Марія Олександрівна Гессен (нар. 13 січня 1967, Москва) — російська та американська журналістка, письменниця, колишня директорка російської служби «Радіо Свобода», авторка низки книг, активістка ЛГБТ-руху.
Гессен Марія Олександрівна | |
---|---|
рос. Мария Гессен | |
Народився | 13 січня 1967 (57 років) Москва, СРСР |
Країна | СРСР Росія США |
Місце проживання | Нью-Йорк |
Діяльність | журналіст, письменник, активіст, перекладач, політичний активіст |
Alma mater | СШ №57 (Москва)d |
Заклад | Емгерстський коледж |
Мова творів | російська і англійська |
Батько | Alexander Borisovich Gessend |
Мати | Yelena Samuilovna Minkinad |
Брати, сестри | Keith Gessend |
Нагороди | |
| |
Гессен Марія Олександрівна у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народилася в Москві у єврейській родині. Батько Олександр Борисович Гессен (нар. 1944) — програміст, згодом підприємець (другим шлюбом з 1999 року одружений з актрисою Тетяною Веселовою). Мати Олена Самуїлівна Мінкіна (1942—1992) — перекладачка та літературна критикиня. Її бабуся за батьком, Естер Яківна Гольдберг (у заміжжі Гессен; 1923—2014) — перекладачка та мемуаристка, працювала в журналі «Радянська література», вдова Бориса Арнольдовича Гессена (1919—1980), сина пушкініста А.І. Гессена. Її бабуся по матері, Розалія Моїсеївна Солодовник (1920—2015) — за освітою вчителька історії, в післявоєнні роки працювала цензоркою телеграм на Центральному телеграфі в Москві, пізніше перекладачка художньої прози з англійської та німецької мов; вдова загиблого на фронті лейтенанта Самуїла Львовича Мінкіна (1919—1942).
1981 року емігрувала з батьками до США, там навчалася на архітектора, але не закінчила освіту, 1991 року повернулася до Москви. З 1993 оселилася в Москві. Її брат Кіт Гессен (нар. 1975) також прозаїк та журналіст. Є також молодший брат Данило (нар. 2000).
У січні 2004 року у Гессен було виявлено мутацію в гені BRCA1 (англ. breast cancer — рак грудей, через яку ген не міг виконувати своєї функції — зупиняти безконтрольне розмноження клітин тканини молочної залози, яке за наявності мутації починається рано чи пізно в 87% випадків, розвивається швидко і закінчується смертю. Її мати померла в 49 років, тітка — в 52. У серпні 2005 Гессен була зроблена операція з видалення грудей у зв'язку з генетичною схильністю до раку грудей, про що (і про соціальне значення генетики) в 2008 вона написала книгу..
Пише як російською, так і англійською мовами, її статті публікувалися в США у виданнях The New Republic, New Statesman, Granta і Slate, в Росії — в журналах «Новий час», «Підсумки», «Великое місто», «Прапор». У 2000—2001 роках Гессен очолювала корпункт американського тижневика US News & World Report. Була керівницею порталу Політ.ру (2002—2003), заступницею головного редактора журналу «Велике місто» (2004—2005), головною редакторкою журналу «Gala» в Росії (2007—2008), однією з головних редакторок проєкту «Сноб» (2008—2011).У 2011 році повідомлялось, що Гессен написала книгу англійською мовою під назвою «Людина без обличчя: неймовірне сходження Володимира Путіна» (англ. The Man Without a Face: The Unlikely Rise of Vladimir Putin)Riverhead Books[en] в США.
19 травня 2013 року Гессен заявила про намір покинути Росію і переїхати до Нью-Йорка з міркувань безпеки.
З 2014 року Гессен публікувалася в журналі The New Yorker. 2017 року вона стала його штатною авторкою. Запрошена професорка політології в Емгерському коледжі (2017—2018). Викладає також на відділенні російських та східноєвропейських досліджень Оберлінського коледжу.
Особисте життя та погляди ред.
Маша Гессен не приховує своєї гомосексуальності і виступає за захист прав сексуальних меншин. Небінарна особа. Виховує трьох дітей (один усиновлений та двоє рідних). Син Вова (1997 року народження) був усиновлений у Калінінграді. Дочка Йолка (2001 року народження) – рідна дочка Маші. Під час декретної відпустки Марія поїхала народжувати до США.
У 1990-х роках Марія Гессен була однією з провідних ЛГБТ-активісток Росії. Разом з Євгенією Дебрянською вона брала участь в організації всеросійської ЛГБТ-організації «Трикутник», брала участь у боротьбі за відміну кримінальної статті, яка переслідує геїв. Гессен продовжує виступати за права ЛГБТ, зокрема вона виступає проти законів про заборону «пропаганди гомосексуалізму».
У 2004 році в США був зареєстрований шлюб Маші Гессен з громадянкою Росії Світланою Генераловою (більш відомою як Свеня Генералова), яка п'ять років пропрацювала в громадських організаціях геїв і лесбійок, потім займалася вдома з дітьми, фотографиня, робила фотографії для редагованого Машею Гессен журналу «Snob» та журналу московської єврейської громади «Лехаїм», а також для інтернет-видань; має також спеціальність будівельниці. Другий шлюб був зареєстрований із Дар'єю Орєшкіною, картографинею та графічною дизайнеркою, кандидаткою географічних наук (2006).
В інтерв'ю Карену Шаіняну, опублікованому в YouTube 18 лютого 2020 року, Маша Гессен вперше в російськомовному просторі зробила камінг-аут як небінарна персона і заявила, що вже кілька років приймає гормональну замісну терапію на основі препаратів тестостерону. В англомовному просторі Гессен використовує займенники they/them.
Критика ред.
Аналізуючи статтю Гессен The Dying Russians від 2 вересня 2014 року, журналіст Forbes Марк Адоманіс приходить до висновку, що стаття «засмічена фактологічними помилками» (littered with factual errors). На думку Адоманіса, після прочитання статті Гессен у людини, яка не є фахівцем, «може скластися хибна картина про демографію Росії».
Бібліографія ред.
Марія Гессен – авторка понад десятка книг, серед яких популярність набули «Довершена строгість» (про математику Григорія Перельмана, 2009), «Людина без обличчя: Неймовірний зліт Володимира Путіна» (2012) та «Слова зруйнують цемент: Пристрасті за Pussy Riot»). Всі її книги були написані англійською мовою, деякі перекладені рядом іноземних мов. Книга про Путіна вийшла також у форматі аудіокниги, де текст читає канадська актриса Джастін Ейр (англ. Justine Eyre).
У 2017 році була удостоєна Національної книжкової премії за книгу The Future Is History: How Totalitarianism Reclaimed Russia (Майбутнє — це історія: як тоталітаризм знову завоював Росію). Лауреатка Премії Хелен Бернштейн у галузі журналістики (2018).
Статті ред.
- Masha Gessen. Russia's Conquering Zeros // The Wall Street Journal : newspaper. — 2009. — . — 11.
Книги ред.
- Masha Gessen. The Rights of Lesbians and Gay Men in the Russian Republic. — International Gay & Lesbian Human Rights Comm, 1993. — С. 60. — ISBN 9781884955136.
- Half a Revolution: Contemporary Fiction by Russian Women / Masha Gessen. — Cleis Press[en], 1995. — С. 269. — ISBN 9781573440066.
- Masha Gessen. Dead Again: The Russian Intelligentsia after Communism. — Verso, 1997. — С. 211. — ISBN 9781859841471.
- Masha Gessen. Ester and Ruzya: How My Grandmothers Survived Hitler's War and Stalin's Peace. — Bloomsbury Publishing PLC, 2004. — С. 320. — ISBN 9780747564096. (переиздана в 2005 году под названием «Two Babushkas»)
- Masha Gessen. Blood Matters: From Inherited Illness to Designer Babies, How the World and I Found Ourselves in the Future of the Gene. — Houghton Mifflin Harcourt[en], 2008. — С. 336. — ISBN 9780151013623. (a New York Times Notable Book of the year, переиздана издательством Granta Books под названием «Blood Matters: A Journey Along the Genetic Frontier»)
- Masha Gessen. Perfect Rigor: A Genius and the Mathematical Breakthrough of the Century. — Houghton Mifflin Harcourt[en], 2009. — С. 256. — ISBN 978-0151014064.; в переводе на русский язык: Совершенная строгость. — М.: Астрель: Corpus, 2011. — 272 с. — ISBN 978-5-271-33232-6
- Masha Gessen. The Man Without a Face: The Unlikely Rise of Vladimir Putin. — New York : Riverhead Books, 2012. — ISBN 9781594488429.
- Masha Gessen. Words Will Break Cement: The Passion of Pussy Riot. — Riverhead Hardcover[en], 2014. — С. 320. — ISBN 978-1-59463-219-8.
- Masha Gessen. The Brothers: The Road to an American Tragedy. — Penguin, 2015. — С. 290.
- Masha Gessen. Where the Jews Aren't: The Sad and Absurd Story of Birobidzhan, Russia's Jewish Autonomous Region. — Random House & Schocken, 2016. — С. 192.
- Masha Gessen. The Future Is History: How Totalitarianism Reclaimed Russia. — Riverhead Books[en], 2017. — С. 400. — ISBN 978-1-59463-453-6. London: Granta Books, 2017. — National Book Award[en] (2017)
- Essay by Masha Gessen. Photography by Misha Friedman. Never Remember: Searching for Stalin's Gulags in Putin's Russia. — Columbia Global Reports, 2018. — С. 176. — ISBN 978-0-99772-296-3.
- Masha Gessen. Surviving Autocracy. — Riverhead Books, 2020. — С. 272. — ISBN 978-0-59318-893-4.
За редакцією та у перекладі Маші Гессен ред.
- Valeriia Narbikova . In the Here and There. Перекладається по Masha Gessen. Ardis, 1999. - 145 p.
- Gay Propaganda: Russian Love Stories. Edited by Masha Gessen. OR Books, 2014. - 224 p.; Російське видання - Історії кохання: пропаганда гомосексуалізму в Росії. OR Books, 2014. -289 с. - ISBN 978-1-939293-35-0
Примітки ред.
- Munzinger Personen
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ https://www.newyorker.com/news/q-and-a/why-masha-gessen-resigned-from-the-pen-america-board
- ↑ Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
- Маша Гессен подтверждает, что стала директором русской службы «Радио Свобода» — Интерфакс. оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 14 вересня 2012.
- Изменения на Радио Свобода. // svoboda.org. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 30 квітня 2013.
- Гессен Эстер Яковлевна. оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 14 листопада 2016.
- Ксения Старосельская «Без предвзятости». оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 25 травня 2012.
- Ester and Ruzya. оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 21 листопада 2014.
- . Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 27 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 29 квітня 2011.
- М. Гессен. Бегство от смерти, «Российская газета», 06.12.2007 [ 2011-11-05 у Wayback Machine.]
- Гессен, Мария — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)
- Маша Гессен написала биографию Путина, Lenta.ru, 24.10.2011. оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 4 лютого 2012.
- Журналистка Маша Гессен решила покинуть Россию | Forbes.ru, 22.05.2013. оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 23 травня 2013.
- Masha Gessen, political science. оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
- . Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 17 листопада 2017.
- Маша Гессен — стыдные вопросы про Америку / вДудь (ru-RU). Процитовано 20 вересня 2022.
- Russian Gay Activist’s Plea: ‘Get Us the Hell Out of Here’. оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
- ↑ Без семьи [ 2012-09-20 у Wayback Machine.]. Огонёк
- Маша Гессен: Борьба с гомосексуализмом возвращает нас в СССР [ 2012-02-10 у Wayback Machine.]. Телеканал «Дождь».
- Семья Генераловых (участники ОСВВП) [ 2012-02-12 у Wayback Machine.]. Эхо Москвы, 09.06.2002.
- Маша Гессен против закона «О пропаганде гомосексуализма» на YouTube
- Gessen, Masha [mashagessen] (23 червня 2020). I avoided the topic of pronouns for a while (Твіт). Процитовано 7 серпня 2020 — через Twitter.
- Маша Гессен: о Трампе, тестостероне и терроре. Youtube. оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 9 березня 2020.
- The Dying Russians. оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 8 вересня 2014.
- 8 Things Masha Gessen Got Wrong About Russian Demography [ 2021-10-15 у Wayback Machine.] // Forbes, 3.09.2014
- Адоманис: Маша Гессен не заметила, что население России растет [ 2014-09-08 у Wayback Machine.], 4.09.2014, RT
- Masha Gessen. The Man Without a Face: The Unlikely Rise of Vladimir Putin (Audio CD) / Narrator: Justine Eyre. — Blackstone Audiobooks, 1 Mar 2012. — ISBN 1455153125.
- Masha Gessen, Jesmyn Ward, Robin Benway and Frank Bidart win National Book Awards. оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
- . Архів оригіналу за 18 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.