Мента́льність, менталіте́т (від лат. mens (mentis) — спосіб мислення, склад душі) — сприйняття та тлумачення світу, що поширене в певній спільноті та виражається в її соціокультурних феноменах. Ментальність визначається архетипами та стереотипами культури цієї спільноти.
Етимологія Редагувати
Слово «ментальність» походить від латинського «mens» чи «mentis», що означає будь-який духовний процес чи явище. Французькою і англійською похідне від нього «mental» означає те, що діється винятково в розумі, без зовнішніх проявів.
Підходи до визначення Редагувати
У франкомовній літературі ментальність визначається як сукупність інтелектуальних навичок, вірувань, характерних для думки колективу і властивих кожному з його членів; або як стан духу кого-небудь. Англійські словники дуже широко трактують ментальність: як здатність мислення, інтелект; склад розуму; умонастрій.
Ймовірно, вперше поняття «менталітет» вжив американський есеїст, поет і філософ Ральф Емерсон у 1856 році. Широкого вжитку в культурі й науці поняття набуло з 20-х рр. XX ст., передусім у Франції. Зокрема, його використовував Марсель Пруст у третьому томі його епопеї «У пошуках втраченого часу» (1921).
У 1922 році вийшла праця Люсьєна Леві-Брюля «Примітивна ментальність», де він аналізував різницю способів мислення австралійських і африканських племен з європейськими народами. Анрі Лефевр у 30-х рр. виокремив поняття колективної та індивідуальної ментальності як визначених передусім біологічно передумов людського мислення. Систематичне дослідження ментальності розпочалося на початку 40-х р. XX ст., де ментальність розглядається як спосіб бачення історії, конкретно-історична форма «колективного неусвідомленого». Левафр пов'язував поняття ментальності з іншим своїм поняттям — «ментальне спорядження» чи «розумова озброєність» — притаманний кожній цивілізації власний психологічний апарат, що відповідає потребам певної епохи.
Часто, за зразком французького соціолога та філософа П'єра Бурдьє, чи німецького історика Мартіна Діґенса, ментальністю називають усталений спосіб мислення або ж «автоматизм думки». Такі характеристики близькі до понять «національної ментальності» чи «національної психології». Фундаментальною в такому сенсі стала праця Вільгельма Вундта «Психологія народів» (1900—1920), де доводилося, що нації відрізняються не лише за умовами проживання, а й за духовним складом, що виражається у їхній культурі.
Ментальність українського народу Редагувати
Михайло Грушевський вважав, що українці мають західний тип ментальності, хоча він не відкидав і ролі східних впливів. Так, зі східних рис української ментальності виражені вірність традиціям, патерналізм, колективізм, переважання почуттів над інтелектом, ліризм. Характерною рисою менталітету українців є ідея рівності на неприпустимості насилля влади, що виражається у раптових спротивах насильству. Водночас у мирний час українці політично пасивні, схильні до примирення з негативними явищами та заниженої самооцінки.
Активність, яскраво виражені волелюбність, демократизм, несприйняття диктатури, пріоритет чоловіка почали фіксуватися та закріплюватися в української ментальності з появою феномена оригінального етносоціального утворення — козацтва.
Українцям характерне обстоювання особистої свободи і яскраво виявлений індивідуалізм. Це спричинювало те, що українці не завжди адекватно відповідали на виклики історії, їх органічне прагнення до волі не було реалізоване в минулому.
Головними історичними чинниками, що зумовили менталітет українців, стали прийняття християнства на Русі (і в перспективі багатоконфесійність), тривала відсутність власної державності з козаччиною як захисницею національних інтересів, та перебування під тоталітарними режимами.
Див. також Редагувати
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Ментальність |
Примітки Редагувати
- Ментальність // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- Менталітет // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Шинкарук В.І. (2002). Ментальність / Філософський енциклопедичний словник. с. 369–370.
- ↑ . Інститут філософії імені Г.С. Сковороди. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
- ↑ Литвин В.М.; Гусєв В.І.; Слюсаренко А.Г. (2002). Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. с. 237–238.
- Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект: Навчальний посібник / Лозко Г. — К.: АртЕК, 2001.- 304 c.
- Гетманов, О. О. (25 травня 2018). (укр.). Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. с. 183–184. Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
- ↑ . esu.com.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
- Калакура, Я. С. (2017). Ментальний вимір української цивілізації. Київ. ISBN 978-966-11-0879-9. OCLC 1019651944.
Література Редагувати
- Попович М. Проблеми теорії ментальності / відп. ред. М. В. Попович. К.: Наук. думка, 2006. 407 с.
- Український менталітет: ілюзії — міфи — реальність / О. Стражний. — Вид. 2-е. — Київ: Дух і Літера, 2017. — 456 с. — ISBN 966-378-532-5.
- Українська ментальність. Джерела становлення: [монографія] / А. К. Бичко. — К. : Освіта України, 2014. — 196 с. — ISBN 617-7111-36-7.
Посилання Редагувати
- Mentality [ 7 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Кембриджський словник англійської мови(англ.)(рос.)
- К. Ю. Галушко. Ментальність, менталітет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 615. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Ментальність // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 28—29.
- Ментальність // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Упор. Ю. І. Римаренко та ін. — Київ: Генеза, 1996. — С. 91—92.
- С. Кримський, В. Заблоцький. Ментальність // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 369—370. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Бойченко І. Ментальність // Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. посіб / В. М. Литвин, В. І. Гусєв, А. Г. Слюсаренко та ін. — К.: «Вища школа», 2002. — С. 237—239.
- Проблеми теорії ментальності [ 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. / Відповідальний редактор академік НАН України М. В. Попович. / K., Наукова думка, 2006. — 408 с.
- Попович М. В.. Теорія ментальності [ 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Проблеми теорії ментальності, с. 3—28.
- Попович М. В.. Українська національна ментальність [ 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Проблеми теорії ментальності, с. 232—270.
- Кримський С. Б.. Архетипи української ментальності [ 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Проблеми теорії ментальності, с. 273—299.
- Возьний, К. З. Економічна поведінка людини та її ментальні мотиви [ 15 березня 2020 у Wayback Machine.] / К. З. Возьний // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 5 (95). — С. 3-15.
- Мирослав Попович. Проблема ментальності [ 18 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Лекція у Київському будинку вчених 24 березня 2010 року (Polit.Ua).
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |