www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мельниченко Володимир Юхимович У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем Мельниченко Володи мир Юхи мович

Мельниченко Володимир Юхимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Мельниченко.

Володи́мир Юхи́мович Мельниче́нко (* 20 лютого 1946) — український історик, публіцист. Доктор історичних наук (1987). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Лауреат Шевченківської премії (2009). Генеральний директор Національного культурного центру України в Москві. Автор 30 книг з історичної та політичної проблематики та кількох сотень публіцистичних статей, у тому числі мистецтвознавчих.

Біографія Редагувати

Володимир Юхимович Мельниченко народився 20 лютого 1946 року в місті Хашурі Грузинської РСР. 1949 року разом із батьками повернулися в Україну. Родина Мельниченка оселилася в рідному селі Медвин Богуславського району Київської області. У 1952–1963 роках Мельниченко навчався в Медвинській середній школі. Закінчивши її, вступив на історичний факультет Київського університету.

У студентські та аспірантські роки Мельниченко опублікував близько 100 статей у часописах, виявивши публіцистичний і науковий хист. Двічі ставав лауреатом всесоюзних конкурсів студентських наукових робіт.

1968 року закінчив університет і відразу продовжив навчання в аспірантурі кафедри історії КПРС, якою керував професор Олекса Бородін. Темою кандидатської дисертації Володимира Мельниченка стала діяльність чужоземних інтернаціоналістів в Україні під час громадянської війни. Із цієї проблеми опублікував низку статей, зокрема в літературно-художніх виданнях.

Улітку 1971 року Володимир Мельниченко перейшов на посаду молодшого наукового співробітника Інституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС.

1972 року захистив кандидатську дисертацію. Згодом Володимир Мельниченко був призваний до армії. Повернувшись до Інституту, опублікував низку наукових і публіцистичних статей, а також видав книжку про відому французьку інтернаціоналістку Жанну Лябурб. Згодом вийшла монографія за темою кандидатської дисертації.

Від 1976 року Володимир Мельниченко працював у секторі суспільних наук відділу науки й навчальних закладів ЦК Компартії України — інструктором, консультантом (від 1978 року), завідувачем сектору (від 1983 року).

1986 року Володимир Юхимович видав ґрунтовну монографію про інтернаціональне згуртування трудящих у роки громадянської війни, а наступного року захистив на цю тему докторську дисертацію. Із липня 1987 року він працював заступником директора Інституту історії партії при ЦК Компартії України. Вчений виступив у пресі з низкою публікацій про корінну перебудову історичної науки, залучення дослідників до вивчення нових архівних матеріалів, які довгий час були закритими в партійних сховищах.

Навесні 1989 року Володимира Мельниченка призначили завідувачем сектору історичних наук ідеологічного відділу ЦК КПРС. На початку 1991 року Володимир Юхимович покинув апарат ЦК КПРС і очолив Центральний музей Володимира Ілліча Леніна в Москві.

Після серпневих подій 1991 року музей, який входив до системи ЦК КПРС, залишився без фінансування. Нова російська влада мала намір будь-що його закрити. Колектив вирішив боротися. Тож було створено нову структуру: Історико-культурний центр — музей Леніна. Співробітники обрали директором Володимира Мельниченка, який перевів установу на госпрозрахунок. У лютому 1992 року він виступив у пресі із заявою: «Колектив бере на себе всю відповідальність за долю музею, фінансове забезпечення його подальшої життєдіяльності, збереження та експонування фондових колекцій, їх цілісність і неподільність». Російська влада відкинула пропозицію створити на базі ленінської експозиції музей політичної історії Росії. У жовтні 1993 року Борис Єльцин видав остаточне розпорядження про закриття музею.

1993 року великий науковий та громадський резонанс мала книга В. Мельниченка «Феномен і фантом Леніна». Вона буквально зруйнувала радянське фантомне сприйняття Леніна як політика й людини. Згодом учений видав першу у світовій історіографії книгу про приватне життя вождя. 2000 року вона вийшла в Токіо японською мовою. Водночас японське видавництво замовило Володимиру Мельниченку книгу «Ленін і Японія», що побачила світ наступного року. Ленінознавчі дослідження Мельниченко закінчив ґрунтовною монографією про особисті стосунки Леніна та Інеси Арманд.

Від 2001 року й до 15 липня 2015 року (за датою контракту) Володимир Мельниченко — генеральний директор культурного центру України в Москві. На початку 2016 р. експрезиденти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма й Віктор Ющенко звернулися до тогочасного президента України Петра Порошенка з проханням відновити Володимира Мельниченка на посаді директора культурного центру України в Москві.

11 квітня 2003 року його обрано членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України (відділення теорії та історії педагогіки) .

2 березня 2009 року Володимиру Мельниченку присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка — за документально-публіцистичні книги «Тарас Шевченко: „Моє перебування в Москві“» та «„На славу нашої преславної України“ (Тарас Шевченко і Осип Бодянський)» .

Вибрані твори Редагувати

Володимир Мельниченко автор 30 монографій, присвячених життю та творчості Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Осипа Бодянського, Михайла Максимовича, Михайла Щепкіна, Михайла Грушевського, Богдана Ступки, а також – діяльності Культурного центру України в Москві.

  • Гоголівська Москва: авторська енциклопедія-хроноскоп. – Москва: ОЛМА Медиа Групп, 2011. Стор. 830.
  • Михайло Грушевський: Я оснувався в Москві, Арбат 55. – Москва: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. Стор. 445.
  • На славу нашої преславної України (Тарас Шевченко і Осип Бодянський). – М.: ОЛМА Медиа Групп, 2008. Стор. 560.
  • Тарас Шевченко і Михайло Грушевський на Старому Арбаті / В. Мельниченко; Медіагруп ОЛМА. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2006. Стор. 653. ISBN 5-224-05511-3.
  • Тарас Шевченко: "Моє перебування в Москві". – М.: ОЛМА Медиа Групп, 2007. Стор. 509: іл., карти. ISBN 978-5-373-008884.
  • Шевченківська Москва: авторська енциклопедія-хроноскоп. – Москва: ОЛМА Медіа Групп, 2009. Стор. 487.
Про нього Редагувати
  • Мої духовні криниці: статті та інтерв'ю XXI століття. Упорядник В.А. Стеценко. - Київ:Либідь, 2019. Стор. 748. У книзі представлено близько 150 статей та інтерв’ю Володимира Мельниченка.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. . Національний культурний центр України в Москві. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 6 травня 2014. 
  3. . Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 15 лютого 2016. 
  4. . Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 8 березня 2009. 
  5. . Архів оригіналу за 29 травня 2009. Процитовано 8 березня 2009. 

Джерела та література Редагувати

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Це незавершена стаття про українського історика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Melnichenko Volodi mir Yuhi movich Melniche nko 20 lyutogo 1946 ukrayinskij istorik publicist Doktor istorichnih nauk 1987 Zasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini 2004 Laureat Shevchenkivskoyi premiyi 2009 Generalnij direktor Nacionalnogo kulturnogo centru Ukrayini v Moskvi 2 Avtor 30 knig z istorichnoyi ta politichnoyi problematiki ta kilkoh soten publicistichnih statej u tomu chisli mistectvoznavchih Melnichenko Volodimir YuhimovichNarodivsya 20 lyutogo 1946 1946 02 20 77 rokiv HashuriKrayina SRSR UkrayinaDiyalnist politik istorik publicistAlma mater Istorichnij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa ShevchenkaGaluz istoriya 1 i publicistika 1 Naukovij stupin Doktor istorichnih naukNagorodi Zmist 1 Biografiya 2 Vibrani tvori 2 1 Pro nogo 3 Primitki 4 Dzherela ta literatura 4 1 Literatura 5 PosilannyaBiografiya RedaguvatiVolodimir Yuhimovich Melnichenko narodivsya 20 lyutogo 1946 roku v misti Hashuri Gruzinskoyi RSR 1949 roku razom iz batkami povernulisya v Ukrayinu Rodina Melnichenka oselilasya v ridnomu seli Medvin Boguslavskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti U 1952 1963 rokah Melnichenko navchavsya v Medvinskij serednij shkoli Zakinchivshi yiyi vstupiv na istorichnij fakultet Kiyivskogo universitetu U studentski ta aspirantski roki Melnichenko opublikuvav blizko 100 statej u chasopisah viyavivshi publicistichnij i naukovij hist Dvichi stavav laureatom vsesoyuznih konkursiv studentskih naukovih robit 1968 roku zakinchiv universitet i vidrazu prodovzhiv navchannya v aspiranturi kafedri istoriyi KPRS yakoyu keruvav profesor Oleksa Borodin Temoyu kandidatskoyi disertaciyi Volodimira Melnichenka stala diyalnist chuzhozemnih internacionalistiv v Ukrayini pid chas gromadyanskoyi vijni Iz ciyeyi problemi opublikuvav nizku statej zokrema v literaturno hudozhnih vidannyah Ulitku 1971 roku Volodimir Melnichenko perejshov na posadu molodshogo naukovogo spivrobitnika Institutu istoriyi partiyi pri CK Kompartiyi Ukrayini filialu Institutu marksizmu leninizmu pri CK KPRS 1972 roku zahistiv kandidatsku disertaciyu Zgodom Volodimir Melnichenko buv prizvanij do armiyi Povernuvshis do Institutu opublikuvav nizku naukovih i publicistichnih statej a takozh vidav knizhku pro vidomu francuzku internacionalistku Zhannu Lyaburb Zgodom vijshla monografiya za temoyu kandidatskoyi disertaciyi Vid 1976 roku Volodimir Melnichenko pracyuvav u sektori suspilnih nauk viddilu nauki j navchalnih zakladiv CK Kompartiyi Ukrayini instruktorom konsultantom vid 1978 roku zaviduvachem sektoru vid 1983 roku 1986 roku Volodimir Yuhimovich vidav gruntovnu monografiyu pro internacionalne zgurtuvannya trudyashih u roki gromadyanskoyi vijni a nastupnogo roku zahistiv na cyu temu doktorsku disertaciyu Iz lipnya 1987 roku vin pracyuvav zastupnikom direktora Institutu istoriyi partiyi pri CK Kompartiyi Ukrayini Vchenij vistupiv u presi z nizkoyu publikacij pro korinnu perebudovu istorichnoyi nauki zaluchennya doslidnikiv do vivchennya novih arhivnih materialiv yaki dovgij chas buli zakritimi v partijnih shovishah Navesni 1989 roku Volodimira Melnichenka priznachili zaviduvachem sektoru istorichnih nauk ideologichnogo viddilu CK KPRS Na pochatku 1991 roku Volodimir Yuhimovich pokinuv aparat CK KPRS i ocholiv Centralnij muzej Volodimira Illicha Lenina v Moskvi Pislya serpnevih podij 1991 roku muzej yakij vhodiv do sistemi CK KPRS zalishivsya bez finansuvannya Nova rosijska vlada mala namir bud sho jogo zakriti Kolektiv virishiv borotisya Tozh bulo stvoreno novu strukturu Istoriko kulturnij centr muzej Lenina Spivrobitniki obrali direktorom Volodimira Melnichenka yakij pereviv ustanovu na gosprozrahunok U lyutomu 1992 roku vin vistupiv u presi iz zayavoyu Kolektiv bere na sebe vsyu vidpovidalnist za dolyu muzeyu finansove zabezpechennya jogo podalshoyi zhittyediyalnosti zberezhennya ta eksponuvannya fondovih kolekcij yih cilisnist i nepodilnist Rosijska vlada vidkinula propoziciyu stvoriti na bazi leninskoyi ekspoziciyi muzej politichnoyi istoriyi Rosiyi U zhovtni 1993 roku Boris Yelcin vidav ostatochne rozporyadzhennya pro zakrittya muzeyu 1993 roku velikij naukovij ta gromadskij rezonans mala kniga V Melnichenka Fenomen i fantom Lenina Vona bukvalno zrujnuvala radyanske fantomne sprijnyattya Lenina yak politika j lyudini Zgodom uchenij vidav pershu u svitovij istoriografiyi knigu pro privatne zhittya vozhdya 2000 roku vona vijshla v Tokio yaponskoyu movoyu Vodnochas yaponske vidavnictvo zamovilo Volodimiru Melnichenku knigu Lenin i Yaponiya sho pobachila svit nastupnogo roku Leninoznavchi doslidzhennya Melnichenko zakinchiv gruntovnoyu monografiyeyu pro osobisti stosunki Lenina ta Inesi Armand Vid 2001 roku j do 15 lipnya 2015 roku za datoyu kontraktu Volodimir Melnichenko generalnij direktor kulturnogo centru Ukrayini v Moskvi Na pochatku 2016 r eksprezidenti Ukrayini Leonid Kravchuk Leonid Kuchma j Viktor Yushenko zvernulisya do togochasnogo prezidenta Ukrayini Petra Poroshenka z prohannyam vidnoviti Volodimira Melnichenka na posadi direktora kulturnogo centru Ukrayini v Moskvi 3 11 kvitnya 2003 roku jogo obrano chlenom korespondentom Akademiyi pedagogichnih nauk Ukrayini viddilennya teoriyi ta istoriyi pedagogiki 4 2 bereznya 2009 roku Volodimiru Melnichenku prisudzheno Nacionalnu premiyu Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka za dokumentalno publicistichni knigi Taras Shevchenko Moye perebuvannya v Moskvi ta Na slavu nashoyi preslavnoyi Ukrayini Taras Shevchenko i Osip Bodyanskij 5 Vibrani tvori RedaguvatiVolodimir Melnichenko avtor 30 monografij prisvyachenih zhittyu ta tvorchosti Tarasa Shevchenka Mikoli Gogolya Osipa Bodyanskogo Mihajla Maksimovicha Mihajla Shepkina Mihajla Grushevskogo Bogdana Stupki a takozh diyalnosti Kulturnogo centru Ukrayini v Moskvi Gogolivska Moskva avtorska enciklopediya hronoskop Moskva OLMA Media Grupp 2011 Stor 830 Mihajlo Grushevskij Ya osnuvavsya v Moskvi Arbat 55 Moskva OLMA PRESS 2005 Stor 445 Na slavu nashoyi preslavnoyi Ukrayini Taras Shevchenko i Osip Bodyanskij M OLMA Media Grupp 2008 Stor 560 Taras Shevchenko i Mihajlo Grushevskij na Staromu Arbati V Melnichenko Mediagrup OLMA M OLMA PRESS 2006 Stor 653 ISBN 5 224 05511 3 Taras Shevchenko Moye perebuvannya v Moskvi M OLMA Media Grupp 2007 Stor 509 il karti ISBN 978 5 373 008884 Shevchenkivska Moskva avtorska enciklopediya hronoskop Moskva OLMA Media Grupp 2009 Stor 487 Pro nogo Redaguvati Moyi duhovni krinici statti ta interv yu XXI stolittya Uporyadnik V A Stecenko Kiyiv Libid 2019 Stor 748 U knizi predstavleno blizko 150 statej ta interv yu Volodimira Melnichenka Primitki Redaguvati a b Czech National Authority Database d Track Q13550863 Spivrobitniki Centru Nacionalnij kulturnij centr Ukrayini v Moskvi Arhiv originalu za 6 travnya 2014 Procitovano 6 travnya 2014 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 16 lyutogo 2016 Procitovano 15 lyutogo 2016 Chleni korespondenti Akademiyi pedagogichnih nauk Ukrayini Arhiv originalu za 12 chervnya 2010 Procitovano 8 bereznya 2009 Ukaz Prezidenta Ukrayini 117 2009 Pro prisudzhennya Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka Arhiv originalu za 29 travnya 2009 Procitovano 8 bereznya 2009 Dzherela ta literatura RedaguvatiR Ya Pirig Melnichenko Volodimir Yuhimovich Arhivovano 15 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 601 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Literatura Redaguvati Hodimo dalshe dalshe slava a slava zapovid moya Golos Prosviti 2009 Chislo 7 Pirig R Ya Do 60 richchya doktora istorichnih nauk chlena korespondenta APN Ukrayini V Yu Melnichenka Hronika naukovogo zhittya nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Posilannya RedaguvatiMelnichenko Volodimir Yuhimovich ESU Melnichenko Volodimir Yuhimovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 146 147 nbsp Ce nezavershena stattya pro ukrayinskogo istorika Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Melnichenko Volodimir Yuhimovich amp oldid 40739664