Ліво-зелений рух («Ліві — Зелений рух», Vinstrihreyfingin — grænt framboð) — ліва політична партія в Ісландії. Голова партії Катрін Якобсдоуттір очолила коаліційний уряд з 30 листопада 2017 року.
| | |
| Країна | Ісландія |
| Голова партії | Катрин Якобсдоттір |
| Дата заснування | 6 лютого 1999 |
| Ідеологія | демократичний соціалізм, фемінізм, зелені, Екосоціалізм, пацифізм і євроскептицизм |
| Кількість членів | 5000 |
| Офіційний сайт | vg.is |
Ідеологія ред.
Ідеологія Ліво-зеленого руху, викладена, зокрема, у книзі першого голови партії Стейнгримура Сигфуссона «Ми всі — ісландське суспільство добробуту на роздоріжжі» (Við öll — Íslenskt velferðarsamfélag á tímamótum), ґрунтується на цінностях демократичного соціалізму, прямої демократії, фемінізму, пацифізму і захисту навколишнього середовища. Партія послідовно виступає проти входження країни до ЄС і участі у НАТО, засуджує розв'язані США війни в Афганістані та Іраку, вимагає рівноправності для палестинського народу. Вона також підтримує повноцінну інтеграцію всіх іммігрантів в ісландське суспільство.
Історія ред.
Передісторія ред.
У 1930 році ліве крило Соціал-демократичної партії Ісландії (СДПІ) вийшло з партії і оформилося в Комуністичну партію Ісландії (Kommúnistaflokkur Íslands, КПІ). У жовтні 1938 року з СДПІ вийшла ще одна ліва група, яка того ж року об'єдналася з КПІ в Єдину соціалістичну партію Ісландії (Sameiningarflokkur alþýðu — Sósíalistaflokkurinn, ЄСПІ). У 1956 році ЄСПІ вступила з черговою групою лівих соціал-демократів («Егалітарним товариством») в електоральний союз — «Народний союз» (Alþýðubandalagið), в 1968 році перетворений у нову лівосоціалістичну партію. У 1999 році «Народний союз» об'єднався з ще трьома партіями «лівіше центру» — СДПІ, «Національним пробудженням» (Þjóðvaki) (черговий лівий відкол від СДПІ) та «Жіночим списком» (Samtök um kvennalista) — в Соціал-демократичний альянс (СДА).
Заснування ред.
«Ліво-зелений рух» було засновано того самого 1999 року після відмови низки депутатів Альтингу увійти до складу СДА. У Ліво-зелений рух, крім чотирьох депутатів з Народного альянсу і «Жіночого списку» увійшли як незадоволені неоліберальним поворотом ліві соціал-демократи і екс-комуністи, так і активісти ліворадикальних рухів (троцькісти, маоїсти), феміністки і екологи, згуртовані навколо форуму нових лівих «Стефна».
Виборчі кампанії ред.
На парламентських виборах 1999 року Ліво-зелений рух отримав 9,1 % голосів виборців і шість (63) місць в Альтингу. Подібні показники партія показала на парламентських виборах 2003 року — 8,8 % голосів, 5 депутатських місць. Парламентські вибори 2007 року принесли 14,3 % голосів і збільшили представництво руху в Альтингу до 9 місць.
У січні 2009 року, на тлі ісландського фінансового колапсу, Ліво-зелений рух підтримав народні виступи в Рейк'явіку («кастрюльну революцію»), які призвели до падіння правоцентристського коаліційного уряду консервативної Партії незалежності і Соціал-демократичного альянсу. Внаслідок цього партія увійшла до складу першого уряду соціал-демократки Йоганни Сігурдардоттір як молодший партнер.
На парламентських виборах 2009 року Ліво-зелений рух домігся значного успіху, зайнявши третє місце. Отриманий партією результат у 21,7 % голосів на виборах, явка на яких перевищувала 85 %, є найкращим для ісландського лівосоціалістичного партійного об'єднання з 1978 року, коли Народний альянс набрав 22,9 %. В Альтинг пройшли 14 депутатів від Ліво-зеленого руху, до яких пізніше приєднався представник «Громадянського руху», який став незалежним. Згодом три депутати покинули фракцію ліво-зелених: двоє стали позафракційними, один приєднався до центристської Прогресивної партії.
За результатами виборів Ліво-зелений рух увійшов до складу другого кабінету Йоганни Сігурдадоттір, незважаючи на існуючі розбіжності з соціал-демократами з питань позики МВФ та євроінтеграції. В уряді Ліво-зелений рух отримав рівну з Соціал-демократичним альянсом кількість портфелів (5), очоливши міністерства фінансів; сільського та рибного господарства; навколишнього середовища; внутрішніх справ; освіти, науки і культури.
Чисельність партії перевищує 5000 осіб (майже 2 % населення острова). Загальна кількість тих, хто проголосував за Ліво-зелений рух на виборах 2009 року досягла 40 580 осіб.
Результати виборів ред.
| Вибори | Кількість голосів | Кількість голосів, % | Кількість місць | Позиція |
|---|---|---|---|---|
| 1999 | 15,115 ▲ | 9,1 ▲ | 6 / 63 | 4-е ▲ |
| 2003 | 16,129 ▲ | 8,8 ▼ | 5 / 63 | 4-е ▬ |
| 2007 | 26,136 ▲ | 14,3 ▲ | 9 / 63 | 3-е ▲ |
| 2009 | 40,581 ▲ | 21,6 ▲ | 14 / 63 | 3-е ▬ |
| 2013 | 20,546 ▼ | 10,8 ▼ | 7 / 63 | 4-е ▼ |
| 2016 | 30,166 ▲ | 15,9 ▲ | 10 / 63 | 2-е ▲ |
| 2017 | 33,155 ▲ | 16,9 ▲ | 11 / 63 | 2-е ▬ |
Джерела та література ред.
- Денис Пилаш. Левые на краю света. Часть 2: Исландия [ 13 січня 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 12.01.2017.
Примітки ред.
Посилання ред.
- Статут Ліво-зеленого руху
- at the Nordic Green Left Alliance website