Олексій Міранчук (рос. Алексей Миранчук, нар. 17 жовтня 1995, Слов'янськ-на-Кубані, Росія) — російський футболіст, півзахисник італійської «Аталанти». Колишній гравець національної збірної Росії.
Олексій Миранчук | |||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Олексій Андрійович Миранчук | ||||||||||||||||||
Народження | 17 жовтня 1995 (28 років) | ||||||||||||||||||
Слов'янськ-на-Кубані, Краснодарський край, Росія | |||||||||||||||||||
Зріст | 182 см | ||||||||||||||||||
Вага | 74 кг | ||||||||||||||||||
Громадянство | Росія | ||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||
Інформація про клуб | |||||||||||||||||||
Поточний клуб | «Аталанта» | ||||||||||||||||||
Номер | 59 | ||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||
2008–2010 2010–2011 2011–2013 | «Олімп» (Слов'янськ-на-Кубані) «Спартак» (Москва) «Локомотив» (Москва) | ||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
Національна збірна** | |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | |||||||||||||||||||
Олексій Миранчук у Вікісховищі |
ФІФА назвало його одним з трьох найталановитіших молодих футболістів Росії напередодні Кубку конфедерацій 2017 року. Брат-близнюк футболіста Антона Міранчука.
Клубна кар'єра Редагувати
Народився 17 жовтня 1995 року в місті Слов'янськ-на-Кубані. Вихованець кубанського футболу. Розпочав займатися в рідному Слов'янську-на-Кубані у футбольному клубі «Олімп» під керівництвом тренера Олександра Миколайовича Воронкова. Відіграв разом з братом у місцевій команді декілька років, після чого селекціонери з московського «Спартака» Борис Стрельцов та Олексій Леонов його і ще чотирьох хлопців відібрали в академію столичного клубу. За «червоно-білих» Олексій та Антон виступали на різних дитячих турнірах, у тому числі й міжнародних. Однак незабаром через нестачу фізичної потужності були відраховані. Того ж літа пройшли перегляд у школі іншої московської команди — «Локомотива», після чого їх зарахували до складу 1995 року під керівництвом Сергія Полстянова. Разом з командою став дворазовим чемпіоном Росії. 8 липня 2012 року гол Олексія у фінальному матчі, який проходив у Кримську, приніс «Локомотиву» другий титул. Юні «залізничники» перемогли з рахунком 2:0 «Краснодар». За результатами турніру Олексій Міранчук був визнаний найкращим нападником. У жовтні того ж року юнаки «Локомотива» здобули перемогу на Кубку РФС у своїй віковій групі, який проходив у Сочі. У фінальному матчі з рахунком 5:0 були розгромлені суперники з московського «Динамо». Олексій був визнаний найкращим гравцем турніру. Восени 2012 року дебютував у молодіжній першості Росії. 3 листопада в гостьовому матчі з ЦСКА за 16 хвилин до завершення матчу вийшов на заміну замість Каміля Мулліна.
Зимові збори у 2013 році розпочав з молодіжним складом під керівництвом Сергія Полстянова. Однак у лютому головний тренер «Локомотива» Славен Билич викликав Олексія Міранчука в розташування головної команди. На наступний збір в Іспанію він вже відправився з основним складом. У квітні 2013 року забив свій перший м'яч за молодіжну команду: 12 квітня — «Зеніту», чим допоміг «Локомотиву» здобути перемогу з рахунком 4:2.
20 квітня 2013 року відбувся дебют Олексія Міранчука в російській Прем'єр-лізі. У гостьовому матчі з «Кубанню» він з'явився на полі в стартовому складі. Відігравши в матчі 86 хвилин, поступився місцем Максиму Григор'єву. Свій перший гол у чемпіонаті забив 5 травня в гостьовій зустрічі з «Амкаром». Наприкінці першого тайму після навісу Майкона з флангу Олексій Міранчук головою переправив м'яч у сітку воріт Сергія Нарубіна.
У квітні 2015 року Олексій Міранчук був визнаний найкращим гравцем «Локомотива», ставши переможцем щомісячного голосування вболівальників. У травні «Локомотив» завдяки голу Олексія Міранчука в додатковий час обіграв «Кубань» і виграв кубок Росії. У травні 2015 року Олексій Андрійович Міранчук знову був названий вболівальниками кращим гравцем місяця.
На початку сезону 2015/16 років виходив в основі у стартових матчах, сприяючи безпрограшній серії Локомотива з 5 стартових матчів. Відтоді став стабільним гравцем основного складу «залізничників».
У вересні 2020 року було оголошено про його перехід до італійської «Аталанти». Сума трансферу склала 14,5 млн євро. За два роки, у серпні 2022 року, був відданий в оренду до «Торіно». Протягом сезону 2022/23 взяв участь у 29 іграх Серії A, забивши 4 голи, після чого повернувся до «Аталанти».
Виступи за збірні Редагувати
У грудні 2012 року тренерський штаб юнацької збірної Росії на чолі з Дмитром Ульяновим викликав Олексія Міранчука на тренувальний збір команди напередодні Меморіалу Гранаткіна. Олексій провів усі п'ять матчів і разом зі збірною став переможцем турніру. На груповій стадії росіяни переграли збірну Латвії, ігри з однолітками з Греції і Словенії закінчилися з нічийним результатом, а в півфіналі і фіналі були переграні збірні України та Санкт-Петербурга.
6 вересня дебютував за молодіжну збірну в матчі зі Словенією, вийшовши на заміну. 10 вересня зіграв у матчі з Болгарією. 11 жовтня знову зіграв у матчі зі збірною Болгарією. 15 жовтня вперше вийшов у стартовому складі збірної в матчі з Данією.
У 17-річному віці потрапив до розширеного списку збірної Росії на відбірковий матч ЧС 2014 зі збірною Ірландії. Потрапив у розширений список національної збірної перед матчами з Австрією та Угорщиною.
Дебютував за першу збірну 7 червня 2015 в товариському матчі проти збірної Білорусі, вийшовши на заміну на 71-й хвилині, і в першому ж матчі забив переможний м'яч. Наразі провів у формі головної команди країни 8 матчів, забивши 2 голи.
У складі збірної був учасником розіграшу Кубка конфедерацій 2017 року у Росії, де взяв участь в одній грі.
На початку червня 2018 року був включений до заявки збірної Росії на також домашній для неї тогорічний чемпіонат світу. На цьому турнірі також виходив на поле в одному матчі.
Статистика виступів Редагувати
Статистика клубних виступів Редагувати
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Єврокубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2012–13 | «Локомотив» (Москва) | ПЛ | 6 | 1 | КР | - | - | - | - | - | - | - | - | 6 | 1 |
2013–14 | ПЛ | 8 | 1 | КР | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 9 | 1 | |
2014–15 | ПЛ | 17 | 1 | КР | 3 | 1 | ЛЄ | 1 | 0 | - | - | - | 21 | 2 | |
2015–16 | ПЛ | 27 | 2 | КР | 2 | 0 | ЛЄ | 6 | 1 | СКР | 1 | 0 | 36 | 3 | |
2016–17 | ПЛ | 29 | 3 | КР | 5 | 2 | - | - | - | - | - | - | 34 | 5 | |
2017–18 | ПЛ | 30 | 7 | КР | 1 | 0 | ЛЄ | 9 | 1 | СКР | 1 | 0 | 41 | 8 | |
2018–19 | ПЛ | 30 | 3 | КР | 7 | 2 | ЛЧ | 6 | 0 | СКР | 1 | 0 | 44 | 5 | |
2019–20 | ПЛ | 27 | 12 | КР | 0 | 0 | ЛЧ | 4 | 2 | СКР | 1 | 2 | 32 | 16 | |
серп.-вер. 2020 | ПЛ | 4 | 2 | КР | - | - | - | - | - | СКР | 1 | 0 | 5 | 2 | |
Усього за «Локомотив» | 178 | 32 | 19 | 5 | 26 | 4 | 5 | 2 | 228 | 43 | |||||
2020–21 | «Аталанта» | A | 25 | 4 | КІ | 3 | 2 | ЛЧ | 3 | 1 | - | - | - | 31 | 7 |
2021–22 | A | 19 | 2 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 2+3 | 0 | - | - | - | 25 | 2 | |
Усього за «Аталанту» | 44 | 6 | 4 | 2 | 8 | 1 | - | - | 56 | 9 | |||||
2022–23 | «Торіно» | A | 29 | 4 | КІ | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 31 | 4 |
Усього за кар'єру | 251 | 42 | 25 | 7 | 34 | 5 | 5 | 2 | 315 | 56 |
Статистика виступів за збірну Редагувати
Титули й досягнення Редагувати
Командні Редагувати
- Прем'єр-ліга
- Кубок Росії
- Суперкубок Росії
- Володар (1): 2019
Особисті Редагувати
- Найкращий молодий футболіст чемпіонату Росії: 2013/14
- Найкращий молодий футболіст Росії: 2015 (національна премія «Перша п'ятірка»)
Примітки Редагувати
- . RBC.ru. «Росбізнесконсалтінг», ЗАО. 14 червня 2017. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 14 червня 2017.
- Олексій Миранчук (рос.). RFS.ru. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Юлія Яковлєва. (8 травня 2013). «У «Локомотиві» все шикарно, так навіщо йти?» (рос.). Sovsport.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 16 червня 2017.
- Сергій Томілов. (8 липня 2012). «Локо»-95 - дворазовий чемпіон Росії! (рос.). FCLM.ru. Архів оригіналу за 25 травня 2013. Процитовано 16 червня 2017.
- «Локомотив» забирає головний приз (рос.). RFS.ru. 8 липня 2012. Архів оригіналу за 25 травня 2013. Процитовано 16 червня 2017.
- «Локо» - переможець Кубку РФС (рос.). RFS.ru. 20 жовтня 2012. Архів оригіналу за 25 травня 2013. Процитовано 16 червня 2017.
- (рос.). Sportbox.ru. 2 листопада 2012 року. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- Андрій Лянін. (3 лютого 2013 року). Славен Билич викликав п'ятьох гравців «молодіжки» (рос.). FCLM.ru. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 17 червня 2017.
- «Локомотив» розпочав третій збір (рос.). FCLM.ru. 16 лютого 2013 року. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 17 червня 2017.
- Локомотив (мол.) - Зеніт (мол.) 4:2 (рос.). Sportbox.ru. 12 квітня 2013 року. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 17 червня 2017.
- Андрій Лянін. (20 квітня 2013 року). Нереалізована перевага (рос.). FCLM.ru. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 17 червня 2017.
- 17-річний хавбек «Локомотива» Олексій Міранчук забив свій перший гол у Прем'єр-Лізі (рос.). Чемпионат.com. 5 травня 2013. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 17 червня 2017.
- Андрій Лянін. (5 травня 2013). Перемога в Пермі! (рос.). FCLM.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 17 червня 2017.
- (Ru). FCLM.ru. 5 травня 2015. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 17 червня 2017.
- (Ru). FCLM.ru. 3 червня 2015. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 17 червня 2017.
- Ласнов, Алексей. . www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 7 лютого 2021.
- Сергій Томілов. (11 грудня 2012 року). Вісім гравців «Локо» викликані до юнацької збірної 1995 року (рос.). FCLM.ru. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 17 червня 2017.
- Сергій томілов. (13 січня 2013 року). Гравці «Локо» - переможці Меморіалу Гранаткіна! (рос.). FCLM.ru. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 17 червня 2017.
- . www.rsssf.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 січня 2022.
- (рос.). RFS.ru. 7 червня 2015 року. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 червня 2017.
- (рос). Російський футбольний союз. 7 червня 2014 року. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 17 червня 2017.
- (рос). rsport.ru. 7 грудня 2015 року. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 червня 2017.
Посилання Редагувати
- Міранчук Олексій Андрійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Міранчук Олексій Андрійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Міранчук Олексій Андрійович на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця [ 30 березня 2017 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
- Профіль гравця [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
- Профіль гравця [ 19 червня 2017 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
- Профіль гравця [ 14 серпня 2019 у Wayback Machine.] на сайті eu-football.ru
- на сайті scoresway.com
- Профіль гравця [ 3 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті rfpl.org
- Профіль гравця [ 1 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті sportbox.ru
- Профіль гравця [ 29 червня 2017 у Wayback Machine.] на сайті «Збірна Росії з футболу»
- Профіль гравця [ 9 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті bombardir.ru
- Профіль гравця [ 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] на сайті bombarder.narod.ru
- Профіль гравця [ 7 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті soccer.ru
- Профіль гравця [ 19 червня 2017 у Wayback Machine.] на офіційному сайті ФК «Локомотив» (Москва)