Мусін-Пушкін Олексій Іванович (*27(16).03.1744—†13(01).02.1817) — російський державний діяч, історик, археограф, граф (з 1797). Член Петербурзької АН (з 1789).
| Мусін-Пушкін Олексій Іванович | |
|---|---|
| рос. Алексей Иванович Мусин-Пушкин, | |
| Народився | 16 (27) березня 1744 Москва, Російська імперія |
| Помер | 1 (13) лютого 1817 (72 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія або Москва, Російська імперія |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | мовознавець, історик, письменник, політик |
| Знання мов | російська |
| Посада | Q57638186? |
| Рід | Мусіни-Пушкіни |
| Батько | Ivan Musin-Pushkind |
| У шлюбі з | Yekaterina Volkonskayad |
| Діти | Ivan Alekseyevich Musin-Pushkind, Sofya Alekseevna Musina-Pushkinad, Vladimir Musin-Pushkind, Mariya Musina-Pushkinad, Yekaterina Musina-Pushkinad, Natalya Alexeevna Volkonskaya (nee Musina-Pushkina)d, Aleksandr Musin-Pushkind і Varvara Alexeevna Troubetskaya (nee Musina-Pushkina)d |
| Нагороди | |
|
Обер-прокурор Святійшого Синоду (1791—95). Президент Академії мистецтв (1794—99). Збирав і досліджував пам'ятки давньої писемності, археології та історії, нумізматичні збірки. Брав участь у зачистці історичного матеріалу, вилученні старовинних літописів, грамот і книг з усіх монастирів і церков України з метою фальсифікації російської історії.
Виявив і ввів до наукового обігу першу відому тоді давньоруську монету — срібляник великого князя київського Ярослава Мудрого. Ініціатор й один з укладачів анкети Найсвятішого Синоду щодо виявлення та опису стародавніх рукописів у церквах і монастирях. Відкрив Лаврентіївський літопис, список «Руської правди», «Повчання Володимира Мономаха», «Слово о полку Ігоревім», «Книгу Большому чертежу» (див. «Большому чертежу книга») та низку інших пам'яток XXII—XXVII ст., які дослідив і опублікував. Автор історичного дослідження про розташування Тмутороканського князівства (1794).
Слід зазначити, що під час війни 1812 року при пожежі в Москві був втрачений примірник тексту «Слова о полку Ігоревім», який слугував основою для опублікованого Мусіним-Пушкіним його варіанта. Тому дотепер серед науковців тривають дискусії щодо оригінального походження та автентичності цієї пам'ятки давньоруської літератури.
Помер у м. Санкт-Петербург.
Джерела Редагувати
- С. І. Кот. Мусін-Пушкін Олексій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 137. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Примітки Редагувати
- ↑ Шаховская, Софья Алексеевна // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1905. — Т. 22. — С. 570–571.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Рудаков В. Е. Мусины-Пушкины // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XX. — С. 222–223.
- Білінський В. Країна Моксель, або Московія: історичне дослідження: у 3 кн. Кн.3/ Володимир Білінський. – 2-ге вид., виправл. і доповн. – Тернопіль: Богдан. – 320 с. ISBN 978-966-10-4195-9