| Мао Дунь | |
|---|---|
| Народився | 4 липня 1896[…] Тунсян, Jiaxing Fud, Zhejiangd, Династія Цін |
| Помер | 27 березня 1981[…] (84 роки) Пекін, КНР |
| Країна | КНР |
| Діяльність | перекладач, літературний критик, журналіст, письменник, політик, критик, історик літератури |
| Alma mater | Пекінський університет |
| Мова творів | путунгуа |
| Членство | Academic Division of Philosophy and Social Sciences of the Chinese Academy of Sciencesd |
| Партія | КПК |
| Батько | Shen Yongxid |
| Брати, сестри | Shen Zemind |
| Сайт: maodun.org | |
| | |
| Мао Дунь у Вікісховищі |
Мао Дунь (спрощ.: 茅盾; піньїнь: Máo Dùn), справжнє ім'я — Шень Яньбін (спрощ.: 沈雁冰; піньїнь: Shěn Yànbīng; 4 липня 1896 — 27 березень 1981) — китайський письменник і громадський діяч. У 1953—1981 роках — голова Спілки китайських письменників[ru]. З 1949 по 1964 рік — міністр культури КНР і заступник голови Всекитайської асоціації працівників літератури та мистецтва[ru].
Біографія Редагувати
Народився в 1896 році в поселенні Учжень повіту Тунсян Цзясинського повіту провінції Чжецзян.
Навчався на підготовчому відділенні Пекінського університету, з 1916 року працював у видавництві в Шанхаї. У 1920—1922 роках очолював журнал «Сяошо Юебао», був одним із засновників Товариства вивчення літератури в 1921 році. Під впливом Жовтневої революції в Росії взяв участь в русі 4 травня. У 1920 році вступив в комуністичний гурток в Шанхаї й брав участь в створенні КПК в 1921 році. До 1927 виступав як публіцист, літературознавець, критик і перекладач (перекладав на китайську мову західноєвропейську і російську літературу). Брав участь в північному поході сил Гоміньдану, поки Чан Кайші не розірвав відносини з комуністами, і Мао Дуню довелося шукати притулку в Японії. Повернувшись на батьківщину в 1930 році, він вступив в Лігу лівих письменників Китаю[ru].
У 1940 році змушений емігрувати в Гонконг. Потім брав активну участь в опорі японської агресії, а після перемоги КПК в громадянській війні в 1949 році був секретарем і міністром культури Мао Цзедуна до 1964 року. Піддавався переслідуванням в період культурної революції.
Творча діяльність Редагувати
Автор книг «Вивчення персонажів» (1925), «Китайська міфологія» (1925), «Вступ до вивчення прози» (1928) і ряду інших, в тому числі двох книг, написаних після поїздки в СРСР (1946—1947) — «Бачене і почуте в СРСР» (1948) і «Бесіди про Радянський Союз» (1949) [4]. Визначав свій метод як «натуралізм». До натуралістів зараховував Л. М. Толстого та А. П. Чехова. Ввів в китайську літературу «потік свідомості» (роман «Розпад»). Пропагував творчість Ернеста Хемінгуея, Томаса Манна, болгарського класика Івана Вазова.
екранізації Редагувати
- Весняні шовкопряди[ru] (1933)
- Лавка пана Ліня (1959)
- Північ (1981)
Пам'ять Редагувати
- Літературна премія Мао Дуня[ru]
- Будинок-музей Мао Дуня в Пекіні[ru]
- <span typeof="mw:Transclusion" data-mw="{"parts":[{"template":{"target":{"href":"Шаблон:Не перекладено","wt":"Не перекладено"},"params":{"1":{"wt":"Будинок-музей в Учжені"},"2":{"wt":"Будинок-музей в Учжені"},"3":{"wt":"ru"},"4":{"wt":"Дом-музей Мао Дуня (Учжэнь)"}}}}]}"></span>
Примітки Редагувати
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Mao Dun в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». 2014-04-01 (англ.)
- Мао Дунь на сайті IMDb (англ.)
Джерела та література Редагувати
Література Редагувати
- Мао Дунь. Лавка Ліня. М., Правда, 1955.
- Мао Дунь. Вибране / Упоряд. і вступ. ст. В. Сорокіна. Л., 1990.
- Сорокін В. Ф. Творчий шлях Мао Дуня. М., 1962.
Посилання Редагувати
- Мао Дунь // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 67.
- Сайт про Мао Дуня [ 1 липня 2020 у Wayback Machine.] (кит.)