesnogo legionu 2005 Premiya Shao Za vidkrittya i viznachennya orbit i masi pershih planet sho obertayetsya navkolo inshih zirok revolyucionizuye nashe rozuminnya procesiv formuvannya planet i planetnih sistem 2006 pochesnij doktor Federalnogo universitetu Rio Grande du Norte en 2007 pochesnij doktor Uppsalskogo universitetu 2008 pochesnij doktor Parizkoyi observatoriyi 2008 pochesnij chlen Londonskogo korolivskogo astronomichnogo tovaristva 2009 pochesnij doktor Bryusselskogo vilnogo universitetu 2010 medal Karla Shvarcshilda 16 2010 inozemnij chlen Nacionalnoyi akademiyi nauk SShA 2010 inozemnij chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk 2011 BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards 2011 pochesnij doktor Universitetu Provansu 2013 Clarivate Citation Laureates 2015 Zolota medal Korolivskogo astronomichnogo tovaristva For his discoveries of planets orbiting other stars and the development of instrumentation designed to find them 17 2014 pochesnij doktor Universitetu Grenobl 1 en 2015 Premiya Kioto 2017 Premiya Volfa z fiziki 2019 Nobelivska premiya z fiziki 18 Internet resursi RedaguvatiBiografia Arhivovano 18 serpnya 2011 u Wayback Machine Verleihung der Albert Einstein Medaille an Michel Mayor am 10 Juni 2004 Arhivovano 18 serpnya 2011 u Wayback Machine Posilannya Redaguvati Enciklopediya Brokgauz Hrsg Bibliographisches Institut amp F A Brockhaus Wissen Media Verlag d Track Q464633d Track Q2586178d Track Q237227 Munzinger Personen d Track Q107343683 a b v www accademiadellescienze it d Track Q107212659 www academie sciences fr d Track Q107214467 a b v g Conference du 26 septembre 2007 sur le site du Cercle des amities internationales 1 septembre 2007 Conference du 26 Septembre 2007 fr Cercle des amities internationales Geneve September 2007 Arhiv originalu za 4 August 2020 Procitovano 9 zhovtnya 2019 Hearnshaw John B 2014 The Analysis of Starlight Two Centuries of Astronomical Spectroscopy Cambridge University Press s 114 116 ISBN 978 1107031746 Duquennoy Antoine Mayor Michel August 1991 Multiplicity among solar type stars in the solar neighbourhood II Distribution of the orbital elements in an unbiased sample PDF Astronomy amp Astrophysics 248 485 524 Bibcode 1991A amp A 248 485D Baranne A ta in 11 zhovtnya 1996 ELODIE A spectrograph for accurate radial velocity measurements Astronomy amp Astrophysics Supplement Series 119 2 373 390 Bibcode 1996A amp AS 119 373B doi 10 1051 aas 1996251 Arhiv originalu za 9 serpnya 2017 Procitovano 9 zhovtnya 2019 Springer 16 kvitnya 2018 Once upon a time an exoplanet was discovered Science Daily Arhiv originalu za 2 April 2019 Procitovano 9 zhovtnya 2019 Mayor Michael Queloz Didier 1995 A Jupiter mass companion to a solar type star Nature 378 6555 355 359 Bibcode 1995Natur 378 355M doi 10 1038 378355a0 Gibney Elizabeth 18 grudnya 2013 Michael Mayor In search of sister earths Nature 504 7480 357 365 Bibcode 2013Natur 504 357 PMID 24352276 doi 10 1038 504357a Queloz D Mayor M September 2001 From CORALIE to HARPS The way towards 1 m s 1 precision Doppler measurements The Messenger 105 1 7 Arhiv originalu za 30 sichnya 2018 Procitovano 10 zhovtnya 2019 Borenstein Seth 25 kvitnya 2007 Red dwarf is mother to an Earth like planet The Sydney Morning Herald Associated Press Arhiv originalu za 10 zhovtnya 2019 Procitovano 17 bereznya 2009 Mayor Michel Bonfils Xavier Forveille Thierry ta in 2009 The HARPS search for southern extra solar planets XVIII An Earth mass planet in the GJ 581 planetary system Astronomy and Astrophysics 507 1 487 494 Bibcode 2009A amp A 507 487M arXiv 0906 2780 doi 10 1051 0004 6361 200912172 Arhiv originalu za 21 travnya 2009 http www astro rub de ag Arhivovano 1 travnya 2011 u Wayback Machine Auszeichnungen Schwarzschild html Gold Medal Winners Pomilka cituvannya Nepravilnij viklik tegu lt ref gt dlya vinosok pid nazvoyu Nobel ne vkazano tekst Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mishel Major amp oldid 40612362