Мескалін Мескалі н психоделік ентеоген алкалоїд з групи фенілетиламінів Систематична назва 2 3 4 5 триметоксифеніл етила

Мескалі́н — психоделік, ентеоген, алкалоїд з групи фенілетиламінів. Систематична назва — 2 — (3,4,5-триметоксифеніл)-етиламін. У невеликих кількостях міститься в кактусах роду Lophophora (Lophophora williamsii) і Trichocereus (Trichocereus pachanoi, Trichocereus peruviana), синтезується штучним шляхом з галової кислоти, також може бути синтезований з ваніліну. У більшості країн виробництво і розповсюдження мескаліну заборонено законом.

**Мескалін**
Систематична назва (IUPAC)
2-(3,4,5-trimethoxyphenyl)ethanamine
Ідентифікатори
Номер CAS	54-04-6
Код ATC
PubChem	4076
Хімічні дані
Формула	C₁₁H₁₇N O₃
Мол. маса	211.257 г/моль
SMILES	eMolecules & PubChem
Синоніми	3,4,5-trimethoxyphenethylamine
Фізичні дані
Т плавлення	183 °C (361 °F)
Фармакокінетичні дані
Біодоступність	?
Метаболізм	?
Період напіврозпаду	6 hours
Виділення	?
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності	C(США)
Лег. статус	Prohibited (S9) (AU) Schedule III (CA) Class A (UK) Schedule I (US)
Шляхи введення	Oral, Intravenous

Історія Редагувати

Мескалін природного походження у вигляді порошку

Про галюциногенні властивості деяких кактусів здавна знали індіанці різних племен і вживали ці рослини під час релігійних церемоній.

Вперше мескалін був отриманий з кактуса пейот 23 листопада 1897 німецьким хіміком Артуром Хеффтером. Пізніше, в 1919 році Ернст Спаз вперше синтезував мескалін хімічним шляхом.

Крім пейота, мескалін міститься також у кактусах Сан-Педро, які популярніші, ніж пейот, так як виростають швидше останнього.

У 1927 році в Німеччині було опубліковано першу наукову працю, присвячену ефектам мескаліну «Der Meskalinrausch»

У травні 1953 року Олдос Хакслі вперше пробує мескалін в дозуванні 400 мг і в 1954 році публікує есе «Двері сприйняття», що описує його експеримент.

У лабораторних умовах мескалін був синтезований американським хіміком російського походження Олександром Шульгіним. Опис синтезу, вплив речовини на людину та рекомендовані дозування він опублікував у своїй книзі PiHKAL.

Дозування та тривалість Редагувати

Середня доза для перорального застосування в мескаліну гідрохлориду становить 300 мг. Ефекти починають проявлятися через 45-60 хвилин після вживання. Пік активності триває близько 4 годин, після чого йде спад тривалістю 4 години. Сульфат мескаліну трохи менш активний при тій же дозі.

Ефекти Редагувати

Психотропні ефекти Редагувати

Галюцинації з відкритими очима
Галюцинації з закритими очима
Зміна розумового процесу
Ейфорія
Містичні переживання
Ірраціональність розумового процесу
Прискорення розумового процесу
Загальмованість дій

Побічні ефекти Редагувати

Запаморочення
Диспепсичні розлади (блювота)
Тахікардія
Розширення зіниць
Почуття спеки або холоду
Головний біль
Почуття тривоги
Сухість слизових оболонок
Сплутаність свідомості

У мистецтві Редагувати

У літературі Редагувати

Мескалін, отриманий з кактусів пейота (Lophophora williamsii) — одна з трьох психотропних речовин, до застосування яких вдався Дон Хуан під час навчання Карлоса Кастанеди, що описано в його книгах.
У своєму есе «Двері сприйняття» Олдос Хакслі описує свій перший експеримент з мескаліном.
У романі Олдоса Хакслі «Острів» жителі острова застосовують препарат для «звільнення свого Я і пізнання істинної природи речей».
У своїх книгах, наприклад, у «Безнадія» і «регулятора», а також циклі «Темна Вежа» — «Стрілець» С. Кінг часто згадує і описує застосування цього препарату.
У книзі Хантера Томпсона «Страх і відраза в Лас-Вегасі» головні герої постійно вживали мескалін.
У книзі Роберта Шеклі «Подорож Джоеніса» причиною всіх пригод, що випали на долю головного героя, був мескалін.
У книзі «Механічний апельсин» Ентоні Берджесса згадується напій «молоко-плюс», одним із складових якого може бути мескалін (synthemesc), і, власне, описується його дію.
У книзі Рю Муракамі «Всі відтінки блакитного» одне з численних психотропних речовин, вживаних героями книги, — мескалін.
У книзі французького поета Анрі Мішо «Жалюгідне диво. Мескалін» (фр. Misérable miracle (La mescaline), 1972) детально описано вплив мескаліну на людину. Мішо переказує свої безпосередні враження й самопочуття, ілюструючи оповідь численними малюнками, зробленими під час дії мескаліну.
Французький письменник і видавець Жан Полан написав есе про власний досвід вживання мескаліну «Rapport sur une expérience» (опубліковано в повному зібранні творів).
Французька поетеса Едіт Буассоне видала книжку «Mescaline» (La NRF, 1955)

У кіно і на телебаченні Редагувати

Мескалін брали герої фільму «Страх і ненависть у Лас-Вегасі», «Beverli Hillz 90210 Нове покоління» (1 сезон 19 серія)".
Дія мескаліну зачіпається у фільмі «Доміно». Головним героям в каві був підсипаний мескалін. У фільмі був відтворений мескаліновий трип.
У шостому сезоні серіалу «Клан Сопрано» герой фільму вживав «пейот» в Лас-Вегасі.
Мескалін крадуть у першому сезоні серіалу «Вулиці розбитих ліхтарів».
Герої фільму «99 франків» (2007) беруть суміш «датура-мескалін» купивши його у вуличного торговця в Маямі, водіння машини в такому стані призводить до сумних наслідків (у першому варіанті кінцівки).
У фільмі «Матриця», Джої (друг дівчини з татуюванням у вигляді білого кролика) пояснює мескаліном відчуття, описане Нео як «ти не знаєш точно, ти спиш чи не спиш».
У мультсеріалі «Аватар — Легенда про Аанге» в одній із серій, що оповідають про подорож героїв по пустелі, Сокка випиває сік кактуса й два дні страждає від галюцинацій.
У мультфільмі «Бівис і Батт-Хед обробляють Америку» головні герої в пустелі з'їдають «пейот».
У фільмі «Фанати» головні герої самі того не знаючи вжили мескалін з індіанцем на прізвисько Вождь.
У фільмі «Мрець» індіанець на ім'я Ніхто вживає кактус і бачить череп головного героя.
У фільмі «Без обличчя» головним способом розслаблення Кастора Троя є порошок мескаліну, розведений у воді.
У фільмі "Дорз / The Doors" Джим Моррісон вживав кактус пейот

Див. також Редагувати

Пейотна пісня

Посилання Редагувати

Erowid
Синтез мескаліну^{[недоступне посилання з липня 2019]}