«Лісова пісня» — віршована п'єса в трьох діях Лесі Українки. П'єса написана в 1911 році у місті Кутаїсі, вперше на професійній сцені була поставлена 22 листопада 1918 року в Державному драматичному театрі у Києві (режисер Олександр Загаров), а через кілька місяців після прапремєри в Києві, а саме 4 серпня 1919-го здійснив наступне, друге за ліком сценічне прочитання «Лісової пісні» театральний та кіно режисер, драматург та скульптор Іван Кавалерідзе на сцені Українського драматичного театру Роменської «Просвіти» (художник – Євдоким Минюра). Твір є одним з перших прообразів фентезі в українській літературі.
| Лісова пісня | |
|---|---|
| Лісова пісня. Обкладинка видання 1914 р. | |
| Жанр | драма-феєрія |
| Автор | Леся Українка |
| Мова | українська |
| Написано | 1911 |
| Опубліковано | 1912 |
| Видавництво | «Літературно-науковий вістник» |
| | |
| Цей твір у Вікісховищі | |
| Цей твір у Вікіцитатах | |
| Цей твір у Вікіджерелах |
| Цей твір потрапив до списку ста найкращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу |
Історія створення Редагувати
У чорновому варіанті драма була написана влітку 1911 року в Кутаїсі впродовж 10–12 днів. Остаточне доопрацювання та редагування твору тривало до жовтня того ж року. Леся Українка в листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 року так згадувала про напружену роботу над «Лісовою піснею»:
| Писала я її дуже недовго, 10–12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила. |
У листуванні письменниці є згадки про те, що стало поштовхом до написання твору. У листі до матері від 2 січня 1912 року Леся Українка писала:
| Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік. |
Численні переробки, закреслення та дописки в чорновому автографі свідчать про складну та наполегливу працю над твором. Автограф не становить єдиного цілого, має кілька текстових нашарувань і відбиває різні етапи роботи — від первісного до остаточного.
Цікавим є первісний начерк дії 1, що іноді скидається на розгорнутий план, де фіксувався зміст окремих сцен і де поетичний текст іде впереміж з прозою, так, як він народжувався у творчій уяві письменниці.
Першодрук – у журналі "Літературно-науковий вісник", 1912, том 57, книга 3, с. 401-448, з друкарськими огріхами (пропусками окремих слів та рядків). Леся Українка у процесі підготовки нового видання виправила недоліки, додала волинські народні мелодії. Окремим виданням "Лісова пісня" вийшла в січні 1914 року.
Персонажі Редагувати
Головні персонажі Редагувати
Другорядні персонажі Редагувати
- Дядько Лев
- Мати Лукашева
- Килина
- Діти Килинині
- Хлопчик
Міфічні персонажі Редагувати
Сюжет Редагувати
Драма-феєрія у 3 діях:
Старий ліс на Волині, дика і таємнича місцина. Початок весни. З лісу вибігає «Той, що греблі рве». Він перемовляється з потерчатами та Русалкою, яка нагадує йому про своє кохання, дорікає зрадою. Водяник сварить Русалку, що вона водиться з облудливим чужинцем. Він тільки зводить Русалок.
У тій самій місцевості дядько Лев та його небіж Лукаш збираються будувати хату. Лев — старий чоловік, добрий. Лукаш ще молодий парубок. Старий розповідає хлопцеві, що треба уважно ставитися до лісових жителів. Лісовик говорить Русалці про те, що Лев не скривдить їх.
Лукаш робить з очерету сопілку, на голос якої приходить Мавка, яка перед тим розмовляла з Лісовиком. Лісовик попереджав дівчину, щоб оминала людей, бо від них тільки лихо.
Коли Лукаш збирається ножем надрізати березу, Мавка зупиняє його і просить не кривдити своєї сестриці. Лукаш дивується, що зустрів у лісі таку незвичайно пишну та вродливу панну, запитує, хто вона така. Вона називається Мавкою лісовою.
Дівчина подобається Лукашеві своєю мінливою вродою, ласкавою мовою, чутливістю до музики й краси. Він розповідає, що люди паруються між собою, коли кохають.
Говорить хлопець Мавці й про те, що вони збираються будувати в лісі хату.
Мавка й Лукаш закохуються одне в одного.
Пізнє літо, на галявині вже побудовано хату, посаджено город. Мати сварить Лукаша, що він даремно витрачає час, граючи на сопілці. Вона кричить і на Мавку, називаючи її ні до чого не придатною нечупарою. Дорікає їй за одяг, висилає жати. Але Мавка не може жати колосочки, бо вони промовляють до неї.
Лукаш пояснює Мавці, що матері потрібна невістка, яка б працювала на полі й у хаті. Мавка силується зрозуміти всі ці закони своїм закоханим серцем, але такі дрібні турботи чужі їй, вона живе всесвітньою красою.
До обійстя приходить вдова Килина. Вона бере у Мавки серп і починає жати. З Лукашем вона жартує, а потім іде до хати. Мати ласкаво приймає її. Лукаш проводжає Килину до села.
Мавка потерпає, та Русалка заспокоює її, але застерігає від кохання, яке може занапастити вільну душу. Попереджає Мавку й Лісовик. Він просить її згадати про свою волю, красу природи, звільнитись від пут людського кохання.
Мавка збирається знову стати лісовою царівною. Вона вдягається у багряницю, срібний серпанок. До неї починає залицятися Перелесник. Вони починають танцювати. Але з'являється Марище, яке хоче забрати Мавку. Вона кричить, що ще жива.
Лукаш поводиться з Мавкою грубо і кричить матері, що хоче засилати старостів до Килини. З горя Мавка йде до Марища.
У хмарну осінню ніч біля Лукашевої хати бовваніє постать Мавки. З лісу виходить Лісовик. Він пояснює, що наказав перетворити Лукаша на вовкулаку. Але Мавка сподівається перетворити його на людину силою свого кохання. Лукаш лякається Мавки, тікає від неї.
Куць розповідає, що у сім'ї Лукаша порядкують злидні, свекруха з невісткою сваряться.
Мавка перетворюється на суху вербу, з якої хлопчик Килини вирізує сопілку. Сопілка промовляє голосом Мавки: «Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає мені груди, серденько виймає…»
Килина хоче зрубати вербу, але Перелесник рятує її.
Килина просить чоловіка повернутися на село. Приходить загублена Доля, що вказує на сопілку. Лукаш дав Мавці душу, але позбавив її тіла. Але вона не журиться тілом, її кохання тепер вічне.
Кульмінацією дії стає останній монолог Мавки, де вона звертається до Лукаша
Лукаш починає грати. Мавка спалахує давньою красою, і чоловік кидається до неї. Але вона зникає. Починається сніг. Лукаш замерзає з усмішкою на устах.
Рецепція драми Редагувати
| Цей розділ статті ще не написано. |
Видання Редагувати
- Лісова пісня: Драма-феєрія в 3-х діях. – Київ: Друк. В.П. Бондаренка та П.Ф. Гніздовського, 1914. – 80 с.
- Лісова пісня. – Київ, 1929. – 86 с.
- Лісова пісня. Драма-феєрія в трьох діях / вст. ст. Б. Якубського; дереворити О. Сахновської. Харків — Київ: Державне видавництво України; друк. «Київ-Друк», 1930. — 120 с., іл.
- Лісова пісня. - Київ: Веселка, 2007. - 176 с. (кольорові ілюстрації Софії Караффи-Корбут). ISBN 966-01-0391-3
- Лісова пісня. - Київ: Грамота, 2012. - 128 с. (кольорові ілюстрації Віталія Мітченко). ISBN 9789663493572.
- Лісова пісня. - Київ: Основи, 2017. - 152 с. (кольорові ілюстрації Поліни Дорошенко). ISBN 978-966-500-350-2.
- Лісова пісня. - Київ: Апріорі, 2021. - 160 с. (кольорові ілюстрації Олесі Вітовської). ISBN 978-617-629-669-0.
Переклади Редагувати
- Das Waldlied. Übersetzung ins Deutsche von. E. Bermann. Київ, ДВУ, 1931.
- Ukrainka Lesya. Waldlied: Märchenspiel in drei Aufzügen / Redaktion: Sergij Romanov, Tetiana Danyluk-Terestschuk; Übersetzung ins Deutsche: E. Bermann; Zeichnungen: I. Rubluk. Text auf Ukrainisch und auf Deutsch. Luzk: Lesya Ukrainka Osteuropäische Nationale Universität, 2017. 284 S.
- Forest Song // Spirit of Flame. A Collection of the Works of Lesya Ukrainka. Translated by Percival Cundy. New York, 1950. p. 171-260.
- Forest Song. A fairy drama in three acts, transl. by Gladys Evans. Kyiv, Dnipro, 1985.
- Forest song / Transl. by V. Rich // The Ukrainian Rev. – 1994. – № 1. р. 66–73; № 2. р. 33–58; № 3. р. 40–60; N№ 4. р. 48–64.
- The Forest Song. Translated by Wanda Fips and Virlana Tkacz. Kyivskiy Budynok Knyhy, 2018. 256 p.
«Лісова пісня» на театральній сцені Редагувати
Екранізації Редагувати
| Рік | Постер | Назва | Режисер | Мавка | Лукаш | Кіностудія | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1961 | «Лісова пісня» | Віктор Івченко | Раїса Недашківська | Володимир Сидорчук | ім. Олександра Довженка | ||
| 1976 | «Лісова пісня» | Алла Грачова | Галина Остапенко | Борис Романов | «Київнаукфільм» | короткометражний анімаційний фільм | |
| 1981 | «Лісова пісня. Мавка» | Юрій Іллєнко | Людмила Єфименко | Віктор Кремльов | ім. Олександра Довженка | ||
| 2023 | «Мавка. Лісова пісня» | Олександра Рубан | Наталка Денисенко (голос) Хpистина Соловій (вокал) | Аpтем Пивоваров | «Animagrad» | анімаційний фільм |
Музичні адаптації Редагувати
- «Лісова пісня» — балет українського композитора Михайла Скорульського створений у 1936 році. Уперше поставлений у 1946 р. у Києві.
- «Лісова пісня» — опера українського композитора Віталія Кирейка (1957). Прем'єри у Львові і оперній студії Київської консерваторії.
- «Лісова пісня» — балет композитора Германа Жуковського (лібрето М. Габовича, постановники О. Тарасова, О. Лапаурі) в Великому театрі СРСР. — 1961 р.
- «Лісова пісня» — опера українського композитора Мирослава Волинського. Прем'єра в Кам'янці-Подільському на фестивалі «Опера в мініатюрі».
- «Лісова пісня» — рок-опера українського композитора Леоніда Волоха
- «Відьма на ім'я Мавка» — мюзикл Володимира Назарова.
- «The Forest Song» — американська відеогра.
Цікаві факти Редагувати
| Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. |
До 2014 року в Україні курсував нічний швидкий потяг №88 Ковель – Сімферополь, який мав фірмову назву «Лісова пíсня». Зараз поїзд із меншим складом вагонів курсує лише до станції Новоолексіївка.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- Ірина ОСТАПЧУК (25 лютого 2023). Лісова пісня Лесі Українки: як перше українське фентезі втілилось в театрі та кіно (укр.). «Культура Район». Процитовано 26 лютого 2023.
- . Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
- Тетяна ЛЕОНОВА (1 травня 2021). (укр.). «Накипіло». Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 2021-5-18.
- У театрі Пушкіна днями представлять прем’єру «Лісової пісні» (Вечірні новини, 14 трав. 2021 р.)
- В центрі Харкова можна зайти в ліс із мавками та водяними (Телеканал Simon, 14 трав. 2021 р.)
- Сергій ВИННИЧЕНКО (22 січня 2023). «Лісова пісня» в Україні – Ольга Турутя-Прасолова (укр.). «Вечірній Риболов» №5 (2) на каналі «Театральна риболовля». Процитовано 26 лютого 2023.
- Едуард ОВЧАРЕНКО (15 грудня 2021). (укр.). «Я-UA». Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
- Сергій ВИННИЧЕНКО (15 червня 2022). МІЙ ХЕРСОН: Маріамна Капітула (Київський театр «Дзеркало» на «Мельпомені Таврії 2022») (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 26 лютого 2023.
- Наталя КУЗНЕЦОВА, Дар’я РОЖЕНКОВА (7 грудня 2021). (укр.). «Нова доба». Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- Дар’я РОЖЕНКОВА (10 грудня 2021). (укр.). «Нова доба». Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- Сергій ВИННИЧЕНКО (20 січня 2023). «Лісова пісня» в Португалії – Ольга Турутя-Прасолова (укр.). «Вечірній Риболов» №5 (1) на каналі «Театральна риболовля». Процитовано 26 лютого 2023.
- . Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 2 січня 2021.
Джерела Редагувати
- Віктор Петров. Лісова пісня // Леся Українка. Твори. — Харків-Київ: Книгоспілка, 1929. — Т. 8. — С. 157-177. Передруковано у Розвідки. Т.1 — с. 382-399.
Посилання Редагувати
- «Лісова пісня» на сайті «Леся Українка: енциклопедія життя і творчості» [ 23 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Тамара Борисюк «Лісова Пісня» Лесі Українки і «Затоплений Дзвін» Гергарта Гауптмана [ 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- «Лісова пісня» на сайті україномовної фантастики «Аргонавти всесвіту» [ 22 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- «Лісова пісня» на сайті «Чтиво» [ 4 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Фрагменти з опери Мирослава Волинського «Лісова пісня» 1, 2, 3, 4
- Л. Українка «Лісова пісня» — гімн чистим почуттям і нашій природі. Газ. «Волинь-нова», 6 серпня 2011 р., с. 6.
| Це незавершена стаття про українську книжку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |