www.wikidata.uk-ua.nina.az

Майкл Блумфілд У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блумфілд Щодо інших людей з таким самим іменем та прізв

Майкл Блумфілд

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блумфілд.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Майкл Джон Блумфілд.

Майкл Бернард «Майк» Блумфілд (англ. Michael Bernard Bloomfield; 28 липня 1943 — 15 лютого 1981) — американський блюзовий гітарист і композитор, один з найвідоміших блюзменів 1960-х років.

Майкл Блумфілд
Michael Bernard Bloomfield
Зображення
Основна інформація
Дата народження 28 липня 1943(1943-07-28)
Місце народження Чикаго, Іллінойс, США
Дата смерті 15 лютого 1981(1981-02-15) (37 років)
Місце смерті Сан-Франциско, Каліфорнія, США
Причина смерті передозування ліків
Поховання Меморіальний парк Гілсайдd
Роки активності 1964–1981
Громадянство  США
Національність американські євреї
Професія
Освіта середня школа Нью-Трієраd і Cornwall Academyd
Інструменти
Жанри
Колективи
Співпраця
Лейбл
mikebloomfield.com

Блумфілд грав разом з багатьма видатними виконавцями, блюзовими легендами Чикаго і сприяв популяризації блюзу в середині 1960-х років. Він посів 22-е місце в списку «100 найкращих гітаристів усіх часів» за версією журналу Rolling Stone 2003 року і 42-е за версією цього ж журналу 2011 року. Майка Блумфілда обрано до Зали слави блюзу 2012 року особисто та 2015 року до Зали слави рок-н-ролу у складі гурту Paul Butterfield Blues Band.

Ранні роки ред.

Майк Блумфілд народився 28 липня 1943 в чиказькій єврейській родині Гарольда та Дороті Блумфілд. Гарольд Блумфілд був бізнесменом, разом зі своїм батьком та братом володів великою компанією з виробництва кухонного приладдя та аксесуарів Bloomfield Industries. Мати Майка, Дороті Кляйн, походила з артистичної родини, більшість членів якої була музикантами. Вона вчилась у драматичній школі, і, перш ніж вийти заміж 1940 року, працювала акторкою та моделлю.

Майк відвідував початкову школу Nettelhorst в Чикаго. В середині 50-х років родина перебралася до Гленко, багатого передмістя Чикаго, і хлопець пішов до Нью-Трірської середньої школи. На відміну від свого спортивного батька, Майк спортом не цікавився і був нонконформістом, тому в школі вважався аутсайдером. Коли йому виповнилося тринадцять, він отримав в подарунок гітару, впродовж року брав приватні уроки у перукаря своєї матері, гітариста-аматора Тоні Тенагліа і, за власними спогадами, два-три роки грав дуже погано поки не досяг певних успіхів.

В цей час він з друзями зібрав власний гурт, названий Hurricanes, на честь рок-гурту з Огайо Johnny and the Hurricanes, і грав на шкільних танцювальних вечірках. На шкільному шоу талантів 1959 року гурт, попри заборону керівництва школи, виконав рок-н-рольну пісню, внаслідок чого з Нью-Трірської школи Блумфілда вигнали. Далі він рік навчався в Корнуоллській академії в Массачусетсі, а потім повернувся до Чикаго, де останній рік середньої школи навчався у місцевій Central YMCA High School.

1957 року Блумфілд разом з другом, Рубі Роєм, побачив виступ фолк-блюзового співака Джоша Уайта і почав відвідувати блюзові клуби чиказького Саутсайду. Він слухав та знайомився з відомими чорними блюзменами Хауліном Вулфом, Мадді Вотерсом, Отісом Спенном та Меджиком Семом. Вони заохочували білого хлопця і навіть інколи дозволяють брати участь в своїх виступах. В клубах Саутсайду Блумфілд знайшов однодумців — таких самих молодих білих виконавців і шанувальників блюзу: Пола Баттерфілда, Ніка Гравенітеса, Чарлі Масселвайта і Елвіна Бішопа. Перший виступ Майка відбувся 1959 року на сцені чиказького клубу Place з Лютером Джонсоном. Навесні 1963 року Блумфілд керував фолк-клубом Fickle Pickle і запрошував для спільних виступів старих забутих блюзменів Сліпі Джона Естеса, Янка Рейчелла, Літтла Бразера Монтгомері та Біг Джо Вільямса. На початку 1960-х йому пощастило грати з багатьма іншими відомими виконавцями чиказького блюзу.

The Group ред.

Влітку 1963 року Біг Джо Вільямс виступав в чиказькому барі Big John's. Під час цих виступів Блумфілд акомпанував йому на піаніно, а Чарлі Масселвайт грав на губній гармоніці. 1964 року Вільямс пішов, а Блумфілд створив власний гурт The Group, що регулярно виступав у Big John's, а згодом тим самим складом перебазувався до Magoo's В барі Blind Pig в цей же час виступав дует «Нік та Пол», за участю Ніка Гравенітеса (акустична і електрична гітара) та Пола Баттерфілда (губна гармоніка).

Завдяки допомозі друга, Джоеля Харліба, що фактично став його менеджером, Блумфілдом зацікавились на студії Columbia Records. На початку 1964 року Харліб взяв його запис для прослуховування у продюсера Джона Хеммонда-старшого, який підписав Блумфілда на контракт з Columbia. Наприкінці того ж року The Group Блумфілда записав альбом за участю Чарлі Масселвайта. Але публікація цих записів сталася лише за 30 років, в антології Don't Say That I Ain't Your Man: Essential Blues, 1964—1969.

The Paul Butterfield Blues Band ред.

Навесні 1965 року Блумфілд приєднався до блюз-гурту Пола Баттерфілда під час запису їхнього першого альбому, посунувши Елвіна Бішопа на місце ритм-гітариста. До складу гурту також належали клавішник Марк Нафталін, барабанщик Сем Лей і басист Джером Арнольд. Більшість записів, зроблених того часу продюсером Elektra Records Полом Ротшильдом, побачили світ тільки 1995 року у The Original Lost Elektra Sessions. Але один з треків, пісня Ніка Гравенітеса «Born in Chicago», увійшов до альбому Elektra Folksong '65, реліз якого відбувся 1965 року. «Born in Chicago» став хітом гурту. Дебютний альбом The Paul Butterfield Blues Band був записаний у вересні і виданий наступного місяця, чималий внесок в його успіх належить гітарі Блумфілда.

В липні 1964 року Блумфілд супроводжував виступи Біг Джо Вільямса в Сент-Луїсі, штат Іллінойс. Згодом усна оповідь Майка Блумфілда про ці події, записана Норманом Дайроном на початку 70-х років, вийшла друком 1981 року під назвою «Я та Біг Джо».

15—16 червня 1965 року Блумфілд акомпанував Бобу Ділану під час запису альбому Highway 61 Revisited на студії Columbia і, коли разом з Діланом з'явився 25 липня на сцені фолк-фестивалю у Ньюпорті, сингл «Like a Rolling Stone» вже досяг значної популярності. У революційному виступі Ділана на фестивалі, окрім Блумфілда, брали участь гурт Пола Баттерфілда та клавішники Ел Купер[en] і Баррі Голдберг. Це було перше використання Діланом електричного супроводу наживо, а виконання Блумфілдом ділановської «Maggie's Farm» стало значною подією в світі електрогітари, щоправда, не як музика, а як шоу. В цьому сенсі він вважається одним з найважливіших епізодів в історії сучасної популярної музики. Після фестивалю Блумфілд завершив з Діланом записи для альбому Highway 61 Revisited.

У 1965—1967 роках Блумфілд брав участь у багатьох записах. Разом з іншими виконавцями гурту Butterfield Blues Band він акомпанував Peter, Paul and Mary (композиція «The King of Names») під час створення відомого The Peter, Paul and Mary Album (1965). 1966 року записав з рок-гуртом Chicago Loop сингл «(When She Needs Good Lovin') She Comes to Me» на студії on DynoVoice Records, що посів 37 місце згідно Billboard Hot 100-1966, акомпанував на записах Чака Беррі, Мітча Райдера та Джеймса Коттона. До Butterfield Blues Band наприкінці 1965 року долучився чиказький барабанщик Біллі Девенпорт замість Сема Лея, що захворів. До середини 1966 року гурт грав у Каліфорнії, влітку було записано їхній другий альбом East-West.

The Electric Flag ред.

1967 року Блумфілд залишив Butterfield Blues Band через виснаження, безсоння й неможливість подальшої участі в гастролях. Окрім формального приводу, існували значні проблеми у його співпраці з Полом Баттерфілдом. Спочатку Майкл влаштувався у Нью-Йорку, але згодом переїхав на Західне узбережжя і створив у Сан-Франциско з двома давніми чиказькими друзями, клавішником Баррі Голдбергом та вокалістом Ніком Гравенітесом, власний гурт Electric Flag. Натхненний тогочасними блюзовими гуртами і виконавцями соулу, Майк Блумфілд сподівався створити гурт, що грав би «американську музику», тобто, поєднання соула, джаза, блюза, рока, госпела та кантрі.

The Electric Flag — американський музичний гурт. Американська музика не обов'язково музика безпосередньо з Америки. Я думаю про неї як про музику, яку ви чуєте в повітрі, в ефірі та на вулицях; блюз, соул, кантрі, рок, релігійна музика, звуки транспорту, натовпу, звуки вулиці й звуки поля, звуки людей і тиша.
Оригінальний текст (англ.)
The Electric Flag is an American Music Band. American music is not necessarily music directly from America. I think of it as music you hear in the air, on the air, and in the streets; blues, soul, country, rock, religious music, traffic, crowds, street sounds and field sounds, the sound of people and silence
— Майкл Блумфілд

До ритм-секції увійшли басист Гарві Брукс, разом з яким Блумфілд брав участь у записі Highway 61 Revisited, та рекомендований Бруксом барабанщик Бадді Майлз. Гурт мав також духову секцію за участю саксофоніста Пітера Страцца та трубача Маркуса Дабблдея (згодом також саксофоністів Стемсі Хантера і Гербі Річа). Першим проєктом гурту була музика до фільму «The Trip» (1967) режисера Роджера Кормана. Авторство майже всіх композицій належало Майку Блумфілду. Фільм мав дуже суперечливі відгуки, але музична його складова була визнана надзвичайно вдалою і цікавою.

Electric Flag існував короткий час. Він дебютував 17 червня 1967 року на поп-фестивалі в Монтереї, і у наступні пів року привернув до себе увагу виступами на Західному узбережжі та у Нью-Йорку. Майкла навіть характеризували як «можливо, найяскравішого гітариста країни». В липні на студії Columbia Records у Нью-Йорку Electric Flag розпочав запис дебютного альбому, але процес ускладнювався численними невдачами. Низка учасників Electric Flag мали проблеми з героїном. Голдберг залишив гурт через п'ять місяців після початку запису, його заміну було звільнено до кінця того ж року. Відповідність обраному Блумфілдом первісному напрямку почала згасати, тоді як Бадді Майлз дедалі більше перебирав на себе функції лідера. Запис альбому, що отримав назву A Long Time Comin' , було завершено в січні 1968 року, в березні відбувся його реліз. Значної комерційної привабливості альбом не досяг, проте отримав визнання критиків, особливо щодо музикальності і різноманітності звучання. Водночас критики відзначали, що музика подекуди була нерівномірною сумішшю стилів та виконань і, хоча деякі мелодії були захопливими та інноваційними, інші звучали дивно. Попри блискучу гру Блумфілда, зокрема, у композиціях «Killing Floor», «Another Country» та «Texas», шанувальники, знайомі з його попередньою співпрацею з Баттерфілдом, очікували на більше. Завдяки своїм новаціям: застосуванню ранньої форми семплування, вдалому поєднанню соулу, року та джазу, використанню електроніки та поєднанню духових з рок-бітом, запис, попри всі недоліки, згодом набув статусу історичного.

В червні 1968 року Блумфілд залишив гурт, знов посилаючись на виснаженні, викликане безсонням. Він знов безрезультатно боровся з героїновою залежністю. В останні місяці фактичним лідером гурту був Бадді Майлз, учасники мали великі проблеми через невдале керівництво, стильові суперечки і суперництво, наркотичну залежність. Невдовзі за Блумфілдом пішли інші засновники гурту: Нік Гравенітес та Гарві Брукс.

Альбом Super Session ред.

Ел Купер[en] грав разом з Майком Блумфілдом під час запису новаторського Highway 61 Revisited, вони разом брали участь у знаменитому виступі на фольклорному фестивалі в Ньюпорті у липні 1965 року. 1968 року Купер працював на студії Columbia Records і був відповідальним за пошук талантів та нагляд за розвитком виконавців. Блумфілд перебував останні дні у Electric Flag, коли отримав пропозицію Купера приїхати до студії і взяти участь у записі.

У своїх спогадах Купер розповідав, що «більшість джазових альбомів створювались наступним чином: обрати лідера або двох, винайняти відповідний супровід, обрати кілька мелодій, придумати і записати цілий альбом на льоту за один або два дні. Чому було не спробувати те саме для рока, дотримуючись цих стандартів?» Він вважав потенціал Блумфілда до того часу не розкритим, студійні записи Майкла, в порівнянні з запальними живими, здавалися Куперу пригніченими та стриманими.

Купер забронював два дні студійного часу в травні 1968 року, залучив клавішника Баррі Голдберга і басиста Гарві Брукса, а також відомого сейшн-ударника Едді Хоха. У перший день створений таким чином квінтет виконав та записав низку переважно блюзових інструментальних треків, включно з модальним екскурсом «His Holy Modal Majesty» (укр. Його Свята Модальна Величність), данину пам'яті покійному Джону Колтрейну, схожу на «East-West» з другого альбому гурту The Paul Butterfield Blues Band. Наступного дня для запису Блумфілд не з'явився, зателефонувавши Куперу з вибаченнями. Купер змушений був терміново викликати Стівена Стіллза. Переорієнтований на Стіллза гурт записав вокальні треки, серед яких «It Takes a Lot to Smile, It is Train to Cry» з Highway 61 і тривалий атмосферний «Season of the Witch» Донована Літча.

Цей запис, виданий Columbia Records 1968 року як альбом Super Session, мав величезний успіх. Він також започаткував концепцію «супергурту» кінця 1960-х і 1970-х років, використану Blind Faith, Crosby, Stills & Nash тощо. Альбом мав найбільші показники продажів за всю музичну кар'єру Блумфілда, досяг максимуму під номером 12 на Billboard 200 і був сертифікований як золотий запис Американською асоціацією компаній звукозапису (RIAA).

Купер пробачив втечу Блумфілда, і разом вони зробили ще кілька концертних виступів після виходу альбому. Запис серії з трьох концертів у Fillmore West, Сан-Франциско, став подвійним альбомом The Live Adventures of Mike Bloomfield and Al Kooper (1968).

Кінець 60-х — початок 70-х років ред.

Після запису другого альбому з Аланом Купером, Блумфілд деякий час уникав гучних заходів і проєктів. 1968 рік він провів поблизу Сан-Франциско, присвятивши весь свій час героїну. Стурбованість друзів та членів родини не знаходила жодного відгуку, і мати Блумфілда, Дороті, звернулася за допомогою до Бі Бі Кінга. Особистий лист і телефонні дзвінки Бі Бі Кінга, що був кумиром Майка, його взірцем і генієм електричного блюзу, нарешті, подіяли: Блумфілд повернувся до творчості.

1969 року Майкл записав та випустив перший сольний альбом It's Not Killing Me. Він вирішив виконати контрактні зобов'язання перед Columbia, але не робити черговий запис джем-сесії, а створити альбом як особисту заяву. Блумфілд мав кілька готових до запису власних пісень: «For Anyone You Meet», яку грав з Елом Купером 1968 року, «If You See My Baby» виконану 1966 року з Баттерфілдом, «Don't Think About It Baby» та «Next Time You See Me». Задля правильного відтворення нового матеріалу Майкл вирішив, що сам співатиме всі пісні, хоча його вокальні дані викликали побоювання не тільки в оточення, а у нього самого. З нового матеріалу для сесій чотири мелодії особливо виділялися як інтенсивно особистісні та інтенсивно тривожні, являли собою відбиток психічного та емоційного стану Блумфілда. «Far Too Many Nights» відбивав його тривогу і безсоння, «Michael's Lament» в стилі госпел розповідав про його самотність, а «It's Not Killing Me» характеризувала хаотичний стан його життя. Відсутність будь-якого розуміння емоційних проблем і очікування продовження Super Session викликали розчарування першим сольним релізом, який здавався набором непримітних кантрі-пісень і блюзових композицій, до того ж ніхто не міг збагнути, чому Блумфілд вирішив виступити вокалістом, а не визначним гітаристом, яким його знали. Рецензенти піддали альбом нищівній критиці.

В грудні того ж року Майкл разом з Ніком Гравенітесом допоміг Дженіс Джоплін зібрати гурт Kozmic Blues для запису альбому I Got Dem Ol 'Kozmic Blues, Again Mama! Блумфілд став у цьому альбомі співавтором «Work Me, Lord» та виконав гітарне соло в композиції Джоплін «One Good Man». Columbia Records 1969 року випустила ще один альбом, концертний джем Блумфілда й Гравенітеса Live at Bill Graham's Fillmore West, за участю Марка Нафталіна, колишніх учасників Electric Flag Маркуса Даблдея та Снукі Флаверса, а також Тадж Махала. 1969 року Блумфілд разом з Полом Баттерфілдом, Семом Леєм та Отісом Спенном долучилися до створення альбому Мадді Вотерса «Fathers And Sons» (Chess Records). В цей час він багато грав на Західному узбережжі в районі Сан-Франциської затоки та гастролював з гуртом Michael Bloomfield & Friends, до складу якого, зокрема, входили його давні друзі, Нік Гравенітес та Марк Нафталін.

У листопаді 1972 року Блумфілд отримав посаду позаштатного викладача музики (англ. Distinguished Visiting Lecturer) у New College of California, Саусаліто, Каліфорнія. Пізніше Майкл читав кілька лекцій у Стенфордському університеті та College of Marin.

1973 року Майкл повернувся до студійного запису під час сесії з Джоном П. Хаммондом і новоорлеанським піаністом Доктором Джоном. Результат цієї співпраці вийшов в червні того ж року на студії Columbia під назвою Triumvirate, але великого успіху не мав. У липні 1974 року Майкл разом з Доктором Джоном, Бадді Майлзом, Джонні Вінтером і Ніком Гравенітесом взяв участь у шоу Muddy Waters And Friends: Soundstage — Blues Summit In Chicago, присвяченому Мадді Вотерсу.

1974 року Блумфілд, який походив з заможної родини й досі існував на невеликі, але постійні надходження від трастового фонду, зіткнувся з фінансовими негараздами. Служба внутрішніх доходів повідомила його про значні несплачені податки та штрафи за 1968—1972 роки. В цей період безладного життя між різними гуртами й менеджерами та зловживання наркотиками, гітарист не переймався фінансовою дисципліною. Коли йому терміново знадобилася значна сума, аби погасити борг, Майкл пристав на пропозицію Баррі Голдберга зібрати знов Electric Flag. Баррі запропонував цю ідею Atlantic Records, Нік Гравенітес та Бадді Майлз також надихнулися пропозицією. Керівник Atlantic Records, легендарний продюсер Джеррі Векслер збирався особисто наглядати за створенням альбому відродженого гурту, а сесії мали відбутися в улюбленій студії Векслера у Маямі. Виникла можливість заробити багато грошей. У червні колишні члени Electric Flag дісталися Флориди і протягом декількох тижнів намагалися відновити старий гурт. Бадді Майлз, що працював з Джимі Хендріксом коли залишив Electric Flag і очолював власний гурт Buddy Miles Express, звик робити все на власний розсуд і бажав грати на гітарі, а не на барабанах. Одразу виникли конфлікти між іншими виконавцями, і навіть між продюсером та звукоінженером. Сесії, попри посередництво Гравенітеса у залагодженні суперечок, перетворилися на хаос. Все ж таки близько двадцяти композицій було записано. Після запису Майкл повернувся до Каліфорнії з відразою до проєкту, але потреба в грошах все ще існувала, і, коли з'явилася можливість гастрольного туру відновленого Electric Flag, Блумфілд погодився. У складі відновленого Electric Flag Блумфілд дебютував на музичному фестивалі Озарк у Седалії, штат Міссурі, далі гурт зробив декілька виступів у Каліфорнії і вирушив на схід до ​​Нью-Йорку. У листопаді відбувся реліз альбому The Band Played On студії Atlantic, але головні члени втратили зацікавленість у проєкті й перебували на межі розколу. Electric Flag протримався до січня 1975 року, виступив на Гаваях, але більше разом не збирався.

1975 року Майк Блумфілд, який все ще гостро потребував грошей через податкові труднощі, погодився створити саундтреки для порнографічних фільмів братів Мітчелл, визначивши платню у 1000 доларів за годину музики. Згодом він розповів, що майже не бачив самих фільмів, натомість працював зі сценаріями та часовими розкладами. Таким чином до кінця року він написав та зіграв саундтреки для пів дюжини фільмів Мітчелл. Того ж року у Баррі Голдберга з'явилася нова ідея супергурту. До складу гурту, що отримав назву KGB (Kennedy-Goldberg-Bloomfield), увійшли клавішник Баррі Голдберг, гітарист Майкл Блумфілд, вокаліст Рей Кеннеді, бас-гітарист Рік Греч і барабанщик Кармін Аппіс. Студійні сесії відбувалися в Лос-Анджелесі, стосунки між членами гурту були добрими, але тиску з боку MCA Records, що бачила у проєкті виключно виробничу та комерційну складову, вони не витримали. Після виходу альбому в лютому 1976 року Блумфілд дав дуже критичне інтерв'ю Los Angeles Times, в якому зазначив, що KGB не мала нічого спільного з мистецтвом, а була виключно бізнесом.

Успіхи і проблеми другої половини 70-х років ред.

Впродовж весни та літа 1976 року Майкл працював зі своїм другом Норманом Дейроном у Blossom Studios, Сан-Франциско, над записом для нового лейблу, створеного журналом Guitar Player. Блумфілд вже певний час співпрацював з журналом, дав низку великих інтерв'ю й став одним з перших виконавців, яким було запропоновано долучитися до лейблу. Він скористався можливістю віддати данину виконавцям і стилям, які знав і любив. У супроводі та за участю своїх друзів-виконавців він створив If You Love These Blues, Play 'Em as You Please, альбом, що мав стати навчальним для гітаристів, а в підсумку був визнаний одним з найкращих сольних творів Блумфілда. Альбом представляє широкий спектр стилів електричної та акустичної гітари, композиції, спеціально розроблені для ілюстрування гітарної техніки таких видатних виконавців, як Бі Бі Кінг, Джиммі Роджерс, Carter Family, Ті-Боун Вокер, Блайнд Блейк, Гітара Слім, Лонні Джонсон та інших. Композиціям передують короткі вступи, в яких Блумфілд надає трохи історії, застосовану техніку і обладнання. Альбом вийшов в грудні 1976 року, був номінований на премію Греммі в категорії найкращих этнічних або традиційних записів, і, хоча премії не отримав, але визнання свідчило, що Майкл Блумфілд нарешті створив дещо гідне його таланту.

У червні 1976 року Блумфілд з квартетом вирушив до Нью-Йорка для виступу на Ньюпортському джазовому фестивалі 1976 року, взяв участь у шоу «Блюз-концерт опівночі», грав традиційні мелодії на акустичній гітарі, а потім приєднався до електричного блюзу з іншим гуртом. Відгуки слухачів та New York Times були найсприятливіші. В Нью-Йорку режисер Джед Джонсон запропонував йому створити музичний супровід до продюсованої Енді Ворголом комедії «Andy Warhol's Bad». Після повернення до Каліфорнії вони з Норманом Дейроном отримали сімнадцять коробок плівки з відзнятим матеріалом і, не маючи можливості усе переглянути, створили музику за сценарієм фільму, так само, як вони робили це з порнофільмами братів Мітчелл.

У другій половині 1970-х Майкл постійно виступав зі своїм квартетом в районі Сан-Франциської затоки. Його репертуар тепер включав десятки блюзових мелодій, численні пісні в жанрах госпел та спіричуелс, а також низку власних творів. Він грав на фортепіано та на акустичній гітарі, і згодом майже зовсім припинив використання електричних інструментів. Місцеві шанувальники дуже добре знали його акустичні та фольклорні уподобання, але поза постійним місцем перебування слухачі очікували на музику, яку вони знали з альбомів Баттерфілда або Super Session. Під час виступів Блумфілда і Марка Нафталіна в Луїзіані на фестивалі Blues & Heritage New Orleans публіка була здивована і відверто розчарована. Жоден з великих лейблів також не бажав експериментувати з новим Блумфілдом зразка 70-х років. Проблему вирішив друг Майкла, обдарований і досвідчений звукорежисер, Норман Дейрон. Майкл запропонував йому разом робити записи сесій, самостійно редагувати та мікшувати їх, а потім продавати невеликим лейблам для продюсування та розповсюдження. Першим таким проєктом став альбом Analine, виданий в липні 1977 року Takoma Records, Санта-Моніка. В цьому альбомі Майкл створив і виконав більшість інструментальних власних композицій в різних блюзових стилях та стандартів, одна з композицій («Analine») належить Ніку Гравенітесу, присутні також «Mood Indigo» Дюка Еллінгтона та «At the Cross» Клода Джетера. Analine не мав значного комерційного просування, але був добре сприйнятий критиками і шанувальниками, що вперше знайомилися з новими уподобаннями Блумфілда.

Наступним експериментом Блумфілда, що черговий раз збентежив шанувальників незвичайним поворотом, став альбом Count Talent & the Originals для TK Records. Лейбл заробляв на новій танцювальній музиці диско і надав Майклові аванс у розмірі $50,000 для створення альбому в цьому стилі. Майкл і Норман винайняли на роботу нових виконавців, витратили кілька тижнів студійного часу, але не досягли бажаного результату і змушені були повернутися до звичного складу Michael Bloomfield & Friends, з яким, нарешті, отримали звук, що шукали. Композиції альбому значно більше нагадували рок-н-рол 50-х років, ніж диско, але це без сумніву була танцювальна музика у якісному виконанні.

1978 року Майкл лишився на самоті, його покинула дружина, він знов почав регулярно приймати наркотики, близькі друзі та давні музичні партнери віддалилися від нього через непередбачувану і дратівливу поведінку. Довга історія його безсоння, екстремальних перепадів настрою і гіперактивності, описана його братом Алленом, згодом визначена спеціалістами як хронічний біполярний розлад. У 1970-х роках біполярний розлад не мав реального лікування, Майкл консультувався у лікарів з приводу порушення сну, на деякий час його стан поліпшувався, але безсоння і маніакальні прояви завжди поверталися. Наприкінці 1970-х років ситуація стала критичною, а самолікування алкоголем та седативними препаратами стало головним засобом порятунку Блумфілда.

Через психічні проблеми Блумфілда йому стало важко брати участь в запланованих концертах. Друзям доводилось везти його до клубу або до аеропорту, аби переконатися, що він вчасно потрапив на місце, хоча на сцені він майже завжди почувався добре і грав, як годиться. Майкл лікувався плациділом, популярним в 70-х роках препаратом від безсоння, проте надмірне його використання часто призводило до незрозумілих промов і когнітивних провалів. Влітку 1979 року наслідки «лікування» плациділом стали настільки гострими, що Блумфілд змушений був лягти у психіатричну лікарню, намагаючись подолати свою залежність. Лікування не спрацювало, тому Майкл спробував замінити одну залежність іншою: він став зловживати алкоголем.

Приблизно в той же час Майкл познайомився з молодим гітаристом на ім'я Вуді Гарріс. Обидва мали спільний інтерес до госпела та класичного блюзу, і більш спокійний, формальний підхід Гарріса до гри на гітарі вдало доповнював інтенсивний, ритмічно складний стиль Блумфілда. Вони почали грати дуетом і у липні 1979 року записали разом альбом Bloomfield / Harris, що вийшов на лейблі Kicking Mule восени і в цілому був схвально сприйнятий критикою.

Взимку 1979 року у Майкла склалися нові відносини з танцівницею Крісті Свейн, він переїхав до Нью-Йорку. На початку 1980 року Майкл і Вуді Гарріс разом з дружиною Гарріса, віолончелісткою Меггі Едмондсон, виступали у Нью-Йорку та Бостоні, а влітку вирушили у європейське турне. Турне почалося з Італії і було невдалим. Майкл некомфортно почував себе далеко від дому, багато пив. Італійські шанувальники очікували побачити одного з великих американських блюзових/рок-гітаристів, якого знали через його записи з Баттерфілдом і Купером, і не були готові до фортепіано, госпела і фольклорного стилю акустичної гітари. Далі був Стокгольм, шведська аудиторія більш сприятливо поставилась до традиційного блюзового та госпел репертуару Майкла, але загальний результат все одно був невтішним.

1980 року Майкл почав працювати над новим записом з Норманом Дейроном для Takoma. Цього разу він зосередився на гітарі та фортепіано, працював з реальною ритм-секцією та духовими. Відрізнявся склад музикантів, залучених до сесії: всі вони були новими іменами, не були жодного з його звичайних друзів.

18 листопада 1980 року Блумфілд на запрошення Боба Ділана взяв участь у концерті останнього, що відбувся у Fox Warfield Theater, Сан-Франциско. Це був тріумфальний момент для обох музикантів, виступ зустріли оваціями, хоча багато глядачів не мали уявлення ким є Майкл.

Смерть ред.

Обставини смерті Майка Блумфілда достеменно невідомі. Напередодні, 14 лютого, він був на вечірці, пішов з кимось додому, а об одинадцятій ранку, у неділю, 15 лютого 1981 року, в Сан-Франциско його було знайдено мертвим у власному автомобілі. Йому виповнилося тридцять сім років. Блумфілд лежав на пасажирському сидінні свого авто, припаркованого на житловій вулиці в лісовому районі міста. Попередній огляд не дозволив визначити причини смерті, але наявність порожнього флакона валіуму в кишені пальто на задньому сидінні, спонукала припустити, що Блумфілд помер від передозування препарату. Двоє з найближчих його партнерів висловили сумнів, що випадок міг бути самогубством, оскільки Майк був у відмінній формі, щойно записав два нових альбоми і на вечірці напередодні мав чудовий настрій. Патологоанатом визначив причину смерті як отруєння кокаїном та метамфетаміном, також було знайдено незначні сліди алкалоїду типу морфіну. Але, знов таки за свідченням друзів, попри багаторічну наркотичну залежність, саме цих наркотиків Блумфілд зазвичай не вживав, тож одночасна наявність в його організмі двох цих препаратів лишилася таємницею.

Традиційна єврейська служба за ним відбулася 18 лютого у молитовні Синай, Сан-Франциско, після чого тіло було перевезено до Лос-Анджелеса, де 20 лютого поховано у Гіллсайд Меморіал Парк.

Вибрана дискографія ред.

Альбоми The Paul Butterfield Blues Band ред.

  • The Paul Butterfield Blues Band (1965, Elektra EKL-294)
  • Come On In (1966, Elektra 45609, 7")
  • East-West (1966, Elektra EKL-315)
  • The Original Lost Elektra Sessions (1995, Elektra Traditions R2 73505, записи 1965)
  • East-West Live (1996, Winner 447, записи 1966—1967)

Альбоми The Electric Flag ред.

  • The Trip: Original Motion Picture Soundtrack (1967, Sidewalk ST-5908)
  • A Long Time Comin' (1968, Columbia CS-9597)
  • The Band Kept Playing (1974, Atlantic SD-18112)
  • Groovin' Is Easy (1982, Aura Records A-1026)

Сольні альбоми та записи ред.

  • It's Not Killing Me (1969, Columbia CS-9883)
  • Try It Before You Buy It (1975, CBS Special Products A 21262)
  • If You Love These Blues, Play 'Em as You Please (1976, Guitar Player 3002)
  • Analine (1977, Takoma B-1059)
  • Michael Bloomfield (1978, Takoma B-1063)
  • Count Talent and the Originals (1978, T.K. Records, TKR 82516)
  • Between The Hard Place & The Ground (1979, Takoma TAK 7070)
  • Bloomfield-Harris (1979, Kicking Mule 164)
  • Living in the Fast Lane (1980, Waterhouse 11)
  • Cruisin' for a Bruisin' (1981, Takoma TAK 7091)

Співпраця ред.

  • Blueskvarter (1964, Jefferson Records ‎SBACD 12658/9)
  • Super Session (1968, Columbia CS 9701)
  • The Live Adventures of Mike Bloomfield and Al Kooper (1968, Columbia CS 9742)
  • Fillmore East: Al Kooper and Mike Bloomfield. The Lost Concert Tapes 12/13/68 (2003, запис 1968)
  • Two Jews Blues (1969, Buddah Records BDS 5029) з Баррі Голдбергом
  • My Labors (1969, Columbia CS 9899) з Ніком Гравенітесом
  • Live at Bill Graham's Fillmore West (1969, Columbia CS-9893), з Ніком Гравенітесом, Тадж Махалом, Марком Нафталіном
  • Саундтрек до фільму «Medium Cool» (1969, Paramaunt) з Полом Баттерфілдом, Фредом Олсоном та ін.
  • Steelyard Blues (1973, Warner Bros. BS-2662), саундтрек до фільму, з Ніком Грвенітесом, Полом Баттерфілдом, Марією Мальдор
  • Casting Pearls (1973, Verve ‎V6-8825) з Ніком Гравенітесом, Біллом Віттом та ін.
  • Triumvirate (1973, Columbia KC 32172) з Джоном П. Гаммондом та Доктором Джоном
  • KGB (1976, MCA 2166) з Реєм Кеннеді, Баррі Голдбергом, Ріком Гречем та Карміном Аппісом

Участь в альбомах інших виконавців ред.

  • Highway 61 Revisited (1965, Columbia CL 2389) — Боб Ділан
  • Drunken Boat (1965, Out Of Sight ‎45-1) — Нік Гравенітес
  • Fresh Berry's (1965, Chess LP 4506) — Чак Беррі
  • The Peter, Paul and Mary Album (1966, Warner Bros. W 1449) — Peter, Paul & Mary
  • (When She Wants Good Lovin') My Baby Comes To Me (1966, DynoVoice 226) — The Chicago Loop
  • Richard Corey (1967, DynoVoice 230) — The Chicago Loop
  • Carry On (1967, Verve Folkways KF5045) — Баррі Голдберг
  • Grape Jam (1968, Columbia XSM I36057) — Moby Grape
  • Living with the Animals (1968, Mercury SR-61194) — Mother Earth
  • Dues to Pay (1968, Pulsar AR-10603) — Wayne Talbert & the Melting Pot
  • Lord Have Mercy on My Funky Soul (1969, Pulsar AR-10607) — Вейн Талберт
  • Fathers and Sons (1969, Chess LPS-127) — Мадді Вотерс
  • Barry Goldberg And Friends • Harvey Mandel • Mike Bloomfield (1969, Record Man CR-5105)
  • I Got Dem Ol' Kozmic Blues Again Mama! (1969, Columbia KCS 9913) — Дженіс Джоплін
  • Weeds (1969, Kama Sutra KSBS 2016) — Brewer & Shipley
  • Moogie Woogie (1970, Chess ‎LPS-1545) — The Zeet Band
  • Sam Lay in Bluesland (1970, Blue Thumb BT.10.009) — Сем Лей
  • Gandharva (1971, Warner Bros. WS-1909) — Beaver & Krause
  • Brand New (1971, Fantasy ‎8414) — Вуді Герман
  • Recorded Live (1976, Buddah BDS-5684) — Barry Goldberg & Friends

Посмертні релізи ред.

  • Bloomfield: A Retrospective (1983, Columbia C2-37578)
  • American Hero (1984, Thunderbolt THBL-1009)
  • I'm with You Always (1987, Demon FIEND-92)
  • Don't Say That I Ain't Your Man: Essential Blues, 1964—1969(1994, Columbia CK-57631)
  • Live at the Old Waldorf (1998, Columbia CK-65688)
  • If You Love These Blues (2000, Miller Freeman Books) CD з записами Нормана Дейрона 1964 року
  • From His Head to His Heart to His Hands (2014, Columbia ‎88765476342)

Примітки ред.

  1. (англ.). 27 серпня 2003. Архів оригіналу за 15 серпня 2008. 
  2. (англ.). Rolling Stone. 2011. Архів оригіналу за 20 липня 2018. 
  3. Blues Foundation (2012). . The Blues Foundation (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2019. 
  4. Bently, Bill. . Rock and Roll Hall of Fame (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2016. 
  5. Ward, Gibbons, 2016, с. 11—12.
  6. ↑ Ward, Gibbons, 2016, с. 17—19.
  7. ↑ Ward, Gibbons, 2016, с. 20—22.
  8. Wolkin, Jan Mark (1996). (англ.). Архів оригіналу за 29 січня 1998. 
  9. ↑ Ward, Gibbons, 2016, с. 29—31.
  10. Ward, Gibbons, 2016, с. 32—39.
  11. Gunther, Marty (31 березня 2014). . Blues Blast (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2017. 
  12. Prown, Pete; Newquist, Harvey P. (1997). The U.S. Blues Revival. Legends of Rock Guitar: The Essential Reference of Rock's Greatest Guitarists (англ.). Hal Leonard Corporation. с. 37—39. ISBN 978-0-7935-4042-6. 
  13. Summerville, 1981.
  14. Marcus, Greil (11 квітня 2005). Greil Marcus on Recording 'Like a Rolling Stone'. National Public Radio (англ.). оригіналу за 1 березня 2019. 
  15. Marcus, Greil (13 травня 2005). How does it feel?. The Guardian (англ.). оригіналу за 18 вересня 2014. 
  16. Ward, Gibbons, 2016, с. 73.
  17. ↑ Macaluso, Scott (7 березня 2014). The Rise And Fall Of The Electric Flag. Keeping The Blues Alive Foundation (англ.). оригіналу за 13 червня 2019. 
  18. ↑ Baron, Mike (2014). Chapter 9. Electric flag. A Brief History of Jazz Rock (англ.). WordFire Press. ISBN 978-1-6147-5147-2. 
  19. ↑ Dann, David (2008). . mikebloomfieldamericanmusic.com (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2017. Процитовано 22 липня 2019. 
  20. The Rolling Stone Interview, 1968.
  21. ↑ Dann, David (2011). . mikebloomfieldamericanmusic.com. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 22 липня 2019. 
  22. Kooper, Al (2001). Bloomfield's Doomed Field. Gadfly (March/April 2001). оригіналу за 15 серпня 2018. 
  23. . mikebloomfield.com. 2 липня 2003. Архів оригіналу за 9 липня 2006. 
  24. ↑ Kooper, Al. . suiteLorraine.com (англ.). Архів оригіналу за 16 липня 2011. 
  25. Gold & Platinum RIAA [ 8 березня 2021 у Wayback Machine.] 4 грудня 1970
  26. Dann, David (2008). . mikebloomfieldamericanmusic.com. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 22 липня 2019. 
  27. ↑ Dann, David (2010). . mikebloomfieldamericanmusic.com. Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 22 липня 2019. 
  28. Unterberger, Richie (2017). Mike Bloomfield / If You Love These Blues, Play 'Em as You Please. AllMusic.com (англ.). оригіналу за 13 травня 2017. 
  29. Grammy Awards 1977. Awards&Shows (англ.). оригіналу за 14 березня 2016. 
  30. Wolkin, Jan Mark (2000). Michael Bloomfield: If You Love These Blues: An Oral History (англ.). Hal Leonard Corporation. ISBN 978-1-6177-4482-2. 
  31. ↑ Loder, Kurt (2 квітня 1981). . Rolling Stone (англ.). Архів оригіналу за 21 лютого 2019. 
  32. Ward, Gibbons, 2016, с. 109.
  33. Skirboll, Aaron (2016). . Littsburgh (англ.). Архів оригіналу за 25 серпня 2016. 
  34. Wolkin, Jan Mark; Keenom, Bill (2000). Michael Bloomfield:If You Love These Blues: An Oral History (англ.). Hal Leonard Corporation. ISBN 978-1-6177-4482-2. 

Джерела ред.

  • Bloomfield, Michael; Summerville, Scott (1981). Me and Big Joe (англ.). Re/Search Publications. ISBN 978-0-9406-4200-3. 
  • Brooks, Ken (1999). The Adventures of Mike Bloomfield & Al Kooper with Paul Butterfield and David Clayton Thomas (англ.). Agenda. ISBN 978-1-8998-8290-8. 
  • Dann, David (2011). . mikebloomfieldamericanmusic.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 22 липня 2019. 
  • Ward, Ed; Gibbons, Billy (2016). Michael Bloomfield: The Rise and Fall of an American Guitar Hero (англ.). Chicago Review Press. ISBN 978-1-6137-3331-8. 
  • Wolkin, Jan Mark; Keenom, Bill (2000). Michael Bloomfield:If You Love These Blues: An Oral History (англ.). Hal Leonard Corporation. ISBN 978-1-6177-4482-2. 
  • Wenner, Jann S. (6 квітня 1968). The Rolling Stone Interview: Mike Bloomfield. Rolling Stone (англ.). оригіналу за 21 лютого 2019. 
  • Wenner, Jann S. (27 квітня 1968). (англ.). Jann S. Wenner. Архів оригіналу за 14 червня 2014. 
  • BBC Arts (16 грудня 2016). Michael Bloomfield: the first guitar hero of the rock age. BBC Arts (англ.). оригіналу за 20 січня 2017. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Blumfild Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Majkl Dzhon Blumfild Majkl Bernard Majk Blumfild angl Michael Bernard Bloomfield 28 lipnya 1943 15 lyutogo 1981 amerikanskij blyuzovij gitarist i kompozitor odin z najvidomishih blyuzmeniv 1960 h rokiv Majkl BlumfildMichael Bernard BloomfieldZobrazhennyaOsnovna informaciyaData narodzhennya 28 lipnya 1943 1943 07 28 Misce narodzhennya Chikago Illinojs SShAData smerti 15 lyutogo 1981 1981 02 15 37 rokiv Misce smerti San Francisko Kaliforniya SShAPrichina smerti peredozuvannya likivPohovannya Memorialnij park GilsajddRoki aktivnosti 1964 1981Gromadyanstvo SShANacionalnist amerikanski yevreyiProfesiya muzikantavtor pisenkompozitorOsvita serednya shkola Nyu Triyerad i Cornwall AcademydInstrumenti gitarafortepianoZhanri blyuzblyuz rokchikazkij blyuzKolektivi The Paul Butterfield Blues BandThe Electric FlagSpivpracya Maddi VotersBob DilanEl KuperNik GravenitesMark NaftalinDoktor DzhonDzhon Pol HammondLejbl ColumbiaTakomamikebloomfield comBlumfild grav razom z bagatma vidatnimi vikonavcyami blyuzovimi legendami Chikago i spriyav populyarizaciyi blyuzu v seredini 1960 h rokiv Vin posiv 22 e misce v spisku 100 najkrashih gitaristiv usih chasiv za versiyeyu zhurnalu Rolling Stone 2003 roku 1 i 42 e za versiyeyu cogo zh zhurnalu 2011 roku 2 Majka Blumfilda obrano do Zali slavi blyuzu 2012 roku osobisto 3 ta 2015 roku do Zali slavi rok n rolu u skladi gurtu Paul Butterfield Blues Band 4 Zmist 1 Ranni roki 2 The Group 3 The Paul Butterfield Blues Band 4 The Electric Flag 5 Albom Super Session 6 Kinec 60 h pochatok 70 h rokiv 7 Uspihi i problemi drugoyi polovini 70 h rokiv 8 Smert 9 Vibrana diskografiya 9 1 Albomi The Paul Butterfield Blues Band 9 2 Albomi The Electric Flag 9 3 Solni albomi ta zapisi 9 4 Spivpracya 9 5 Uchast v albomah inshih vikonavciv 9 6 Posmertni relizi 10 Primitki 11 DzherelaRanni roki red Majk Blumfild narodivsya 28 lipnya 1943 v chikazkij yevrejskij rodini Garolda ta Doroti Blumfild Garold Blumfild buv biznesmenom razom zi svoyim batkom ta bratom volodiv velikoyu kompaniyeyu z virobnictva kuhonnogo priladdya ta aksesuariv Bloomfield Industries Mati Majka Doroti Klyajn pohodila z artistichnoyi rodini bilshist chleniv yakoyi bula muzikantami Vona vchilas u dramatichnij shkoli i persh nizh vijti zamizh 1940 roku pracyuvala aktorkoyu ta modellyu 5 Majk vidviduvav pochatkovu shkolu Nettelhorst v Chikago V seredini 50 h rokiv rodina perebralasya do Glenko bagatogo peredmistya Chikago i hlopec pishov do Nyu Trirskoyi serednoyi shkoli Na vidminu vid svogo sportivnogo batka Majk sportom ne cikavivsya i buv nonkonformistom tomu v shkoli vvazhavsya autsajderom Koli jomu vipovnilosya trinadcyat vin otrimav v podarunok gitaru vprodovzh roku brav privatni uroki u perukarya svoyeyi materi gitarista amatora Toni Tenaglia i za vlasnimi spogadami dva tri roki grav duzhe pogano poki ne dosyag pevnih uspihiv 6 V cej chas vin z druzyami zibrav vlasnij gurt nazvanij Hurricanes na chest rok gurtu z Ogajo Johnny and the Hurricanes i grav na shkilnih tancyuvalnih vechirkah Na shkilnomu shou talantiv 1959 roku gurt popri zaboronu kerivnictva shkoli vikonav rok n rolnu pisnyu vnaslidok chogo z Nyu Trirskoyi shkoli Blumfilda vignali Dali vin rik navchavsya v Kornuollskij akademiyi v Massachusetsi a potim povernuvsya do Chikago de ostannij rik serednoyi shkoli navchavsya u miscevij Central YMCA High School 7 1957 roku Blumfild razom z drugom Rubi Royem pobachiv vistup folk blyuzovogo spivaka Dzhosha Uajta i pochav vidviduvati blyuzovi klubi chikazkogo Sautsajdu 7 Vin sluhav ta znajomivsya z vidomimi chornimi blyuzmenami Haulinom Vulfom Maddi Votersom Otisom Spennom ta Medzhikom Semom Voni zaohochuvali bilogo hlopcya i navit inkoli dozvolyayut brati uchast v svoyih vistupah V klubah Sautsajdu Blumfild znajshov odnodumciv takih samih molodih bilih vikonavciv i shanuvalnikiv blyuzu Pola Batterfilda Nika Gravenitesa Charli Masselvajta i Elvina Bishopa 8 Pershij vistup Majka vidbuvsya 1959 roku na sceni chikazkogo klubu Place z Lyuterom Dzhonsonom 6 Navesni 1963 roku Blumfild keruvav folk klubom Fickle Pickle i zaproshuvav dlya spilnih vistupiv starih zabutih blyuzmeniv Slipi Dzhona Estesa Yanka Rejchella Littla Brazera Montgomeri ta Big Dzho Vilyamsa Na pochatku 1960 h jomu poshastilo grati z bagatma inshimi vidomimi vikonavcyami chikazkogo blyuzu 9 The Group red Vlitku 1963 roku Big Dzho Vilyams vistupav v chikazkomu bari Big John s Pid chas cih vistupiv Blumfild akompanuvav jomu na pianino a Charli Masselvajt grav na gubnij garmonici 1964 roku Vilyams pishov a Blumfild stvoriv vlasnij gurt The Group sho regulyarno vistupav u Big John s a zgodom tim samim skladom perebazuvavsya do Magoo s 10 11 V bari Blind Pig v cej zhe chas vistupav duet Nik ta Pol za uchastyu Nika Gravenitesa akustichna i elektrichna gitara ta Pola Batterfilda gubna garmonika 9 Zavdyaki dopomozi druga Dzhoelya Harliba sho faktichno stav jogo menedzherom Blumfildom zacikavilis na studiyi Columbia Records Na pochatku 1964 roku Harlib vzyav jogo zapis dlya prosluhovuvannya u prodyusera Dzhona Hemmonda starshogo yakij pidpisav Blumfilda na kontrakt z Columbia Naprikinci togo zh roku The Group Blumfilda zapisav albom za uchastyu Charli Masselvajta Ale publikaciya cih zapisiv stalasya lishe za 30 rokiv v antologiyi Don t Say That I Ain t Your Man Essential Blues 1964 1969 12 The Paul Butterfield Blues Band red Navesni 1965 roku Blumfild priyednavsya do blyuz gurtu Pola Batterfilda pid chas zapisu yihnogo pershogo albomu posunuvshi Elvina Bishopa na misce ritm gitarista Do skladu gurtu takozh nalezhali klavishnik Mark Naftalin barabanshik Sem Lej i basist Dzherom Arnold Bilshist zapisiv zroblenih togo chasu prodyuserom Elektra Records Polom Rotshildom pobachili svit tilki 1995 roku u The Original Lost Elektra Sessions Ale odin z trekiv pisnya Nika Gravenitesa Born in Chicago uvijshov do albomu Elektra Folksong 65 reliz yakogo vidbuvsya 1965 roku Born in Chicago stav hitom gurtu Debyutnij albom The Paul Butterfield Blues Band buv zapisanij u veresni i vidanij nastupnogo misyacya chimalij vnesok v jogo uspih nalezhit gitari Blumfilda V lipni 1964 roku Blumfild suprovodzhuvav vistupi Big Dzho Vilyamsa v Sent Luyisi shtat Illinojs Zgodom usna opovid Majka Blumfilda pro ci podiyi zapisana Normanom Dajronom na pochatku 70 h rokiv vijshla drukom 1981 roku pid nazvoyu Ya ta Big Dzho 13 15 16 chervnya 1965 roku Blumfild akompanuvav Bobu Dilanu pid chas zapisu albomu Highway 61 Revisited na studiyi Columbia 14 i koli razom z Dilanom z yavivsya 25 lipnya na sceni folk festivalyu u Nyuporti singl Like a Rolling Stone vzhe dosyag znachnoyi populyarnosti U revolyucijnomu vistupi Dilana na festivali okrim Blumfilda brali uchast gurt Pola Batterfilda ta klavishniki El Kuper en i Barri Goldberg Ce bulo pershe vikoristannya Dilanom elektrichnogo suprovodu nazhivo a vikonannya Blumfildom dilanovskoyi Maggie s Farm stalo znachnoyu podiyeyu v sviti elektrogitari shopravda ne yak muzika a yak shou V comu sensi vin vvazhayetsya odnim z najvazhlivishih epizodiv v istoriyi suchasnoyi populyarnoyi muziki 15 Pislya festivalyu Blumfild zavershiv z Dilanom zapisi dlya albomu Highway 61 Revisited 16 U 1965 1967 rokah Blumfild brav uchast u bagatoh zapisah Razom z inshimi vikonavcyami gurtu Butterfield Blues Band vin akompanuvav Peter Paul and Mary kompoziciya The King of Names pid chas stvorennya vidomogo The Peter Paul and Mary Album 1965 1966 roku zapisav z rok gurtom Chicago Loop singl When She Needs Good Lovin She Comes to Me na studiyi on DynoVoice Records sho posiv 37 misce zgidno Billboard Hot 100 1966 akompanuvav na zapisah Chaka Berri Mitcha Rajdera ta Dzhejmsa Kottona Do Butterfield Blues Band naprikinci 1965 roku doluchivsya chikazkij barabanshik Billi Devenport zamist Sema Leya sho zahvoriv Do seredini 1966 roku gurt grav u Kaliforniyi vlitku bulo zapisano yihnij drugij albom East West The Electric Flag red 1967 roku Blumfild zalishiv Butterfield Blues Band cherez visnazhennya bezsonnya j nemozhlivist podalshoyi uchasti v gastrolyah Okrim formalnogo privodu isnuvali znachni problemi u jogo spivpraci z Polom Batterfildom Spochatku Majkl vlashtuvavsya u Nyu Jorku ale zgodom pereyihav na Zahidne uzberezhzhya i stvoriv u San Francisko z dvoma davnimi chikazkimi druzyami klavishnikom Barri Goldbergom ta vokalistom Nikom Gravenitesom vlasnij gurt Electric Flag Nathnennij togochasnimi blyuzovimi gurtami i vikonavcyami soulu Majk Blumfild spodivavsya stvoriti gurt sho grav bi amerikansku muziku tobto poyednannya soula dzhaza blyuza roka gospela ta kantri 17 The Electric Flag amerikanskij muzichnij gurt Amerikanska muzika ne obov yazkovo muzika bezposeredno z Ameriki Ya dumayu pro neyi yak pro muziku yaku vi chuyete v povitri v efiri ta na vulicyah blyuz soul kantri rok religijna muzika zvuki transportu natovpu zvuki vulici j zvuki polya zvuki lyudej i tisha Originalnij tekst angl The Electric Flag is an American Music Band American music is not necessarily music directly from America I think of it as music you hear in the air on the air and in the streets blues soul country rock religious music traffic crowds street sounds and field sounds the sound of people and silence Majkl Blumfild 18 Do ritm sekciyi uvijshli basist Garvi Bruks razom z yakim Blumfild brav uchast u zapisi Highway 61 Revisited ta rekomendovanij Bruksom barabanshik Baddi Majlz Gurt mav takozh duhovu sekciyu za uchastyu saksofonista Pitera Stracca ta trubacha Markusa Dabbldeya zgodom takozh saksofonistiv Stemsi Hantera i Gerbi Richa Pershim proyektom gurtu bula muzika do filmu The Trip 1967 rezhisera Rodzhera Kormana Avtorstvo majzhe vsih kompozicij nalezhalo Majku Blumfildu Film mav duzhe superechlivi vidguki ale muzichna jogo skladova bula viznana nadzvichajno vdaloyu i cikavoyu 19 20 Electric Flag isnuvav korotkij chas Vin debyutuvav 17 chervnya 1967 roku na pop festivali v Montereyi 17 i u nastupni piv roku privernuv do sebe uvagu vistupami na Zahidnomu uzberezhzhi ta u Nyu Jorku Majkla navit harakterizuvali yak mozhlivo najyaskravishogo gitarista krayini 19 V lipni na studiyi Columbia Records u Nyu Jorku Electric Flag rozpochav zapis debyutnogo albomu ale proces uskladnyuvavsya chislennimi nevdachami Nizka uchasnikiv Electric Flag mali problemi z geroyinom Goldberg zalishiv gurt cherez p yat misyaciv pislya pochatku zapisu jogo zaminu bulo zvilneno do kincya togo zh roku Vidpovidnist obranomu Blumfildom pervisnomu napryamku pochala zgasati todi yak Baddi Majlz dedali bilshe perebirav na sebe funkciyi lidera Zapis albomu sho otrimav nazvu A Long Time Comin bulo zaversheno v sichni 1968 roku v berezni vidbuvsya jogo reliz Znachnoyi komercijnoyi privablivosti albom ne dosyag prote otrimav viznannya kritikiv osoblivo shodo muzikalnosti i riznomanitnosti zvuchannya 17 Vodnochas kritiki vidznachali sho muzika podekudi bula nerivnomirnoyu sumishshyu stiliv ta vikonan i hocha deyaki melodiyi buli zahoplivimi ta innovacijnimi inshi zvuchali divno Popri bliskuchu gru Blumfilda zokrema u kompoziciyah Killing Floor Another Country ta Texas shanuvalniki znajomi z jogo poperednoyu spivpraceyu z Batterfildom ochikuvali na bilshe Zavdyaki svoyim novaciyam zastosuvannyu rannoyi formi sempluvannya vdalomu poyednannyu soulu roku ta dzhazu vikoristannyu elektroniki ta poyednannyu duhovih z rok bitom zapis popri vsi nedoliki zgodom nabuv statusu istorichnogo 19 V chervni 1968 roku Blumfild zalishiv gurt znov posilayuchis na visnazhenni viklikane bezsonnyam Vin znov bezrezultatno borovsya z geroyinovoyu zalezhnistyu V ostanni misyaci faktichnim liderom gurtu buv Baddi Majlz uchasniki mali veliki problemi cherez nevdale kerivnictvo stilovi superechki i supernictvo narkotichnu zalezhnist 18 Nevdovzi za Blumfildom pishli inshi zasnovniki gurtu Nik Gravenites ta Garvi Bruks Albom Super Session red El Kuper en grav razom z Majkom Blumfildom pid chas zapisu novatorskogo Highway 61 Revisited voni razom brali uchast u znamenitomu vistupi na folklornomu festivali v Nyuporti u lipni 1965 roku 1968 roku Kuper pracyuvav na studiyi Columbia Records i buv vidpovidalnim za poshuk talantiv ta naglyad za rozvitkom vikonavciv Blumfild perebuvav ostanni dni u Electric Flag koli otrimav propoziciyu Kupera priyihati do studiyi i vzyati uchast u zapisi 21 U svoyih spogadah Kuper rozpovidav sho bilshist dzhazovih albomiv stvoryuvalis nastupnim chinom obrati lidera abo dvoh vinajnyati vidpovidnij suprovid obrati kilka melodij pridumati i zapisati cilij albom na lotu za odin abo dva dni Chomu bulo ne sprobuvati te same dlya roka dotrimuyuchis cih standartiv Vin vvazhav potencial Blumfilda do togo chasu ne rozkritim studijni zapisi Majkla v porivnyanni z zapalnimi zhivimi zdavalisya Kuperu prignichenimi ta strimanimi 22 Kuper zabronyuvav dva dni studijnogo chasu v travni 1968 roku zaluchiv klavishnika Barri Goldberga i basista Garvi Bruksa a takozh vidomogo sejshn udarnika Eddi Hoha U pershij den stvorenij takim chinom kvintet vikonav ta zapisav nizku perevazhno blyuzovih instrumentalnih trekiv vklyuchno z modalnim ekskursom His Holy Modal Majesty ukr Jogo Svyata Modalna Velichnist daninu pam yati pokijnomu Dzhonu Koltrejnu shozhu na East West z drugogo albomu gurtu The Paul Butterfield Blues Band Nastupnogo dnya dlya zapisu Blumfild ne z yavivsya zatelefonuvavshi Kuperu z vibachennyami 21 Kuper zmushenij buv terminovo viklikati Stivena Stillza Pereoriyentovanij na Stillza gurt zapisav vokalni treki sered yakih It Takes a Lot to Smile It is Train to Cry z Highway 61 i trivalij atmosfernij Season of the Witch Donovana Litcha 23 Cej zapis vidanij Columbia Records 1968 roku yak albom Super Session mav velicheznij uspih Vin takozh zapochatkuvav koncepciyu supergurtu kincya 1960 h i 1970 h rokiv vikoristanu Blind Faith Crosby Stills amp Nash tosho 24 Albom mav najbilshi pokazniki prodazhiv za vsyu muzichnu kar yeru Blumfilda dosyag maksimumu pid nomerom 12 na Billboard 200 i buv sertifikovanij yak zolotij zapis Amerikanskoyu asociaciyeyu kompanij zvukozapisu RIAA 25 Kuper probachiv vtechu Blumfilda i razom voni zrobili she kilka koncertnih vistupiv pislya vihodu albomu Zapis seriyi z troh koncertiv u Fillmore West San Francisko stav podvijnim albomom The Live Adventures of Mike Bloomfield and Al Kooper 1968 24 Kinec 60 h pochatok 70 h rokiv red Pislya zapisu drugogo albomu z Alanom Kuperom Blumfild deyakij chas unikav guchnih zahodiv i proyektiv 1968 rik vin proviv poblizu San Francisko prisvyativshi ves svij chas geroyinu Sturbovanist druziv ta chleniv rodini ne znahodila zhodnogo vidguku i mati Blumfilda Doroti zvernulasya za dopomogoyu do Bi Bi Kinga Osobistij list i telefonni dzvinki Bi Bi Kinga sho buv kumirom Majka jogo vzircem i geniyem elektrichnogo blyuzu nareshti podiyali Blumfild povernuvsya do tvorchosti 21 1969 roku Majkl zapisav ta vipustiv pershij solnij albom It s Not Killing Me Vin virishiv vikonati kontraktni zobov yazannya pered Columbia ale ne robiti chergovij zapis dzhem sesiyi a stvoriti albom yak osobistu zayavu Blumfild mav kilka gotovih do zapisu vlasnih pisen For Anyone You Meet yaku grav z Elom Kuperom 1968 roku If You See My Baby vikonanu 1966 roku z Batterfildom Don t Think About It Baby ta Next Time You See Me Zadlya pravilnogo vidtvorennya novogo materialu Majkl virishiv sho sam spivatime vsi pisni hocha jogo vokalni dani viklikali poboyuvannya ne tilki v otochennya a u nogo samogo Z novogo materialu dlya sesij chotiri melodiyi osoblivo vidilyalisya yak intensivno osobistisni ta intensivno trivozhni yavlyali soboyu vidbitok psihichnogo ta emocijnogo stanu Blumfilda Far Too Many Nights vidbivav jogo trivogu i bezsonnya Michael s Lament v stili gospel rozpovidav pro jogo samotnist a It s Not Killing Me harakterizuvala haotichnij stan jogo zhittya Vidsutnist bud yakogo rozuminnya emocijnih problem i ochikuvannya prodovzhennya Super Session viklikali rozcharuvannya pershim solnim relizom yakij zdavavsya naborom neprimitnih kantri pisen i blyuzovih kompozicij do togo zh nihto ne mig zbagnuti chomu Blumfild virishiv vistupiti vokalistom a ne viznachnim gitaristom yakim jogo znali Recenzenti piddali albom nishivnij kritici 21 V grudni togo zh roku Majkl razom z Nikom Gravenitesom dopomig Dzhenis Dzhoplin zibrati gurt Kozmic Blues dlya zapisu albomu I Got Dem Ol Kozmic Blues Again Mama Blumfild stav u comu albomi spivavtorom Work Me Lord ta vikonav gitarne solo v kompoziciyi Dzhoplin One Good Man Columbia Records 1969 roku vipustila she odin albom koncertnij dzhem Blumfilda j Gravenitesa Live at Bill Graham s Fillmore West za uchastyu Marka Naftalina kolishnih uchasnikiv Electric Flag Markusa Dabldeya ta Snuki Flaversa a takozh Tadzh Mahala 1969 roku Blumfild razom z Polom Batterfildom Semom Leyem ta Otisom Spennom doluchilisya do stvorennya albomu Maddi Votersa Fathers And Sons Chess Records V cej chas vin bagato grav na Zahidnomu uzberezhzhi v rajoni San Franciskoyi zatoki ta gastrolyuvav z gurtom Michael Bloomfield amp Friends do skladu yakogo zokrema vhodili jogo davni druzi Nik Gravenites ta Mark Naftalin 21 U listopadi 1972 roku Blumfild otrimav posadu pozashtatnogo vikladacha muziki angl Distinguished Visiting Lecturer u New College of California Sausalito Kaliforniya Piznishe Majkl chitav kilka lekcij u Stenfordskomu universiteti ta College of Marin 26 1973 roku Majkl povernuvsya do studijnogo zapisu pid chas sesiyi z Dzhonom P Hammondom i novoorleanskim pianistom Doktorom Dzhonom Rezultat ciyeyi spivpraci vijshov v chervni togo zh roku na studiyi Columbia pid nazvoyu Triumvirate ale velikogo uspihu ne mav U lipni 1974 roku Majkl razom z Doktorom Dzhonom Baddi Majlzom Dzhonni Vinterom i Nikom Gravenitesom vzyav uchast u shou Muddy Waters And Friends Soundstage Blues Summit In Chicago prisvyachenomu Maddi Votersu 27 1974 roku Blumfild yakij pohodiv z zamozhnoyi rodini j dosi isnuvav na neveliki ale postijni nadhodzhennya vid trastovogo fondu zitknuvsya z finansovimi negarazdami Sluzhba vnutrishnih dohodiv povidomila jogo pro znachni nesplacheni podatki ta shtrafi za 1968 1972 roki V cej period bezladnogo zhittya mizh riznimi gurtami j menedzherami ta zlovzhivannya narkotikami gitarist ne perejmavsya finansovoyu disciplinoyu Koli jomu terminovo znadobilasya znachna suma abi pogasiti borg Majkl pristav na propoziciyu Barri Goldberga zibrati znov Electric Flag Barri zaproponuvav cyu ideyu Atlantic Records Nik Gravenites ta Baddi Majlz takozh nadihnulisya propoziciyeyu Kerivnik Atlantic Records legendarnij prodyuser Dzherri Veksler zbiravsya osobisto naglyadati za stvorennyam albomu vidrodzhenogo gurtu a sesiyi mali vidbutisya v ulyublenij studiyi Vekslera u Mayami Vinikla mozhlivist zarobiti bagato groshej U chervni kolishni chleni Electric Flag distalisya Floridi i protyagom dekilkoh tizhniv namagalisya vidnoviti starij gurt Baddi Majlz sho pracyuvav z Dzhimi Hendriksom koli zalishiv Electric Flag i ocholyuvav vlasnij gurt Buddy Miles Express zvik robiti vse na vlasnij rozsud i bazhav grati na gitari a ne na barabanah Odrazu vinikli konflikti mizh inshimi vikonavcyami i navit mizh prodyuserom ta zvukoinzhenerom Sesiyi popri poserednictvo Gravenitesa u zalagodzhenni superechok peretvorilisya na haos Vse zh taki blizko dvadcyati kompozicij bulo zapisano Pislya zapisu Majkl povernuvsya do Kaliforniyi z vidrazoyu do proyektu ale potreba v groshah vse she isnuvala i koli z yavilasya mozhlivist gastrolnogo turu vidnovlenogo Electric Flag Blumfild pogodivsya U skladi vidnovlenogo Electric Flag Blumfild debyutuvav na muzichnomu festivali Ozark u Sedaliyi shtat Missuri dali gurt zrobiv dekilka vistupiv u Kaliforniyi i virushiv na shid do Nyu Jorku U listopadi vidbuvsya reliz albomu The Band Played On studiyi Atlantic ale golovni chleni vtratili zacikavlenist u proyekti j perebuvali na mezhi rozkolu Electric Flag protrimavsya do sichnya 1975 roku vistupiv na Gavayah ale bilshe razom ne zbiravsya 27 1975 roku Majk Blumfild yakij vse she gostro potrebuvav groshej cherez podatkovi trudnoshi pogodivsya stvoriti saundtreki dlya pornografichnih filmiv brativ Mitchell viznachivshi platnyu u 1000 dolariv za godinu muziki Zgodom vin rozpoviv sho majzhe ne bachiv samih filmiv natomist pracyuvav zi scenariyami ta chasovimi rozkladami Takim chinom do kincya roku vin napisav ta zigrav saundtreki dlya piv dyuzhini filmiv Mitchell Togo zh roku u Barri Goldberga z yavilasya nova ideya supergurtu Do skladu gurtu sho otrimav nazvu KGB Kennedy Goldberg Bloomfield uvijshli klavishnik Barri Goldberg gitarist Majkl Blumfild vokalist Rej Kennedi bas gitarist Rik Grech i barabanshik Karmin Appis Studijni sesiyi vidbuvalisya v Los Andzhelesi stosunki mizh chlenami gurtu buli dobrimi ale tisku z boku MCA Records sho bachila u proyekti viklyuchno virobnichu ta komercijnu skladovu voni ne vitrimali Pislya vihodu albomu v lyutomu 1976 roku Blumfild dav duzhe kritichne interv yu Los Angeles Times v yakomu zaznachiv sho KGB ne mala nichogo spilnogo z mistectvom a bula viklyuchno biznesom 27 Uspihi i problemi drugoyi polovini 70 h rokiv red Vprodovzh vesni ta lita 1976 roku Majkl pracyuvav zi svoyim drugom Normanom Dejronom u Blossom Studios San Francisko nad zapisom dlya novogo lejblu stvorenogo zhurnalom Guitar Player Blumfild vzhe pevnij chas spivpracyuvav z zhurnalom dav nizku velikih interv yu j stav odnim z pershih vikonavciv yakim bulo zaproponovano doluchitisya do lejblu Vin skoristavsya mozhlivistyu viddati daninu vikonavcyam i stilyam yaki znav i lyubiv U suprovodi ta za uchastyu svoyih druziv vikonavciv vin stvoriv If You Love These Blues Play Em as You Please albom sho mav stati navchalnim dlya gitaristiv a v pidsumku buv viznanij odnim z najkrashih solnih tvoriv Blumfilda Albom predstavlyaye shirokij spektr stiliv elektrichnoyi ta akustichnoyi gitari kompoziciyi specialno rozrobleni dlya ilyustruvannya gitarnoyi tehniki takih vidatnih vikonavciv yak Bi Bi King Dzhimmi Rodzhers Carter Family Ti Boun Voker Blajnd Blejk Gitara Slim Lonni Dzhonson ta inshih Kompoziciyam pereduyut korotki vstupi v yakih Blumfild nadaye trohi istoriyi zastosovanu tehniku i obladnannya 28 Albom vijshov v grudni 1976 roku buv nominovanij na premiyu Gremmi v kategoriyi najkrashih etnichnih abo tradicijnih zapisiv i hocha premiyi ne otrimav ale viznannya svidchilo sho Majkl Blumfild nareshti stvoriv desho gidne jogo talantu 29 U chervni 1976 roku Blumfild z kvartetom virushiv do Nyu Jorka dlya vistupu na Nyuportskomu dzhazovomu festivali 1976 roku vzyav uchast u shou Blyuz koncert opivnochi grav tradicijni melodiyi na akustichnij gitari a potim priyednavsya do elektrichnogo blyuzu z inshim gurtom Vidguki sluhachiv ta New York Times buli najspriyatlivishi V Nyu Jorku rezhiser Dzhed Dzhonson zaproponuvav jomu stvoriti muzichnij suprovid do prodyusovanoyi Endi Vorgolom komediyi Andy Warhol s Bad Pislya povernennya do Kaliforniyi voni z Normanom Dejronom otrimali simnadcyat korobok plivki z vidznyatim materialom i ne mayuchi mozhlivosti use pereglyanuti stvorili muziku za scenariyem filmu tak samo yak voni robili ce z pornofilmami brativ Mitchell 27 U drugij polovini 1970 h Majkl postijno vistupav zi svoyim kvartetom v rajoni San Franciskoyi zatoki Jogo repertuar teper vklyuchav desyatki blyuzovih melodij chislenni pisni v zhanrah gospel ta spirichuels a takozh nizku vlasnih tvoriv Vin grav na fortepiano ta na akustichnij gitari i zgodom majzhe zovsim pripiniv vikoristannya elektrichnih instrumentiv Miscevi shanuvalniki duzhe dobre znali jogo akustichni ta folklorni upodobannya ale poza postijnim miscem perebuvannya sluhachi ochikuvali na muziku yaku voni znali z albomiv Batterfilda abo Super Session Pid chas vistupiv Blumfilda i Marka Naftalina v Luyiziani na festivali Blues amp Heritage New Orleans publika bula zdivovana i vidverto rozcharovana Zhoden z velikih lejbliv takozh ne bazhav eksperimentuvati z novim Blumfildom zrazka 70 h rokiv Problemu virishiv drug Majkla obdarovanij i dosvidchenij zvukorezhiser Norman Dejron Majkl zaproponuvav jomu razom robiti zapisi sesij samostijno redaguvati ta mikshuvati yih a potim prodavati nevelikim lejblam dlya prodyusuvannya ta rozpovsyudzhennya Pershim takim proyektom stav albom Analine vidanij v lipni 1977 roku Takoma Records Santa Monika V comu albomi Majkl stvoriv i vikonav bilshist instrumentalnih vlasnih kompozicij v riznih blyuzovih stilyah ta standartiv odna z kompozicij Analine nalezhit Niku Gravenitesu prisutni takozh Mood Indigo Dyuka Ellingtona ta At the Cross Kloda Dzhetera Analine ne mav znachnogo komercijnogo prosuvannya ale buv dobre sprijnyatij kritikami i shanuvalnikami sho vpershe znajomilisya z novimi upodobannyami Blumfilda 27 Nastupnim eksperimentom Blumfilda sho chergovij raz zbentezhiv shanuvalnikiv nezvichajnim povorotom stav albom Count Talent amp the Originals dlya TK Records Lejbl zaroblyav na novij tancyuvalnij muzici disko i nadav Majklovi avans u rozmiri 50 000 dlya stvorennya albomu v comu stili Majkl i Norman vinajnyali na robotu novih vikonavciv vitratili kilka tizhniv studijnogo chasu ale ne dosyagli bazhanogo rezultatu i zmusheni buli povernutisya do zvichnogo skladu Michael Bloomfield amp Friends z yakim nareshti otrimali zvuk sho shukali Kompoziciyi albomu znachno bilshe nagaduvali rok n rol 50 h rokiv nizh disko ale ce bez sumnivu bula tancyuvalna muzika u yakisnomu vikonanni 27 1978 roku Majkl lishivsya na samoti jogo pokinula druzhina vin znov pochav regulyarno prijmati narkotiki blizki druzi ta davni muzichni partneri viddalilisya vid nogo cherez neperedbachuvanu i drativlivu povedinku Dovga istoriya jogo bezsonnya ekstremalnih perepadiv nastroyu i giperaktivnosti opisana jogo bratom Allenom zgodom viznachena specialistami yak hronichnij bipolyarnij rozlad U 1970 h rokah bipolyarnij rozlad ne mav realnogo likuvannya Majkl konsultuvavsya u likariv z privodu porushennya snu na deyakij chas jogo stan polipshuvavsya ale bezsonnya i maniakalni proyavi zavzhdi povertalisya Naprikinci 1970 h rokiv situaciya stala kritichnoyu a samolikuvannya alkogolem ta sedativnimi preparatami stalo golovnim zasobom poryatunku Blumfilda 27 Cherez psihichni problemi Blumfilda jomu stalo vazhko brati uchast v zaplanovanih koncertah Druzyam dovodilos vezti jogo do klubu abo do aeroportu abi perekonatisya sho vin vchasno potrapiv na misce hocha na sceni vin majzhe zavzhdi pochuvavsya dobre i grav yak goditsya Majkl likuvavsya placidilom populyarnim v 70 h rokah preparatom vid bezsonnya prote nadmirne jogo vikoristannya chasto prizvodilo do nezrozumilih promov i kognitivnih provaliv Vlitku 1979 roku naslidki likuvannya placidilom stali nastilki gostrimi sho Blumfild zmushenij buv lyagti u psihiatrichnu likarnyu namagayuchis podolati svoyu zalezhnist 27 Likuvannya ne spracyuvalo tomu Majkl sprobuvav zaminiti odnu zalezhnist inshoyu vin stav zlovzhivati alkogolem Priblizno v toj zhe chas Majkl poznajomivsya z molodim gitaristom na im ya Vudi Garris Obidva mali spilnij interes do gospela ta klasichnogo blyuzu i bilsh spokijnij formalnij pidhid Garrisa do gri na gitari vdalo dopovnyuvav intensivnij ritmichno skladnij stil Blumfilda Voni pochali grati duetom i u lipni 1979 roku zapisali razom albom Bloomfield Harris sho vijshov na lejbli Kicking Mule voseni i v cilomu buv shvalno sprijnyatij kritikoyu Vzimku 1979 roku u Majkla sklalisya novi vidnosini z tancivniceyu Kristi Svejn vin pereyihav do Nyu Jorku Na pochatku 1980 roku Majkl i Vudi Garris razom z druzhinoyu Garrisa violonchelistkoyu Meggi Edmondson vistupali u Nyu Jorku ta Bostoni a vlitku virushili u yevropejske turne Turne pochalosya z Italiyi i bulo nevdalim Majkl nekomfortno pochuvav sebe daleko vid domu bagato piv Italijski shanuvalniki ochikuvali pobachiti odnogo z velikih amerikanskih blyuzovih rok gitaristiv yakogo znali cherez jogo zapisi z Batterfildom i Kuperom i ne buli gotovi do fortepiano gospela i folklornogo stilyu akustichnoyi gitari Dali buv Stokgolm shvedska auditoriya bilsh spriyatlivo postavilas do tradicijnogo blyuzovogo ta gospel repertuaru Majkla ale zagalnij rezultat vse odno buv nevtishnim 1980 roku Majkl pochav pracyuvati nad novim zapisom z Normanom Dejronom dlya Takoma Cogo razu vin zoseredivsya na gitari ta fortepiano pracyuvav z realnoyu ritm sekciyeyu ta duhovimi Vidriznyavsya sklad muzikantiv zaluchenih do sesiyi vsi voni buli novimi imenami ne buli zhodnogo z jogo zvichajnih druziv 18 listopada 1980 roku Blumfild na zaproshennya Boba Dilana vzyav uchast u koncerti ostannogo sho vidbuvsya u Fox Warfield Theater San Francisko Ce buv triumfalnij moment dlya oboh muzikantiv vistup zustrili ovaciyami hocha bagato glyadachiv ne mali uyavlennya kim ye Majkl 30 Smert red Obstavini smerti Majka Blumfilda dostemenno nevidomi Naperedodni 14 lyutogo vin buv na vechirci pishov z kimos dodomu a ob odinadcyatij ranku u nedilyu 15 lyutogo 1981 roku v San Francisko jogo bulo znajdeno mertvim u vlasnomu avtomobili Jomu vipovnilosya tridcyat sim rokiv Blumfild lezhav na pasazhirskomu sidinni svogo avto priparkovanogo na zhitlovij vulici v lisovomu rajoni mista Poperednij oglyad ne dozvoliv viznachiti prichini smerti ale nayavnist porozhnogo flakona valiumu v kisheni palto na zadnomu sidinni sponukala pripustiti sho Blumfild pomer vid peredozuvannya preparatu Dvoye z najblizhchih jogo partneriv vislovili sumniv sho vipadok mig buti samogubstvom oskilki Majk buv u vidminnij formi shojno zapisav dva novih albomi i na vechirci naperedodni mav chudovij nastrij 31 Patologoanatom viznachiv prichinu smerti yak otruyennya kokayinom ta metamfetaminom takozh bulo znajdeno neznachni slidi alkaloyidu tipu morfinu Ale znov taki za svidchennyam druziv popri bagatorichnu narkotichnu zalezhnist same cih narkotikiv Blumfild zazvichaj ne vzhivav tozh odnochasna nayavnist v jogo organizmi dvoh cih preparativ lishilasya tayemniceyu 32 33 Tradicijna yevrejska sluzhba za nim vidbulasya 18 lyutogo u molitovni Sinaj San Francisko pislya chogo tilo bulo perevezeno do Los Andzhelesa de 20 lyutogo pohovano u Gillsajd Memorial Park 31 Vibrana diskografiya red 34 Albomi The Paul Butterfield Blues Band red The Paul Butterfield Blues Band 1965 Elektra EKL 294 Come On In 1966 Elektra 45609 7 East West 1966 Elektra EKL 315 The Original Lost Elektra Sessions 1995 Elektra Traditions R2 73505 zapisi 1965 East West Live 1996 Winner 447 zapisi 1966 1967 Albomi The Electric Flag red The Trip Original Motion Picture Soundtrack 1967 Sidewalk ST 5908 A Long Time Comin 1968 Columbia CS 9597 The Band Kept Playing 1974 Atlantic SD 18112 Groovin Is Easy 1982 Aura Records A 1026 Solni albomi ta zapisi red It s Not Killing Me 1969 Columbia CS 9883 Try It Before You Buy It 1975 CBS Special Products A 21262 If You Love These Blues Play Em as You Please 1976 Guitar Player 3002 Analine 1977 Takoma B 1059 Michael Bloomfield 1978 Takoma B 1063 Count Talent and the Originals 1978 T K Records TKR 82516 Between The Hard Place amp The Ground 1979 Takoma TAK 7070 Bloomfield Harris 1979 Kicking Mule 164 Living in the Fast Lane 1980 Waterhouse 11 Cruisin for a Bruisin 1981 Takoma TAK 7091 Spivpracya red Blueskvarter 1964 Jefferson Records SBACD 12658 9 Super Session 1968 Columbia CS 9701 The Live Adventures of Mike Bloomfield and Al Kooper 1968 Columbia CS 9742 Fillmore East Al Kooper and Mike Bloomfield The Lost Concert Tapes 12 13 68 2003 zapis 1968 Two Jews Blues 1969 Buddah Records BDS 5029 z Barri Goldbergom My Labors 1969 Columbia CS 9899 z Nikom Gravenitesom Live at Bill Graham s Fillmore West 1969 Columbia CS 9893 z Nikom Gravenitesom Tadzh Mahalom Markom Naftalinom Saundtrek do filmu Medium Cool 1969 Paramaunt z Polom Batterfildom Fredom Olsonom ta in Steelyard Blues 1973 Warner Bros BS 2662 saundtrek do filmu z Nikom Grvenitesom Polom Batterfildom Mariyeyu Maldor Casting Pearls 1973 Verve V6 8825 z Nikom Gravenitesom Billom Vittom ta in Triumvirate 1973 Columbia KC 32172 z Dzhonom P Gammondom ta Doktorom Dzhonom KGB 1976 MCA 2166 z Reyem Kennedi Barri Goldbergom Rikom Grechem ta Karminom Appisom Uchast v albomah inshih vikonavciv red Highway 61 Revisited 1965 Columbia CL 2389 Bob Dilan Drunken Boat 1965 Out Of Sight 45 1 Nik Gravenites Fresh Berry s 1965 Chess LP 4506 Chak Berri The Peter Paul and Mary Album 1966 Warner Bros W 1449 Peter Paul amp Mary When She Wants Good Lovin My Baby Comes To Me 1966 DynoVoice 226 The Chicago Loop Richard Corey 1967 DynoVoice 230 The Chicago Loop Carry On 1967 Verve Folkways KF5045 Barri Goldberg Grape Jam 1968 Columbia XSM I36057 Moby Grape Living with the Animals 1968 Mercury SR 61194 Mother Earth Dues to Pay 1968 Pulsar AR 10603 Wayne Talbert amp the Melting Pot Lord Have Mercy on My Funky Soul 1969 Pulsar AR 10607 Vejn Talbert Fathers and Sons 1969 Chess LPS 127 Maddi Voters Barry Goldberg And Friends Harvey Mandel Mike Bloomfield 1969 Record Man CR 5105 I Got Dem Ol Kozmic Blues Again Mama 1969 Columbia KCS 9913 Dzhenis Dzhoplin Weeds 1969 Kama Sutra KSBS 2016 Brewer amp Shipley Moogie Woogie 1970 Chess LPS 1545 The Zeet Band Sam Lay in Bluesland 1970 Blue Thumb BT 10 009 Sem Lej Gandharva 1971 Warner Bros WS 1909 Beaver amp Krause Brand New 1971 Fantasy 8414 Vudi German Recorded Live 1976 Buddah BDS 5684 Barry Goldberg amp FriendsPosmertni relizi red Bloomfield A Retrospective 1983 Columbia C2 37578 American Hero 1984 Thunderbolt THBL 1009 I m with You Always 1987 Demon FIEND 92 Don t Say That I Ain t Your Man Essential Blues 1964 1969 1994 Columbia CK 57631 Live at the Old Waldorf 1998 Columbia CK 65688 If You Love These Blues 2000 Miller Freeman Books CD z zapisami Normana Dejrona 1964 roku From His Head to His Heart to His Hands 2014 Columbia 88765476342 Primitki red The 100 Greatest Guitarists of All Time angl 27 serpnya 2003 Arhiv originalu za 15 serpnya 2008 100 Greatest Guitarists Mike Bloomfield angl Rolling Stone 2011 Arhiv originalu za 20 lipnya 2018 Blues Foundation 2012 2012 Blues Hall of Fame Inductees Mike Bloomfield The Blues Foundation angl Arhiv originalu za 20 lyutogo 2019 Bently Bill The Paul Butterfield Blues Band 2015 Rock and Roll Hall of Fame angl Arhiv originalu za 27 serpnya 2016 Ward Gibbons 2016 s 11 12 a b Ward Gibbons 2016 s 17 19 a b Ward Gibbons 2016 s 20 22 Wolkin Jan Mark 1996 Michael Bloomfield Biography angl Arhiv originalu za 29 sichnya 1998 a b Ward Gibbons 2016 s 29 31 Ward Gibbons 2016 s 32 39 Gunther Marty 31 bereznya 2014 Featured Interview Charlie Musselwhite Blues Blast angl Arhiv originalu za 22 bereznya 2017 Prown Pete Newquist Harvey P 1997 The U S Blues Revival Legends of Rock Guitar The Essential Reference of Rock s Greatest Guitarists angl Hal Leonard Corporation s 37 39 ISBN 978 0 7935 4042 6 Summerville 1981 Marcus Greil 11 kvitnya 2005 Greil Marcus on Recording Like a Rolling Stone National Public Radio angl Arhiv originalu za 1 bereznya 2019 Marcus Greil 13 travnya 2005 How does it feel The Guardian angl Arhiv originalu za 18 veresnya 2014 Ward Gibbons 2016 s 73 a b v Macaluso Scott 7 bereznya 2014 The Rise And Fall Of The Electric Flag Keeping The Blues Alive Foundation angl Arhiv originalu za 13 chervnya 2019 a b Baron Mike 2014 Chapter 9 Electric flag A Brief History of Jazz Rock angl WordFire Press ISBN 978 1 6147 5147 2 a b v Dann David 2008 An American Music Band Michael Bloomfield s Electric Flag mikebloomfieldamericanmusic com angl Arhiv originalu za 21 chervnya 2017 Procitovano 22 lipnya 2019 The Rolling Stone Interview 1968 a b v g d Dann David 2011 The Mike Bloomfield Story Part 2 mikebloomfieldamericanmusic com Arhiv originalu za 19 grudnya 2016 Procitovano 22 lipnya 2019 Kooper Al 2001 Bloomfield s Doomed Field Gadfly March April 2001 Arhiv originalu za 15 serpnya 2018 Super Session mikebloomfield com 2 lipnya 2003 Arhiv originalu za 9 lipnya 2006 a b Kooper Al Super Session story as told by Al Kooper in his book Backstage Passes and Backstage Bastards c 1998 suiteLorraine com angl Arhiv originalu za 16 lipnya 2011 Gold amp Platinum RIAA Arhivovano 8 bereznya 2021 u Wayback Machine 4 grudnya 1970 Dann David 2008 Mike Bloomfield Discography mikebloomfieldamericanmusic com Arhiv originalu za 29 grudnya 2016 Procitovano 22 lipnya 2019 a b v g d e zh i Dann David 2010 The Mike Bloomfield Story Part 3 mikebloomfieldamericanmusic com Arhiv originalu za 19 kvitnya 2017 Procitovano 22 lipnya 2019 Unterberger Richie 2017 Mike Bloomfield If You Love These Blues Play Em as You Please AllMusic com angl Arhiv originalu za 13 travnya 2017 Grammy Awards 1977 Awards amp Shows angl Arhiv originalu za 14 bereznya 2016 Wolkin Jan Mark 2000 Michael Bloomfield If You Love These Blues An Oral History angl Hal Leonard Corporation ISBN 978 1 6177 4482 2 a b Loder Kurt 2 kvitnya 1981 Final Days and Past Glories Rolling Stone angl Arhiv originalu za 21 lyutogo 2019 Ward Gibbons 2016 s 109 Skirboll Aaron 2016 Start Reading The Last Night of the Guitar Virtuoso by Aaron Skirboll Littsburgh angl Arhiv originalu za 25 serpnya 2016 Wolkin Jan Mark Keenom Bill 2000 Michael Bloomfield If You Love These Blues An Oral History angl Hal Leonard Corporation ISBN 978 1 6177 4482 2 Dzherela red Bloomfield Michael Summerville Scott 1981 Me and Big Joe angl Re Search Publications ISBN 978 0 9406 4200 3 Brooks Ken 1999 The Adventures of Mike Bloomfield amp Al Kooper with Paul Butterfield and David Clayton Thomas angl Agenda ISBN 978 1 8998 8290 8 Dann David 2011 The Mike Bloomfield Story Part 1 Part 2 Part 3 mikebloomfieldamericanmusic com Arhiv originalu za 20 listopada 2016 Procitovano 22 lipnya 2019 Ward Ed Gibbons Billy 2016 Michael Bloomfield The Rise and Fall of an American Guitar Hero angl Chicago Review Press ISBN 978 1 6137 3331 8 Wolkin Jan Mark Keenom Bill 2000 Michael Bloomfield If You Love These Blues An Oral History angl Hal Leonard Corporation ISBN 978 1 6177 4482 2 Wenner Jann S 6 kvitnya 1968 The Rolling Stone Interview Mike Bloomfield Rolling Stone angl Arhiv originalu za 21 lyutogo 2019 Wenner Jann S 27 kvitnya 1968 The Rolling Stone Interview Mike Bloomfield Part 2 angl Jann S Wenner Arhiv originalu za 14 chervnya 2014 BBC Arts 16 grudnya 2016 Michael Bloomfield the first guitar hero of the rock age BBC Arts angl Arhiv originalu za 20 sichnya 2017 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Majkl Blumfild amp oldid 39181725