Лісови́к (також лісу́н і полісу́н, гайови́к; пол. borowy, laskowiec, boruta, рос. леший) — персонаж слов'янської міфології, лісовий дух, втілення лісу; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням.
Лісовик | |
---|---|
Божество в | слов'янська міфологія |
Частина від | слов'янська міфологія |
Медіафайли у Вікісховищі |
В переносному значення лісовик — той, хто живе в лісі.
Образ і заняття Редагувати
Лісовик уявлявся як бородатий сірий дід, часто одягнений у звірині шкури чи червоний одяг. Йому притаманні атрибути, пов'язані з лівим боком — ліва частина одягу покриває праву, ліве взуття одягнуто на правій нозі тощо. Може змінювати зріст, стаючи то нижчим від трави, то вищим за дерева. Очі цього духа зелені й палають. Також лісовик здатний постати в подобі вовка, сови, або вітру. Вважалося, лісовик не має тіні. Влітку ходить лісом, а взимку спить у землі.
Може лякати людей, що заходять до лісу, своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати дитину. Вважався покровителем вовків та дрібних звірів, що випасає зайців і оленів, а ведмеді служать йому як охоронці. В пізніх уявленнях лісовики полюбляють грати в карти і коли один лісовик програється, то віддає іншому своїх звірів. Жіночий відповідник лісовика — лісунка, що уявлялася як жінка з довгими грудьми, є дружиною лісуна-чоловіка. За уявленнями росіян, лісовики мають своє військо й підданих, коли воюють люди, між собою воюють і лісовики.
За народними уявленнями слов'ян, лісовика можна задобрити, лишивши для нього частування. Наприклад, мисливцям за це дух приганятиме звірів, а худобі пастухів не дає загубитися в лісі. Вважалося, лісовик не любить тих, хто лається в його володіннях, хто відпочиває на стежці, заходить до лісу в певні дні. Особливо лісовики начебто активні на Іванів день, Воздвиження і Єрофія.
Серед українців було повір'я, що якщо смикнути полісуна за бороду, той розсиплеться червінцями [джерело?].
Примітки Редагувати
- Лісовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Лісун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Гайовик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Гайовик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 243–244.
- ↑ Кононенко, Олексій (2017). Українська міфологія. Харків: Фоліо. с. 128–130.
- ↑ Ґейштор, Александр (2014). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 256.
Джерела Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Leshiy |
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — 840 с.
- Анисов Л. М. (ред.) Славянская мифология. Энциклопедический словарь. М.: Эллис Лак, 1995. — 416 с.
- Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Александр Гейштор ; пер. з пол. С. Гіріка. — К. : КЛІО, 2014. — 415 с.
- Кононенко О. А. Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2017. — 191 с.:
- Лісовик [ 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 851. — 1000 екз.
- Полісуни й польовики // Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Центр учбової літератури, 2020. — С. 51-52. — ISBN 978-611-01-1596-6.
Посилання Редагувати
- Лісовик // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |