Малиновий Клин (рос. Малиновый Клин) — неофіційна назва регіону компактного проживання українців на Кубані (Краснодарський край та західні терена Ставропольського краю Росії).
| Малиновий Клин | |
| Країна | Росія |
|---|---|
| Розташовується на водоймі | Кубань, Дон |
| Малиновий Клин у Вікісховищі |
| 90-75% 75-50% 50-25% | 25-10% 10-5% 5-2% |
В історичній етнографії Малиновим Клином називається східна частина української за складом населення Кубані, на відміну від Чорноморії, що розташована на узбережжі Чорного та Азовського морів. Чорноморія заселялася наприкінці XVIII ст. запорізькими козаками, які тепер відомі тут під назвою кубанських козаків. Малиновий Клин (Закубання і заселені українцями райони Ставропольського краю), заселявся у ХІХ ст. українськими селянами, подібно до того, як заселявся українцями Жовтий, Сірий і Зелений Клин.
Історія Редагувати
Утворився в період від кінця XVIII до кінця XIX століття внаслідок переселення спочатку запорозьких козаків, а потім — українських селян. Після ліквідації Запорозької Січі Григорієм Потьомкіним за наказом Катерини ІІ запорозьких козаків було розпущено. Але у зв'язку з назріванням війни між Російською імперією і Османською імперією, під провід якої перейшла частина козацтва, утворивши Задунайську Січ, імператорський уряд за ініціативою Григорія Потьомкіна зорганізував на початку 1787 року так зване Військо вірних козаків, що брало участь у російсько-турецькій війні на боці Російської імперії.
У 1788 його було перейменовано у Чорноморське козацьке військо. Чорноморські козаки заснували на Кубані 40 курінних селищ і дали їм ті ж назви, що мали курені на Запорозькій Січі. У наступні роки туди була переселена певна частина колишніх козаків, які після зруйнування Січі осіли на Катеринославщині та Херсонщині.
Осадники, тим не менш, уважали себе за українців («малоросів»), у деяких місцях зберігали мову пращурів, фольклор і традиції Запорозької Січі (виборність певних посад тощо). Навіть за переписами 1930-х рр. з українським народом самоідентифікувалося 62 % людності Краснодарського краю, але відтак через Голодомор та зросійщення частка жителів з російською самоідентифікацією збільшилася. Натепер 82 % Краснодарського краю вважають себе росіянами, чимало з яких досі говорять говірками Наддніпрянщини (відомих під загальною назвою «балачка») і відносять себе до неформального субетносу кубанських козаків.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Попок А. А. Малиновий Клин [ 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 471. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) [ 1 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Малий словник історії України
- Край, де козаки досі балакають. У пошуках української Кубані // «Історична правда», 10 грудня 2014 [ 18 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Білий Д. Д. Малиновий Клин. Нариси з історії українців Кубані. Київ: Товариство «Україна», 1994, 120 с.; (Електронна версія — [1] [ 4 липня 2018 у Wayback Machine.].)
- Білий Д. Д. Національно-культурний розвиток українців Кубані у 1921—1933 рр.;
- Білий Д. Д. Українці Кубані в 1792—1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.]. Донецьк: Східний видавничий дім, 2009, 544 с. ISBN 978-966-317-043-5.
| Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |