? Mentha crispa | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
М'ята кучерява | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| Mentha spicata L., 1753 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
М'я́та кучеря́ва, М'я́та колосоподібна (лат. Mentha crispa L. син. Mentha X piperita, Mentha spicata L.) — багаторічна рослина, яка належить до культурних видів м'яти. Поєднує в собі смакові властивості декількох м'ятних рослин, але має в той же час свій м'ятний смак, доволі ніжний і приємний, без ментолового присмаку.
Росте здебільшого в Північній Америці, Англії, Італії, Китаї, країнах Західної Європи, Україні, в європейській частині Росії.
Має інші назви: м'ята кучерява, м'ята колосникова, м'ята городня, м'ята німецька, м'ята ярова, м'ятка.
Хімічний склад Редагувати
М'яту кучеряву вирощують для приготування із зеленої маси ефірні олії, котрі містить карвон (81,5%), ліналоол (5 %), лимонен (3,4 %), цінеоль, цітрал, пулегон.
Лікувальні властивості Редагувати
Ефірну олію м'яти використовують в фармацевтичній промисловості. Листя, багате різними корисними речовинами, відварюють і застосовують в народній медицині для зняття болі при забиттях, для лікувальних ванн, а також як заспокійливий засіб.
Смакові якості Редагувати
М'ята кучерява володіє приємним ароматом, ніжнішим, ніж у перцевої м'яти. Її широко використовують в кулінарії.
Листочки м'яти додають в салати, супи, особливо у овочеві, а в деяких країнах — у молочні.
Застосування Редагувати
М'яту використовують під час заготування капусти. Сушене листя м'яти використовують для ароматизації соусів, м'ясних страв, в кондитерських виробах, для домашньої випічки. Ним посипають страви із дичини (особливо зайчатини).
В Білорусі м'ятою присмачують мочені яблука і солоні огірки.
В Україні м'ятою приправляють рибні і грибні страви, а також яловичину, буженину. Неповторний смак і аромат надає м'ята чаю.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
| Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |